Функції, способи здійснення й механізми соціального контролю

Поняття «соціальна норма», «соціальний порядок» і «соціальний контроль».

Соціальна норма— це система поглядів, що являє собою певний шаблон поведінки, поділюваний членами соціальної групи й необхід­ний для здійснення спільних погоджених дій.

Соціальний порядок— це система, що включає в себе індивідів, взаємозв'язки між ними, звички звичаї, що діють непомітно, але спри­яють виконанню роботи, необхідної для успішного функціонування цієї системи

Соціальний контроль— це особливий механізм соціальної регу­ляції поведінки й підтримки громадського порядку. Він включає два головні елементи: норми й санкції.

Норми— це наказ, як треба правильно поводитися в суспіль­стві.

Санкції— засоби заохочення й покарання, що стимулюють людей дотримуватися норм.

Виділяють чотири типи санкцій: позитивні й негативні, формальні й неформальні.

Формальні позитивні санкції — публічне схвалення з боку офіцій­них організацій (уряду, установи, творчого союзу): урядові нагороди, державні премії й стипендії, надані титули, учені стулені й звання, спорудження пам'ятника, вручення почесних гра мот, допуск до високих посад і почесних функцій (наприклад, обрання головою правління)

Неформальні позитивні санкції — публічне схвалення, що не виходить від офіційних організацій дружня похвала, компліменти, мовчазне визнання, доброзичливе ставлення, оплески, слава пошана, похвальні відгуки, визнання лідерських або експертних якостей

Формальні негативні санкції— покарання, передбачені юридич­ними законами, урядовими указами, адміністративними інструкціями, указами, розпорядженнями: позбавлення цивільних прав, тюремне ув'язнення, арешт, звільнення, штраф, депреміювання. конфіскація майна, зниження на посаді, розжалування відлучення від церкви.

Неформальні негативні санкції -— покарання, не пере­дбачені офіційними інстанціями осудження, зауваження глузування, злий жарт, невтішні прізвиська зневага, відмова подати руку або підтримувати відносини, розпускання чуток, наклеп, недобро­зичливий відгук, скарга; написання фейлетону викривальної статті.

Застосування соціальних санкцій в одних випадках потребує присутності сторонніх осіб, в інших не потребує. Звільнення оформлюється відділом кадрів установи й передбачає попереднє видання розпоряд­ження або наказу. Тюремне ув'язнення вимагає складної процедури судового розгляду, на підставі якого виноситься судове рішення. Присвоєння вченого ступеня передбачає складну процедуру захисту наукової дисертації й рішення вченої ради.

Класифікувати норми можна за різними підставами.

За суб'єктами—носіями норм виділяють загальнолюдські норми, норми суспільства, групові, колективні.

За об'єктами або сферами діяльності розмежо­вуються норми, що діють в області певних видів відносин: політичні, економічні, естетичні, релігійні тощо.

За змістом — норми, що ре­гулюють майнові відносини, спілкування, що забезпечують права й свободи особи, що регламентують діяльність установ, взаємини між державами й т.п. За місцем в нормативно-ціннісній ієрархії — основні й другорядні, загальні й конкретні.

За формою утворення й фіксації — жорстко фіксовані й гнучкі. За масштабами застосування — загальні й локальні.

За способами забезпечення —ті, які спираються на внутрішнє переконання, громадську думку або на примус, на силу державного апарату.

За функціями — норми оцінки, такі, що орієнтують, контролюють регламентують, карають, заохочують.

За ступенем стійкості — норми, що опираються на соціальну звичку, на звичаї традиції, і які не мають такого підґрунтя, та ін.

Функції, способи здійснення й механізми соціального контролю

Соціальний контроль стосовно суспільства виконує дві основні функції:

а) охоронну;

б) стабілізуючу.

Соціальний контроль — найефективніший спосіб, за допомогою якого інститути суспільства організують життєдіяльність простих громадян.

Способи здійснення соціального контролю відрізняються величезною розмаїтістю, вони залежать від ситуації, цілей і характе­ру конкретної групи, у відношенні якої вживаються. Діапазон їхнього застосування величезний: від з'ясування стосунків «віч-на-віч» між конкретними людьми до психологічного тиску, фізичного насильства, економічного примусу людини з боку суспільства.

Виділяють внутрішній (самоконтроль) і зовнішній соціальний контроль.

Самоконтрольґрунтується на тому, що індивід самостійно регулює свою поведінку, погоджуючи її із загальноприйнятими нормами У процесі соціалізації норми засвоюються настільки міцно, що люди порушуючи їх. почувають себе незручно У таких випадках у людини зазвичай виникає почуття провини, і тоді говорять про муки совісті. Совість — прояв внутрішнього контролю.

Чим вище розвинений самоконтроль у членів суспільства, тим менше цьому суспільству доводиться вдаватися до зовнішнього кон­тролю.

Зовнішній контроль — це сукупність інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальноприйнятих норм поведінки й законів Він підрозділяється на формальний (інституціональний) і неформаль­ний (внутрішньогруповий)

Формальний контроль заснований на схваленні або осуді з боку офіційних органів влади й адміністрації.

Неформальний контроль заснований на схваленні або осуді з боку групи родичів, друзів, колег, знайомих, а також з боку громадської

думки, що виражається через традиції й звичаї або засоби масової інформації.

Традиційна сільська громада контролювала всі аспекти життя своїх членів: вибір нареченої, способи залицяння, визначення імені немовляти, методи розв'язання суперечки й конфліктів і багато чого іншого Ніяких писаних норм не існувало. Як контролер виступала гро­мадська думка, що найчастіше спиралася на думку, найстарших членів громади. У єдину систему соціального контролю органічно впліталися релігійні вимоги.

У компактних первинних групах постійно діють надзвичайно ефективні й одночасно дуже тонкі механізми контролю, такі, як пе­реконання, глузування, плітки й презирство. На відміну від методів формального контролю, наприклад, догани або зниження на посаді, неформальні методи доступні практично всім.

Формальний контроль історично виник пізніше неформально­го — у період зародження складних суспільств і держав.

У сучасному суспільстві значення формального контролю постійно зростає, оскільки в країнах з багатомільйонним населенням набагато сутужніше підтримувати стабільність і порядок Адже неформальний контроль за індивідом з боку такого суспільства обмежений невеликою групою людей. У великій групі він неефективний Тому його називають локальним (місцевим). Формальний контроль носить всеохоплюючий характер, він діє на всій території країни. Він глобальний, і його за­вжди здійснюють особливі люди — агенти формального контролю. Це професіонали, тобто особи, спеціально навчені й одержуючі зарплату за виконання контрольних функцій. До них відносять суддів, поліцейських, лікарів-психіатрів. соціальних працівників, спеціальних поса­дових осіб церкви тощо. Якщо в традиційному суспільстві соціальний контроль тримався на неписаних правилах, то в сучасних суспільствах його основою Виступають писані норми: інструкції, укази, постанови, закони. Соціальний контроль набув інституціональної підтримки.

Формальний контроль здійснюють таю інститути сучасного суспіль­ства, як суди, установи, армія, виробництво, засоби масової інформації політичні партії, парламент, уряд.

Городяненко