Проблема художньої творчості 12 страница

У малюка, який вже має певний досвід роботи з художніми матеріала­ми, з’явилися певні переваги серед цих матеріалі в та способів їхнього за­стосування. Одні у захваті від живопису, іншим до душі графічні етюди, третім подобається «стригти» папір та наклеювати все, що є під рукою. Одні воліють більшого формату (бо потребують творчого розмаху), інші — мініатюрних робіт (їх лякає великий розмір паперу). Треба, щоб у дитини був вибір. Це означає, що педагог має експериментувати, пропонувати нові техніки і переконуватися, що длядеяких час іще не настав, а деякі викли­кали неабиякий інтерес. Тому дорослий створює гнучкий «календарно- тематичний план» художньої діяльності з малюком, продиктований інди­відуальними особливостями дитини та перевагами. Аналіз Базового ком­понента дошкільної освіти, психофізіологічних особливостей дітей тре­тього року життя та досліджень вчених (Т. Комарова, В. Мухіна, Є. Ігнатьєв, Л. Олійник) й авторів підручника дають підстави для висновку, що в ран­ньому віці образотворча діяльність стимулює творчу переробку малятами

інформації, яка надходить від дорослого. Тому доцільне таке її плануван­ня, яке напряму пов’язане з життєдіяльністю дітей, з тією інформацією, що надходить до них щохвилини упродовж дня з соціального оточення, природи, художньої літератури, предметно-просторового середовища. Предмети, об’єкти, явища, які привертають увагу дітей, за допомогою педагога вражають їх та осмислюються і стають стимулами образотвор­чості. Запланувати можна, наприклад, 4 заняття на тиждень. На початку місяця педагог визначає домінантні пізнавальні теми, а на початку тиж­ня ознайомлює з ними дітей. Заняття плануються в такій послідовності, щоб забезпечити можливість «занурення» у пізнавальні теми засобами об­разотворчого мистецтва, творчо переробити свої знання, вдосконалити уміння й отримати певний предметний результат — малюнок, зліпок, виріб, споруду, щоб використовувати надалі у своєму житті (в іграх, як дарунок тощо).

Можливо, малюк має вдачу «новатора», весь час потребує нового. У та­кому разі доречна змінність різних матеріалів, винаходження нових мож­ливостей їхнього застосування.

З «консервативною» дитиною краще «занурюватися» в один матеріал, але вивчати його всебічно, максимально реалізовувати його можливості. Професійний педагог відчуває, коли дитина стає готового до зміни техніч­ного прийому. В будь-якому разі ручні вміння малюка третього року жит­тя вже дають змогу навчати його різних «технічних» прийомів. Варто лише пам’ятати, що це не мають бути «уроки», це — ігрова діяльність, в якій інструменти для творчості перетворюються на ігрове обладнання, яке дає змогу здійснити ігровий задум.

Особливої уваги потребують діти, які починають відвідувати дитячий садок, адже вони, можливо, тільки тепер прилучаються до образотворчості, їх треба не тільки зацікавити художньою діяльністю, а й попрацювати над їхнім сснсомоторним розвитком та активізувати емоційно-вольову сфе­ру: навчити організовувати свої дії в певній послідовності та порядку, за­безпечити емоційний комфорт в образотворчості, допомогти набути на­вичок спілкування, досяіти діалогу і порозуміння. «Новеньких» можна або об’єднати в окрему підгрупу, або запрошувати до діяльності поруч (разом) з «досвідченими» однолітками, або працювати з ними індивідуально. Ча­стіше педагог на таких заняттях використовує художнє слово, іграшку (як співучасника образотворчості). Почати також можна з архітектурної діяль­ності (будування з ігрового будівельного матеріалу), з ліплення, виготов­лення колажів в техніці аплікації з готових форм або картинок.

