Образотворче мистецтво мистецтво першої половини xix ст

Розвиток українського мистецтва першої половини XIX ст. зумовлений змінами, що відбулися в ньому ще наприкінці попереднього століття. У цей час в архітектурі та образотвор­чому мистецтві утвердився новий ху­дожній напрям - класицизм, що ґрун­тувався на античних традиціях мис­тецтва Давньої Греції та Давнього Ри­му. Бурхливість і динамізм бароко змінилися врівноваженістю й просто­тою. Основним принципом архітекту­ри стало застосування античної ордер­ної системи на тлі простих і чітких геометричних форм. У живопису та скульптурі провідного значення набу­ли міфологічні та історичні теми,іде­алізовані зображення людини згідно з давньогрецькими та давньоримськими зразками.

Одночасно з класицизмом і на про­тивагу йому наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. розвивалися такі художні напрями, як сентимеи талізм і романтизм. Вони виявилися переважно в мистецтві живопису та графіки, у портретному, пейзажному та побутовому жанрах. Сентимента­лізм і романтизм мають багато спіль­ного. Однак передусім - це інтерес до духовного світу людини (в тому числі й з нижчих верств суспільства) до її почуттів. Крім цього, романтизмові властиві ще й певна героїка,_лрагнен-ня до зображення сильних пристрас­тей, до свободи особистості.

АРХІТЕКТУРА

Як і в усій Європі, в Україні з кін­ця XVIII ст. будуються поміщицькі маєтки з великими парками, пишними палацами й численними службовими приміщеннями. У цих палацово-пар­кових ансамблях поєдналися ознаки класицизму й романтизму. Саме для романтизму характерне використання таких декоративних паркових споруд, як гроти, арки, вежі. Для представни­ків колишньої української козацької старшини, яка здобула російські дво­рянські титули, видатні тогочасні ар­хітектори зводили величні палаци, навколо яких розбивалися романтичні парки. Так, за проектом архітектора Чарлза Камерона для гетьмана Кири­ла Розумовського було збудовано палац в м. Батурині на Чернігівщині. ИВ єдиний гетьманський палац, що вберігся до сьогодення.

Один із кращих в Україні садибних комплексів збудовано в 20-30-х роках XIX ст. у родовому маєтку Ґалаґанів у г. Сокиринці на Чернігівщині. Більшу частину його території займає парк, ти-ііоііий для доби класицизму. Від євро­пейських парків епохи бароко з їх ре­гулярними низькими насадженнями та кнітниками такі парки відрізняли штучно створені романтичні краєвиди. Палац у Сокиринцях, збудований за проектом архітектора Павла Дубров-с.ького, - типовий зразок класицизму її архітектурі. Його центральний корпус увінчано банею, фасади прикра­шено багатоколонними портиками. Подібні палацово-паркові комплекси було створено також у Качанівці на '[ернігівщині, у Білій Церкві (парк • Олександрія»), в Умані (парк «Со-фіїнка») та інших регіонах України.

У багатьох містах збереглися архі­тектурні пам'ятки класицизму, ство­рені відомими зодчими. Так, в Одесі За проектом Франца Боффо було іібудовано Воронцовський палац, Ста­ру біржу, Потьомкінські сходи та ін. ({красою Києва стали споруди Вікен-і1 і я Беретті - головний корпус універ-СИТету, Інститут шляхетних дівчат.

СКУЛЬПТУРА

Важливу роль у мистецтві класи­цизму відігравала монументальна скульптура. На вулицях і площах міст почали встановлювати пам'ятники, зав-/ дяки чому мистецтво скульптури набу­хло громадського значення. Одним із найвизначніших скульпторів епохи класицизму був Іван Мартос (1754-1835) родом з м. Ічня Чернігівської гу­бернії. Найвідоміший його твір - мону­мент Мініну та Пожарському на Крас-\чній площі в Москві. В Україні скульп­тор виконав надгробки гетьману К. Ро-\ зумовському в Батурині, генерал-фельдмаршалу П. Румянцеву-Задунай-ському в Успенському соборі в Києві, пам'ятник А.-Е. Рішельє в Одесі та ін­ші твори монументального мистецтва. Твори видатного митця вирізняються довершеністю пропорцій, простотою та врівноваженістю композицій, гармо­нійністю та благородством. Творчість І. Мартоса мала великий вплив на роз­виток скульптури в Україні та Росії упродовж усього XIX ст.

