Самостійна робота за завданнями.

ХІД УРОКУ

Ӏ. Організаційний момент

Привітання, виявлення відсутніх, створення робочої обстановки.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Самостійна робота за завданнями.

Перед початком вивчення теми організовується експрес-контроль результатів вивчення попередніх 2-х тем. Учні виконують самостійну роботу за 2 –ма варіантами.

Варіант 1 Виберіть правильний варіант відповіді (кожна правильна відповідь – 1 бал) 1. Назвіть термін, що означає правила поведінки, які встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян. а)право б)мораль в)корпоративні норми г)звичаї 2. Яке визначення характеризує поняття «форма права»? а)способи юридичного виразу права б)форма втілення державної волі в)засіб виразу волевиявлення народу г)форма забезпечення класового панування 3. Вкажіть, яке джерело права є основним у правовій системі України. а)правовий звичай б)правовий прецедент в)нормативно-правовий договір г)нормативно-правовий акт 4. Яка галузь права регулює відносини, які складаються у сфері управлінської діяльності державних органів? а)трудове право б)конституційне право в)адміністративне право г)господарське право 5. Яке поняття означає засоби і способи впливу права на суспільні відносини? а)система права б)функції права в)предмет правового регулювання г)метод правового регулювання 6. Вкажіть, який інститут входить до конституційного права? а)правочинів б)представництва і довіреності в)територіального устрою г)позовної давності   7. Виділіть структурні елементи норми права: гіпотеза, диспозиція, санкція. (3 бали) Якщо адвокату у зв"язку з виконанням їм своїх професійних обов"язків стали відомі дані попереднього слідства (гіпотеза), то адвокат зобов"язаний не розголошувати їх без згоди слідчого або прокурора (диспозиція), а у противному разі адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (санкція). 8. Зробіть порівняння понять : Право та Мораль. (3бали)

Варіант 2 Виберіть правильний варіант відповіді (кожна правильна відповідь – 1 бал) 1. Вкажіть, який інститут входить до цивільного права. а)представництва і довіреності б)прямого народовладдя в)територіального устрою г)конституційних прав та свобод 2. Вкажіть, яке джерело права являє собою офіційний документ письмовий документ компетентних органів держави, який вміщує правові норми і має загальнообов’язковий характер. а)правовий звичай б)правовий прецедент в)нормативно-правовий акт г)нормативно-правовий договір 3. Який з наведених правових актів має найвищу юридичну силу? а)Закон України «Про громадянство України» б)указ Президента України «Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні» в) Конституція України г)постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Державної цільової економічної програми» 4. Знайдіть характерну особливість моралі як виду соціальних норм. а)порушення норм має наслідком застосування засобів громадського впливу б)норми встановлюються державою в)норми існують тільки в соціально неоднорідному суспільстві г)норми отримують втілення в офіційних державних актах 5. Вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовій переробці і створенні зведеного нормативного акта. а)кодифікація б)інкорпорація в)консолідація 6. Загальнообов’язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване правило поведінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх впорядкування. а)галузь права б)правова норма в)норма моралі г)звичай   7. 7. Виділіть структурні елементи норми права: гіпотеза, диспозиція, санкція. (3 бали) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності (диспозиція), якщо його виправ­лення можливе без застосування покарання (гіпотеза). У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені час­тиною другою статті 105 цього Кодексу.(санкція) 8. Зробіть порівняння понять : Право та Мораль. (3бали)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. ПОНЯТТЯ Й ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН. СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН.

Серед усього різноманіття суспільних відносин — економічних, політичних, моральних, культурних — правовідносини вирізняє те, що вони регулюються правом. Право регулює не всі, а тільки найважливіші для держави, суспільства та окремої людини відносини, без яких неможливою є їхня нормальна життєдіяльність. Це відносини власності, управління, економічні, сімейні, суспільна праця і розподіл тощо. Інші відносини або не регулюються взагалі (сфера дії моралі, дружби, симпатії, кохання тощо), або регулюються лите частково. Наприклад, у сім'ї, крім тих питань, які регулюються за допомогою права, існують також суто особистісні відносини між подружжям, батьками й дітьми, що регулюються нормами моралі, релігії, звичаями. Учасники правових відносин наділяються державою взаємними, пов'язаними між собою правами та обов'язками. Ці відносини стають підконтрольними державі й керованими нею.

