Причини виникнення держави

Авторитарний

Становище засобів масової інформації. Частковий контроль над засобами масової інформації.

Демократичний

Становище засобів масової інформації. Частковий контроль над засобами масової інформації.

31.Ліберально-демократичний режим

Але такий режим відгороджує маси від сфери політичної діяльності, спрямовуючи їх активність винятково в русло економічних інтересів.допускається діяльність політичних партій.

Поняття влади

Влада — це сила, яка з допомогою авторитету, заохочення та примусу, має здатність зі своєї волі впливати на інших.

Влада — це контроль індивіда над свідомістю та поведінкою інших людей.

Влада — це здатність та можливість здійснювати свою волю, спричинювати визначальний вплив на діяльність інших людей за допомогою певних засобів — авторитету, права, насильства.

33.Види влади. Політичної влади

Примусова влада(. Вона може бути як легітимною (від лат. lēgitimus – узгоджений з законом; законний; правомірний) так і нелегітимною.)

Психологічна влада(Це влада переконання та навіювання.

Економічна влада(ЇЇ основою є обмін товарами й послугами за взаємною осмисленою згодою)

-політична влада — це політичні відносини,приводить до відносин панування й підлеглості;

- духовна влада з точки зору владної організації є спрямування твор­чих сил народу на реалізацію суспільно значущих цінностей, зокрема, національної ідеї;

- сімейна влада — це побудований на силі авторитету вплив одного або всіх членів сім'ї на сімейну життєдіяльність відповідно до власних можли­востей та ідеалів, в основі яких лежать об'єктивовані суспільні потреби.

За допомогою політичної влади підтримується суспільний порядок, вирішуються конфліктні ситуації, у другому - забезпечується панування одних соціальних груп над іншими.

34.Характер взаємовідносин влади і політики

Ядром політики є боротьба за завоювання, утримання і використання влади.Політика — сфера владних відносин.

35.Еволюція поглядів на владу

Влада існувала завжди: спочатку як соціальна — в сім'ї, де її голова мав над дітьми і домашніми необмежену владу, потім у роду, племені.

В основі релігійно-міфологічних поглядів древніх єгиптян і греків божественне джерело державної влади правителя полягає в тому, що він є носієм волі Бога на землі.

Християнська релігія -Усяка душа да буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога, існуючі ж влади від Бога встановлені.

лорд Джон Актон зазначав, що будь-яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно.

М. Бакуніну належать слова: державна влада є насиллям над людиною, завжди аморальною, несправедливою.

36.Субєкти політичної влади

Суб' єктом влади може бути окрема людина, організація, спільність людей (народ), або навіть світова співдружність, об' єднана в Організацію Об' єднаних Націй. Суб'єкт влади має ряд якостей: бажання владарювати, волю до влади,

37.Лоббі як субєкт політичної влади

Лобі́зм (англ. lobbyism) — скоординована практика обстоювання інтересів чи чинення тиску на законодавців і чиновників .

Передусім йдеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією , хоча лобізм не обов'язково передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи лобі.

38.Охлос як субєкт політичної влаи

демос – це вільні громадяни, що займаються вільними мистецтвами, тобто це менша частина публіки. Всі інші мешканці країни – не беруть участь у суспільному житті фактично – охлос, ідіос.

Охлос-натовп.

39.Рівні управління політичної влади

Управління поширюється на всі сучасні види людської діяльності, і залежно від того, в якій системі суспільства воно застосовується, виділяють такі його види: політичне, економічне, правове і культурно-гуманітарне. Політичне управління здійснюється у політичній системі й охоплює всі сфери суспільного життя.

Політичне управління здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.

40.Ресурси політичної влади

Під ресурсами влади нерідко розуміють засоби її здійснення

Утилітарні (від лат. utilitas — користь, вигода) ресурси —це матеріальні й соціальні блага, пов'язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людинипослуги у сфері охорони здоров'я, освіти, забезпечення житлом, різноманітні пільги і привілеї

Примусові (силові) ресурси влади -це заходи адміністративного і кримінального впливу.(штрафи,арешт)

Нормативні ресурси влади — це різноманітні соціальні норми(традиції, звичаї, ритуали)

41 Функції політичної влади

1)підтримання політичної стабільності

2)розв’язання конфліктів

3)досягнення консенсусу(згоди одностайності)

4)примус заради значущих цілей

42 Концепції влади

1)Міфологічна – 13ст. (Фома Аквінський, Августин Аврелій)

2)правова (Джон Лоок, Руссо)

3)поведінкові

Поняття держави

Держава – центральний інститут політичної влади.

