Ґендерна рівність - ознака цивілізованості держави
Одним з принципів існування сучасного громадянського демократичного суспільства у Західній Європі є формування суспільної тендерної рівноваги.
Термін «Ґендер» введено в соціальні науки Енн Оклей в 70-ті роки 20 століття як поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної. Це соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейні ролі. Ґендер має соціальний і правовий аспект.
Країни Європи пришвидшеними темпами переводять у практичну площину давно задекларовані положення про те, що розширення можливостей жінок, їхня участь на основі рівності в усіх сферах життя суспільства, один з найголовніших чинників розвитку і миру. Скажімо, 11 жінок очолюють держави та Кабінети Міністрів, а в чотирьох країнах – Франції, Іспанії, Чилі і Швеції - досягнуто паритет між чоловіками і жінками в уряді.
У шведському парламенті - 42,7 відсотків місць належить жінкам, у Фінляндії і Норвегії – 36.
Жінка в Україні працює фактично на 4-6 годин більше від чоловіка: праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна;
Жінки отримують 2/3 заробітної плати чоловіків. Праця чоловіків цінується вище праці жінок: за одну відпрацьовану годин чоловік отримує 2,53 грн., а жінка 1,92 грн.
У 80 - 90-х роках партії вийшли там на квоту 50+1, а тоді парламент дійшов до відповідних законодавчих норм. До речі, саме по цій квоті взяли в уряд Маргарет Тетчер.
Дехто з наших політиків каже, що жінки потрапили в парламент тому, що в цих країнах добре організоване економічне й соціальне життя.
Але все навпаки. Наявність критичної маси жінок-парламентарів зумовила прийняття законів, які гарантують рівноправність жінок і чоловіків, а життя людей стало об’єктом державної уваги. Рівність соціального статусу надає скандинавським країнам спокою, посилює ідеї гуманізації. Навіть, коли міністром оборони Фінляндії стала жінка, це нікого не здивувало, адже оборона, в їхньому розумінні, не накопичення заліза, а недопущення війни.
Наші стандарти дуже високі. Ми навіть маємо високі подвійні стандарти
На Всесвітньому самміті тисячоліття ООН, який пройшов в 2000 році, було визначено основні цілі розвитку на новий період. Україна стала однією з 189 країн-членів ООН, яка взяла на себе ряд зобов’язань до 2015 року, серед яких – забезпечення рівності чоловіків і жінок.
В документі "Цілі Розвитку тисячоліття. Україна" стосовно забезпечення ґендерної рівності (цілі 6) поставлено два основних завдання:
- 2015 року забезпечити досягнення гендерного співвідношення (на рівні не менше 30 до 70 тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади. Індикаторами здійсненні цього блоку є: ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, серед депутатів місцевих рад (окремо на всіх рівнях) та ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців.
До 2015 року планується наполовину скоротити розрив в доходах жінок і чоловіків. Індикатором визначено співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок і чоловіків.
Політики в спідницях
Першими в Європі у виборах взяли участь фінки -1906 року. А першою жінкою, що увійшла до уряду, була данійка Ніна Банг.
Сьогодні найфемінізованіша частина Європи - Скандинавія.
Наприклад, у парламенті Швеції - 42,7 відсотка жінок, Фінляндії – 36,5, Норвегії - 36,4, а в урядах цих країн жінок до 50 відсотків. Статеву рівність узаконено. При цьому представницям слабкої статі належить майже половина державних доходів. Це справжнє досягнення, враховуючи, що 75 років тому шведи мали законне право бити своїх дружин, а всього 35 років тому шведські чоловіки могли, перебуваючи у шлюбі, силою оволодівати ними.
Яким же є становище жiнок в Українi на сьогоднiшнiй день? Основною проблемою є декларативний характер гендерної рiвностi та формальнiсть прав жiнок. Реальна ситуацiя в цiлому є прямо протилежною правовим нормам.
