Забезпечення адміністративного позову

Вимоги заявлені у формі адміністративного позову, врахо­вуючи ряд фактичних життєвих обставин, не завжди можуть бути задоволені адміністративним судом.

Рішенням про задоволення заявленого позову процес за­хисту порушеного суб'єктивного права не завершується. Його поновлення досягається лише тоді, коли це рішення буде ви­конано. Проте виконання залежить не лише від дій позивача, суду та інших учасників процесу, а й від інших причин, по­в'язаних, зокрема, із наявністю у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення, із добросовісністю поведінки відповідача .

Так, можливі ситуації, коли зволікання з вирішенням адмі­ністративної справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. Наприклад, рішення органу місцевого самоврядування про знесення житлового будинку може позбавити особу права на житло. Під час оскарження цього рішення до суду воно може бути виконане. Якшо рішення про знесення будинку зго­дом адміністративний суд визнає незаконним, повноцінне по­новлення права на житло буде ускладненим. У зв'язку із цим у процесуальному законодавстві багатьох країн існує інститут попереднього судового захисту, який дає можливість суду до ухвалення рішення по суті справи вжити заходів щодо забез­печення позовних вимог, зокрема, якщо існує небезпека суттє­вого заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслі­док невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим. Йдеться передусім про зупинення на час су­дового розгляду дії правового акта, який оскаржується'.

Тому, у разі залежності задоволення вимог позивача, викла­дених у позові, від певних фактів (подій або дій) адміністра­тивним судом може бути прийнято рішення про забезпечення адміністративного позову^. Таке забезпечення на стадії підго­товки адміністративної справи до судового розгляду здійснює­ться відповідно до ст.ст. 117, 118 КАС України.

Із забезпеченням адміністративного позову нерозривно по­в'язані такі категорії, як:

1) підстави забезпечення адміністративного позову — дає від­повідь на запитання, за яких саме умов, обставин виникає можливість чи необхідність такого забезпечення;

2) ініціатор забезпечення адміністративного суду — особа, яка відповідно до процесуального законодавства вправі пору­шити питання про забезпечення адміністративного позову;

3) засоби забезпечення адміністративного позову — сукупність процесуальних дій суду, завдяки яким і забезпечується ад­міністративний позов.

Отже, надалі розглянемо зміст цих категорій. Відповідно до вказаних положень КАС України підстава­ми забезпечення позову можуть бути:

існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

неможливість захисту прав, свобод та інтересш позивача після набрання законної сили рішення адміністративного суду;

— необхідність докладання значних зусиль та витрат для вщ-новлення прав, свобод та інтересів позивача після поста­новлення рішення адміністративного суду;

— очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяль­ності суб'єкта владних повноважень.

Ініціатором забезпечення адміністративного позову, як правило, може виступати 1) суд (першої або апеляційної ін­станції) або ж 2) позивач.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопо­танням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного по­зову.

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Засоби забезпечення адміністративного позову представ­лені двома такими основними способами як (ч.ч. З, 4 ст. 118 КАС України):

1) можливість суду відповідною ухвалою зупинити дію рішен­ня суб'єкта владних повноважень чи його окремих поло­жень, що оскаржуються. Така ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання;

2) адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Однак не допускається забезпечення по­зову шляхом зупинення рішень Національного банку Украї­ни щодо призначення та здійснення тимчасової адмініст­рації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Націо­нальному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку Отже, забезпечення позову — це застосування судом, у провадженні якого знаходиться адміністративна справа, про­цесуально-правових заходів охорони матеріально-правових ін­тересів позивача, які гарантують виконання прийнятого на його користь рішення, постановленого у зв'язку із поданим позовом'.

Оскільки забезпечення адміністративного позову являє су­купність послідовно змінюваних дій, то варто зупинитись на аналізі порядку його проведення (ст. 118 КАС України).

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його отримання і у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які бе­руть участь у справі.

Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одно­го способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Та­ке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його отримання й у разі обґрунтованості та терміновості ви­рішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та ін­ших осіб, які беруть участь у справі.

Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністратив­ного позову, крім випадків, встановлених ч.ч. 1, 2 ст. 118 КАС України, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідан­ня осіб, які були належним чином повідомлені, не перешко­джає розгляду таких питань.

Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаю­ться до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього по­становити ухвалу про скасування заходів забезпечення адмі­ністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

' Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. — К., 2005. — С. 357-358.

ііністративний процес УкраТни

Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому зако­ном для виконання судових рішень.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її вико­нання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти, судова практика І Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня

2005 року // Урядовий кур'єр. — 2005.—Х9 153-154. 2. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" від ЗО травня 1997 року № 7 // Вісник Верховного Суду України.— 1997.—№ 2.

Навчальна та наукова література

1. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. І.. Пасенюк О. М., Аракелян М. Р. та ін. — X.: ТОВ "Одіссей". 2005. — 552 с.

2. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес: Моногра­фія.— X.: Фірма "Консум". 2003. — 464 с.

Питання для самоконтролю

1. За наявності яких юридичних фактів відбувається порушення ад­міністративної справи?

2. У якій формі до адміністративного суду подається адміністратив­ний позов?

3. Які дані мають бути зазначені у позовній заяві?

4. З яких частин складається позовна заява?

5. Назвіть засоби забезпечення адміністративного позову.

