Ненадання допомоги хворому медичним працівником і його відмінність від неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Об'єктом злочину є життя і здоров'я людини.

Потерпілим від цього злочину є хворий.

Це зокрема інвалід, особа, яка отримала серйозну травму або перебуває в іншому явно хворобливому стані.

Об'єктивна сторона злочину полягає у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов'язаний надавати допомогу хворому, але без поважних причин не робить цього. Поважні причини — це різні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це медичні працівники незалеж-но від того, яку освіту (спеціальну, середню або вищу) вони мають, в якому закладі охорони здоров'я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК). Безпосередній об’єкт цього злочину – суспільні відносини, що охороняють життя та здоров’я особи, а додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок виконання медичними та фармацевтичними працівниками своїх професійних обов’язків. Потерпілим від злочину є хворий.

З об’єктивної сторони цей злочин (ч. 1 ст. 140 КК) характеризується трьома обов’язковими ознаками, що прямо впливають на кваліфікацію вчиненого: 1) діянням – невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; 3) причиновим зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

Невиконання професійних обов’язків – це не вчинення дій (повна бездіяльність) медичним або фармацевтичним працівником, тоді як він був зобов’язаний за законом їх вчинити (наприклад, залишення хворого без належного медичного догляду, невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого відповідних ліків чи процедур, невстановлення належного лікувально-охоронювального режиму для хворих, які страждають на психічні розлади, тощо). Неналежне виконання професійних обов’язків – це виконання своїх обов’язків частково, поверхово, не у відповідності з існуючими вимогами до професійної діяльності (наприклад, неправильне виготовлення чи зберігання ліків, залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час проведення хірургічної операції, недостатній контроль за медичною технікою тощо). Тяжкі наслідки – це настання смерті людини, її самогубство, заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Враховуючи те, що диспозиція ч. 1 ст. 140 КК є банкетною, при кваліфікації вчиненого слід у кожному конкретному випадку встановлювати, які саме професійні обов’язки покладалися на винного та які з цих обов’язків не були виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких саме нормативно-правових актів (наказів, інструкцій, правил, вказівок тощо) ним порушено.

Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого.

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто медичний чи фармацевтичний працівник (див. питання кваліфікації злочину, передбаченого ст. 131 КК).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю).

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140 КК) є спричинення діянням тяжких наслідків неповнолітньому.

Кримінально-правові норми ст..139 і ст..140 КК перебувають у відносинах суміжності. Розмежувальними ознаками виступають потерпілий, характер і обсяг бездіяльності (вид бездіяльності) і форма вини.

Наши рекомендации