На шляху до встановлення гендерної рiвностi у нашому суспiльствi стоять наступнi чинники:
- Стереотипи масової свiдомостi, якi i досi розглядають жiнку як слабку у порiвняннi з чоловiком iстоту, яка є другорядною в суспiльному, полiтичному та економiчному життi, чоловiча iдеологiя є породженням тоталiтарної системи, але виховання спроможне змiнити гендерну ментальнiсть.
- Кризова економiчна ситуацiя (i особливо безробiття, яке нерiдко штовхає жiнок на заробiтчанство, що нерiдко призводить то продажу жiнок та подальшої сексуальної експлуатацiї)
- Слаборозвинуте громадянське суспiльство, у тому числi пасивнiсть жiночих органiзацiй та окремих жінок, у відстоюванні своїх законних прав та свобод.
Основними жiночими проблемами є: домашнє насильство, проституцiя та торгiвля жiнками, наркоманiя, вiдсутнiсть послiдовної державної полiтики в цiй сферi. Особливої гостроти набула проблема сексуальних зазiхань, якi вважаються нормою у вiдносинах мiж керiвниками-чоловiками та пiдлеглими-жiнками.
Чинне законодавство de jure гарантує чоловiкам та жiнкам України рiвнi права та можливостi, але наскiльки вони реально допомагають жiнкам вiдчути себе вiльними та рiвними в полiтичнiй, культурнiй, соцiальнiй, економiчнiй сферi, в працевлаштуваннi та в повсякденному життi?
Принцип гендерної рiвностi закрiплений в Конституцiї України. Стаття 3 Конституцiї закрiплює рiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм даної норми гендерної рiвностi торкаються ст.21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституцiї України, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жiнок в Українi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв забезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти та професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi. Але вiдповiдно до законодавства лише жiнкам надається можливiсть поєднувати працю з материнством. Законодавчо чоловiки позбавленi такої можливостi. Такий пiдхiд є характерною iлюстрацiєю формального розумiння принципу гендерної рiвностi.
Окрiм цього Україна ратифiкувала Конвенцiю про лiквiдацiю усiх форм дискримiнацiї по вiдношенню до жiнок 1979 року, Конвенцiя №156 про працюючих з сiмейними обов'язками, пiдсумковi документи Всесвiтньої конференцiї з прав людини (Вiдень, 1993 р.), Конвенцiю про лiквiдацiю насильства щодо жiнок, Конвенцiю про громадянськi та полiтичнi права, Конвенцiю про соцiальнi, економiчнi та культурнi права (1976 року).
- Багатодітна сім’я в Україні ототожнюється з бідністю і навіть злиденністю. Жінки стають жертвами торгівців людьми;
- Кожна третя дитина в Україні виховується самотньою матір’ю;
- В результаті пенсійної реформи жінка через 20-40 років отримуватиме пенсію, що дорівнюватиме 40-50% від чоловічої.
Наскiльки цi нормативнi акти вплинули на розвиток гендерної рiвностi в нашiй країнi? По-перше, вони носять виключно декларативний характер та не забезпеченi механiзмами реалiзацiї, тобто фiнансовими та органiзацiйними ресурсами для забезпечення даних зобов'язань, по-друге, громадянське суспiльство в Українi на сьогоднiшнiй день, нажаль, не є силою, яка здатна вплинути на гендерну ситуацiю в країнi. Отож, законодавче закрiплення гендерної рiвностi не допомогло жiнкам вiдчути себе бiльш рiвноправними. Реальне життя українських жiнок ще далеке від ідеалів рiвноправ'я. Найбiльш вiдчутна гендерна нерiвнiсть у двох сферах — працi та зайнятостi та в сферi полiтики.
Політики в спідницях – наші реалії
Прекрасна стать складає 53% населення країни, кiлькiсть жiночих органiзацiй росте, а кiлькiсть жiнок в органах влади зменшується. В часи Радянського Союзу тiльки одна жiнка займала пост мiнiстра — Катерина Фурцева. На сьогоднiшнiй день в Українi немає жодної жiнки, яка займала б пост мiнiстра.
