Конституційно-правовий статус органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Першорядне значення у становленні та функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату).

Державна влада - це вид публічної політичної влади, що здійснюється державою (певною системою органів) для керівництва суспільством.

Державна влада в Україні поділяється на:

• законодавчу(Верховна Рада України);

• виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування);

• судову (Конституційний Суд України, суди загальної та спеціальної юрисдикції).

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада і Президент.

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради.

Прем’єр-міністр та Генеральний прокурор призначаються Президентом України за згодою Верховної Ради.

Ряд органів державної влади України формується окремо представницьким органом державної влади - парламентом України (обираються безстроково судді судів загальної юрисдикції) або Президентом як главою держави (перше призначення на посаду професійного судді на п’ять років до суду загальної юрисдикції) або спільно, зі взаємною участю: за поданням, згодою одного органу державної влади щодо іншого, на паритетних засадах.

Судді Конституційного Суду України (18 суддів) призначаються Президентом, Верховною Радою та з’їздом суддів України на паритетних засадах (по шість суддів).

Отже, система державних органів України виглядає наступним чином:

Глава держави – Президент України.

Згідно зі ст. 102 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина. Президент України обирається громадянами Ук­раїни на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Прези­дентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути обраним Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України користується правом не­доторканності на час виконання повноважень.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

– відставки;

– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

– усунення з поста в порядку імпічменту;

– смерті.

До основних напрямів діяльності Президента України як глави держави належить забезпечення:

1. Державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні.

2. Територіальної цілісності України, тобто недоторканності її кордонів і внутрішньої єдності.

3. Відповідності внутрішньої та зовнішньої політики держави визначеним у Конституції засадам; чіткого й своєчасного реагування відповідних державних органів на будь-які порушення конституційних приписів.

4. Прав і свобод людини, відповідності міжнародно-правовим актам і реальності правового статусу людини і громадянина.

Повноваження Президента поділяються на кілька груп:

1. Представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних відносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти, дипломатичних представників інших держав тощо.

2. Повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів чергової сесії вона не може розпочати свої засідання.

3. Повноваженняу сфері законодавства, зокрема ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою.

4. Повноваження, пов’язані з призначенням на посади, звільнення з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб.

5. Повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, зокрема ті, що пов’язані з прийняттям рішень про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Радою національної без­пеки і оборони України.

6. Установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем’єр-Міністра, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади).

7. Повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування).

8. Повноваження, пов’язані з наданням громадянства України та його припиненням і наданням притулку в Україні.

Орган законодавчої влади – Верховна Рада України.

Ст. 75 Конституції України закріплює, що «єдиним органом» законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Проголошення Верховної Ради парламентом свідчить про те, що Україна сприйняла один із традиційних, випробуваних досвідом багатьох країн демократи­чних принципів – здійснення законодавчої влади загальнонаціональним представницьким органом, який обирається народом України.

Конституційний складВерховної Ради України – 450 народних де­путатів, які обираються на 5 років.

Компетенція (повноваження) Верховної Ради України визначає її місце й роль у механізмі держави. За своєю сутністю і призначенням конкретні повноваження Верховної Ради можна поділити на кілька груп. Це повноваження, пов’язані:

– з внесенням змін до Конституції України; з прийняттям та внесенням змін до поточного законодав­ства;

– з формуванням бюджету;

– з визначенням засад політики держави та програм сус­пільного розвитку;

– із взаємовідносинами з Президентом України; з формуванням інших державних органів; з контрольною функцією;

– з організацією адміністративно-територіального поділу країни;

– зі здійсненням зовнішніх функцій держави.

Слід зазначити, що досить широке коло питань може вирішуватись Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів, тобто актів, які наділені найвищою юридичною силою. Це стосується відносин, які мають надзвичайно важ­ливе значення для особи, суспільства, держави, а саме:

– прав і свобод людини й громадянина та їхніх гарантій;

– основних засад використання природних ресурсів та ос­воєння космічного простору;

– засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль­ності;

– засад утворення політичних партій, інших об’єднань гро­мадян, засобів масової інформації; територіального устрою України; засад місцевого самоврядування;

– основ національної безпеки, організації Збройних Сил України й забезпечення громадського порядку;

– бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національ­ної та іноземних валют на території України;

– одиниць ваги, міри й часу, порядку створення державних стандартів;

– амністії та ряду інших питань.

