Адвокатура України, її роль у захисті прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб

Термін "адвокатура" походить від латинського "адвокатує двоцере" - закликаю на допомогу. Ще в Древньому Римі були створені групи осіб, які надавали вільним громадянам Риму різноманітну юридичну допомогу.

На Русі, в IX-XIII століттях існувало так зване судове представництво. Роль захисників у судах виконували:

1) послухи - свідки порядного життя обвинуваченого;

2) видоки - свідки вчиненого стороною або спірного факту. Вказаними особами були родичі та приятелі сторін. Вони

морально підтримували свою сторону і здійснювали захист на громадських засадах, а не професійно.

Правовий інститут адвокатури був впроваджений в Україні відповідно до Судових статутів 1864 року, за якими адвокати поділялися на приватних та присяжних повірених.

У радянський період адвокатура була державним органом. Так, з 1917 по 1921 рік в Україні були організовані колегії заступників у народних судах та при революційних трибуналах. У 1922 році було прийняте положення Про адвокатуру Української PCP, за яким при губернських радах народних судів створювалися колегії захисників у кримінальних і цивільних справах.

Статус адвокатури в суверенній Україні визначений в Конституції (ст. 59) та окремому законі "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року.

Терміни, які використовувалися ще в давнину збереглися і використовуються в сучасній юриспруденції.

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється:

o Конституцією України;

o Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року;

o Цивільно-процесуальним кодексом України;

o іншими законодавчими актами України;

o статутами адвокатських об'єднань. Адвокатура здійснює свою діяльність на принципах:

- верховенства закону;

- незалежності;

- демократизму;

- гуманізму;

- конфіденційності (ст. 4 Закону України "Про адвокатуру").

Законодавчо визначені види адвокатської діяльності:

o дача консультацій та роз'яснень з юридичних питань;

o дача усних і письмових довідок щодо законодавства;

o складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

o посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;

o здійснення представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та іншими юридичними особами;

o подання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

o здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

o виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства;

o здійснення іншої юридичної допомоги, передбаченої чинним законодавством (брати участь, як представника позивача, відповідача, третіх осіб, ведення господарських справ та інше).

Адвокатура України діє в різних організаційних формах. Адвокат має право:

- займатись адвокатською діяльністю індивідуально;

- відкривати своє адвокатське бюро;

- об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до закону та своїх статутів.

Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у Міністерстві юстиції України, про що адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а також відповідно до закону -і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.

Адвокатом може бути громадянин України, який:

- має вищу юридичну освіту;

- має стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років;

-склав кваліфікаційні іспити;

- одержав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю;

- прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, державного управління.

Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Закон закріплює професійні права і обов'язки адвоката. При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

1) представляти та захищати права та інтереси громадян та юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань.

2) збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, господарських, кримінальних справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

- запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

3) застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

4) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

5) бути присутнім при розгляді своїх клопотань і Скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

6) виконувати інші дії, передбачені законодавством (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру").

РОЗДІЛ ІІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Наши рекомендации