Небезпеки загальної інформатизації суспільства

Інформація — це відомості про оточуючий світ, процеси, що відбуваються в ньому, які сприймаються людиною або спеціальним пристроєм для її потреб. Інформація необхідна кожній людині як умова, так і засіб її існування у суспі-льстві. У третьому тисячолітті, на тлі переходу людства від індустріальної до інформаційної цивілізації, інформація стала однією з головних складових істо-ричного прогресу. Вона має ключове значення для успішного функціонування всіх суспільних і державних інститутів, адекватного поводження кожної окре-мої людини. Збільшення обсягів інформаційного обміну між людьми привело до появи нового типукультури — інформаційної. Його характерними рисами є підвищення ефективності передавання інформації одне одному особисто або за допомогою спеціальних засобів, її всебічна класифікація та уніфікація з ме-тою найбільшої компресії. Про значення впливу інформаційних факторів на життєдіяльність сучасного суспільства свідчить і той факт, що створений людс-твом у природному середовищі "штучний світ" утворює сьогодні не тільки тех-носфера, але й інформаційна сфера, значимість якої для життя кожного індиві-да безупинно зростає. У найбільш загальному вигляді інформаційну сферу (інформаційне середовище) утворюють: 1) суб'єкти інформаційної взаємодії

або впливу (люди, організації, системи); 2) власне інформація, призначена для використання суб'єктами інформаційної сфери; 3) інформаційні технології та технічні засоби; 4) інформаційна інфраструктура, що забезпечує можливість здійснення обміну інформацією між суб'єктами; 5) суспільні відносини, які складаються у зв'язку з формуванням, переданням, поширенням і зберіганням інформації, а також система їхнього регулювання.

Можливості оперативного обміну економічною, науково-технічною, куль-турною, політичною, військовою та ін. інформацією є безсумнівним благом, ве-ликим досягненням цивілізації. Без інтенсивного обміну інформацією, постійного інформаційного зв'язку з навколишнім середовищем взагалі неможлива нормальна життєдіяльність людей. У той же час загальною закономірністю сус-пільного розвитку є типова ситуація, коли сучасна людина все рідше знаходить час і можливості для звичайного спілкування з людьми, що її оточують, та без-посереднім обміном важливою життєвою інформацією. Основну частину інфо-рмації, необхідної для адекватного поводження в суспільстві, вона одержує з теле - і радіопрограм, газет та ін. періодичних видань. Особливо показово це ві-дбивається при формуванні людської думки з питань, які не знаходять порозу-міння у безпосередньому досвіді соціуму. Зокрема, про політичне життя і його лідерів, економічну кон'юнктуру, обстановку в ін. країнах і регіонах. Загальна комп'ютеризація суспільства також сприяє прискореному переходу від фізичної до розумової праці, що, без сумніву, є показником прогресу людства. Оскільки характеристики комп'ютеризованого виробничого середовища (умови праці) наближаються до комфортних, а рівень технічної оснащеності побутової діяль-ності, у свою чергу, — до виробничого. Однак, як відомо, будь-яке благо за пе-вних умов або при неправильному використанні може перетворитися на лихо.

