Тема 3. Поняття, походження і розвиток держави. Ключові поняття і терміни: первісне суспільство, плем’я, звичай, мовонорма, рід, нація, фратрія, союз племен

Ключові поняття і терміни: первісне суспільство, плем’я, звичай, мовонорма, рід, нація, фратрія, союз племен, населення, держава, територія, влада, суверенітет.

Питання про державу, її походження, сутність, соціальну цінність та роль у суспільстві віддавна належать до основних та гостро дискусійних у державознавстві.

Держава - соціальне явище, тому передумови її виникнення мають соціально-історичну природу. Для первіснообщинного ладу характерними є кровноспоріднена природа колективу; поглинання індивіда родом; спільна власність общини на засоби господарювання; природній поділ праці; колективні форми вирішення справ; відсутність поділу соціальних норм на інститути, а ґрунтування їх на колективному досвіді та звичках.

Вищою владою у первісному суспільстві були народні збори усіх дорослих членів роду. На народних зборах вирішувались питання війни та миру, відправлялися релігійні обряди, обиралися ватажки, розглядалися найбільш важливі питання життя громади. Вони почали виконувати функції не лише органу соціальної влади, але й судового органу, що виносив остаточне рішення у справах про зраду, кровозмішування тощо. Постанови народних зборів були обов’язковими для виконання усіма членами роду.

Владними повноваженнями наділялися ради старійшин, а також старійшини, вожді, військові ватажки, жерці. Рада старійшин збиралася епізодично, де попередньо розглядалися питання, які згодом виносилися на обговорення народних зборів.

Дружні відносини між родами, спільне заняття мисливством та рибальством спричинило об’єднання родів у фратрії (братства). З часом, з ускладненням міжродових відносин, систематичного проведення спільних заходів з’являються більш складні об’єднання - племена та союзи.

Відбувся великий поділ праці. Люди почали спеціалізуватися на виконанні різноманітних видів суспільно-корисної праці. Здійснився перехід від привласнюючо-споживацької економіки до виробничої, що суттєво змінило усю систему соціальних відносин первісного суспільства.

Заняття скотарством та землеробством вже не потребували великих колективних зусиль. Результат виробництва залежав від окремої особи. Процес праці поступово ускладнювався, вимагав значного фізичного навантаження і тому основною виробничою силою стає чоловік. З часом у суспільстві з’являється надлишковий продукт, який може вільно відчужуватися.

Сім’я відокремлюється від родового колективу та починає існувати автономно. Крім того спеціалізація суспільної праці супроводжується вдосконаленням її знарядь та урізноманітненням. Ремесла також відособилися в самостійну галузь виробництва, склавши основу наступного суспільного поділу праці.

«Неолітична революція» - перехід суспільства до виробничої економіки - спрямовує первісне суспільство до соціального розшарування, появи класів, зародження держави.

Виникнення приватної власності - наступний крок від родового суспільства. Приватна власність створює економічну основу індивідуального існування людини, відносної автономії його сім’ї і тим самим констатує непотрібність родових зв’язків.

Територіальна спільність (індивіди, які пов’язані спільним проживанням) спричинила колективні потреби, а потім, спільні інтереси та проблеми. Мова йде про захист від зовнішнього ворога, встановлення правил колективного співжиття, вирішення завдань, що не були по силі окремому індивіду чи сім’ї. Прикладом може слугувати будівництво іригаційних споруд, охорона території, врегулювання відносин з сусідами. У цей період породжується публічна влада, що мала наслідком утворення держави.

Отже, розпад родового ладу, поява сім’ї та приватної власності, що надали індивіду можливості бути відносно самостійним суб’єктом суспільного життя, об’єктивна потреба у вирішенні спільних справ, в тому числі у регулюванні відносин між соціально неоднорідними групами - такіісторичні передумови становлення держави.

Процес формування держави у різних країнах світу відбувався по-різному. Історії відомі наступні основні шляхи (механізми) інституціоналізації влади: військовий (наприклад, під час формування східних деспотій в країнах з так званим азійським способом виробництва); аристократичний (наприклад, у Римі з його поділом суспільства на патриціїв та плебеїв); плутократичний (наприклад, під час становлення буржуазних держав). Ці механізми та передумови мають не лише історичне значення, а існують постійно, оскільки державна влада зберігає здатність розвиватися.