Педагог творчо працює над виготовленням посібників та забавлянок для дітей, над підготовкою природного та викидного матеріалів (клапти­ки, фантики, коробочки, тощо), вивчає нові техніки, наприклад, виго­товлення ляльок з клаптиків, природного матеріалу. При цьому він зав­жди дбає про дотримання правил безпеки життєдіяльності малят у доборі того, що він пропонує їм для роботи. Йдеться про використання дрібного матеріалу (гудзики, каштани, жолуді та інше). За першої ж спроби дітей «покуштувати» педагог попереджає, що то неїстівне, і робить так, щоб під час діяльності з ними малят понад усе захоплювало бажання щось ство­рити із запропонованого матеріалу, ніж використати його інакше.

Педагог надає дитині можливість самій вирішити, в якій руці тримати пензлик, фломастер, олівець. Він схвалює роботу обома руками і пам’я­тає, що асиметрія мозку закладається саме на третьому році життя. До речі, діти-лівші особливо талановиті і дуже емоційні, вони набагато виразніше за праворуких зображають навколишній світ. Дії лівою рукою стимулю­ють розвиток правої півкулі мозку і розвиток творчої уяви.

Малювання, ліплення, архітектурно-конструктивна та декоративна діяльність в цьому віці стають більш визначеними, вмотивованими і ре­зультативними. Вони розгортаються на фоні розглядання творів образо­творчого мистецтва: живопису, книжкової ілюстрації, декоративного мис­тецтва (народна іграшка, посуд, предмети побуту), скульптури, архітек­тури. Спілкування з творами мистецтва відбувається упродовж дня інди­відуально, з підгрупою або фронтально і триває 5—10 хвилин. Педагог зосереджує увагу дітей на творі, пропонує впізнати відомі об єкти, кольо­ри, форми і помилуватися твором. Іноді він запрошує дітей до дій з відпо­відними матеріалами.

Долучаючи малят до продуктивних видів діяльності, вихователь має навчитися діяти ситуативно, тобто гнучко, змінювати свою позицію: то ставати активним співучасником дитячої образотворчості, то просто спо­стерігати й спрямовувати її. Він має навчитися вибирати найбільш ефек­тивні варіанти дій утих ситуаціях, які складаються під час спілкування з дітьми, дбати про збереження емоційного комфорту дитини, її внутріш­ньої свободи.

Структурна побудова заняття складається з п’яти частин. Припустимі будь-які варіації в межах цих частин:

I. Попередня робота: спостереження у довкіллі, предметно-просторо­вому середовищі, природі, розглядання творів мистецтва, читання худож­ньої літератури, імітаційні ігри.

II. Підготовча робота: перехід до регламентованої діяльності (до занят­тя), створення атмосфери захоплення тим, що відбуватиметься, форму­лювання ідеї (сюрприз, прихід «гостей», слухання музики, художнього слова тощо).

III. Мотивація — повідомлення того, задля чого варто зробити запропо­новане дорослим, реалізувати ідею. Діти мають усвідомити, що результат їхньої творчої діяльності комусь потрібний (або погрібний самій дитині для гри, для подарунка близьким), мають погодитися розпочати творчий процес, зрадіти можливості образотворчості поруч з дорослим, разом з ним.

IV. Процес образотворчості — спільна діяльність та спілкування, твор- чии діалог між педагогом і дітьми. Це найбільш тривала частина заняття, яка передбачає пошукову діяльність учасників (вибір матеріалу, способів дій). Педагог орієнтує дітей і себе на позитивний результат, демонструє задоволення від творчого процесу, радіє можливості виразити і передати свої враження від сприйнятого предмета, об’єкта, явища; відчуває владу над матеріалом, перемогу над своєю нерішучістю, побоюваннями, подо­лання невпевненості. Він уважний до дітей, поважає їх, тримає кожного в полі зору.

V. Результати роботи. Малята зазвичай прагнуть схвалення й охоче де­монструють педагогові свої успіхи та досягнення. Без його схвалення вони можуть втратити для дитини свою цінність. Через це малюк може втрати­ти й інтерес до художньої практики, сформувати власне негативне став­лення до тих матеріалів, способів дій та ідей, в яких він «виявився неуспіш­ним». Педагогу краще підтримати творчі пошуки дитини, її зусилля і щиро схвалити її за успіх. Щоб прилучити малюка третього року життя до обра­зотворчості, педагогу треба самому бути в захваті від неї.