Органи виконавчої влади: вищі – Уряд (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим); центральні – міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; місцеві - обласні і районні державні адміністрації.

Система органів виконавчої влади складається з вищих, центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Вищий орган виконавчої влади. У ст.113 Конституції України та Законі України «Про Кабінет Міністрів України» від 27лютого 2014 встановлюється, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищиморганом у системі органів виконавчої влади; здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Права і обов’язки Кабінету Міністрів України визначені Кон­ституцією України та Законом «Про Кабінет Міністрів України». До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, 1-й віце-прем’єр і три віце-прем’єр-міністри та міністри України.

Кабінет Міністрів України за обсягом і характером компетенції є органом загальної компетенції, оскільки в його віданні знаходяться всі питання життєдіяльності держави.

Центральні органи виконавчої влади утворюють систему, до якої згідно зУказом Президента України «Про систему центральних органів виконавчоївлади» від 15 грудня 1999 р. входять: міністерства; державні комітети; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство України – головний орган виконавчої влади, утворений для формування і забезпеченнядержавної політики в основних сферах діяльності та відповідних секторах державного управління.

Державний комітет України – центральний орган виконавчої влади утворюється для забезпечення реалізації державної політики в міжгалузевих та міжсекторних сферах державного управління.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом створенийдля виконання визначених Конституцією та законами України особливих завдань і повноважень, наприклад, Антимонопольний комітет України. Для такого органу може встановлюватися особливийпорядок утворення, реорганізації, ліквідації, призначення та звільнення керівників тощо.

Повноваження Кабінету Міністрів визначаються ст. 116 Конституції України.

Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади і призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керів­ників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України (раніше частина цих повноважень належала Президенту України).

Органи судової влади: орган конституційної юрисдикції – Конституційний Суд України; вищі спеціалізовані суди – Верховний Суд України, Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд України; місцеві загальні суди - районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів; місцеві господарські суди - господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; місцеві адміністративні суди - окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (судовою владою). Основні завдання судової влади в Україні:

– зміцнення законності;

– охорона від посягань на власність;

– судовий захист від посягань на честь і гідність;

– запобігання у вчиненні злочинів.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, визначеніКонституцією та Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.

Згідно з цим законом судова влада реалізується шляхом здійс­нення правосуддя у формі конституційного, цивільного, госпо­дарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Судочинство в Україні здійснюється:Конституційним Судом та су­дами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Принцип територіальності означає, що система судів загальної юрисдикції визначається особливостями адміністративно-територіаль­ного устрою і до неї належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом системи судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, Він може переглянути будь-яке рішення судів нижчих ланок. Конституція України забороняє створення будь-яких надзвичайних і особливих суддів.

Місцеві суди – суди першої інстанції, розглядають переважну більшість цивільних, кримінальних та адміністративних справ.

Апеляційні суди – суди другої інстанції. Вони розглядають і перевіряють законність рішень судів першої інстанції.

Наглядові органи: прокуратура (Генеральна прокуратура України та її органи на місцях – обласні, районні, міські прокуратури).

Прокуратура України – це єдина система державних органів, що здійснюють прокурорський нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів.

Правовий статус прокуратури України визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, що призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради Укра­їни.

Верховна Рада України може висловити недовіру Гене­ральному прокурору України, що тягне його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України – 5 років.

Відповідно до Конституції та законів України на про­куратуру України покладені такі функції (повноважен­ня):

1) підтримання державного обвинувачення у суді. За­вдання прокурора – в обвинувальній промові обґрунтувати застосування до підсудного кримінального закону;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його нездатність із поважних причин самостійно захистити свої порушені права чи оскаржувані права, а держави - наявність по­рушення або загрози порушення державних інтересів;

3) нагляд за додержанням законів органами, що здій­снюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство(до них належать: міліція, податкова міліція, органи безпеки України, митні органи, органи державного пожежного нагляду, органи прикордонної охорони і деякі інші);

4) нагляд за додержанням законів при виконанні су­дових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Про­куратура зобов’язана здійснювати нагляд за дотриманням законів у слідчих ізоляторах, ізоляторах тимчасового утримання, установах з виконання кримінальних пока­рань, психіатричних лікарнях з суворим і посиленим на­глядом;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і гро­мадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

До створення системи державних органів, на які будуть покладені функції досудового слідства, органи прокурату­ри здійснюють також розслідування ряду злочинів, як правило, тяжких та особливо тяжких.