Це було б набагато веселіше, аби ти не кидав як дівчинка
75,4 % державних службовців – жінки (чоловіків – 24,6%), але першу категорію серед керівників – державних службовців мають 91,7% чоловіків і 8,3% жінок.
У складі розпущеної Верховної Ради кількість жінок становила 8%. Із 26 голів комітетів – лише 2 жінки.
Серед голів обласних адміністрацій - три жінки. На всю Україну три жінки — голови обласних рад. А водночас найбільше жінок — у складі сільських рад та серед сільських голів — там, де працювати чи не найтяжче, а «піару» - жодного.
Частка жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Але жiнки-пiдприємцi — лише незначна частка працюючих жiнок. Серед найманих працiвникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати. В цiлому рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. Гендерна нерiвнiсть в оплатi працi є прямим порушенням принципу рiвної оплати за рiвну працю. Майже в усiх галузях народного господарства жiнки займають низькооплачуванi посади. Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар'єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв. При працевлаштуваннi у жiнок менше шансiв, нiж у чоловiкiв, отримати вакантне мiсце. До того ж, нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловiкiв. Жiнки, виконуючи однаковий, а iнодi i бiльший обсяг роботи в порiвняннi з чоловiками, отримують меншу заробiтну платню. Така очевидна нерiвнiсть позицiй жiнок та позицiй чоловiкiв на ринку працi призвела до фемiнiзацiї бiдностi.
Сьогоднi кожна третя жінка має рівень доходiв, що дорiвнює прожитковому рівню, а серед безробітних, які мають вищу освіту – 70% жінок.
Що робити
Відчайдушний стан української жінки, недосконалість ґендерної системи - результат дисгармонії, дисбалансу, невпорядкованості відносин між чоловіком і жінкою в умовах кардинальних змін в системі економічної, політичної, ідеологічної, культурної трансформації українського суспільства.
Тому ідея гендерної рівності - не заміна слів у гучних словосполученнях, а принципово нове бачення перспектив розвитку людського потенціалу.
Основні проблеми сфери забезпечення рівності жінок і чоловіків формують сьогодні виклики українському суспільству і державі і потребують відповідних адекватних дій, а саме:
приведення українського законодавства у відповідність до конституційних принципів рівності та європейських норм
здійснення інвентаризації законів та підзаконних актів на підставі ґендерних експертиз
вироблення особливих антидискримінаційних норм і санкцій за порушення ґендерного законодавства;
встановлення спеціальних гарантій та санкцій за порушення принципу рівних можливостей на ринку праці
введення тимчасових спеціальних заходів для забезпечення паритетного представництва жінок і чоловіків на всіх рівнях прийняття рішень, при кадрових призначеннях на державні посади;
здійснення ґендерної експертизи державного і місцевого бюджетів;
розроблення та запровадження цільових програм для зменшення ґендерних розривів у найбільш чутливих соціальних сферах;
проведення спеціальних інформаційних компаній;
розвитку та інституціалізації ґендерних досліджень та ґендерної освіти на всіх етапах її набуття;
удосконалення ґендерної статистики та проведення спеціальних соціальних досліджень;
організації державної звітності та посилення громадського контролю за виконанням міжнародних зобов’язань та задекларованих принципів рівності прав та можливостей жінок і чоловіків.
В усьому світі жінки розглядаються як новий, важливий, творчий ресурс гуманістичних і гуманітарних перетворень, належного управління. Рівень розвинутості і добробуту країни перебуває у прямій залежності від того, наскільки жінка рівна з чоловіком. Найбільш розвинені країни довели, що залучення жіночого ресурсу стає поштовхом у економічному і соціальному розвитку, підвищує якість життя людей. Більш того, це допомагає вирішити інші соціальні проблеми. Українські чоловіки і жінки так само варті того, аби скористатись з переваг рівності від яких виграє все суспільство.