Приклади розвивальних занять за блоками.

Ігри з кольорами та відтінками. Педагог та батьки дбають про урізнома­нітнення вправ з кольором. Наприклад, коробка з олівцями (фломастера­ми, фарбами) може надихнути на цікаву гру, в якій дитина сприймає та засвоює кольорову гаму, спектр, багатство і розмаїття кольорів, пережи­ває захват від свободи вибору, відчуття радості від можливості володіти цим матеріалом для вправ в образотворчості.

Урізноманітнити діяльність допоможуть кольорові гудзики, кольорові картки, цукерки, клаптики. Принцип дій полягає у викладанні кольорів за спектром.

Тренування пальчиків. Ігри-вправи з лінією сприяють тренуванню умінь руки в проведенні ліній. Рисувати, креслити лінії краще фломастером (без спирту) на пластиковій дошці (потім змивати і рисувати-креслити зно­ву). Діти можуть з’єднувати лініями наклеєні картинки, форми, крапки. Наприклад, з’єднавши крапки, діти з радістю впізнають рибку, яблучко, грибочок, трикутник, будинок тощо.

Трафарети — вправа, за допомогою якої можна тренуватися в рисуванні ліній та штрихуванні, адже трафарети бувають різними (такі, що передба­чають обведення ззовні для отримання зображення, і такі, що мають ри­сунок всередині). Варіантом є робота з книжками для розфарбовування. Це збірник великих картинок з чіткими контурами. Малюкам краще да­вати їх по одній.

Живопис і графіка. Педагог та батьки можуть скористатися прийомом «малювання — драматизації». Дітям розповідають історії і казки за допо­могою малюнка. Події та персонажі, декорації того, що відбувається, — все з’являється просто на очах малюків з-під руки дорослого. Можна ма­лювати картинки-загадки і запропонувати дитині здогадатися або дома­лювати, щоб отримати закінчене зображення. Цей інтерактивний прийом є чудовою підготовкою дітей до ілюстративного малювання, ліплення.

Хвилясту лінію діти добре опанують в техніці живопису «по мокрому» аркушу за темою, наприклад, «Рибки в морі». Педагог розглядає з дітьми картини морського пейзажу, обговорює кольори моря і пропонує дітям обрати колір моря за бажанням. Він показує дітям, як зобразити хвилясту лінію і спонукає до заповнення кольором усього аркуша —адже «море дуже велике і дуже глибоке». Тепер можна запустити рибок. Педагог вирізує в присутності дітей рибок з кольорового яскравого паперу, пропонує дітям спробувати вирізати рибок, допомагає тримаючи руку малюка у своїй, намазує форми клеєм, а діти наклеюють їх на своїй картині. Започаткову­ються уявлення про «марину» (морський пейзаж).

Для започаткування уявлень про натюрморт на третьому році життя дітям показують репродукції творів живопису жанру натюрморт, розгля­дають з ними справжні або штучні овочі-фрукти, обстежують форму, фактуру, визначають аромат, смак тощо; організують дидактичні ігри на кла­сифікацію за кольором, формою, пропонують намалювати лінією або ко­льоровою плямою. Ягідки можна намалювати пальчиком.

Перші уявлення про портрет з’являються у малюків під час розглядання репродукцій цього жанру, ігор-вправ з дзеркалом, ігор-моделювань (викла­дання обличчя на фланелеграфі, мімічних вправ «Як ротик посміхається»). Педагог пропонує дітям торкнутися носика, ротика, очей, зосереджує ува­гу на вушках, зачісці. Він проголошує ідею намалювати обличчя разом. Цікавими для малюка будуть ігри з тінню, її можна обвести контуром і отримати «портрет на повний зріст». Зрозумілими для малят будуть теми «Квіткова галявинка», «Кульбабки втраві». Педагог навчає дітей правиль­но мити пензлику воді перед тим, як набирати фарбу іншого кольору.