"Комп'ютерні" небезпеки прогнозувалися ще на початку розвитку кіберне-тичного знання, але це були, в принципі, утопічні застереження. Сьогодні ж, у зв'язку з появою "дружніх" та інтелектуальних електронних засобів, які позбав-лені особистих, корисливих інтересів, але несуть реальну загрозу ізоляції люди-ни від собі подібних, все набагато серйозніше. Припинення інформаційних кон-тактів із соціальним середовищем, як правило, провокує особистісну деграда-цію людини, стає джерелом різних відхилень — аж до психічних розладів. Вп-лив загальної комп'ютеризації суспільства та засобів її реалізації на здоров'я людини, її психіку далеко не безпечний. Дисплей комп'ютера негативно впли-ває на зір людини, спричиняє розумові перевантаження та швидке стомлення нервової системи, провокує виникнення психічних захворювань. Поширення використання комп'ютерної техніки сприятиме розповсюдженню у суспільстві психології індивідуалізму. Комп'ютерна та інші інформаційні технології індиві-дуального користування обмежують коло спілкування людей (партнером людини в роботі, навчанні, дозвіллі, на відпочинку все частіше стає комп'ютер). Він може увести людину від реальності у світ мрій, створити штучний замінник дійсності, тобто підсилити її соціальну ізоляцію. Суть "комп'ютерних" небезпек полягає не тільки в техніці та інформації, але й у створенні відповідного суспі-льного середовища. Незважаючи на легкість електронної комунікації, яка є під-ґрунтям інформаційного соціуму, з її тенденціями заохочувати працювати вдо-ма, насиченістю інформаційного простору просвітницькими та розважальними каналами, небезпека ізоляції та відчуження людини в ньому залишається, а з нею і відхід від родини, від безпосередніх контактів з іншими. Спілкування — засіб, що за всіх часів використався людиною як порятунок від своїх внутріш-ніх проблем, в умовах панування ЗМІ та зростання телеманії виявився однобічним. Усе більш відчутним стає феномен "самотності людини в юрбі". Стрім-ко зростає кількість людей, що відчувають патологічний страх перед "іншими", страх спілкування з оточуючими, острах будь-якої діяльності на публіці. З'яви-

лася нова хвороба — соціофобія. Техноцентровані особи обмежують спілку-вання мінімумом необхідного. Вони прагнуть ізолюватися не тільки від колиш-ніх друзів, але й від членів родини, саме для яких спілкування здобуває суворо утилітарний характер, позбавлений емоцій і людської теплоти. Тому і виникає побоювання не стільки активної відмови від масових форм культурного життя, що спостерігається сьогодні, скільки поступово зростаючого відчуження інди-віда — пасивного та підступного. У техноцентрованих людей відбувається на-віть зміна поглядів на любов і сексуальне життя. Вони розглядаються не як по-зитивні, життєві стимули, а як засоби полегшення напруги. Загальна комп'юте-ризація може привести до техностресу. Це зовсім нова, сучасна хвороба адап-тації, викликана нездатністю людини адекватно реагувати на неординарну ін-формаційно-комп'ютерну технологію. Ще один парадокс інформатизації, медіа-тизації та комп'ютеризації полягає в тому, що вміння використовувати інфор-маційні технології стимулює розвиток інтелектуальних здатностей в певному напрямку, але в той же час може негативно позначитися на них в інших. Йдеться, наприклад, про можливість виникнення "інтелектуальної" гіподинамії.

Маніпуляція свідомістю

Соціалізація — це процес і результат становлення особистості, засвоєння нею цінностей, норм, установок, орієнтацій, які характерні для певного суспіль-ства (групи людей, сім'ї); це процес, в якому індивідуум набуває властивостей та здібностей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві. Будь-яке суспільс-тво прагне сформувати людину фізично, психічно і соціально "здоровою" від-повідно до своїх моральних, інтелектуальних та фізичних ідеалів, зміст яких за-лежить від історичних традицій, соціально-політичного ладу суспільства. Крім психологічних механізмів соціалізації (знання, вміння, навички, керівництво, переконання, приклад, адаптація, навіювання, імітація тощо), виділяють зовні-шні чинники соціалізації, які називають інститутами соціалізації (сім'я, дитя-чий садочок, школа, установи та організації, неформальні групи, засоби масової інформації, громадська думка тощо). Процес соціалізації людини невід'ємний від засвоєння нею соціальних ролей, які вона виконує, коли реалізує свої права та обов'язки відповідно до соціальних сподівань. Соціальна роль означає соціа-льну функцію конкретної людини, певну модель її поведінки, яка залежить від соціальних норм, очікувань, стосунків, взаємозв'язків між людьми в процесі спільної діяльності. Становище, яке посідає людина в системі соціальних відно-син при виконанні ролей, визначається поняттям соціального статусу, що охо-плює її права, обов'язки і привілеї та є інтегрованим індексом становища люди-ни в суспільстві. За допомогою статусу оформляються, упорядковуються, рег-ламентуються взаємини та поведінка людей в групах, мотивація соціальної по-ведінки. Важливими характеристиками статусу є престиж і авторитет як міра визнання оточуючими певних заслуг людини.

