Відстрочення, розстрочення і зменшення

Розміру судових витрат, звільнення від їх оплати.

Повернення судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майно­вий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстро­чити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до ст. 207 ЦПК України залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у спра­ві, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Крім того, враховуючи майновий стан сторони, суд може змен­шити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпе­чення доказів або про забезпечення позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або про забезпечення позову. Це ж правило застосовується у разі пред'явлення позову після відмови у видачі судового наказу (ст. 99 ЦПК України).

Крім того, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України передбачає перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита. Такими особами, наприклад, є:

- позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнен­ня заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з тру­дових правовідносин;

- позивачі - за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рос­лин та раціоналізаторські пропозиції;

- громадяни - з апеляційних скарг і скарг на рішення, що на­брали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

- позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю го­дувальника;

- позивачі - за позовами про стягнення аліментів та ін.

Сплачена сума судового збору може бути повернута за ухва­лою суду у випадку:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду;

5) закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі:

1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено за­конодавством;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства;

5) залишення заяви без розгляду у випадках, коли:

- заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

- заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

- провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Розподіл судових витрат

Цивільне процесуальне законодавство (статті 88, 89 ЦПК Укра­їни) встановлює правила розподілу судових витрат залежно від того, на користь позивача чи відповідача ухвалено рішення у справі.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуд­жуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позов­них вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої позивачеві відмовлено.

У випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до за­доволеної чи відхиленої частини вимог. У разі, коли обидві сторо­ни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід дер­жави пропорційно до задоволеної частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття провад­ження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звіль­неного від оплати судових витрат, судові витрати, понесені від­повідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він по­винен змінити розподіл судових витрат (ст. 88 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від по­зову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а ви­трати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відпові­дачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних із роз­глядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ТЕМА 13.