Тема: Техногенні небезпеки

План

1 .Антропогенний вплив на навколишнє середовище.

Класифікація небезпек техногенного походження.

2. Аварії на транспорті.

3. Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин.

4. Аварії з викидом радіоактивних речовин

5. Пожежі та вибухи

1. Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об'єктах, радіаційно небезпечних об'єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах, а також гідродинамічно небезпечних об'єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації антропогенного характеру(техногенні) виникають в результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до великих матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Розрізняють окремо аварії та катастрофи.

Катастрофа— стрибкоподібна зміна властивостей об'єкту — загальний термін для визначення значної природної надзвичайної ситуації та антропогенної аварії.

Аварія— вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання тощо.

За розмірами та завданою шкодою аварії поділяють на:легкі, середні, важкі, особливо важкі.

Види аварій та катастроф:

- транспортні,

- пожежі і вибухи,

- руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,

- руйнування з викидом радіоактивних речовин,

- руйнування з викидом отруйних речовин.

2. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний — 26%, річковий і морський — 14%.

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортного засобів або підчас їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій — порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів.

Причини дорожніх аварій — незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки дороги, на котрих виконуються ремонтні роботи, низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху, несправність сигналізації на залізничних переїздах, відсутність знаків, котрі попереджують про небезпеки.

Повітряний транспорт.Аварії і катастрофи тут можуть виникати починаючи з моменту увімкнення двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту, і при посадці, аж до вимкнення двигунів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до катастрофічних наслідків. В середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, блокування; помилки диспетчерів; неуважність та недбальство машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів стаються вибухи, пожежі.

Морський транспорт. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають пошкоджень 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Основні причини загибелі кораблів:

1) Посадка на рифи

2) Зіткнення

3) Перекидання

4) Пожежі

5) Порушення норм експлуатації та правил безпеки

6) Помилкові функціональні дії команди та ін.

Додатковою небезпекою є процес евакуації пасажирів та команди з корабля, можлива паніка, штормова погода, відмова пристроїв.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпертонія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпертонія становить головну небезпеку і для ті пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

3. Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин більшість з яких токсичні (приблизно 90%).До сильно діючих отруйних речовин належать ті токсичні речовини, які здатні заражені повітря в небезпечних концентраціях і можуть уразити людей, тварин і рослин на великих територіях.

Найбільш поширеними у народному господарстві є небезпечні хімічні речовини:

1) Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. У 2.5 рази важчий за повітря, розчиняється у воді. При тиску 570 кПа складається у темно зелену рідину. Зберігається і транспортується під тиском у цистернах і балонах.

2) Аміак - безбарвний газ із запахом нашатирю. При температурі і -33-35 С конденсується у безбарвну рідину. Розчинний у воді. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Зберігається транспортується під тиском у цистернах і балонах.

3) Сірководень - безбарвний газ важчий за повітря, малорозчинний у воді. Пар утворює з повітрям вибуло небезпечні суміші.

4) Фосген - безбарвний газ, який при температурі нижче 8°С конденсується у безбарвну рідину, має запах прілих фруктів або сіна. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

5) Синильна кислота - безбарвна, прозора, дуже летка рідина, добре змішується з водою, має запах гіркого мигдалю.

Кількісною характеристикою токсичності СДОР, що відповідає певному ефекту ураження є токсодоза. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює

Т = С_сер∙ t,

де С_сер - середня концентрація отруйної речовини у повітрі (мг/л).

t - час перебування людини на зараженому повітрі (хв.).

Середня уражальна токсодоза (мг/л.хв): Хлор–0,6; Аміак–15; Сірководень–5; Синильна кислота–0.75; Фосген–0.6; Бензол–20.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах ♦хімічної, ♦нафто-переробної, ♦целюлозно-паперової і ♦харчової промисловості, ♦водопровідних і очисних спорудах, а також при ♦транспортуванні силь­нодіючих отруйних речовин.

4. До типових радіаційно-небезпечних об’єктів відносяться:

— атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

— науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16-ма енергетичними ядерними реакторами і 2 дослідних ядерних реактора та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії— це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища бала аварія на ЧАЕС у 1986 рці, коли відбулося радіаційне забруднення величезних територій, водоймищ міст, сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які проживали на забруднених територіях. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає понад 5 млн. осіб. Все це дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

До того ж на території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними джерелами радіоактивних відходів і місцями їх концентрування є:

- АЕС (накопичено 70 000 м³ РАВ);

- урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн.т РАВ);

- медичні, наукові, промислові та інші підприємства іорганізації. Виконання робіт щодо збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств та організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5000 м³ РАВ);

- зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м³РАВ);

- підприємства з поховання радіоактивних відходів.

5. Вибухи та їх наслідки – пожежі, виникають га об’єктах, які виробляють та використовують вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються окрім чадного газу, високотоксичні речовини (синильна, соляна, мурашина кислоти, метанол, формальдегіди та ін.), від дії яких люди страждають частіше ніж від вогню.

Найпоширенішими причинами виникнення пожеж можуть бути:

- несправність електрообладнання — 23%;

- куріння в неналежному місці — 18%;

- перегрів внаслідок тертя в не­справних вузлах машин — 10%;

- перегрів пальних матеріалів — 8%;

- контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%;

- контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки — 7%;

- запалення від пальних часток (іскри) від установок та устатку­вання для спалювання — 5%;

- самозапалювання пальних матеріалів — 4%;

- запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.