Таким чином, в процесі соціалізації (соціальної адаптації) людина перебу-ває під впливом соціального програмування, тобто з дитинства до самої смерті свідомість людини постійно піддається різним видам маніпулювання. Ме-тою будь-якого соціального програмування є створити слухняну людську істо-ту, якою легко керувати. До засобів, що використовуються при реалізації ме-тодів маніпуляції людською свідомістю, належать: 1) засоби масової інфор-мації (ЗМІ) — радіо, преса, телебачення, Інтернет; 2) агітаційно-пропагандист-ські та навчальні матеріали (відеокасети, електронні та друковані підручники, енциклопедії, наочні приладдя, рекламна продукція); 3) добутки літератури (ху-дожньої, науково-технічної, суспільно-політичної, публіцистичної, спеціальної) і мистецтва (у тому числі різних напрямків масової культури); 4) енергоінформаційні засоби (спеціальні генератори, пристрої і випромінювачі, що передають

хвилі та імпульси, різного походження (електромагнітні, звукові), радіоелект-ронні прилади та ін.); 5) лінгвістичні засоби (мовні одиниці, "спеціальна" тер-мінологія, що мають семантичну неоднозначність при перекладі на інші мови); 6) психотропні засоби (особливим чином структуровані ліки, психофармаколо-гічні та психодислептичні препарати, транквілізатори, антидепресанти, галюци-ногени, наркотики, алкоголь); 7) особисте індивідуальне і групове спілкування (навчальне, професійне, ділове, родинне, повсякденне). Застосування таких за-собів відбувається у сучасній системі виховання та навчання людей, науковій, економічній і виробничій діяльності різних співтовариств, фірм, державних і громадських організацій. У будь-якій структурі "зомбована" під її вимоги лю-дина робить не те, що їй приємно або чого вона бажає, а те, що вигідно фірмі, партії, державі. Ринкові відносини вимагають: ніяких почуттів, тільки справа.

Процес маніпулювання починається з перших кроків дитини, її наставля-ють, призивають до покори, контролюють, карають. Навіть знання виявляються в цьому процесі неоднозначним придбанням людини. З одного боку, вони допо-магають їй пристосуватися до певного виду діяльності та способу життя, а з іншого — прив'язують і підкоряють собі. Іноді не стільки людина опановує зна-нями, скільки знання опановує нею. Добре вихована та навчена дитина — це вже соціально керований індивід. Далі працювати з ним набагато простіше, ос-кільки він пройшов перший і найважливіший етап у справі зниження рівня суг-гестивності. В подальшому побутове маніпулювання переростає в цілеспрямо-ване "зомбування" при використанні більш жорстких засобів і методів, напри-клад, спеціальних технологій і психотропних препаратів. Мета та ж сама — від-ключити самоконтроль і здатність людини до опору, відкрити шлях до оволоді-ня психікою особистості. Це полегшує її наступне програмування будь-якими, спеціально підібраними для конкретної людини або групи людей, методами — від переконання до нейролінгвістичного програмування. Сьогодні все частіше з'являються повідомлення про людей з повністю втраченою пам'яттю ("людина без минулого") і як би виключеною свідомістю. Внутрішня порожнеча робить їх ідеальними виконавцями команд будь-якого "господаря". Кінцева мета інтен-сивного маніпулювання психікою людей полягає в тому, щоб непомітно підвес-ти людство до нового суспільства, в якому є керуюча меншість і керована бі-льшість. Завдання більшості — бути керованою і не затьмарювати своїми діями життя тих, хто належить до керуючих меншостей. Установками маніпуляційни-ків є: зробити поводження людей більш стабільним, неконфліктним, яке добре піддається контролю та керуванню. Перехід до глобального суспільства дозволив додати загальний, майже всесвітній характер інформаційно-психологічному впливу та використанню психологічних маніпуляцій.