Держава – це історично обумовлена класова організація, визначена економічним ладом суспільства, яка здійснюється апаратом і виступає як офіційний представник суспільства.

Причини виникнення держави

Держава виникає із різного роду потреб суспільства. Потреба оборони від сусідів і нападу на них викликає створення мобільних загонів професійних воїнів, на утримання воїнів виникають податки. Демографічні потреби – ріст чисельності і щільності населення , перехід до осілого способу життя, упорядкування сімейних відносин між родами. Економічні потреби – упорядкування умов для торгівлі , захист торгівців від грабіжників, це призводить до виникнення митних і поліційних служб.

45 Сутність держави

Сутність держави - це внутрішній зміст її діяльності, що виражає єдність (спільність, солідарність) загально-соціальних і вузько-класових (соціально-групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, поряд з вирішенням вузькокласових завдань, змушено виконує і загально-соціальні завдання ("загальні справи"), без яких не може функціонувати жодне суспільство. До загально-соціальних завдань належить забезпечення засобами транспорту і зв'язку, будівництво доріг, боротьба з епідеміями, злочинністю тощо.

Атрибути держави

Атрибутами держави є:

1)територія – простір на якій поширюється її юрисдикція

2)населення – джерело і носій влади

3)відділена від населення публічна влада

Ознаки держави

1)територія - Територія держави визначається кордонами, які можуть бути сухопутними, морськими та повітряними. У межах своїх кордонів держава має суверенітет і територіальне верховенство.

2) населення. Воно розселене по всій території держави, яка поділяється на адміністративнотериторіальні чи політикотериторіальні одиниці.

3) наявність публічної влади, яка відокремлена від суспільства і стоїть над ним. Публічна влада має свою систему державних органів і посадових осіб, які захищають і охороняють інтереси тих, хто має владу.

4) суверенітет. Це політикоправова властивість державної влади, яка відображається у самостійності, повноті, єдності і верховенстві у межах її території, а також незалежності і рівноправності країни у зовнішніх відносинах.

5) здатність видавати закони. Тільки держава має право видавати закони та інші нормативноправові акти, які є загальнообов'язковими для усіх громадян і посадових осіб на всій її території, а також вимагати та забезпечувати їх виконання

6) наявністю податкової системи, тобто сукупністю податків і зборів (обов'язкових платежів), які надходять у бюджети та в державні цільові фонди, котрі збираються з населення у встановленому податковими законами порядку і використовуються для утримання державної влади і вирішення загальних справ;

7) наявністю державних символів (Державного прапора, Герба, Гімну), грошової системи та ін.

48 Внутрішні та зовнішні ф-ції держави

Внутрішні функції — це такі напрями діяльності держави, що направлені на вирішення внутрішніх завдань держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

1. Економічна функція — формування та виконання державного бюджету; складання та виконання програм економічного розвитку;

2. Функція захисту прав і свобод людини і громадянина

3. Соціальна функція — забезпечення належного рівня життя людини;

4. Функція фінансового контролю (оподаткування)

5. Функція охорони правопорядку — забезпечення повного втілення в життя правових відносин в середині держави;

6. Екологічна (природоохоронна) — регулювання процесу використання природних ресурсів

7. Культурна (духовна) — організація освіти, виховання; розвиток науки і культури;

8. Інформаційна — організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження та зберігання інформації

До зовнішніх функцій належать:

1) функція забезпечення безпеки держави — захист держави від нападів ззовні;

2) функція міжнародного співробітництва:

3) інтегрування національної економіки в світову — залучення і підтримка іноземних інвестицій.

49 Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

50 Органи державної влади

Органи державної влади — це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.

В Україні органами державної влади є:

-Президент України

-Верховна Рада України

-Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади України

-Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції

-Правоохоронні органи

-Інші центральні органи

-місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України.