Яскравий приклад класицизму в скульптурі - пам'ятник князю Воло-; димиру в Києві, встановлений у 1850-1853 рр6 на ознаменування хре­щення Русі. Його автори - скульпто­ри Василь Демут-Малиновський, Пет­ро Клодт і архітектор Костянтин Тон. Пам'ятник чудово вписується в ланд­шафт пагорбів правого берега Дніпра. Він є окрасою столиці України і в на­ші дні.

У Західній Україні, як і за попе­редньої доби, найзначнішим мистець­ким центром залишався Львів. Там працювало багато місцевих і зарубіж­них майстрів. Значний вплив на їхню творчість справила віденська, худож­ня школа, в якій поєдналися ознаки двох стилів - бароко та класицизму. Великого поширення у Львові в той час набула меморіальна скульптура. Чимало її пам'яток зберігає славно­звісне Личаківське кладовище. Вір­туозним майстром цього виду пласти­ки був Гартман Вітвер, який у своїх меморіальних скульптурах втілював образ зажуреної жінки в античному хітоні (алегорія скорботи). До кра­щих творів з доробку Г. Вітвера нале­жать чотири фонтани на площі Ринок ( у Львові з постатями Нептуна, Діани, ■Амфітрити й Адоніса. Визначними майстрами пластичного мистецтва бу­ли також брати Антон та Йоан Шім-зери. Вони прикрасили багато буді­вель Львова вишуканими скульптур­ними оздобленнями і, як і Вітвер, створили галерею цікавих меморіаль­них пам'яток.

ЖИВОПИС

У першій половині XIX ст. актив­но розвиваються жанри станкового живопису: портретний, історичний, пейзажний та побутовий. Поряд з по­пулярним парадним портретом поши­рюється так званий інтимний пор­трет. Основна увага в цьому жанрі зосереджується на правдивому відтворенні зовнішніх і психологічних рис людини.

Творчість двох видатних художни-ків-українців Володимира Борови-ковського та Дмитра Левицького ві­діграла вирішальну роль у становлен­ні російського портретного живопису. А російський художник Василь Тро-пінін багато зробив для українського мистецтва.

. В. Тропінін (1776-1857) був кріпа­ком, майже двадцять років прожив на Поділлі. Україна, її природа та меш­канці дали художникові невичерпний матеріал для творчості. В. Тропінін першим із художників звернувся до образів українських селян. Він зма­льовував їх з великою симпатією, лю­дяністю та етнографічною точністю. Один із кращих творів художника цього циклу - «Дівчина з Поділля», в якому він відтворив поетичний образ чарівної дівчини-українки. Вважають, їдо В. Тропінін написав кілька варіан-1 тів портрета Устима Карме люка. Це образ молодого, вродливого, мужньо­го, чистого душею українського селя­нина. Крім портретів художник малю­вав краєвиди села Кукавки, в якому жив, та інших подільських сіл.

Одним із перших художників в Ук­раїні, які звернулися до життя про­стих людей, був Капітон Павлов (1792-1852). Його творчість сприяла розвиткові демократичних тенденцій в образотворчому мистецтві. Картину Павлова «Розтирач фарб», доля якої, на жаль, невідома, згадує М. Гоголь у повісті «Портрет». Назви картин «Бондар», «Діти читають абетку», «Хлопчик з голубком» та інших свід­чать про звернення художника до так званого жанрового мистецтва, тобто відтворення реальних сцен з життя пересічних людей.

Учнем К. Павлова був Аполлон Мокрицький (1810-1870), який ство­рив галерею портретів своїх сучасни­ків, переважно людей творчої праці, а також жінок. Його твори позначені духом романтичної піднесеності. До кращих з-поміж них відносять «Пор­трет дружини», портрети М. Гоголя, Є. Гребінки, автопортрет.

