Поняття і елементи форми держави

ВСТУП

Актуальність теми дослідженняполягає в тому, що побудова незалежної Української держави потребує вдосконалення теоретичної розробки і покращення практичного здійснення державної влади. Тому, особливої уваги набуває дослідження елементів форми держави, яка покликана констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу як суспільний феномен. В юридичній науці форма держави аналізується переважно як зовнішня форма сутності, змісту і явища держави. Під формою держави розуміється звичайно його організація, що виступає в єдності форми правління, форми державного ладу і політичного режиму, тобто відповідно основним, вузловим моментам цієї організації. Уже за давніх часів - на Древньому Сході і в Старо­давніх Греції та Римі - у дослідників державно-правових явищ виникла потреба щодо визначення поняття, яке було б достатньо ємним і давало б загальне уявлення про основні характеристики тієї чи іншої держави, про основні шляхи здійснення в ній державної влади. Таким широким поняттям стала категорія «форма держави», але в нього в різні часи різними дослідниками вкладався неоднаковий зміст. Чіткого співвідношення між типом і формою держави немає. З однієї сторони в межах держави того самого типу можуть зустрічатися різні форми організації і діяльності державної влади, а з іншої сторони держави різного типу можуть мати однакову форму. Своєрідність конкретної форми держави будь-якого історичного періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами і цілями, що ставить перед собою держава. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо залежить від його змісту і визначається ним. Серйозний вплив на форму держави робить культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійних світоглядів, національні особливості, природні умови проживання й інші фактори. Специфіку форми держави визначає також характер взаємин держави і його органів з недержавними організаціями партіями, профспілками, суспільними рухами, церквою й іншими організаціями). У різних країнах державні форми мають свої особливості, характерні ознаки, що в міру суспільного розвитку наповняються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку і взаємодії. Розвиток і вдосконалення форми держави має здійснюватись на міцній науковій основі. Дослідженню вказаної категорії на нашу думку увага науковців приділяється недостатньо. Проте слід відмітити, що теоретичне підґрунтя поняття форми держави та її елементів в наш час розвивають у свої працях Зайчук О.В., Оніщенко Н.М., Лазарев В.В., Андрусяк Т.Г., Шульженко Ф.П., Кельман М.С., Мурашин О.Г., Денисов А.І., Керимов Д.А., Абдулаев М.И., Комаров С.А., Рожкова Л.П. Нагальним завданням на сучасному етапі розвитку української держави є розв’язання проблеми з’ясування змісту категорії форми держави та її елементів як базису для українського суспільства.

Об’єктом дослідженняє форма держави як правова конструкція в теорії держави і права.

Предметом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі виявлення форми держави в світовій юридичній практиці.

Метою дослідженняє комплексна характеристика форми держав в теорії держави і права. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

- визначити поняття форми держав;

- дати загальну характеристику форм державного правління;

- проаналізувати форми державного устрою;

- дослідити державні режими.

Структура курсової роботи. Вступ, основна частина , висновок і список використаних джерел.

ПОНЯТТЯ І ЕЛЕМЕНТИ ФОРМИ ДЕРЖАВИ

Категорія «форма держави» є одним із найважливіших і найбільш містких понять державознавства. Вона покликана констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу як суспільний феномен. Форма держави - характеристика держави, яка відображає певні особливості організації механізму здійснення влади і взаємодії держави з суспільством. Термін «форма держави» слугує доктринальним цілям, зокрема класифікаціям держави. З розвитком теорії держави і права змінюються і підходи до розуміння форми держави. У XXI ст. вчені правознавці М. І. Абдуллаєв та С.О. Комаров вважають, що державу, як і будь-який інший об’єкт, необхідно розглядати як функціональну (динамічну) і організаційна (статичну) систему, тому формою держави в динамічному аспекті вважається політичний режим, а в статичному – форма державного правління і устрою [2, 67]. Традиційно під формою держави розуміють організацію політичної влади в державі, взяту в єдності трьох елементів: Форми державного правління, устрою та режиму. При цьому політичний режим може бути реалізовано лише у певній формі правління і державного устрою, без яких він не може існувати.

Поняття форми держави має практичне значення насамперед у зв'язку з конститу­ційним закріпленням організації державного владарювання. За змістом такого закріп­лення засвідчуються форма державного правління і форма державного устрою як про­яви (сторони) форми держави. Форма державного правління відображає інституціональні особливості організації державного владарювання, форма державного устрою – територіальні особливості цієї організації. Обидва відповідних прояви форми держави можна встановити з аналізу положень конкретного основного закону.

З поняттям форми держави звичайно прямо пов'язують політичний режим як ще один її прояв. Політичний режим характеризує державу у взаємозв'язках із соціумом, саму державу як складову політичної системи суспільства. Термін «політичний ре­жим» набув поширення у XX столітті. На відміну від форми державного правління і форми державного устрою, які засвідчують організацію державного владарюван­ня, форма політичного режиму в першу чергу співвіднесена із здійсненням владарю­вання, з участю в ньому громадян, зі станом усієї політичної системи суспільства. [20, 51] Тому політичний режим є, скоріше, не просто державною формою, а формою взаємо­зв'язків між державою і суспільством. Його нерідко визначають широко і пов'язують з політичною владою у суспільстві взагалі. У зв'язку з таким підходом іноді виділя­ють вужче поняття державного режиму як таке, що слугує характеристиці саме держа­ви у взаємозв'язках із суспільством. Поняття форми політичного режиму покладене в основу деяких класифікацій дер­жави і суспільства. Водночас класифікують і самі політичні режими. Відповідні кла­сифікації є наслідками зусиль представників різних наук, включаючи юридичну.