Одним з основних методів маніпулювання людською свідомістю є масова дезінформація — введення в оману величезних кількостей людей шляхом по-відомлення невірних відомостей, підтасування фактів, підробки доказів, спеціа-льно відібраної інформації. Поряд з інформуванням постійна дезінформація та-кож стала нормою життя в багатьох співтовариствах і країнах. Вона широко ви-користовується як фактор інформаційного та психологічного впливу при ідео-логізації людей, у міжнародній політиці, в інтересах економічної експансії, для ослаблення національно-державної самосвідомості громадян, руйнування ро-дин, корпорацій і держав. Тривалий вплив на суспільство цілеспрямованою дез-інформацією неминуче придушує здатність його членів до справжнього життя, породжує злочинне поводження, наркоманію, психічні розлади, суїциди. Люди, які підпали негативній дії інформаційних засобів, не здатні сформувати психіч-но здорове наступне покоління. За законами соціальної спадковості вони мо-жуть виховати тільки собі подібних. Поруч з нервозною, непередбаченою, а то й "зомбованою" людиною, як правило, виростає такий же невротик або "зомбі".

Одним з найпоширеніших і найважливіших способів маніпулювання свідо-містю людини також є навіювання — переважно прихований вплив на підсві-домість і частково свідомість індивіда з метою зміни його загального стану та окремих характеристик психіки (установок, цінностей, переконань) Навіювання здійснюється за допомогою слів, поглядів, жестів, образів та ін. засобів переда-чі інформації. Залежно від засобів впливу виділяються два основних види наві-ювання: вербальне (за допомогою мови) та невербальне (за допомогою жестів, певних форм поводження, створюваних образів). При навіюванні за допомогою мови основу складає не значення слів і пропозицій, не логічна аргументація, а побудова мови, її форма, джерело та супутня паравербальна інформація: інто-нація, гучність, темп, дикція, образність. Навіювання може бути прямим і неп-рямим. Пряме навіювання характеризується відкритістю впливу, чітким форму-люванням вимог, безпосередньою спрямованістю на конкретного індивіда. Не-пряме більшою мірою належить до методів маніпулювання і звичайно є складо-вою частиною маніпуляційних акцій. Воно здійснюється за допомогою опосе-редкованого впливу, шляхом натяків, незакінчених фраз. У цьому випадку більш широко використовується паравербальна інформація. Дія навіювання на різних людей неоднакова. Вона залежить також від стану, у якому перебуває людина та її віку. Найбільш сприйнятливі до навіювання люди емоційно несті-йкі, вразливі, які мають неврівноважену нервову систему, а також перебувають в ослабленому, перевтомленому або стривоженому, розгубленому стані, що не оформилися у віковому та особистісному відношеннях. Навіювання засноване на некритичності сприйняття і припускає, як правило, нездатність людини сві-домо контролювати потік вступної інформації. Необхідною умовою впливу, що навіює, є авторитетність джерела інформації. До числа таких факторів найчас-тіше відносять: 1) особисті якості суб'єкта навіювання (суггестора), наявність у нього відповідних здатностей, особиста чарівність, упевненість у собі, почуття внутрішньої переваги, авторитетність, а також знання технік навіювання та умі-ня їх використовувати; 2) особисті якості та стан об'єкта навіювання (більш на-віюваною людину роблять тривожність, непевність, боязкість, низька самооцін-ка, вразливість, підвищена емоційність, обмежений життєвий досвід і конкрет-ний стан, що визначає сприйнятливість до навіювання); 3) відносини між суб'є-ктом і об'єктом навіювання (успіху сприяють взаємна довіра і повага, а також здатність першого підлаштуватися до внутрішнього світу об'єкта спілкування та "вести" його у потрібному напрямку); 4) ситуація, рівень особистісної значи-мості навіювання, що відбувається, для об'єкта, дефіцит часу, несподіванка; 5) конструкція повідомлень у ході навіювання (найбільш ефективні повідомлення, що мають образну форму і навіть є безглуздими, але здатні безпосередньо звер-татися до підсвідомого рівня людської психіки). За рахунок сполучення яскра-вих, барвистих образів, емоційних коментарів і т.п. повідомлення суггестора здатні досягати несвідомих рівнів психіки без будь-якого адекватного раціона-льного осмислення, викликаючи при цьому певні почуття і поведінкові реакції. Для посилення можливостей впливу, що навіює, мовні повідомлення можуть супроводжуватися відеозаписами, рухами, музикою і т.п.

