Тема 8 «Дві концепції свободи» за текстом Ісаї Берліна

Поняття негативної і позитивної свободи вперше запроваджено:

Дж. Міллом

Б. Констаном

М. Адлером

І. Берліном

Негативна свобода визначається через аналіз:

зовнішніх чинників активності;+

внутрішніх чинників активності

відсутності чинників активності;

Позитивна свобода визначається через аналіз:

зовнішніх чинників активності;

внутрішніх чинників активності;+

відсутності чинників активності;

Яким принципом обумовлюється поділ на два концептуальні напрямки щодо визначення позитивної і негативної свободи:

принципом поділу на внутрішні і зовнішні чинники свободи;+

принципом віднесення чинників свободи до політичного режиму;

принципом визначення міри приватності;

принципом визначення міри публічності;

Поділ філософських підходів до свободи на позитивні й негативні її концепції обумовлюється:

визначенням ролі індивідуальної свободи;+

визначенням ролі держави щодо свободи людини;

визначенням ролі освіти щодо свободи людини;

запереченням ролі громади щодо індивідуальної свободи;

Б. Констан належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;

визнавали негативну політичну свободу;+І

Ж.Ж. Руссо належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;+

не визнавали позитивну політичну свободу;

Дж. С. Мілл належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;

визнавали негативну політичну свободу;+

Г. Ф. Геґель належить до філософів, які:

не визнавали позитивну політичну свободу;+

визнавали позитивну політичну свободу;

З погляду Ж. Ж. Руссо, в основі позитивної політичної свободи лежить:

загальна воля суспільства;+

індивідуальна воля людини;

приватна сфера;

автономна сфера життя індивіда;

З погляду позитивного розуміння свободи, свобода і жадання:

перебувають у безпосередньому внутрішньому зв’язку;+

не перебувають у внутрішньому зв’язку

перебувають у зовнішньому зв’язку

Між відчуттям свободи і відчуттям щастя людини:

існує прямий зв'язок;

немає прямого зв’язку+

Республіканська концепція і політика свободи базується на:

концепті негативної свободи;

на концепті позитивної свободи;

на концепті статусної негативної свободи;+

Республіканська політика й концепція свободи виходить з передумов:

визнання недопустимості втручання в приватне життя людини;

визнання недопустимості домінування над людиною;+

визнання абсолютної свободи людини;

визнання державної влади як такої, що має право втручатися в приватне життя індивіда.

Визначення свободи через принципи контролю над людиною стосується:

негативного значення свободи;+

позитивного значення свободи;

Визначення свободи людини через принципи дозволу її самостійної активності стосується:

негативного значення свободи;+

позитивного значення свободи;

Нездатність людини досягти бажаної мети:

завжди свідчить про відсутність політичної свободи; +

не свідчить про відсутність політичної свободи;

Нездатність людини досягнути бажаної доброчнесної мети:

свідчить про відсутність політичної свободи;+

може свідчити про відсутність внутрішньої свободи;

Ісая Берлін під негативною свободою, зокрема, розуміє:

обмеження, викликані фізичною неповносправністю;

обмеження, викликані природними перешкодами;

невтручанням з боку інших людей чи інституцій;+

У філософії свободи поняття «невтручання» й «домінування»:

несуть синонімічне значення;

їхнє значення щодо впливу на свободу особи є відмінним;

не мають прямого відношення для характеристики свободи людини;

стосуються винятково політичного простору свободи; +

Твердження про те, що: «Кожна вимога громадських свобод та особистих прав, кожний протест проти експлуатації та приниження, проти втручання державної влади, масового гіпнозу звичаю чи організованої пропаганди, виростає з індивідуалістичної й широко обговорюваної концепції людини» - належить:

Дж. С. Міллю;

Б. Констану;

І. Берліну;+

Ж.Ж. Марітену;

Т. Пейну;

Свобода, що полягає в пануванні над собою, за означенням І. Берліна:

належить до негативної свободи;

належить до позитивної свободи;+

Визначення «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна, веде до концепту:

позитивної свободи;+

негативної свободи;

Визначення державою чи політичною силою «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна,веде:

до нехтування індивідуальної свободи людини;+

до гарантування індивідуальної свободи людини;

Сентенція Т. Г. Ґріна «Ідеал справжньої свободи полягає в максимальній можливості для всіх членів людського суспільства без винятку найкраще виявити себе», на думку І. Берліна, є формулою для:

здійснення реальної індивідуальної свободи;

виправдання найгірших деспотичних вчинків;+

І. Берлін вважає віру людей в те, що «свобода – це раціональне самокерування»:

може служити реальною підставою для здійснення суспільної свободи;

несе загрозу для здійснення суспільної свободи; +

не має значення для здійснення суспільної свободи;

Ісая Берлін вважає твердження М. Монтеск’є щодо політичної свободи: «можливість робити те, що ми маємо бажати»:

таким, що відповідає духові лібералізму;

таким, що суперечить духові лібералізму;+

таким, що не має відношення до лібералізму;

І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:

відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного життя;

+ не відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного

життя;

Філософія свободи І. Берліна відповідає духові:

соціалістичних ідея;

консервативних ідей;

ліберальних ідей;+

націоналістичних ідей;

суголосна з поглядами комуністів;+

відповідає ліберальній доктрині;

суперечить ліберальній ідеї свободи;+

суперечить комуністичній доктрині свободи;

суперечить якобінському підходу до свободи;

Думку І. Канта: «індивід цілковито відкидає свою дику, беззаконну свободу, щоб віднайти її знову, неушкодженою, у стані залежності, відповідно до закону – тільки тоді він здобуває справжню свободу», Ісая Берлін вважає:

такою, що накладає обмеження на права людини;

такою, що відповідає послідовній ліберальній ідеї;

такою, що не суперечить послідовному визнанню принципу верховенства права;+

Обґрунтування принципу прав людини у філософії ХУІІІ століття носило непослідовний характер через:

ірраціоналістичні теоретичні засади;+

раціоналістичні теоретичні засади мислення;

невизнання природного права на свободу людини;

нехтування політичної свободи людини;

Сентенція: «Жодна людина не вільна, чинячи зло. Перешкоджати їй, означає звільнити її» - притаманна для:

емпіричного тлумачення свободи;

раціоналістичного витлумачення свободи;

ірраціоналістичного підходу до свободи;+

І. Кант вважав «найбільшою проблемою людської раси, на розв’язання якої вона приречена самою природою, - це встановлення громадянського суспільства…» - тому, що:

це суспільства, в якому усунена приватна власність;

це суспільство, для якого притаманна колективна воля;

це суспільство, в якому існує найбільша свобода індивіда;+

це суспільство, в якому панує законодавство, що обмежує свободу людини;

Сенс пов’язання свободи з виборюванням соціального статусу, за І. Берліном, криється:

в потребі зайняти домінантне становище в групі,+

в жадання політичної влади;

в жаданні визнання неповторності особи;

в прагненні колективного конформізму;

Ісая Берлін вважає, що прагнення статусу й визнання:

є тотожним з індивідуальною свободою;+

є тотожним з соціальною свободою;