51. Органи державного управління:

Вищі - виконавчо-розпорядчі органи - уряд(кадмін), міністри внутрішніх і закордонних справ,фінансів,економіки,оборони,культури,палива і енергетики.

Центральні – міністерства і відомства.

Судова влада - (суди) інспекції,прокуратура,поліція,СБУ, армія.

52.Типи держави:

Класифікуючою категорією виступає історичний тип держави- це взяті найбільш суттєві його риси і ознаки, пов'язані з однією та тієї ж суспільно-економічною формацією, до одного й того ж економічного базису. Історичний тип держави - це держава певної суспільно-економічної формації, що характеризується рядом спільних ознак, а саме: єдністю економічної і класової основи, сутності, соціального призначення, загальними принципами організації та діяльності держави

Є такі типи держави: - рабовласницька, -феодальна, -буржуазна, -соціалістична, Відсутність класів у суспільстві передбачає відсутність держави.

53.Форми держави:

Форма держави — це поєднання способу організації і здійснення державної влади, методів її здійснення та форм зворотного зв’язку органів держави із населенням. Тобто форма держави — специфічна політична організація суспільства.

Є 2 форми держави: монархія і республіка.

Монархія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Республіка — форма державного правління, за якої верховні органи державної владиобираються на певний термін, з окресленими законами повноважень; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Республіка відмінна від монархії — форми державного правління, при якій верховна державна влада належить одній особі — монарху, передається у спадок.

54.Форми державного правління і державного устрою.

Форма державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави.

Монархія– форма правління, за якої верховна державна влада юридична належить одній особі – монарху (королю, імператору тощо) і передається в порядку престолонаслідування.

Типи монархії – абсолютна і конституційна

Різновиди – дуалістична та парламентарна.

Республіка– форма державного правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою (парламентом).

Різновиди республіканської форми правління:

– президентська республіка;

– парламентська республіка;

– республіка змішаного типу.

Державний устрій – спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.Розрізняють прості (унітарні) і складні (федеративні, конфедеративні) держави.

Унітарна держава–єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення. Більшість західних розвинутих держав – унітарні (Франція, Швеція, Польща, Фінляндія та ін.). Унітарною є і держава Україна.

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації. Суб’єкти федерації мають суверенітет, зберігають відносну самостійність. Основні ознаки федерації: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи. ( США, Мексика, Бразилія)

Конфедерація– союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об'єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій. За конфедерації існує центральний керівний орган, якому надані точно визначені повноваження. Нині конфедерацій у світі не існує.

55.Презедантська республіка— форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень, що зокрема передбачає з'єднання в руках президента повноважень глави держави і глави уряду. Термін «президентська республіка» говорить сам за себе: президент грає в республіці домінуючу роль. Також його називають сильним президентом.

56.Парламентська республіка— різновид республіканської форми правління, де парламент, бувши повновладним органом, формує політично відповідальний перед ним уряд і, як правило, обирає президента, який займає в системі державних органів досить скромне місце.

57.Унітарна держава— це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

58.Федерація та конфедерація. Право сецесії.

Сецесія — відірвання, відокремлення, вихід частини з цілості, залишення певної установи групою її членів. Поняття сецесії найчастіше вживається щодо територіальної чи національної одиниці, що намагається відокремитися від певної держави з метою утворення власної чи приєднання до іншої.

Федерація — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації — це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб'єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.

Конфедерація—політичний союз,кожний член якого зберігає незалежність. Форма державного або соціального устрою. Держава-конфедерація має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах.

59.Поняння громадського об’єднання. Грома́дське об'єднання — за українським законодавством це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захиступрав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів

60.Єволюція політичних партій -поняття “партія” використовувалося ще Аристотелем,але політичні партії ведуть родовід з XVIII ст. Першими прототипами сучасних партій вважаються британські “торі” (консерватори) та “віги” (ліберали). Поява партій була спричинена капіталізацією суспільства, коли народжена буржуазія щораз активніше заявляла свої претензії на владу.

У XIX сторіччі у Західній Європі з’являються прототипи сучасних соціал-демократичних партій. Слід зазначити, що в ті часи, як і сьогодні, ставлення як населення в цілому, так і окремих мислителів і державних діячів до партій аж ніяк не було однозначним.