Василь Штернберг (1818-1845) прожив недовге життя, але залишив яскравий слід в українській культурі. Його вважають одним із зачинателів української школи пейзажного і побу­тового живопису.

В. Штернберг народився в Санкт-Петербурзі. Навчався в Академії мис­тецтв, де познайомився і подружився з Тарасом Шевченком. Особистість Шевченка, його розповіді про У країну глибоко запали в душу молодому художникові. Ще під час навчання в Академії мистецтв він виконав кілька портретів поета, а також гравюру «Кобзар з поводирем» до першого ви­дання «Кобзаря» 1840 р. В. Штерн­берг неодноразово приїздив в Украї­ну, жив у садибі Г. Тарновського в се­лі Качанівка на Чернігівщині.

В. Штернберг був обдарованим порт­ретистом, проте з найбільшою силою його талант живописця виявився в краєвидах і побутових сценах. Його твори «Вітряки в степу», «Табун», «Ярмарок в Ічні», «Пастух», «Пере­права через Дніпро під Києвом» та ін­ші є водночас реалістичними й пое­тичними. Він першим з українських художників став зображувати людей на тлі реальної природи.

Отже, українські митці першої по­ловини XIX ст., долаючи засилля хо­лодного академізму, віддаючи належ­не таким художнім напрямам, як ро­мантизм і сентименталізм, проклада­ли шлях реалістичному стилю. Це бу­ло основною загальномистецькою тен­денцією того часу.

Особливе місце в українському об­разотворчому мистецтві XIX ст. посі­дає творчість Тараса Григоровича Шевченка. Художню освіту він здо­був в Академії мистецтв у Петербурзі, де його наставником був видатний жи­вописець Кар л Брюллов.

Шевченко-художник зажив слави гжніше за Шевченка-поета. Його твор­чість і в літературі, і в образотворчо­му мистецтві позначена духом роман­тизму. Це виявляється в інтересі до духовного світу людини, її почуттів, мальовничих куточків природи, па­м'яток старовини, прагненні передати у своїх творах певний настрій, стан душі, у зверненні до історичного ми­нулого українського народу, образів видатних особистостей. Уперше в ук­раїнському мистецтві з такою силою прозвучало глибоке емоційне співпе­реживання долі простих людей - представників найнижчих соціальних верств. Демократичність - також одна з характерних ознак романтизму.

Т. Шевченко був живописцем і гра­фіком. Він працював у різних жан­рах: побутовому, пейзажному, істо­ричному. Однак особливе місце в йо­го мистецькій спадщині посідає пор­третний жанр. Ще замолоду він став популярним портретистом. Герої Шевченка - його сучасники: чолові-ки, жінки, діти. Найбільша витонче­ність й одухотвореність притаманні його жіночим портретам (Г. Закрев-ської, Є. Кейкуатової та ін.). Кращі портрети художник створив напри­кінці життя. Це образи російського актора Михайла Щепкіна та амери­канського - Айри Олдріджа. Вони приваблюють вільною, невимушеною манерою виконання, глибокою психо­логічною проникливістю.

Полюбляв Т. Шевченко й автопор­трети. У них він наче намагався за­зирнути у власну душу, пізнати себе, осмислити власне життя.

Його перший олійний автопортрет, написаний у 1840 р. - році першої публікації «Кобзаря», овіяний духом романтизму. На ньому зображено мо­їм iv, енергійну, сповнену творчої II її папі людину з натхненним бли- і їм н очах. Таким був Кобзар у кра-и......ісріод свого життя - в роки першого великого успіху, популярності, сподівань на майбутнє. З автопортре­тів останніх років на глядача пильним поглядом дивиться людина, яка зазма-ла тяжких випробувань, проте не занепала духом. На одному з них -«Автопортреті зі свічкою» - худож­ник зобразив себе молодим. Це був погляд у далекі, давно минулі роки, спогад про молодість.

