Мистецтво другої половини xix ст
АРХІТЕКТУРА
У другій половині XIX ст. класицизм утратив домінуюче значення в мистецтві. Архітектори шукали натхнення в художніх стилях минулих епох: візантійському, романському, готичному, ренесансі, бароко. Так у зовнішньому оздобленні споруд з'явилася еклектика, тобто змішування ознак різних стилів.
Важливою культурною подією стало спорудження в Києві Володимирського собору (1862-1896 pp., архітектори І. ІПтром, П. Спарро, О. Беретті, К. Маєвський, В. Ніколаєв). У його художньому вирішенні було використано прийоми візантійської архітектури. Володимирський собор - це також визначна пам'ятка монументального живопису. У розписах його інтер'єрів брали участь видатні російські та українські художники М. Врубель, В. Васне^ цов, М. Пимоненко, М. Нестеров та іц.
Зодчі продовжували творчо розвивати ідеї класицистичної архітектури. Взірцем такого підходу є будівля Музею старожитностей та мистецтв у Києві (1897-1899 pp., архітектори В. Городецький, Г. Бойцов, В. Ніколаєв, Е. Саля) - нині Національний художній музей України. В його побудові використано форми грецького доричного ордера. На головному фасаді розташовано шестиколонний портик зі скульптурною композицією та фігури левів обабіч широких сходів.
Видатний київський архітектор Владислав Городецький (1863-1930) віддавав належне різним художнім стилям. Так, у 1899 р. за його проектом було зведено костел у готичних формах, у 1899-1900 pp. - кенасу в мавританському стилі. Творчість архітектора досягла вершин на початку наступного, XX ст., коли він прикрасив Київ неповторними оригінальними спорудами.
Наприкінці XIX ст. у зв'язку зі зростанням популярності оперного мистецтва було збудовано прекрасні споруди театрів у Львові (архітектор 3. Горголевський), в Одесі (архітектори Ф. Фельнер, Г. Гельмер). та Києві (архітектор В. Шретер). їх архі-тектурно-пластичне вирішення витримано в дусі еклектики, що не зашкодило створити враження цілісності й гармонійності.
СКУЛЬПТУРА
У скульптурі другої половини XIX ст. розвивалися реалістичні тенденції. Монументальна скульптура набувала дедалі більшого громадського звучання. Так, у різних містах.налро-мадські кошти України було встановлено пам'ятники Б. Хмельницькому, , І. Котляревському, М. Гоголю, А. Міц-j кевичу, О. Пушкіну. Кінний пам'ятник гетьману Б. Хмельницькому на Софійському майдані в Києві (1888, скульптор М. Микешин) став одним із символів міста.
У станковій скульптурі набув поширення побутовий жанр. Основоположником української жанрової скульптури справедливо вважають Леоніда Позена (1849-1921). Митець досконало знав життя народу, фольклор і з тонкою спостережливістю та віртуозним володінням^ формою втілював їх у своїх творах. Його персонажі - лірник, жебрак, шинкар, прості трудівники. Працював скульптор також в історичному жанрі. Одними з кращих його творів історичної тематики є «Скіф» і «Запорожець у розвідці». У жанрі скульптурного портрета та монументальної пластики Л. Позен створив пам'ятники І. Котляревському ^ та М. Гоголю в Полтаві.
Розвиток портретного жанру в українській скульптурі значною мірою завдячує творчості Федора Балавенсько-го (1865-1943), автора погрудних портретів Т. Шевченка, М. Кропив-ницького, І. Котляревського, М. Лисенка та інших діячів культури. Творам цього майстра притаманні високий професіоналізм виконання, експресивність ліплення форми, вміння передати цілісність і неповторність індивідуальності героя. Ф. Балавенський займався також монументально-декоративною скульптурою: він створив низку статуй і рельєфів для будівель Києва.