Політичні партії в сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX сторіччя одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження в переважній більшості країн прямих, рівних і загальних виборів при таємному голосуванні.

Причини виникнення партій: необхідність захисту соціально-класових, національних, племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов’язані з виборчою боротьбою. Різноманітними є способи виникнення партій. М. Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичнее угруповання, політичний клуб, масова партія. Партії виростали з депутатських клубів і фракцій у парламенті, орієнтованих на інтереси різних кіл нової політичної та економічної еліти.

61. ОЗНАКИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

політична партія — це політичне об'єднання, що створене з метою здобуття та здійснення державної влади, яке виражає інтереси певних соціальних груп або сил, діє на постійній основі та має відповідну політичну програму.

Основні ознаки політичної партії:

• основна мета діяльності - завоювання і здійснення політичної влади в суспільстві;
• наявність детально розробленої політичної програми і статуту партії;
• наявність організованої структури на всіх рівнях;
• активна участь у виборчих кампаніях.

62. Підходи до розуміння сутності політичних партій

-носій певної ідеології

-обєднання людей на різних рівнях політики –від місцевого до міжнародного

-націленість на завоювання, утримання політ влади, здійснює вплив на неї

-представляє і захищає у політиці інтереси певних верств і груп суспільства

63. Типології політичних партій
За критерієм соціальної бази партії поділяються на пролетарські, буржуазні, селянські, мілко буржуазні
Згідно із політичною ідеологією, яку розробляють та дотримуються партії, вони можуть кваліфікуватись як комуністичні, соціалістичні, соціал-демократичні, націоналістичні, фашистські. Програмні положення партій дозволяють поділяти їх на революційні, консервативні, реформістські
По формі участі у діяльності парламентів партії можуть поділятись на парламентські, опозиційні та альтернативні — анархісти принципові противники участі у парламентській боротьбі. За організаційною ознакою партії можна поділити на кадрові, масові, нелегального стану, закритого типу та інші.

64. Однопартійні та багатопартійні системи

1 .Однопартійна с-ма в тоталітарних суспільствах, у яких ця єдина партія є надзвичайно потужна політична сила, що спирається на державу і забезпечує "партійну легітимність" правлячому режиму. (Куба, Північна Корея, Лівія, Венесуела)

2. Двопартійна с-ма, у якій дві партії мають приблизно однакову політичну силу, фінансові, інформаційні, кадрові можливості впливати на електорат, функціонує у США, Великий Британії, Австралії та інших країнах.

З.Багатопартійна система з партією-гегемоном, яка начебто політичний гігант домінує у партійно-політичному житті країни, була в Болгарії, Угорщині, Польщі, Японії,

4. Багатопартійна система з фіксованою, "обзорною" або "поміркованою" к-стю 6-10 партій, які мають майже рівні політичні сили та можливості у боротьбі за лідерство, (більшbсть країн Європи). Hайбільш адекватна правовій державі

5. Багатопартійна система "атомарного" типу, в структурі якої десятки мілких партій майже не пов'язані між собою.

65.Громадські організації

Грома́дська організа́ція — об'єднання громадян, яке створюється для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).

— благодійні організації.

— фахові об'єднання —створюється з метою реалізації суспільних інтересів і впровадження засад саморегулювання у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності.

— інші громадські організації (представляють інтереси своїх членів (хворих, військових тощо);

66. Громадські рухи

Громадський рух - це теж добровільне формування громадян, яке виникає внаслідок вільного їх бажання на основі спільності інтересів і не має фіксованого членства.

Громадські рухи розрізняються: за формами діяльності, порядком утворення та розпаду; за кількістю їхніх членів; за соціально-правовим статусом (легальні та нелегальні); за соціальною цінністю (прогресивні, консервативні, реакційні).

67. Сутність виборів

У конституційному праві термін "вибори" означає процедуру формування державного органу, представницького органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний представлений таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два і більше кандидата.

1) легітимізація влади;

2) реалізація народного і національного суверенітету.;

3) забезпечення стабільності, поступовості та наступності існування влади;

4) селекція політичних керівників з огляду на їх попередню політичну діяльність;

5) формування і вираження суспільної думки1.