У цьому віці дітям можна запропонувати техніки малювання солом­кою. Принцип полягає у роздуванні крапельки по поверхні аркуша. Окрім художніх здібностей, така гра розвиває м’язи рота, тренує дихання і сприяє артикуляції, важливої для мовлення.

Малювання піпеткою відкриває нові можливості для «чаклування» з фарбами (фарбування води, змішування кольорів та отримання нового кольору або відтінку). Нехай малюк це побачить. Педагог показує, як на­брати краплю в піпетку і випустити її на аркуш. Краплі виходять об’ємні і блискучі — це красиво. Від краплі до краплі можна провести доріжку й отримати дивовижний «кристал». Робота з піпеткою — чудове тренування для тонкої моторики рук.

За допомогою товстого пензля й акварелі можна малювати «салют» в техніці «набризку». Педагог пропонує малятам постукати паличкою або олівцем по пензлю з фарбою. Наступне «чудо» перетворення дитина по­бачить, якщо педагог скористується технікою «свічкографії». Малювання «різнокольоровими пальчиками» ознайомить дітей з технікою «пуантилі­зму» (цукерки, калина, виноград, дощик, сніг, намисто). Педагог пропо­нує дитині в цій техніці прикрасити готовий силует (метелик, рибка, чаш­ка, тарілочка). Для цієї техніки можна запропонувати ватні палички. Ма­лювати із задоволенням можна долонькою, кулачком. Педагог пере­творює отримані відбитки у предметні зображення (павич, стоніжка).

Аплікація і колаж з різних матеріалів є найбільш сприятливий вид тех­ніки для малюків третього року життя. Він дає змогу продовжувати дослі­дження властивостей матеріалів, накопичити емоційно-чуттєвий досвід від роботи з різними фактурними поверхнями. У цій техніці поєднуються різні матеріали. До того ж це дуже цікавий вид творчості. Для спільної діяльності педагог обирає папір, серветки, вату, пенопласт, фольгу, про­сіяний пісок, картки, картинки, вирізані з паперу квіти, флористику, гу­дзики. Ці матеріали розкривають свої можливості в темах: «Сніговий» колаж, «Квітковий» колаж, «Піскові фантазії», «Картина з гудзиків», «Мімоза», «Новорічна ялинка». Наприклад, з гудзиків можна викласти зображення (квітка, намисто, кошик, гусінь) або доповнювати готове зоб­раження (колеса, віконця, ягідки, листочки). Кріпити гудзик можна шма­точками пластиліну.

Якщо до цього часу дитина вже має досвід роботи з папером: вона зминала його, шматувала, наклеювала готові форми, час ознайомити її з технікою обривної аплікації. Для цього малюку необхідно опанувати два нескладних прийоми: розривати невеличкий аркуш на смуги, а смуги — на дрібні шматочки. Педагог надриває край аркуша і показує дитині, як зручніше тягти папір. Невдовзі вона навчиться робити такі надриви са­мостійно.

З таких смужок та квадратиків можна викладати і наклеювати різні кар­тинки: «Листячко на гілочці», «Веселенька ковдра», «Смугастий шарф для дідуся», «Курча» та інше.

Конструювання з паперу краще починати з фігурок із смужок. Способи з’єднання смужок бувають різними. Наприклад, можна згорнути і склеїти смужку в «кільце». Кільця можна з’єднати у «ланцюжок». Смужки можна з’єднати в центрі — «сніжинка», «павучок», «квітка», «зірка». З паперової серветки можна зробити «мереживо». Педагог згортає серветку вчетверо і пропонує дитині «вищипати» двома пальцями півкола зі згинів. Малюк розгортає серветку і всі милуються «мереживом».

Для ліплення найкращими матеріалами є солоне й кольорове тісто, віск (парафін), глина, розігрітий пластилін. Для роботи потрібна гладенька й простора поверхня. Ігри з тістом дають змогу дитині спостерігати зміну його форми при розтягуванні, стисненні, розриві на шматочки, з’єднанні в ціле. Добре працюють пальці, долоні, вдосконалюється координація рухів. Інструментами стають качалка для тіста, коліщатко для вирізуван­ня, формочки для витискання. Дитячі вироби можна підсушити вдуховці і розфарбувати.