У Західній Україні жили й творили Петро Війтович, Антон Попель, Михайло Паращук, Григорій Кузневич та інші талановиті скульптори. У Львові та інших містах високого рівня розвитку набули декоративна пластика, скульптурні оздоблення фасадів та інтер'єрів споруд. Так, окрасою Львова став Театр опери та балету, що великою мірою завдячує своєю красою скульптурі. Фасад театру прикрашають три скульптурні групи: на вершині підноситься постать крилатої жінки з пальмовою гілкою — «Слава»; з боків встановлено дві групи: «Комедія і драма» та «Музика». їх творець скульптор П. Війтович. Внутрішній простір фронтону займає рельєф на міфологічний сюжет, виконаний за його ескізами А. Попелем. П. Війтовичу належать також чудові скульптури в інтер'єрі театру - «Любов цілує Амура», «Заздрість, зневажена Любов'ю», «Материнство».
Одним із кращих монументальних творів Львова є пам'ятник Адаму Міц-кевичу (автори А. Попель і М. Паращук), встановлений у 1905 р. Він має вигляд високої гранітної колони з «вічним вогнем» на вершині (відлитим у бронзі у вигляді жертовника) -своєрідним символом творчого натхнення, й динамічними постатями ангела та поета. Пам'ятник гармонійно «вписався» в забудову однієї з центральних площ міста.
ЖИВОПИС
Мистецтво живопису в другій половині XIX ст. досягло ще не знаного злету. В ньому розвивалися демократичні тенденції, загострилося протистояння між реалістичним напрямом та академізмом. Значний вплив на живопис цього періоду мала література. Художники надавали великого значення сюжету, різним деталям, намагалися живописними засобами створити відчуття розповіді. У станковому живопису активно розвивалися побу-~ товий, історичний, портретний і пейзажний жанри. Провідну роль серед них відігравав саме побутовий жанр.
Значний вплив на багатьох українських художників мала діяльність Товариства пересувних виставок, спрямована на утвердження в мистецтві реалізму. Активну участь у цих виставках брали українські художники М. Кузнецов, С. Світославський, М. Пимо-\ ненко, К. Костанді, П. Нілус, О. Му-фашко та ін.
Один із найяскравіших художни-ків-жанристів - Костянтин Трутов-ський (1826-1893). Він був хорошим знавцем життя та звичаїв українського народу. Тому й більшість його картин присвячено народним святам, обрядам та побуту. У своїй творчості художник відображував не лише радісні події, а й тяжкі та суворі життєві реалії. Вражає правдивістю його картина «Хворий», у якій лаконічними засобами відтворено трагедію багатьох українських селян, що потерпали від злиднів, нестатків та хвороб.
Вагомим доробком у розвиток побутового жанру стала творчість Миколи Пимоненка (1862-1912). У своїх творах він не лише зображував різноманітні життєві ситуації, а й намагався розкрити складність та суперечливість людських стосунків, за якими приховувалися соціальні проблеми. Широковідомі його картини «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Святкове ворожіння», «Жнива», «Хлібороб», «Ярмарок», «Суперниці», «Проводи рекрутів», «Жертва фанатизму» приваблюють високою майстерністю композиційної побудови та колористичного вирішення.
З глибоким психологізмом змальовував побутові сцени Киріак Костан-ді (1852-1921). Так, у відомій картині «В люди» він створив зворушливий образ сільської дівчини, яка їде на заробітки. За її зовнішнім спокоєм приховані сум, внутрішня боротьба, тривога за майбутнє.
Життя українського села висвітлював Микола Кузнецов (1850-1929). Селянські будні та свята знайшли правдиве відображення в його картинах «На заробітки», «У свято», «На сінокіс». Талановитий пейзажист, художник майстерно відтворював на полотні різноманітні стани природи. Він також написав низку портретів видатних сучасників - В. Васнецова, П. Чай-ковського та ін.
У жанрі історичної картини дедалі більшого значення набувала патріотична тематика, передусім історія Запорозької Січі, події національно-визвольної боротьби українського народу. Одна з найвідоміших картин історичного жанру - «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ» - належить пензлю Миколи Івасюка (1865-1930). На ній зображено тріумфальну зустріч киянами героїв національно-визвольної війни: Б. Хмельницького, І. Богуна, М. Кривоноса та ін.