Навіювання може здійснюватися в стані пильнування або гіпнотичного сну. Гіпноз — спосіб навіювання словом за допомогою введення людини у гіп-нотичний сон. Існують різні стадії гіпнозу, які розрізняються за тонусом кори головного мозку, її активності, глибиною трансу. Транс — короткочасний роз-лад свідомості людини, що наступає раптово, під час якого вона робить невмо-тивовані вчинки, незв'язно говорить тощо. У сучасній практиці гіпноз широко використовується в медицині, педагогіці, спорті, промисловості, мистецтві та ін. сферах людської діяльності, як метод лікування, насамперед психічних роз-ладів, вилучення "забутої" інформації, програмування психіки та керування лю-

диною через приховане нав'язування їй певних уявлень, намірів, моделей пово-дження. Проте гіпноз особливо привабливий і для різного роду маніпуляційни-ків, шахраїв. Він дозволяє відключити розум і критичне мислення, швидко, без використання будь-яких аргументів записувати в мозок людини певну інфор-мацію, закладати ті або інші емоційно-поведінкові установки і у такий спосіб визначати її майбутнє поводження. Ефективність гіпнозу, як і іншого типу на-віювання, насамперед, залежить від психологічних особливостей об'єкта навію-вання, його стану на цей момент, а також від особистих можливостей і вміння гіпнотизера. Внутрішній стан людини, обумовлений невизначеностями та три-вогами життя, перетворює її на не менш сприйнятливу до навіювання і гіпнозу істоту, ніж пацієнт спеціальної клініки. Масовий гіпноз у легких і середніх фор-мах практично пронизує повсякденне життя інформаційного суспільства у зв'я-зку з розширенням можливостей ЗМІ та активізацією маніпуляційних тенден-цій. Тому іноді багатьом людям дуже важко через деякий час логічно пояснити свої дії, наприклад, при здійсненні купівель у магазині, голосуванні на виборах, або "свої" судження по тим чи іншим подіям у країні та світі. Можливості суча-сних ЗМІ такі, що вони створюють для людини неначе "другу реальність" ("су-б'єктивну реальність"), вплив якої на внутрішнє (психічне) та практичне життя індивіду не менш вагоме, ніж вплив об'єктивної реальності.