У ліпленні з глини похідними формами є кульки — «колобки», цилін­дри — «ковбаски», конуси — «морквинки», з них можна створити прості предмети.

З пластиліну і макаронних виробів можна створювати дуже цікаві скульптури: пташок, рибок, земноводних, звірів. З ними малюки відразу можуть погратися.

Пластиліном і на пластиліні можна малювати. Для малювання пласти­ліном педагог обирає картон, пластикові кришки від продуктів і показує малюкам, як треба відщипувати шматочки пластиліну і розмазувати на поверхні. Це легше, ніж качати кульки чи ковбаски. Разом з тим це чудове тренування для пальчиків. З цього можна почати ознайомлення з плас­тиліном — кольоровим пластичним матеріалом, з якого пізніше діти ліпи­тимуть скульптури та декоративні зліпки.

Малювання на пластиліні є вправою в техніці «карбування». Рисувати (карбувати) загостреною паличкою (зубочисткою) можна пропонувати на заздалегідь підготовлених педагогом «пластах». Вони можуть мати різні геометричні форми, колір або відтворювати предметні форми (тарілочка) чи тваринні (метелик, рибка, зайчик).

У пластилін можна щось втискувати (черепашки, намистинки, гудзи­ки, горох, квасолю та інше). Це техніка інкрустації. В майбутньому вона збагатить декоративну практику дітей, якщо ознайомити з нею малюка на третьому році життя.

Ігри з різними матеріалами збагачують інформаційно-пошуковий простір малюків та сенсорний досвід, розвивають тонку моторику, комунікатив­ну сферу дитини третього року життя. Разом з дітьми педагог може ство рити «картину» з кольорових (косметичних) ватних кульок, зробити зо­браження з дрібно нарізаних товстих кольорових вовняних ниток («Со­нечко», «Метелик», «Колобок», «Баранчик»), малювати піском (кольо­ровим піском).

З дітьми цього віку можна також розпочинати ігри у «Високу моду». Для цього педагог збирає і зберігає у «скрині» одяг, оздоби, капелюшки, аксесуари. Ця чарівна «скриня» упродовж всього дошкілля буде для дити­ни джерелом творчості та самопрезентації в соціумі, адже самовираження через одяг є природним для дітей.

Ознайомлення з композицією педагог може розпочинати в техніці «аплі­кації» або з використанням фланелеграфа. Сприятливим засобом стає ілю­стрування літературного твору (вірш, казка, оповідання). Головне — не поспішати закріпити зображення (форму) на тлі, а запросити дітей до гри з ними. У грі дитина розміщує форми близько або на відстані одна від одної. Після закріплення можна зробити доповнення, які підсилять ви­разність усієї «картинки». Наприклад, «Курочказ курчатами», «Гуси-гуси», «Кіт і пташки».

Ознайомлення з орнаментом в іграх на фланелеграфі або в техніці ап­лікації допомагає малюку опанувати фризову композицію, усвідомити принцип чергування елементів як основу орнаментального ритму. Педа­гог використовує для цього геометричні фігури, наприклад квадрат і коло, або передбачає чергування елементів за кольором. Він може запропону­вати дітям також рослинні елементи (квітка — ягідка) та зооморфні (пташ­ка — рибка). Принцип гри полягає в упорядкуванні «безладдя», яке «утво­рили» форми-«бешкетники». Варіантами гри є, наприклад, «Прикрашання торта», «Геометрична мозаїка», «Склади візерунок».

Архітектурна діяльність розвивається як гра з ігровим будівельним ма­теріалом (кубик, призма, конус). Дитина цього віку здатна самостійно «побудувати» будиночок (кубик) з дахом (нризма, конус). Педагог домо­вляється з дитиною, що саме вони будуватимуть і спонукає до гри по за­кінченні роботи. Дорослий обов’язково будує сам на очах у дитини, супро­воджує свої дії словами («Будиночок має бути міцним, тому я... У ньому буде зручно і приємно жити, якщо він буде красивим, тому я...»). Педагог час від часу влаштовує ігри «В домівку», використовуючи для цього меблі та предмети-замінники.