На початку свого творчого шляху віддав належне історичній картині й видатний український живописець Олександр Мурашко (1875-1919)^ Він створив велике полотно «ПохороіГ кошового». На ній зображено поховальну процесію, що випроводжає в останню путь кошового отамана Івана Сірка. У цьому творі відчутний вплив творчої манери великого російського майстра Іллі Рєпіна, учнем якого був О. Мурашко.
Значної популярності в другій половині XIX ст. набув пейзажний живопис. Розвиток цього жанру в українському образотворчому мистецтві пов'язаний з творчістю Володимира Орловського (1842-1914). Великий вплив на формування цього майстра мали французькі пейзажисти, які працювали виключно на лоні живої природи - так званому пленері'1. Передати у своїх творах реальний стан природного середовища прагнув і В. Орловський. Одна з кращих його картин -«Жнива», в якій з надзвичайною майстерністю відображено передгрозовий стан природи.
Видатним майстром пейзажу був Сергій Васильківський (1854-1917), твори якого здобули європейське визнання. Він належав до небагатьох художників, яким надавалося право виставляти свої картини на Паризькому 1 салоні поза конкурсом. Митцеві вдавалося створювати конкретні і водночас узагальнені та епічні образи рідної землі. Одним із найвизначніших творів не лише С Васильківського, а й усього українського живопису є полотно «Козача левада», яке вважають взірцем «монументального пейзажу».
Тонкий Ліризм і висока живописна майстерність притаманні пейзажним творам талановитих майстрів пензля Сергія Світославського (1857-1931), Петра Левченка (1856-1917). Дивовижної магії сповнені картини Архипа іД Куїнджі (1841-1910) «Місячна ніч на іу \ Дніпрі», «Українська ніч» та ін. Глядачів і досі зачаровує ефект сяйва, що ніби випромінюється з полотен художника.
Наприкінці XIX ст. розпочався творчий шлях відомого західноукраїнського художника Івана Труша (1869-1941). У його доробку є твори різних жанрів: побутові картини, пейзажі, портрети. Саме у портретному жанрі обдаровання живописця виявилося з найбільшою силою. У 1900 р. він створив портрет Лесі Українки -один із кращих образів великої поетеси в мистецтві. Надзвичайна виразність та духовна сила властиві цьому шедеврові, написаному у вільній, експресивній манері.
Отже, упродовж XIX ст. українське образотворче мистецтво здійснило великий еволюційний крок уперед. Панівною тенденцією епохи було становлення, утвердження й розвиток реалістичного напряму. Наприкінці XIX -на початку XX ст. митці активно шукали засоби нової художньої мови, прагнули до більш вільного творчого самовияву. У цей час було закладено тенденції, які визначали характер образотворчого мистецтва у XX ст. Українське мистецтво вийшло на світову художню арену як повноцінне й неповторне явище. Воно набуло чітко окреслених національних ознак і водночас залишалося невід'ємною складовою загальноєвропейського культурного простору.
1. Який художній стиль був провідним у мистецтві початку XIX ст.? Схарактеризуйте його особливості на конкретних прикладах.
2. Які пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва класицизму ви знаєте?
3. Які ознаки сентименталізму та романтизму в образотворчому мистецтві?
4. Назвіть художників першої половини XIX ст., які жили й працювали в Україні. Чим вас приваблює їхня творчість?
5. До якого художнього напряму належить творчість Т. Шевченка? У яких видах і жанрах образотворчого мистецтва він працював? Назвіть найвідомі-ші твори митця.
6. Які зміни відбулися в українському мистецтві у середині XIX ст.?
7. Чому саме реалістичний художній напрям виборов провідні позиції в українському образотворчому мистецтві другої половини XIX ст.?
8. Назвіть провідних українських митців другої половини, XIX ст. та їхні твори. Хто з них подобається вам найбільше? Чому?
МУЗИЧНА КУЛЬТУРА