Пряма дійсна шкода як складова трудового майнового правопорушення

Як і будь-яке правопорушення трудове майнове правопорушення має свій склад. Так, суб’єктом трудового майнового правопорушення може бути працівник – фізична особа, яка перебуває в трудових правовідносинах із роботодавцем та, власне, роботодавець. Виділяються загальний та спеціальний суб’єкти такого правопорушення. Об’єктом будь-якого правопорушення за загальним правилом є те суспільне відношення, на яке спрямоване конкретне правопорушення. Загальним об’єктом трудового майнового правопорушення є трудові відносини. Конкретним об’єктом є майно чи майнові права сторони трудового правовідношення, яким заподіюється шкода. При цьому не має значення на якому титулі перебуває майно у роботодавця (право власності, повне господарське відання, оперативне управління, користування чи володіння підприємства), з яким працівник перебуває у трудових відносинах).

Працівник відповідає лише перед підприємством, перед третіми особами відповідає саме підприємство. До об’єктивної сторони трудового майнового правопорушення відносяться: протиправна дія чи бездіяльність, шкода, причиновий зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою суб’єкта.

Стосовно шкоди, то за чинним КЗПП сторону трудових правовідносин можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за заподіяння прямої дійсної шкоди. За упущену вигоду сторона не може притягатись до матеріальної відповідальності, що є однією із головних відмінностей цього виду юридичної відповідальності у трудовому праві на відміну від майнової відповідальності у цивільному праві [1]. У ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ППВСУ) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 зазначається, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗПП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню [2].

Отже, вказана ППВСУ хоча і визначає, що слід розуміти під прямою дійсною шкодою, проте це лише окремі випадки, які не є вичерпними. Визначення цього поняття вона не надає. Вважаємо, що поняття «прямої» та «дійсної» шкоди взагалі слід розмежовувати. Так, дослідник Карпенко Д. О. під прямою шкодою розуміє зменшення цінності майна, витрати підприємства на відновлення, придбання матеріальних цінностей або проведення надмірних витрат. Під дійсною шкодою – фактичну наявність матеріальних цінностей, якими підприємство володіє на час заподіяння шкоди [3].

Розмежування збитків на прямі і непрямі здійснюється залежно від тих причин, які викликали цю шкоду, а саме прямі збитки знаходяться в необхідному безпосередньому зв’язку з протиправною дією чи бездіяльністю, непрямі збитки знаходяться з протиправною дією чи бездіяльністю у випадковому або опосередкованому зв’язку і водночас у необхідному зв’язку з якоюсь іншою обставиною, яка стала причиною їх виникнення [4].

Отже під прямою шкодою слід розуміти шкоду, яка є безпосереднім результатом протиправної поведінки сторони трудового правовідношення і знаходиться з цією поведінкою в необхідному зв’язку. Під дійсною шкодою слід розуміти фактичне зменшення майна та майнових прав сторони трудового правовідношення. Стосовно причинового зв’язку як елементу об’єктивної сторони складу правопорушення, то він як ми з’ясували може бути як необхідний так и випадковий. Хоча на перший погляд може здатись, що до складу трудового майнового правопорушення входить не лише необхідний, але й випадковий причиновий зв’язок (п. 2 ст. 133 КЗПП), однак, на нашу думку, такий зв’язок всеодно є та повинен бути лише необхідним для того, щоб певне правопорушення ми визнавали саме трудовим та майновим.

Л.О. Сироватська визначає "пряму дійсну шкоду" як доведену у встановленому порядку фактичну шкоду наявному майну підприємства [5]