У 1842 р. Шевченко створив вели­ке живописне полотно «Катерина» -своєрідну ілюстрацію до однойменної поеми. Ця картина - абсолютно ори­гінальний витвір мистецтва, не схо­жий на жодну картину Шевченка чи будь-якого іншого художника. В її композиції та яскравому колористич­ному вирішенні простежуються тра­диції українського іконопису, мистец­тва бароко та народної картини. Тема твору також була для того часу не­звичною. У ньому Шевченко першим в образотворчому мистецтві возвели­чив образ жінки, на яку, за законами тогочасної моралі, очікували лише осуд з боку суспільства та тяжкі жит­тєві поневіряння.

Подорожуючи Україною, митець створив велику кількість рисунків та акварелей. У них реалістично змальо­вано краєвиди України, сцени з життя народу, в яких бідність, злидні спі­віснують з чарівною та пишною при­родою. Широковідомі малюнки цієї серії «Хата батьків Шевченка в Кири-лівці», «Вдовина хата на Україні» та ін. На основі художнього матеріалу, зібраного під час подорожі, було на­писано картини «Селянська родина» та «На пасіці».

Поїздка на батьківщину надихнула митця на створення серії графічних робіт «Живописна Україна». За сло­вами самого Тараса Григоровича, вона мала складатися з трьох частин: 1) ви­дів, відомих красою й історичними спогадами; 2) картин народного побу­ту; 3) історичних подій. Художник мріяв про створення серії альбомів, але вдалося видати лише перший з шістьма офортами: «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада», «Казка», «Старости», «У Києві» та «Видубицький монастир у Києві». Ці твори стали значним внеском у розвиток та­кого виду гравюри, як офорт.

Драматичним етапом у житті та тиорчості Т. Шевченка був тривалий період заслання. Особиста заборона царя писати й малювати означала для Поета й художника втрату сенсу жит­тя, тнорчу загибель. Упродовж десяти років він був змушений постійно обсто-ЮВати власну гідність і право на твор­чість. Незважаючи на «височайшу» іаґюрону, Шевченко продовжував і писати, і малювати.

Перебуваючи на засланні, Тарас Григорович узяв участь у двох геогра­фічних експедиціях. Він створив ве-чику кількість замальовок берегів та ОСГровів Аральського моря, виявивши МЛИКИЙ талант пейзажиста. У цих шорах є й реалістична достовірність, ІІІризм і глибока епічність, і завжди -надзвичайно тонке відчуття різнома­нітних станів природи. Шевченко вір­туозно володів технікою акварелі, и кою створено більшість його краєви-чііі. Л ще він став першим художни-КОМ, який звернувся до^щття_казах-СЬКОГО народу. Людяністю та співчуттям сповнені такі його твори, як «Ка­захи в юрті», «Казахи біля вогню», «Казашка Катя», «Байгуші» та ін.

Наприкінці заслання Т. Шевченко почав працювати над серією малюнків «Притча про блудного сина» (1856-1857), яку вважають однією з вершин його мистецької творчості. Назви ок­ремих аркушів цієї серії - «У шинку», «Програвся в карти», «У хліві», «На кладовищі», «У в'язниці», «Серед розбійників», «Кара колодою», «Кара шпіцрутенами» - свідчать про діапа­зон їх тем: від нерозважливої поведін­ки людини до жорстоких реалій того­часного суспільства.

Після звільнення із заслання Т. Шев­ченко оселився в Санкт-Петербурзі, де продовжував займатися живописом і графікою. У I860 р. рішенням Ради Академії мистецтв за великі досягнен­ня в розвитку графіки він був удосто­єний почесного звання академіка гра­вюри.

Творчість Шевченка-художника ма­ла величезний вплив на весь подаль­ший розвиток образотворчого мистец­тва в Україні. Як і поезія великого Кобзаря, його живопис та графіка да­ли могутній поштовх до пробу­дження національної свідомості. Ук­раїнська тематика стала провідною для наступного покоління митців.

Наши рекомендации