Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Це — принцип контрасигнатури, відповідно до якого Прем'єр-міністр чи міністр беруть на себе юридичну відповідальність за виконання даного акта. Президент, будучи главою держави, видає акти, які займають наступне після законів місце. Важлива роль приділяється указам, багато у чому завдяки їм глава держави реалізує повноваження та елементи свого правового статусу. У сучасний період сфера правового регулювання, охоплена указами, дуже широка. Як правило, вони видаються у випадку прогалин у праві. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Наприклад, Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпорядження Президента України «Про призначення Л. Каденюка помічником Президента України з питань авіації та космонавтики».
КОНТРАСИГНУВАННЯ АКТІВ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ
(від лат. contra — проти і signare — позначати, засвідчувати печаткою) — скріплення підписом глави уряду і/або окр. члена уряду акта глави д-ви. Без такого підпису акт недійсний. У різних країнах сфера застосування інституту К. а. г. д. є неоднаковою. У країнах з парламентарними формами державного правління контрасигнуються усі або майже всі акти президента або монарха, в т. ч. рішення про призначення глави і членів уряду, розпуск парламенту, повернення законопроекту на повторний розгляд у парламенті тощо.
Інститут К. а. г. д., що застосовується у такому обсязі, містить суперечності. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави держави про його ж таки призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до ін. дій, які засвідчувати б офіц. зайняття ним посади. Підпис відповідної особи під актом про її призначення є, по суті, підтвердженням прийняття цього призначення. Не менші суперечності можуть виникнути і з приводу К. а. г. д. про розпуск парламенту. Досить реальною є ситуація, коли члени уряду, котрі скріплюють своїм підписом відповідний акт, не мають довіри парламенту. Тому в деяких країнах глава держави не чекає ініціативи з боку уряду і сам пропонує йому визначитися з приводу розпуску парламенту. Це підносить роль глави держави у використанні його повноважень на більш високий рівень.
У президентських республіках президент видає акти на свій розсуд і без будь-якого контрасигнування.
У країнах зі змішаною формою державного правління, зокрема в тих, де глава держави наділений за конституцією більш-менш широкими і реальними владними повноваженнями, сфера застосування інституту К. а. г. д. так чи інакше обмежена.
В ст. 106 Конституції України визначено коло актів Президента України, що мають бути скріплені підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Усі ін. акти Президент видає на власний розсуд і без контрасигнування з боку глави і членів уряду.
Сам же інститут контрасигнування не можна сприймати однозначно і пов'язувати з відсутністю у глави держави відповідних владних повноважень. Як свідчить світова державна правова практика, такий зв'язок далеко не завжди наявний. Призначення контрасигнування, яке має давню історичну традицію, започатковану ще у феод, часи, виявляється насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політ, (конституційно-правову) відповідальність за прийняті ним рішення і покласти її на уряд та його окр. членів. Існує й ін. трактування цього інституту, за яким контрасигнування забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи.
В конституційній теорії також прийнято, що відповідний підпис компетентного члена уряду може лише засвідчувати законність видання акта глави держави, його відповідність вимогам основного закону. Інститут К. а. г. д. є важливою складовою державно-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління. Поняття «контрасигнування» іноді вживається і для позначення практики скріплення актів глав урядів окр. міністрами, що має місце в ряді країн. Така практика засвідчує наявність колективної відповідальності всіх членів уряду, що ґрунтується на їх солідарності за вчинені дії.