Глава 16. ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Поняття і ознаки стадії підготовки справи до судового розгляду та її роль у адміністративному процесі

У разі порушення адміністративної справи (відкриття прова­дження в адміністративній справі) суд переходить до наступ­ної, другої обов'язкової стадії адміністративного процесу — підготовки справи до судового розгляду. Правове закріплення ЦЯ стадія отримала у ст.ст. і)0-і2і Глави 2 "Підготовче про­вадження" Розділу ІЛ "Провадження в суді першої інстанції' КАС України. Як видно із назви розділу стадія підготовки справи до судового розгляду отримала назву підготовчого про­вадження.

Виходячи із аналізу ч. 2 ст. 110 КАС України, метою за­значеної стадії можна вважати всебічний та об'єктивний роз­гляд і вирішення справи в одному судовому засіданні протя­гом розумного строку.

Відповідно до мети стадії підготовки справи до судового розгляду її завданнями є: визначити спірні питання між сто­ронами та можливості щодо примирення, а при відсутності у сторін бажання примиритися — зібрати увесь доказовий ма­теріал, який слід дослідити на стадії судового розгляду, з тим, щоб розглянути і вирішити справу в одному судовому за­сіданні протягом розумного строку'.

Отже, для того щоб адміністративна справа була об­ґрунтовано вирішена в першому судовому засіданні без неви­правданих, неодноразових призначень нових строків її розгля­ду, її належить старанно підготувати до судового розгляду. У цьому і полягає значення цієї стадії адміністративного проце­су — підготовки справи до судового розгляду .

Стадію підготовки адміністративної справи до судового розгляду характеризують такі сім ознак.

1. Стадія підготовки адміністративної справи до судового розгляду є обов'язковою стадією, наступною після порушення адміністративної справи. Обов'язковий характер стади підго­товки означає, що суд не може одразу після порушення адмі­ністративної справи приступити до її судового розгляду та ви­рішення. Невиконання адміністративним судом підготовчих дій буде вважатися порушенням вимог процесуального закону.

Тому, чим би не закінчувалась адміністративна справа — постановленням рішення, закриттям провадження, залишенням заяви без розгляду — суддя зобов'язаний провести підготовку справи''.

Однак у судовій практиці нерідким є спрощений (формаль­ний) підхід до стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду. Так, судді самостійно вирішують, коли не­обхідно проводити підготовку, а коли достатньо обмежитись формальним виконанням закону, відобразивши факт проведен­ня цієї стадії в матеріалах справи, але фактично не займа­ючись нею. Це порушує принцип законності в адміністратив­ному процесі, обумовлює судову тяганину та судовий бюро­кратизм'.

2. Сутність та цільове призначення стадії підготовки ад­міністративної справи до судового розгляду обумовлюються: необхідністю всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення публічно-правового спору в одному судовому засіданні та по­требою з'ясування можливості врегулювання спору до судово­го розгляду справи.

3. Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адмініст­ративній справі (ч. І ст. 110 КАС України). Отже, основним і єдиним суб'єктом, на якого покладається обов'язок здійснюва­ти стадію підготовки справи до судового розгляду, є адмініст­ративний суд. Усі інші майбутні учасники адміністративного процесу лише підкоряються законним розпорядженням та ви­могам адміністративного суду, сприяючи своїми діями у здійс­ненні підготовчих дій.

Завдання, які має виконати суддя на стадії підготовки адмі­ністративної справи до судового розгляду, такі :

а) необхідно уточнити обставини, які мають значення для пра­вильного вирішення публічно-правового спору. Якщо сто­ронам достеменно не відомо про сукупність фактів, які слід довести у судовому засіданні, то суддя на основі норм ма­теріального права, котрі належить застосувати, роз'яснює їм, які саме факти мають значення для справи та хто їх має доводити.

б) слід визначити обсяг фактів, які мають бути доведені та кваліфікувати спірні відносини, що виникли між сторона­ми.

в) має бути визначено повний склад учасників адміністратив­ного процесу.

4. Строк проведення підготовчих дій у КАС України не за­кріплено, але ст. 122 цього кодексу визначено, що адміністра­тивна справа має бути розглянута і виріщена протягом розум­ного строку, але не більше, як через два місяці з дня відкрит­тя провадження у справі. Виходячи із положень вказаної про­цесуальної норми права, можна зробити висновок, що підготовче провадження здійснюється судом у межах розумно­го (двомісячного) строку, починаючи із моменту відкриття провадження у справі. Отже, чим щвидще суддя проведе під­готовку адміністративної справи до судового розгляду, тим більше часу у нього залишиться на розгляд та вирішення цієї справи по суті.

5. Зміст стадії підготовки справи до судового розгляду утворює чітко визначений процесуальним законодавством пе­релік процесуальних дій. Однак суддя може вчиняти й інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

6. Стадія підготовки справи до судового розгляду склада­ється із сукупності процесуальних дій, які утворюють такі дві основні частини цієї стадії: 1) власне підготовка справи до су­дового розгляду та 2) попереднє судове засідання'.

7. Підсумком стадії підготовки адміністративної справи до судового рішення є постановлення адміністративним судом відповідного рішення.

Отже, підготовка справи до судового розгляду — сукуп­ність однорідних процесуальних дій адміністративного суду, спрямованих на: 1) забезпечення швидкого, своєчасного, об'­єктивного та повного вирішення публічно-правового спору по суті, 2) захист й поновлення законних прав, свобод та інте­ресів фізичних і юридичних осіб, які є сторонами адміністра­тивного процесу та 3) з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи.