Основні етапи і тенденції розвитку країн Центрально-Східної Європи у 1944-1997 рр
В історії Центрально-Східної Європи виділяють такі етапи:1) встановлення авторитарних комуністичних режимів (1944-1947/1948 рр.);2) утвердження соціалістичного ладу за радянським зразком (1947/1948-1953/1956 рр.);3) будівництво «основ соціалізму» (1953/1956 рр. – 1964/1968 рр.);4) криза «реального соціалізму» та пошуки шляхів виходу з них (1964/1968-1985/1989 рр.);5) демократичні політичні революції (1989-1991 рр.);6) незалежний розвиток, інтеграція в євроатлантичні структури (1991-1997 рр.) 1) У Східній Європі після закінчення Другої світової війни швидко посилювався вплив СРСР. У більшості східноєвропейських країн знаходилися радянські війська, СРСР надавав величезну допомогу комуністам у їхній боротьбі за владу. У Югославії й Албанії комуністи прийшли до влади самостійно в 1945 р. У 1947—1948 рр. комуністи в Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії за допомогою СРСР сформували однопартійні уряди, інші політичні партії були або ліквідовані, або перетворені на союзників комуністів. У державах Східної Європи встановився лад, який офіційно називався «народна демократія», але насправді це була майже точна копія того політичного режиму і державного устрою, що існували в Радянському Союзі. Наприкінці 40-х та у 60-х роках було проведено реформи в економіці, що здійснювалися за радянським зразком. Було ліквідовано приватну власність на засоби виробництва, ринкову економіку. Почалася індустріалізація і насильницька колективізація, була створена планова економіка. Здійснювалася пропаганда ідей комунізму, порушувалися права людини. Усі країни Східної Європи залежали від Радянського Союзу і не могли здійснювати самостійної політики. 2) У 1949 р. була створена Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Країни РЕВ координували свої народногосподарські плани, економіки цих держав мали доповнювати одна одну. СРСР на пільгових умовах постачав у Східну Європу нафту, газ та інші природні ресурси. Створення РЕВ було спробою утворити замкнену планову економічну модель для соціалістичних держав. Економічні зв'язки з іншими країнами світу були дуже обмеженими. 1955 р. СРСР, НДР, Болгарія, Польща, Чехословаччина, Румунія. Албанія й Угорщина створили військовий союз — Організацію Варшавського Договору (ОВД). Протистояння між ОВД і НАТО стало основою усієї світової політики в 50-80-і роки.3) Вже в 50-і роки у Східній Європі почалися протести проти влади комуністів. 1953 р. відбулися виступи робітників:; у НДР, 1956 р. — у Польщі. В Угорщині в жовтні—листопаді 1956 р. відбулася народна революція, спрямована проти влади комуністів, повстання було придушене після вторгнення радянських військ. Спроби демократичних реформ у Чехословаччині також завершилися вступом радянських військ і армій ОВД на територію цієї країни в 1968 році. Для більшості громадян комуністична ідеологія була чужою і неприйнятною, а влада комуністів не користувалася широкою підтримкою, оскільки нав'язувалася ззовні. 4) До початку 70-их років комуністи зберігали контроль над ситуацією і рішуче придушували будь-які спроби опору. У 70-80-і роки економіка країн Східної Європи переживає застій, рівень життя був значно нижчим, ніж у країнах Західної Європи. Дедалі більше людей розчаровувалися в комуністичній ідеології. У 1980—1981 рр. гостра політична криза охопила Польщу, відбувалися масові страйки протесту, дедалі більшого впливу набувала профспілка «Солідарність». У грудні 1981 р. в Польщі було оголошено воєнний стан, лідерів опозиції заарештували, страйки припинилися, але економічні проблеми країни комуністам так і не вдалося вирішити. Соціалістична планова економіка і диктатура комуністичних партій завели країни Східної Європи у глухий кут.5) Перебудова в СРСР і перетворення в радянській зовнішній політиці спричинили серйозні зміни у долі Східної Європи. Радянський Союз прагнув налагодити дружні стосунки з країнами Заходу і не бажав більше нав'язувати свою волю народам Європи. Комуністичні режими не могли більше розраховувати на допомогу СРСР у вирішенні внутрішніх конфліктів. Зміни в СРСР вороже зустріли лідери східноєвропейських компартій. Народи Східної Європи вітали політику М. Горбачова, авторитет їх власних «вождів» різко знизився. У 1989 р. Східну Європу охопила хвиля революційних рухів і перетворень. У кожній із країн вони розвивалися по-різному, але спільним було прагнення ліквідувати комуністичні режими. Масовим був характер участі громадян східноєвропейських держав у виступах проти комуністичних режимів. Перехід влади в Польщі й Угорщині до прихильників демократії відбувся без серйозних суспільних потрясінь. У Польщі комуністи були змушені піти на переговори з опозицією (зима-весна 1989 р.). Вночі з 9 на 10 листопада 1989 р. було відкрито кордон між НДР і Західним Берліном. Незабаром комуністичні сили в НДР цілком утратили вплив, через рік відбулося об'єднання з ФРН. У середині листопада 1989 р. у Чехословаччині також почалися масові демонстрації. Комуністи не зважилися виступити проти власного народу, влада перейшла до демократів. Події в Чехословаччині одержали назву «Оксамитова революція». У Болгарії був усунений від влади лідер комуністів Т. Живков, але демократичні перетворення там проходили повільніше, ніж в інших країнах. У Румунії, де при владі стояв комуністичний диктатор Ніколає Чаушеску, революція набрала форми збройного повстання. Н. Чаушеску жорстоко придушував будь-які прояви невдоволення, проти демонстрантів в одному з міст Румунії була застосована зброя. 20 грудня 1989 р. почалося повстання в Бухаресті. Югославія стала розпадатися на окремі держави. 1990 р. комуністи Словенії та Хорватії вийшли зі складу Союзу Комуністів Югославії. Улітку 1991 р. від Югославії відокремилася Словенія. Де кінця 1991 р. проголосили незалежність Хорватія, Македонія. Боснія і Герцеговина. Комуністичний режим розпався і в Албанії. 1991 р. було ліквідовано РЕВ, розпався Варшавський договір. «Соціалістичний табір» припинив своє існування.6) Уже в ході революцій розпочався злам політичної системи комуністичних режимів, який пройшов досить швидко і не наштовхнувся н особливий опір. Складнішим виявився процес демонтажу старої адміністративно-господарської структури й переходу до змішаної економіки, заснованої на законах ринку. Комуністичні режими залишили після себе відстале господарство, яке перебувало в кризовому стані, і вивести країну з такого становища виявилося справою нелегкою. З 1990—1992 рр. виробництво скорочувалося, валовий національній продукт скоротився на третину. Економічна криза супроводжувалася зростанням безробіття, інфляцією, зниженням і без того невисокого рівня життя. Це спричинило серйозне соціальне напруження.Уряди східноєвропейських країн проводили докорінні економічні реформи роздержавлення, приватизацію засобів виробництва, ліквідацію планової, командно-адміністративної системи в господарств: і переведення його на природний, ринковий шлях розвитку. Вже з 1993 р. їх економіка почала виходити з глибокої кризи.