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки.

Правовідносини мають свої характерні ознаки:

• є різновидом суспільних відносин, тобто створюються людьми в процесі їхніх взаємовідносин;

• є ідеологічними відносинами, результатом свідомої діяльності люди­ни;

• виникають на основі норм права, тобто виступають як засіб реалізації правових норм;

• є вольовими відносинами, оскільки в них втілюється воля (інтерес) держави, з одного боку, і воля (інтерес) їх учасників — з іншого;

• мають зазвичай двосторонній характер, причому в однієї сторони є суб'єктивні права, а на іншу покладені юридичні обов'язки.

Існують різні види правовідносин, в основу класифікації яких покладено відповідні критерії.

За кількістю суб'єктів правовідносини поділяються на прості, у яких два суб'єкти пов'язані з реалізацією приписів однієї норми (наприклад, відносини з приводу укладення дріб­ної побутової угоди), та складні, які виникають у процесі ре­алізації комплексу юридичних норм, об'єднаних єдиним ці­льовим призначенням (наприклад, правовідносини у сфері правосуддя).

За предметом правового регулювання правовідносини по­діляються на конституційно-правові, адміністративно-пра­вові, цивільно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, сімейно-правові та інші.

За дією в часі правовідносини поділяються на коротко­тривалі, які припиняються після виконання обов'язку (на­приклад, сплати неустойки у вигляді штрафу чи пені), та дов­готривалі, які існують певний час (наприклад, правовідноси­ни між адміністрацією навчального закладу та учнем чи сту­дентом до завершення навчання).

За методом правового регулювання правовідносини поді­ляються на диспозитивні (договірні), які виникають у процесі укладення та здійснення цивільного договору (наприклад, підряду, майна, перевезення тощо), та імперативні (керівні), які виникають, коли один суб'єкт правовідносин має держав­ні та інші законні повноваження (наприклад, призов до армії, сплата податків тощо).

За змістом поведінки зобов'язаної сторони правовідноси­ни поділяються на активні, які мають місце в разі активної діяльності суб'єктів у зв'язку з виконанням робіт, передачею майна тощо, та пасивні, які утворюються, коли суб'єкти пови­нні утримуватися від дії, наприклад від порушення права власності, авторського права тощо.

За функціональним призначенням правовідносини поді­ляються на регулятивні та охоронні. Регулятивні виникають із правомірних дій суб'єктів. Наприклад, правові відносини між замовником та перевізником виникли на підставі право­мірних дій - укладення договору перевезення - і тому є регулятивними. Правові ж відносини між особою, яка підозрю­ється в здійсненні злочину, та слідчим, який веде розсліду­вання, є охоронними у зв'язку з тим, що поштовхом до їх виникнення послужили неправомірні дії підозрюваного.

Структурні елементи правовідносин
Суб'єкти - це учасники правовід­носин, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків	Об'єкти- це ті реальні соціальні блага, які задоволь­няють інтереси і по­треби людей, з при­воду яких змінюють­ся чи припиняються правовідносини	Змістправовідно­син включає два елементи: юридич­ний зміст (права і обов'язки суб'єктів) і фактичний зміст (поведінка суб'єктів, їхня діяльність)

2. СУБ̕ ЄКТИ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН. ПРАВОСУБ̕ ЄКТНІСТЬ ОСІБ. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОСУБ̕ ЄКТНОСТІ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.

Суб'єкти правовідносин — це учасники правовідносин, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки на основі юридичних норм.

Суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні і юридичні особи.

Фізичні особи — це люди, які, залежно від свого правового статусу, у пра­вовідносинах виступають як:

• громадяни;

• іноземці;

• особи без громадянства;

• особи з подвійним громадянством.

Юридичні особи — це організації, що створені та зареєстровані у визначеному законом порядку і можуть бути самостійними учасниками правовід­носин.