Отже, форма держави - це складне суспільне явище, що містить у собі три взаємозалежних елементи: форму правління, форму державного ладу і форму державного режиму [16, 47]. З давніх часів найбільш відомою класифікацією форм держави була та, яку дав Аристотель. Він поділяв форми держави відповідно до двох ознак: а) кількість тих, хто править (один, декілька, багато); б) у чиїх інтересах (кого, скількох) здійснюється правління. Остання ознака була критерієм розподілу форм держави на правильні (прав­ління здійснюється в інтересах усіх) і неправильні (правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто пра­вить). Правильними формами у нього були: монархія, ари­стократія і політія; неправильними - тиранія, олігархія, демократія. У новий час питання про форму держави пов'язане насамперед з ім'ям Ш. Монтеск'є, який під формою держа­ви розумів ті чинники, що визначають методи здійснення державної влади. На цій основі він визначав такі конкретні форми держави:республіка як форма держави, в якій організацію і здійснення державної влади визначають такі якості, як доброчесність і рівність; монархія (основа влади - честь); деспотія (основа влади - страх). Отже, під формою держави Монтеск'є фактично розумів лише те, що у сучасній науці називається державним (політичним) режимом). Ж.-Ж. Руссо розумів форму держави як структурну ор­ганізацію вищих державних органів і на цій основі виділяв: 1) монархію - форму держави, в якій владу здійснює одна особа; 2) аристократію - в якій владу здійснює невелика група осіб; 3) демократію - в якій владу здій­снюють всі члени суспільства [7, 99]. Як видно, беручи за основу визначення форм держави ознаку організації вищих ор­ганів держави, Ж.-Ж. Руссо як форму держави розглядав ту категорію, яка в сучасному правознавстві називається формою правління [17, 84].

Категорія «форма держави» є однією з найважливіших і найоб’ємніших понять державознавства. Вона має констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв'язків, що характеризують державу як суспільний феномен. Найбільш значущі ознаки держав, які в своїй сукупності розкривають найважливіші характеристики форм держави, об'єднуються в такі групи:

1. Ознаки, що характеризують порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади і управління. Су­купність цих ознак називається формою державного правління. Цікаво, що дослідники часів царської Росії і перших років післяжовтневого періоду визначали форму держави виключно за ознакою форми правління, на основі чого вони називали кілька можливих державних форм: а) деспотія - форма, при якій формально не існує державних органів, що сприяли б монархові у здійсненні його суверенної влади; б) самодержавство - юридичне існує орган, який сприяє монархові у здійсненні його суве­ренної влади (наприклад, Державна Рада, Рада Міністрів); в) дуалістична монархія - політику уряду визначає мо­нарх (так звана конституційна монархія у вузькому зна­ченні слова); г) парламентська монархія - політику уряду визначає парламент; д) парламентська республіка - полі­тику уряду визначає парламент; е) президентська (або дуалістична) республіка - політику уряду визначає прези­дент; є) представницько-безпосередня республіка - здій­сненню суверенної влади народу сприяє парламент з оста­точною законодавчою владою; ж) чисто безпосередня республіка - здійсненню суверенної влади народу сприяє урядова Рада з законодавчими функціями.

2. Ознаки, що характеризують територіальний устрій держави та відповідну організацію державних органів, на­самперед співвідношення держави як цілого з її складовими частинами. Ця сукупність ознак розкриває форму держав­ного устрою.

3. Ознаки, що розкривають форми і методи здійснення державної влади [10, 154].

Отже, форма держави - поняття складне. Воно харак­теризує державу з погляду існуючих у ній форми прав­ління, державного устрою та державно-правового режиму. Форма держави завжди має відповідне правове закріп­лення. Всі її елементи (форма правління, державний устрій, державний режим) мають правову основу - вони фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Але слід мати на увазі, що зміст правових настанов не завжди відповідає дійсному характеру існуючих відносин. В юридичній літературі існують й інші думки щодо змісту категорії «форма держави». Згідно з одними зміст форми держави зводиться лише до характе­ристики форми правління (так звана форма держави у вузькому значенні слова). Інші під формою держави ро­зуміють сукупність форми правління та територіальної ор­ганізації держави без урахування державного режиму [12, 76]. Ознаки, які у своїй сукупності розкривають сутність форм держави, об'єднані в групи, які характеризують її складові частини:

1.Ознаки, що характеризують способи організації державної влади, включаючи порядок її утворення. Сукупність цих ознак дає підставу говорити про форму державного правління.

2.Ознаки, що характеризують сукупність способів організації державної влади з урахуванням внутрішнього поділу держави на частини (в межах її території), взаємодію державних органів і її частин між собою. Ця сукупність ознак розкриває форму державного устрою.

3.Ознаки, які розкривають сукупність засобів і методів здійснення державної влади, характеризують державний режим [3, 7].

Всі ці структурні частини форми держави складають органічну єдність. Це не три форми, а три аспекти єдиної форми держави, які в кожному конкретному випадку мають свої властивості. І все ж таки домінуюча роль належить державно-політичному режиму, оскільки він має вплив на дві інші сторони форми держави. Будь-які зміни в методах здійснення державної влади – чи в бік демократії, чи навпаки, автократії – неминуче відображаються на формі правління (хоч і в меншій мірі), а також на формі державного устрою.

Таким чином, форма держави – це комплексний інститут, що представляє собою внутрішньо погоджену систему норм, що регулюють у їхній єдності структуру і взаємини основних органів держави (глави держави, парламенту, уряду), територіально-політичний устрій, головні методи діяльності державного апарата і форми його зворотного зв'язку з населенням. Основними структурними елементами форми держави є форма державного правління, форма державного устрою та державний (політичний режим, характеристику яким і наводиться далі.