Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду

Діяльність апеляційної та касаційної інстанцій має важливе значення для виконання завдань суду із захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій, зміцнення законності й правопорядку, утвердження принципу справедливості, забезпечення розвитку демократії, її мають здійснювати за суворого виконання норм, що регулюють розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних, господарських справ у апеляційному та касаційному порядку. Касація - форма перегляду судових рішень, що набрали законної сили, судами касаційної інстанції (вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом України).
 Перевіряючи справу, апеляційна та касаційна інстанції у кожному випадку мають з'ясувати: чи повно суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення для справи; чи доведено обставини, які суд визнав встановленими; чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи; чи не порушено норми матеріального або процесуального права; чи правильно ці норми застосовано. Разом з тим суд касаційної інстанції не може проводити судове слідство.
 Апеляція - форма перегляду постанов суду першої інстанції, що не набрали законної сили, судами вищої інстанції.
 Інститут апеляції не є новим для вітчизняного права. Така система перегляду судових рішень, що не набрали законної сили, існувала ще до 1917р. Але 24 листопада (7 грудня) 1917р.з прийняттям Декрету РНК № 1 «О суде» апеляцію було ліквідовано. Апеляційний суд наділено повноваженням проводити своє судове слідство або обмежитися тими матеріалами, які є у справі, тобто вправі дослідити нові докази, а також ті, які є у справі, і ухвалити нове рішення.

42. Обов’язковість судових рішень.
Судове рішення — це правовий (правозастосовний) персоніфікований акт, прийнятий судом на основі нормативно-правового акта, який має ра зовий характер та є обов’язковим до виконання. Рішення адміністративного суду представляють собою імперативний наказ, в якому втілено волю держави щодо даного правовідношення. Імперативна природа таких рішень визначена Конституцією України (ст. 129) та у ст. 14 КАС України “Обов’язковість судових рішень”. Відповідно до цих норм судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді:
– ухвалюється іменем України;
– постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України;
– невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

43. Мова адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою України є українська мова. Стаття 10 Закону України «Про судоустрій України» визначає, що судо чинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом. Суд вправі, якщо сторони не володіють мовою су дочинства цієї місцевості, вести процес іншою мовою, прийнятною для всіх учасників процесу, постановивши про це відповідну ухвалу. У КАС, як і в інших процесуальних кодексах, одержав своє закріплен ня принцип, згідно з яким судочинство здійснюється державною мовою. Відповідно до ч. 2 ст. 15 КАС особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користуватися у судовому процесі рідною мовою, а також послугами пере кладача за правилами ст. 68 КАС. У випадках, передбачених процесуаль ним законом, це право забезпечується державою. Витрати, пов’язані із залученням перекладача, можуть бути повністю або частково оплачені за рахунок Державного бюджету України в разі звіль нення судом особи від оплати цих витрат або зменшення їх розміру, вихо дячи з її майнового стану. З Державного бюджету України оплачуються також витрати на перекладача, залученого з ініціативи суду.
45. Учасники адміністративного суду: загальна характеристика та класифікація.
Усіх учасників адміністративного процесу (адміністративних проваджень) можна поділити на кілька груп:
1) особи (органи), які розглядають і вирішують адміністративні справи;
2) особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси;
3) особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб;
4) особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства

\