Розрізняють також індивідуальних і колективних суб'єктів правовідносин. Індивідуальними суб'єктами правовідносин є окремі фізичні особи.

Серед колективних суб'єктів виокремлюють такі категорії:

• держава;

• державні органи та установи;

• громадські об'єднання;

• адміністративне-територіальні одиниці та їх населення;

• виборчі округи;

• релігійні організації;

• промислові підприємства;

• іноземні підприємства тощо.

Бути учасником правовідносин окрема особа чи організація може лише за наявності Правосуб'єктності. Правосуб'єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Правоздатність — це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені законом права та обов'язки, здатність бути їхнім носієм. Тобто правоздатність не є фактичною здатністю реалізовувати пра­ва й обов'язки на практиці, а лише принциповою потенційною здатністю суб'єкта мати їх у певний момент або в майбутньому. Усі громадяни наділені правоздатністю незалежно від віку та стану здоров'я. Вона виникає від моменту народження та припиняється зі смертю. Правоздатність е однаковою для всіх і гарантована державою. Правоздатність випливає з міжнародних пактів про права людини, із принципів гуманізму, формальної рівності, спра­ведливості.

Але замало просто володіти правами та обов'язками. Важливо бути здат­ним свідомо здійснювати ці права, виконувати обов'язки, проводити необ­хідні для їх набуття дії, брати на себе відповідальності за їхні наслідки, тобто бути дієздатними

Дієздатність — це здатність особи своїми діями реалізовувати свої права та обов'язки,

Повністю дієздатна особа — це повнолітня особа яка є психічно здоро­вою та розумове повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій та несе за них відповідальність. Ніхто не може бути обмежений в дієздат­ності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих осіб власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених, осіб — батьків, опікунів або піклувальників. Отже, дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного ста­ну особи, а також інших особистих рис людини, що з'являються в неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Третім елементом правосуб'єктності є деліктоздатність.

Деліктоздатність — здатність нести юридичну відповідальність за ско­єні правопорушення. ,

У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів така відповідальність настає з 14 років. Обов'язковою умовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного ді­яння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Правосуб'єктність юридичних осіб знаходить свій вияв у сукупності прав і обов'язків, які надані їм для виконання відповідних функцій згідно з метою і завданнями, зафіксованими в їхніх документах. Правоздатність і дієздат­ність юридичної особи настає одночасно — від моменту її державної реєстра­ції. Обсяг дієздатності юридичної особи має спеціальний характер і залежить від мети і завдань, для яких ця особа створена (вони закріплені в статутних документах). Припиняється дієздатність і правоздатність юридичної особи також одночасно — з моменту припинення існування такої особи.

Поняття «суб'єкт права», «суб'єкт правовідносин»- не є тотожними. Поняття «суб'єкт права» є ширшим. Суб'єкт права — це носій прав і обов'язків, які можуть ними і не скористатися. Суб'єктами правовідносин вони стануть лише тоді, коли такі правовідносини виникнуть у результаті настання кон­кретного юридичного факту. Наприклад, право укладати договори цивільно-правового характеру, ще не означає, що особа обов'язково укладе такий до­говір. До того ж, учасниками правовідносин можуть бути особи, наділені не тільки правоздатністю, але й дієздатністю.

ІУ. Закріплення нових знань

1. Що таке правовідносини?

2. Яка структура правовідносин?

3. Що таке правосуб’єктність осіб?

У. Підсумки уроку

Отже, суб'єктами правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іно­земці, особи без громадянства); юридичні особи (державні органи, організа­ції, установи, підприємства, об'єднання громадян), держава, державні утво­рення (республіки, штати, землі), адміністративно-територіальні утворення (міста, села); соціальні спільноти (народ, нація, етнічна група). Суб'єкт пра­вовідносин повинен мати Правосуб'єктність, тобто правоздатність, дієздат­ність та деліктоздатність.

УІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 9, пункт 1-3, с.112-117, підручника.

2. Записати в зошит визначення понять: правовідносини, правосуб’єктність, склад правовідносин.