Яке місце займає доказування у кримінально-процесуальній діяльності?

Тема . Процес доказування у кримінальному провадженні та його

Суб’єкти

План заняття

1. Поняття процесу доказування та його структура.

2. Способи збирання і перевірки доказів у кримінальному провадженні.

3. Оцінка доказів у кримінальному провадженні.

4. Використання версій, презумпцій і преюдицій у доказуванні.

5. Суб’єкти доказування, їх класифікація.

6. Обов'язок доказування вини обвинуваченого.

7. Використання спеціальних знань у доказуванні.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ч.2 ст. 9, ст.ст.92-94.

2. Закон України від 18 лютого 1992 року „Про оперативно-розшукову діяльність”. Із змінами і доповненнями. (Ст.ст.1, 2, 6, 10).

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (П.п. 9, 16,17).

Додаткова спеціальна література

1. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М., 1966. – 295 с.

2. Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. – Харків; 2004. – 176с.

3. Білоусов О.І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві: Посібник для слідчих і суддів. – К.,1996.

4. Васильев Л.М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве. – Краснодар, 1977. – 62 с.

5. Гаргат-Українчук О.М. Поняття, ознаки, значення правових презумпцій у кримінальному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 45. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. –С.446-451.

6. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. Киев, 1980.

7. Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. Изд-во Воронеж, ун-та, 1978 (гл. V-VІІ).

8. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник .- К., 2006 – 272с.

9. Каз Ц.М. Субъекты доказывания. – М., 1971. – 68 с.

10. Каминская В.И. Учение о правовых презумпциях в советском уголовном процессе. – М., 1948. – 131 с.

11. Коваленко І. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування // Право України. – 2010. – №1. – С.230-235.

12. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176с.

13. Лапта C.П. Цілі використання доказів під час розслідування злочинів // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – №1 (52). – 2011.

14. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев, 1984 (Гл.1,2).

15. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів, 1978 (Розділ 4, 5).

16. Павлишин А. Перевірка судом допустимості доказів у кримінальних справах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XІII регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С.564-566.

17. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576с.

18. Смуригін О.О. Проблеми з оцінкою доказів у судовому засіданні // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – №10. – С.36-40.

19. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. – К. 2005. – 272с.

20. Теория доказательств в советском уголовном процессе. М., 1973 (Гл. V-VІIІ).

21. Терещенко Юлія Василівна. Інші процесуальні дії як способи доказування у кримінальному судочинстві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.6. – С.238.

22. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. – Саратов, 1986.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Яке місце займає доказування у кримінально-процесуальній діяльності?

Кримінально-процесуальне доказування — це здійснювана в правових і логічних формах частина кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, Що полягає у висуванні можливих версій щодо системи юридично-значущих обставин кримінальної справи, у збиранні, перевірці та оцінці доказів за цими версіями, а також в обґрунтуванні на досудовому слідстві достовірного висновку про доведеність вини особи та його подальше обстоювання у судових стадіях процесу. Доказування є стрижнем кримінально-процесуальної діяльності, воно має в ній найбільшу "питому вагу". За влучним висловом П. А. Лупінської, доказування становить "серцевину кримінально-процесуальної діяльності".Діяльність із доказування вини особи здійснюється на виконання обов'язку, який дістав назву "тягар доказування". У вітчизняному кримінальному процесі тягар доказування покладено на сторону обвинувачення.

Доказування має кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення полягає в тому, що:

— тільки завдяки доказуванню можна встановити, чи мав місце злочин і якою є його кваліфікація;

— доказування забезпечує реалізацію такої кримінально-правової категорії, як кримінальна відповідальність.

Кримінально-процесуальне значення доказування:

— правильне його здійснення дає змогу забезпечити реалізацію прав і законних інтересів всіх учасників кримінального процесу;

— всі питання, які виникають під час провадження у кримінальній справі, можна вирішити лише на підставі достовірно встановлених у ході доказування обставин;

— участь заінтересованих суб'єктів у доказуванні є гарантією реалізації принципів кримінального процесу