Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального
провадження. Проголошення Конституцією України людини, її життя і здоров’я,
честі та гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст.
3), визначення правами і свободами людини та їх гарантіями змісту і спрямованості
діяльності держави (ч. 2 ст. 3) підвищують відповідальність компетентних органів за
виконання постановлених перед ними завдань.
У кримінальному судочинстві основні права та свободи людини визначають
характер і зміст кримінального процесуального закону, а відповідно і всієї
кримінально-процесуальної діяльності. Саме у сфері кримінального судочинства, де
має місце застосування різних заходів державного примусу і де особливо
обмежуються права та свободи осіб, залучених у сферу кримінального процесу,
питання охорони прав і законних інтересів учасників кримінального провадження
набуває особливого значення.
Кримінальне судочинство може і повинно бути ефективним інструментом
державної охорони прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб – установ,
підприємств, організацій тощо. Жодне порушення законності, прав, свобод і
законних інтересів фізичних і юридичних осіб не може бути виправдане посиланням
на необхідність боротьби зі злочинністю.
Під охороною прав та законних інтересів учасників кримінального
провадження (фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь), слід розуміти
встановлення процесуальних гарантій створення належних умов для повної і
безперешкодної реалізації учасниками кримінального провадження їхніх
суб’єктивних прав і законних інтересів, у тому числі і спеціальних прав, як
учасників кримінального провадження. Особи, які порушують вказані права та
інтереси, повинні бути притягнені до юридичної відповідальності.
Як зазначається у настанові Міжнародної амністії по справедливому
судочинству, кожен кримінальний процес є перевіркою поваги держави до прав
людини.
Відповідно до п. 25 ст. 3 КПК учасниками кримінального провадження є
сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний
представник, цивільний позивач, його представник та законний представник,
цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається
питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його
адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового
засідання, судовий розпорядник.
Отже, охороні підлягають права як тих фізичних і юридичних осіб, які
постраждали від вчинення кримінального правопорушення, так і тих, винуватість
яких у вчиненні кримінального правопорушення, встановлюється, й тих, хто відіграє
допоміжну роль у кримінальному провадженні.
Можна виділити такі напрями діяльності в межах забезпечення (гарантування)
охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження:
1) створення умов, необхідних для реалізації прав та здійснення законних
інтересів. Так, згідно ч. 1 ст. 11 КПК під час кримінального провадження повинна
бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, зобов’язані
роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на
кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника;
2) обмеження прав виключно уповноваженими на те суб’єктами, за наявності
до того підстав і умов, у передбаченому законом порядку. Так, ч. 1 ст. 132 КПК
визначає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються
виключно на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом;
3) відшкодування шкоди, завданої порушенням прав та законних інтересів
учасників провадження. Частина 3 ст. 11 КПК встановлює, що кожен має право
захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права,
свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження. При
цьому, відповідно до ст. 130 КПК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове
розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок
Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Зазначеним напрямам відповідають різні види кримінально-процесуальних
гарантій, про які йтиметься нижче.