У перших цивілізаціях переважав військовий шлях формування влади та політичної спільноти. Причина тому - та роль, яку відігравала війна. При цьому вирішальна роль належала військово-демократичним, а потім - військово-ієрархічним формам організації влади.

Специфіка аристократичного шляху полягає у становленні відокремленої від народу влади на основі трансформованої традиційної родоплемінної аристократії.

Плутократичний шлях формування держави історики пов’язують з появою «великої людини», яка сформувалася у найбільш економічно розвинених країнах і був пов'язаний з накопиченням в руках однієї особи значних цінностей, з об’єднанням навколо неї багаточисленних прихильників та концентрацією влади.

Для слов’янських народів характерною була організація державної влади через перетворення органів військової демократії на державні органи. На початку в них панувала рівність, й організаційною одиницею у був рід. Поступово з однорідного суспільства почали виокремлюватися «найкращі люди», які утворювали місцеву аристократію й називалися болярами (боярами). Поступово князі прибирали владу до своїх рук, і виникає держава.

Дослідження процесу походження держави нерозривно пов’язане з численними теоріями, які пояснюють процес її виникнення та розвитку. Це цілком зрозуміло, оскільки кожна з них відображає різноманітні погляди та судження на даний процес.

За час існування науки були створені десятки найрізноманітніших теорій та доктрин:

теологічний підхід (Фома Аквінський): держава створена Богом, а її діяльність - реалізація божої волі. Саме Бог визначає сутність і форму її діяльності. Дана теорія слугує обґрунтуванню панування духовної влади над світською. Стверджується, що церква наділяє правителя правом панувати над людьми. Кожній людини пропонується коритися волі Бога, який встановив державну владу, та владі, що санкціонована церквою;

патріархальна теорія (Аристотель): держава - найкраща форма людського спілкування з наміром досягнення загального блага. Це своєрідна сім’я, яка значно розрослася. Держава виникає як результат природного потягу до сімейних взаємин, спілкування, а влада монарха - природне продовження влади батька (патріарха), який піклується про членів своєї родини та забезпечує їх слухняність;

патримоніальна теорія (Галлер): держава походить від права власника на землю (патримоніум). Право володіння землею автоматично переходить у владу над людьми, які її населяють;

договірна теорія(Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо): держава виникає в результаті суспільного договору про правила співжиття. Об’єднання людей у єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, порядку та свободи;

теорія насильства (Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський): держава виникає в результаті насильства, шляхом завоювання слабких та беззахисних племен більш сильними та організованими. На думку представників цієї теорії, держава потрібна більше першим, ніж останнім. Виступаючи інструментом організації та управлінського впливу завойовників, держава виступає могутнім засобом захисту завойованих від можливих посягань з боку інших сильних племен. Держава зображується в якості захисника інтересів усіх класів суспільства, здатна забезпечити загальне благо як для слабких, так і для сильних. Обсяг вимог, запропонованих державою, дозволяє завойованим племенам улаштувати життя в межах певних вимог та закріплює за ними відповідні права. Теорія внутрішнього насильства пояснює виникнення держави в результаті підкорення однієї частини суспільства іншій, причому йдеться про насильство більшості над меншістю;

психологічна теорія (Л. І. Петражицький): виникнення держави пояснюється властивостями людської психіки, потребами індивіда жити у колективі, його прагненням до пошуку авторитета, вказівками якого можна було б керуватися у повсякденному житті. Для обґрунтування положень цієї концепції, її прихильники посилаються на історичні приклади залежності людської свідомості від авторитета вождів, релігійних та політичних діячів, царів, королів та інших лідерів;

органічна теорія (Г. Спенсер): держава виникає та функціонує як біологічний організм. Державу, згідно цієї теорії, як суспільний організм, складається з окремих людей подібно до того як живий організм складається з клітин. До того ж вона виникає, еволюціонує та гине (внаслідок старіння) подібно людині. Крім того, кожний орган держави відповідає за заздалегідь визначену функцію (як у людському організмі): уряд - функцію мозку, хлібороби і ремісники - функцію органів травлення, працівники торгівлі та транспорту є кровоносною системою, панівні класи відповідають за оборону держави;