Механізм впливу на людину найбільш дієвих маніпуляційних засобів енер-гоінформаційних, лінгвістичних, психотропних і ЗМІ заснований на врахуванні її психічних особливостей. При цьому значних успіхів досягли саме ЗМІ. За їх-німи шаблонами люди висловлюють "свою" думку, сперечаються один з одним, визначають відношення до політичних партій і суспільних лідерів, виховують дітей, одягаються, лікуються, худнуть, вибирають покупки і взірці для насліду-вання, закохуються. Помітна програмуюча роль ЗМІ і під час виборів, коли, го-ловним чином, вони підводять наївного виборця до думки, що тільки пропоно-ваний кандидат найкраще захистить його права. При цьому виборець перекона-ний, що вибір він зробив самостійно. Одна з небезпечних для духовно-мораль-ної атмосфери суспільства традицій ЗМІ полягає в їхньому прагненні (заради високих рейтингів) експлуатувати низинні, руйнівні тенденції людської підсві-домості. Телебачення, кінематограф, література, друковані ЗМІ повною мірою використовують тягу людини до всього трагічного, пов'язаного зі страждання-ми. Відомо і досить цинічне журналістське кредо: чим більше жертв і катаст-роф, тим цікавіша, притягательніша інформація для глядача (і читача). Тому в перших кадрах телевізійних новин, на перших шпальтах газет, смакуючи дета-лі, розписуються великі та малі трагічні події. Людину затягають як глядача, читача апелюючи до найглибинних і найсильніших її переживань. Звертання до них завжди приносило найбільші касові збори кінофільмам (наприклад, крива-вим бойовикам) і книгам відповідного змісту. Всупереч культурним традиціям і логіці розуму, більшість людей готові читати та дивитися те, що може спричи-нити граничне внутрішнє напруження і навіть стресовий стан. Разом з тим для успішної маніпуляції свідомістю людей і потрібна саме атмосфера страху, затя-жного стресового стану, що блокує творчий, отже, критичний, розум. Це найк-раще підґрунтя для середовища формування "нерухливого", догматичного мис-лення і перевірений засіб придушення пізнавальної активності людини. На тлі емоційного дискомфорту можна впровадити у свідомість особистості та суспі-льства будь-який міф і одночасно довести їх до повної соціальної апатії.

Не менш діючим засобом у маніпуляції свідомістю людей є реклама — по-ширення відомостей про кого-небудь чи про щось з метою створення популяр-ності. Вона є неминучим супутником ринкових відносин, як інструмент форму-вання інтересів і потреб людини шляхом психологічного програмування, при-чому без усякого на то її бажання та згоди.

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) містить три поняття: 1) "ней-рон" — те, що відбувається в мозку і центральній нервовій системі; 2) "лінгвіс-тичне" — те, якими словами користується людина, і як це впливає на її сприй-няття та взаємодію з зовнішнім світом; 3) "програмування" — процес, який доз-воляє індивіду (або тому, хто його програмує) вирішити, як він буде мислити, почувати та говорити. НЛП є сучасним варіантом кодування (перекодування) психіки. Один з принципів НЛП: свідомість і тіло є частинами однієї керованої системи. В основі концепції НЛП лежить переконання, що людську психіку, яка сприймає первинну інформацію можна уподібнити комп'ютеру. У психіці відбувається структурування, осмислення та оцінювання інформації на підґрун-ті внутрішнього досвіду, що складається з думок, переконань, цінностей, емо-ційних переживань, пам'яті. В комп'ютері сприйняття та обробка інформації здійснюється за певними, заданими програмами. Іншою підставою НЛП є пере-конання, що можна об'єднати в єдине ціле дві сигнальні системи: першу — сис-тему умовно-рефлекторних зв'язків, які формуються в корі великих півкуль го-ловного мозку людей і тварин при впливі конкретних подразників (світла, зву-ку, болі), і другу — звичайну людську мову. Фахівці з НЛП працюють з так зва-ними мовними "якорями", тобто програмами, які непомітно для людини вво-дяться у її мозок у вигляді слів і викликають прояв того або іншого типу пово-дження. Один з базових постулатів НЛП стверджує: у людини є індивідуальне уявлення світу, його карта. Це уявлення завжди суб'єктивне і не тотожне реаль-ності. Воно формується шляхом опрацювання зовнішньої інформації за допомо-гою мови, особистого досвіду (персональної історії), особливостей перцептивної системи (специфіки роботи аналізаторів) і, в остаточному підсумку, утво-рює ментальну карту (або психологічну "карту світу") особистості. Нейролінг-вістичні програми визначають що і як людиною сприймається та інтерпрету-ється. Від їхнього характеру і досконалості безпосередньо залежать сприйняття, обробка інформації, спосіб мислення, відчуття, дії та життя взагалі. НЛП можна розглядати як процес аналізу та перетворення структури суб'єктивного досвіду людини, навчання її новим формам реагування на зовнішні і внутрішні стимули шляхом модифікування старих "програм" або заміни їх на нові.

Лекція № 8

Наши рекомендации