Крім того, Генеральний прокурор та підлеглі йому про­курори координують діяльність на боротьбу зі злочинністю всіх правоохоронних органів.

До органів місцевого самоврядування Конституція відносить обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські ради.

Правову основу місцевого та регіонального самоврядування в Україні складають Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

Місцеве самоврядуванняє правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднан­ня в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого само­врядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціати­вою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною влас­ної компетенції, фінансів і майна. До складу цих рад входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на ос­нові загального, рівного, прямого виборчого права таємним го­лосуванням строком на 5 років.

Ст. 142 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Конституційно-правовий статус органів державної влади визначається Конституцією України та спеціальними нормативно-правовими актами.

Питання до самоконтролю

1. Розкрийте поняття і предмет конституційного права.

2. Які класифікації конституційно-правових норм існують?

3. Назвіть ознаки конституційно-правових відносин.

4. Розкрийте основні джерела конституційного права України.

6. В чому виражається принціп поділу влади?

7. Дайте класифікацію принципів конституційного права: загальних і спеціальних.

7. Назвіть основні положення Конституції України.

8. Дайте визначення поняття громадянства України.

9. Проаналізуйте основні економічні, соціальні і культурні права людини і громадянина.

10. Дайте класифікацію органів державної влади.

11. Охарактеризуйте основні функції Верховної Ради України.

12. У чому полягає відмінність між унітарною державою, федерацією, конфедерацією?

13. З яких елементів складається судова система України?

14. Розкрийте конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

Тестові завдання

1. Яким шляхом формуються органи місцевого самоврядування?

а) призначаються Президентом України;

б) обираються виборцями певних територій;

в) призначаються головою Верховної Ради України.

2. Носієм суверенітету і суб’єктом влади в Україні є:

а) Верховна Рада України;

б) народ України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України.

3.Конституційний склад Верховної Ради України?

а) 350 депутатів;

б) 200 депутатів;

в) 450 депутатів.

4. Коли обмежується Конституцією України право на свободу слова?

а) у разі атеїстичної пропаганди;

б) у разі відправлення релігійного культу;

в) у разі загрози національній безпеці і громадському порядку;

г) у разі поширення конфіденційної інформації.

5. До якої категорії прав Ви віднесете право на медичну допомогу та освіту?

а) невід’ємних;

б) політичних;

в) соціальних;

г) культурних;

д) екологічних.

6. Орган може достроково припинити повноваження Верховної Ради?

а) Прем’єр - міністр України;

б) Центральна виробнича комісія;

в) Президент України;

г) Конституційний Суд України.

7. Назвіть суб’єкти права законодавчої ініціативи:

а) будь-який громадянин України;

б) Верховна Рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Президент України.

8. Кому конституційно забороняється створювати політичні партії і брати участь в їх роботі?

а) працівникам правоохоронних органів;

б) працівникам державних установ;

в) недієздатним особами;

г) народним депутатам.

9. Який шлях отримання громадянства існує в Україні?

а) натуралізація;

б) де міцелій;

в) філіація.

10. Які органи функціонують на території АРК?

а) Верховна Рада та Рада Міністрів АРК;

б) Президент АРК;

в) Представництво Президента України;

г) Конституційний Суд АРК.

11. За адміністративно - територіального устрою України - це:

а) федерація;

б) конфедерація;

в) унітарна держава.

12. Визначте політичний устрій України:

а) парламентсько - президентська республіка;

б) президентська республіка;

в) парламентська республіка;

г) президентсько - парламентська республіка.

13. Орган може достроково припинити повноваження Верховної Ради?

а) Кабінет міністрів України;

б) Верховний Суд України;

в) Конституційний суд України;

г) Центральна виробнича комісія;

д) Президент України.

14. Конституційно визначено статус Президента України як:

а) вищої посадової особи;

б) глави уряду України;

в) глави держави.

15. Ким призначаються і звільняються з посади голови місцевих державних адміністрацій?

а) Верховною Радою України;

б) Прем’єр-міністром України;

в) Президентом України.

Задачі

1. Правові явища, що виникають в суспільстві, вивчаються різними юридичними науками. Яке місце в системі юридичних наук займає наука конституційного права? Що становить предмет науки конституційного права?

2. Користуючись Конституцією України, наведіть приклади конституційно - правових норм, які уповноважують, зобов’язують і забороняють.

3. Громадянин Аргентини Петренко - української за походженням, приїхав до України за туристичною путівкою, звернувся до голови села Креничі Макітренка з проханням надати йому громадянство України. Макітренок відмовився прийняти від Петренка заяву мотивуючи це тим, що останній погано володіє українською мовою. Дайте правову оцінку наведеної ситуації?

4. Подружжя Саленко - громадяни України, усиновили громадянина Анголи Тубаго віці 15 років, і звернулися в районний відділ МВС України з проханням оформити Тубаго громадянство України.

У районному відділі в проханні було відмовлено у зв’язку з відсутністю письмової згоди брата Тубаго. Дайте правову оцінку наведеної ситуації.

5. Громадянин України Множенко, який відбуває кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, звернувся до начальника виправної установи з проханням дозволити йому вихід з громадянства України та виїзд на постійне місце проживання до Ізраїлю. Начальник установи відмовився прийняти заяву у зв’язку з тим, що немає письмової згоди на вихід безлічі з громадянства України його батьків та дружини. Дайте правову оцінку наведеної ситуації?

6. Гр. Заметіль, що відбуває покарання в установі суворого режиму, звернувся зі скаргою до Генерального прокурора України на дії керівництва установи, в результаті яких він не міг реалізувати своє конституційне право обирати народних депутатів України. У поясненні начальника установи зазначалося, що засуджені, які відбувають покарання в установах, не брали участі у виборах народних депутатів України, оскільки їх мала чисельність не дозволила створити виборчу дільницю. Дайте правову оцінку діям керівництва установи?

7. Реалізуючи своє конституційне право об’єднуватися в громадські організації, 18 мешканців м. Жмеринки вирішили створити дитячу організацію «Юні патріоти» для дітей від 10 до 13 років. Підготували необхідні документи, вони звернулися з проханням про реєстрацію до Жмеринського міськвиконкому. У реєстрації їм було відмовлено у зв’язку з тим, що засновниками громадської організації можуть бути не менше 20 людей. Дайте правову оцінку наведеної ситуації?

8. Слідчий Малінківськой районної прокуратури Недоуменко без санкції прокурора здійснив обшук на квартирі громадянина Мавританії Халеба, який постійно проживає в м.Малині. Свої дії слідчий вважав правомірними і обгрунтував їх тим, що Салеб є іноземцем і не має права на недоторканність житла. Дайте правову оцінку діям слідчого?

9. Кандидат у народні депутати Демидов, зареєстрований по виборчому округу № 2, звернувся до голови окружної виборчої комісії з вимогою включити до складу комісії грудня - на Гриженко, який є його довіреною особою. Який має бути відповідь голови окружної виборчої комісії?

Список літератури

Нормативна література:

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 № 4061- VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012 р., № 10, / № 10-11 /, стор. 416, стаття 73.

3. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р., № 474-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р., № 14, стаття 81.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27 травня 1997 р., № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997 р., № 24, стаття 170.

5. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р., № 1861-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р., № 14, / № 14-15; № 16-17 /, стор. 412, стаття 133.

6. Закон Української РСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін до Конституції (Основного Закону) Української РСР від 5 липня 1991 року» від 5 липня 1991 р., № 1293-ХII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 р., № 33, стаття 445.

7. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., № 1789-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р., № 53, стаття 793.

8. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р., № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010 р., № 41, / № 41-42; № 43; № 44-45 /, стор. 1468, стаття 529.

Базова література:

1. Балакірєва Р. Конституційне право України. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 210 с.

2. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – 2-ге видання. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

3. Конституція України : наук.-практ. коментар / В. Б. Авер’янов [та ін.] ; голова редкол. В. Я. Тацій ; Академія правових наук України. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 806 с.

4. Конституція Пилипа Орлика : оригінал та його історія / підгот. О. Б. Вовк // Архіви України. – 2010. – № 3/4. – С. 145–166.

5. Конституційний процес в Україні / ред. Ю. П. Рубан. – К. : НІСД, 2008. – 220 с.

6. Копейчиков В. Основи конституційного права України: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 208 с.

7. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник: Навчальне видання – К.: Атіка, 2000. – 320 c.

8. Мелещенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій; для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.

Глосарій

Адміністративно-територіальний устрій – система взаємовідносин вищих та центральних органів державної влади з органами публічної влади адміністративно-територіальних одиниць держави.

Акт (правовий) (лат. actu, від ago – приводжу в рух) – офіційний документ органу публічної влади, в якому поміщається правова норма або владне розпорядження, винесене в результаті рішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).

Активне виборче право – право громадян брати участь в якості виборців в національних, регіональних і місцевих виборах і референдумах. Згідно ст. 70 Конституції України активне виборче право мають громадяни України, які досягли 18-річного віку на день проведення виборів, референдумів.

Безпосередня (пряма) демократія – способи і засоби безпосереднього здійснення влади народом або його частиною, які відкидають передачі владних повноважень будь-яким органам чи особам (народне волевиявлення).

Бюджет державний (англ. budget, буквально – сумка) – розпис доходів та видатків держави на певний строк, здебільшого на рік. Згідно ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Бюджет місцевий – щорічний план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Місцевий бюджет самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування. Втручання органів державної влади у процес складання, затвердження і виконання місцевого бюджету не допускається.

Верховенство закону – визнання конституції, закону вищим джерелом права. Як принцип правової системи верховенство закону отримало визнання в XVII-XIX ст. з формуванням громадянського суспільства та правової держави. Теоретичне обгрунтування отримало в працях Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо.

Верховенство Конституції (юридична) – пріоритетне становище Конституції в системі національного законодавства України, її найвища юридична сила по всіх інших правових актів. Верховенство Конституції отримало закріплення в ч. 2 ст. 8 Конституції України.

Верховенство права – одна з основ конституційного ладу. Принцип верховенства права означає зв’язаність законодавчої влади природним правом (може видавати тільки такі закони, які відповідають приписам природного права та верховенства закону).

Демократична держава – держава, устрій і діяльність якого відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина.

Державний устрій – політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою і з державою в цілому.

Децентралізація – процес передачі частини функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади органам регіонального та місцевого самоврядування.

Закон – нормативно-правовий акт, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України), або безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу (щодо всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу і регулює найбільш важливі суспільні відносини переважно загального характеру.

Компетенція (лат. competentio, від competo – взаємно хочу; відповідає знаю, підходжу) – сукупність предметів ведення і повноважень органу публічної влади або посадової особи, що визначають його місце в системи органів державної влади (в системі місцевого самоврядування).

Конституційний лад – такий стан (або порядок) суспільних відносин, врегульованих конституційно-правовими нормами, характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційно-правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, що складають предмет галузі конституційного права

Орган державної влади – організаційно відокремлена і відносно автономна складова частина єдиного державного апарату України.

Правова держава – держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

Пряма дія норм Конституції – можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (ч. З ст. 8 Конституції України).

Референдум (лат. referendum – те, що має бути повідомлено) – форма безпосередньої демократії, являє собою голосування виборців (певної, визначеної законом групи виборців), за допомогою якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру окрім тих, які за законом не можуть бути винесені на референдум), що обов’язково для виконання органами, організаціями та громадянами, відносно яких це рішення носить імперативний характер.

Судова влада – одна з трьох гілок державної влади, основними функціями якої є: забезпечення і захист від порушень прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; здійснення правосуддя; судовий контроль (нагляд) за законністю та обгрунтованістю застосування засобів процесуального примусу; тлумачення правових норм; офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення; обмеження правосуб’єктності громадян.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Указ – правовий акт глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції. Право Президента України видавати укази, розпорядження передбачене ст. 106 Конституції України. Укази Президента України можуть мати як нормативний, так і ненормативний характер. Нормативні Укази належать до невизначеного кола фізичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненормативні Укази мають індивідуальне значення.

Функції конституції – (від лат. Functio – виконання, вчинення) основні напрями її впливу на суспільні відносини, зумовлені соціальним призначенням конституції. Основними з них є: юридична, політична та ідеологічна.

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов’язують виникнення, зміну або припинення конституційних правових відносин. Вони формулюються в гіпотезах конституційно-правових норм і залежно від їх зв’язку з індивідуальною волею суб’єкта поділяються на дві групи: події і дії.