класова теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін): держава є результатом еволюції соціально-економічних відносин, способу виробництва, виникнення класів та загострення боротьби між ними. Держава забезпечує інтереси економічно панівного класу, використовуючи при цьому засоби підпорядкування та управління. Вона є тією силою, що здатна стримувати зіткнення класів із суперечливими економічними інтересами та утримання їх в межах необхідного порядку;

іригаційна теорія (К. А. Вітфогель): виникнення держави, її перші деспотичні форми пов’язуються з необхідністю будівництва гігантських зрошувальних споруд у східних аграрних державах. Ця необхідність призводить до формування класу управлінців-керівників, які поневолюють суспільство. Дійсно, процеси створення та підтримки функціонування великих іригаційних систем відбувалися у регіонах утворення первинних міст-держав (у Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї). Такі роботи вимагали необхідність жорсткого, централізованого управління, розподілу повноважень, обов’язковості підпорядкування тощо;

расова теорія (Ф. Ніцше): у світі існують «вищі» раси, яким властиве панування, та «нижчі», які за своєю природою мають знаходитися у підкоренні. Поява держави пояснюється необхідністю забезпечення постійного панування одних рас над іншими. Дана теорія широко використовувалася для виправдання жорстокого поводження з чужоземцями в результаті захоплення їх земель. Крім того, фашистські Німеччина та Італія, мілітаристська Японія з її допомогою визначалися зі своєю політикою.

Окрім зазначених теорій походження держави можна назвати також демографічну (Т. Мальтус), географічну (Є. Хантінгтон), космічну (В. Евтушенко) та інші.

Держава - це політико-територіальна організація публічної влади соціально неоднорідного суспільства, яка здійснює керівництво ним, гарантує цілісність та безпеку, а також вирішує загальнозначущі завдання, в антагоністичному суспільстві виражає інтереси економічно пануючого класу, а в демократичних - інтереси всього народу. До виконання загальних справ відноситься перш за все забезпечення різноманітних колективних потреб суспільства: організація охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, засобів транспорту та зв’язку, будівництво іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи по недопущенню війни та забезпеченню миру тощо.

Загальнолюдське призначення держави полягає у здійсненні нею функцій інструмента соціального компромісу, пом’якшення та подолання протиріч, пошуку згоди та співробітництва різноманітних верств населення; організації суспільства з метою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, демократичних процесів, не дивлячись на сучасні умови глобальних криз: економічної, демографічної, енергетичної та ін.

Ознаки держави: територія, населення, суверенітет, особливий апарат публічної влади, система права та система законодавства, фінансово-грошова та податкова системи, формальні реквізити.

Соціальна сутність держави полягає у її здатності задовольняти певні потреби та інтереси тієї чи іншої соціальної спільноти, суспільства в цілому. Сутність держави вказує на те волю кого задовольняє дана держава в першу чергу. Держава як знаряддя соціального компромісу відповідає рівню розвитку демократії, характеризується ідеологічним плюралізмом, гласністю, багатопартійністю, розподілом влади, верховенством закону, охороною та захистом прав і свобод людини і громадянина, наявністю авторитетної незалежної судової влади.

Типологія держав як один із найважливіших способів пізнання історичного процесу розвитку держави здійснюється на чітко визначеній основі і у відповідності з об’єктивними критеріями. Серед них слід назвати соціально-класову сутність, зміст і спрямованість державної влади, характер і рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин, основні принципи організації та функціонування держави і права тощо.

Тип держави - це взяті в єдності найбільш загальні риси різних держав, система їх найважливіших властивостей і сторін, які породжуються відповідною епохою і характеризуються загальними суттєвими ознаками.

При формаційному підході в основу поділу історії соціального розвитку покладена ідея природно-історичного процесу зміни однієї суспільної інформації іншою. Первинна (архаїчна) суспільна формація змінюється іншою (економічною), яка охоплює ряд суспільств з відповідними способами виробництва. Третя - це комуністична суспільна формація.

Першою суспільною формацією вважається первісно-суспільна, яка не знала ні приватної власності, ні класів, ні товарного виробництва. Спосіб виробництва базувався на колективній формі власності, а влада спиралась на авторитет, виражаючи інтереси всього суспільства в цілому. Виникнення держави пов’язано із змінами в способі виробництва, виникненням приватної власності, класів і різних соціальних груп з протилежними економічними і соціальними інтересами. Розрізняють рабовласницький, феодальний, буржуазний (капіталістичний), соціалістичний і перехідний тип держави.

Рабовласницька держава - це історично перший тип державної організації, який виник на руїнах первісно-суспільного ладу в силу розпаду суспільства на класи і виникнення перших антагоністичних соціальних сил рабовласників і рабів.

Феодальний тип держави історично приходить на зміну рабовласницькому типу. Старійшини роду, вожді, родова знать поступово перетворювалися в великих власників землі і худоби. Йшов процес формування земельної аристократії та повністю залежних від неї селян.

Відбувався процес перетворення органів родового ладу в органи феодальної держави: родового вождя - в короля; ради старійшин - в раду наближених монарха. Виникає постійно діюча дружина або армія. Матеріальну основу феодального ладу складала феодальна власність на землю.

Виникнення капіталістичної держави пов’язано з буржуазними революціями, причини яких створювались ще в умовах існування феодального суспільства. Основою такої держави була капіталістична приватна власність на засоби виробництва, але не на робітників, які залишаються особисто вільними, незалежними від капіталіста. Мірилом економічної свободи при капіталізмі є приватна власність, а економічна свобода - це фундамент політичної, соціальної і особистої свободи людини.

Важливим джерелом виникнення і подальшого накопичення власності є трудова діяльність, а також жорстока експлуатація людини людиною, пригнічення широких мас населення з боку пануючого класу і привласнення ним результатів чужої праці.

Розрізняють буржуазну державу, яка виступала організацією всього класу буржуазії (період становлення), буржуазну державу періоду монополістичного капіталізму, який переріс в державно-монополістичний капіталізм та індустріальне суспільство (держава представляє собою організацію, яка наче б то однаково турбується про всі верстви населення).

Соціалістична держава і право виникають нееволюційним шляхом, шляхом поступового переростання буржуазної держави в соціалістичну, а шляхом здійснення соціалістичної революції. Сутністю нової держави, яка функціонує в перехідний від капіталізму до соціалізму період, є диктатура пролетаріату (В. І. Ленін пояснював, що лише відповідний клас, а саме міські і, взагалі, фабрично-заводські, промислові робітники, можуть керувати всією масою трудящих в боротьбі проти капіталу і у справі створення нового, соціалістичного ладу);

Перехідний період в розвитку будь-якої країни, в тому числі й України, це особливий етап еволюції не лише держави і права, але й самого суспільства, на якому держава має вирішити два завдання. Перше - реорганізація самого державного механізму (зміна його сутності, змісту, форми організації, методів діяльності, структури). Друге - реформування економіки, встановлення нових орієнтирів щодо внутрішньої та зовнішньої політики, формування нової офіційної ідеології.

Цивілізаційний підхід типології держав передбачає пізнання особливостей державного розвитку через всі форми діяльності людини: трудову, політичну, соціальну, релігійну. В межах цього підходу, тип держави визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки ідеально-духовними, культурними факторами.

Класифікація цивілізацій: 1) первинні (Давній Єгипет, Персія, Вавилон, Бірма та ін.); 2) вторинні (держави Західної Європи, Східної Європи, Північної Америки та ін.);

Розрізняють також такі цивілізації як до індустріальні, індустріальні, постіндустріальні, східні, західні, змішані, давні, середньовічні та сучасні.

Література:

1. Алексеев В. А., Першиц А. И. История первобытного общества. Учеб.-М., 1990.-351с.

2. Вороніна М. А. Співвідношення держави і права у сучасних ісламських державах / М. А. Вороніна // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. Наук України, НДІ держ. буд. та місц. самоврядування. – Х. : Право, 2012. – Вип. 23. – С. 32-42.

3. Енгельс Ф. Походження сімї, приватної власності і держави.-К.: Політвидав України,1981.-186с.

4. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М, 1999.-552 с.

5. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність /Л. Прокопець // Право України. – 2000. – №12. – С.16.

6. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Підручник. – К.: Алерта; КНТ ; ЦУЛ, 2009, 509 с.

7. Хаустова М. Г. Глобалізація і її вплив на сутність та соціальне призначення держави / М. Г. Хаустова // Вісник Національної академії правових наук України : зб. наук. пр. – Харків, 2013. – № 4. – С. 30-41.