Під час прогулянок можна «малювати дощиком», кольоровими крей­дами, робити снігові скульптури, будувати з піску, готувати «секретики», збирати природний матеріал, наприклад, пух з тополь, щоб робити кра­сиві картини.

Ознайомлення з мистецтвом відбувається через почуття, коли «вихо­вується» вміння бачити, сприймати. Логічний аналіз разом з мисленням в майбугньому розвиватиметься на цьому благодатному підгрунті.

Різноманітність вражень, здивування утворює підгрунтя пізнавально­го інтересу та дослідницької активності малюка. Розглядання звичного під новим кутом зору стимулює розвиток творчих задатків. Педагог має дати вихід власній фантазії, бути щирим з дітьми під час спілкування на мате­ріалі творів образотворчого мистецтва. Це спілкування має бути радісним для всіх учасників естетичного діалогу.

Народна іграшка є емоційно привабливою для малюків. Популярні образи: птахи, коники, цапки та баранці, барині зрозумілі дитині. Ігри з розгляданням української народної іграшки (Яворівської, Косівської, Опішнянської), російської (Димківської, Богородської, Тульської)та пред­метів побуту допомагають дітям візуально відчути радісну кольорову гаму, симетричну і довільну форму композиції, чергування простих елементів, які становлять декор. А головне, вони є стимулювальним матеріалом для образотворчості.

Книжкова ілюстрація, її зрозумілість, чіткість і ясність, барвистість, конкретність і гармонійність зумовлюють інтерес дітей до книжки. Педа­гог збирає колекцію дитячої літератури саме з огляду на якість ілюстрацій. Вони мають викликати у дітей адекватні почуття, готувати до сприйман­ня художнього твору і стимулювати власну ілюстративно-художню обра­зотворчість. Тому краще звернутися до класики дитячої літератури з ілюс­траціями Ю. Васнецова («Півник», «Ладушки»), Є. Рачева («Колобок», «Маша і ведмідь»), М. Приймаченко, Є. Мироновоїта ін. Підчас розгля­дання ілюстрацій педагог звертає увагу дітей на виражальні засоби (колір, композицію, деталі, міміку, одяг, пейзаж, побут, хатнє начиння), стиму­лює співчування дітей позитивним героям, допомагає виявляти характер персонажа та його дій: дурний, хитрий, веселий, сумний, злякався чи зрадів: заохочує звуконаслідування, імітацію рухів. Це важливо для обра­зотворчості у старшому дошкіллі.

Книжки з мистецтва, які педагог розглядає з малятами в цьому віці, не мають бути дуже обсяговими. Краще і зручніше, якщо зображення великі і розміщені по одному на сторінці. Малюк не може довго дивитися на одне зображення, тому гортати сторінки треба швидко. Коментар педагога ко­роткий і лаконічний. Він лише привертає увагу дитини до цікавої деталі або кольору. Частіше — це лише вигук захоплення («Як чудово! Красиво! Гарно! Дерева! Ведмедики! Дівчинка! Квіти! Яблука!»).

Педагог збирає власну колекцію репродукцій творів живопису, зразки дрібної народної пластики, станкову скульптуру, предмети декоративно­го мистецтва. Для спілкування з дітьми він дбайливо оформлює їх (на­клеює на картон, вкладає у паспарту, ламінує). Репродукції зберігає в аль­бомі або красивій папці.

Репродукція має назву і автора на зворотному боці. Педагог визначає для себе певну систему, наприклад, за епохою, стилем, автором, техні­кою, жанром. Для роботи з малюками зручно зберігати репродукції за те­мами, наприклад, «Море», «Весна», «Квіти», «Діти», «Герої», «Звірі». При цьому тематичні картини можуть бути «солодкі», «запашні», «сгіекотні» або «свіжі». У всякому разі «картотека» потрібна саме педагогу, щоб зруч­но було знайти потрібну репродукцію.

Можна спробувати розглядати з дітьми слайди з мистецтва, фрагмен­ти діафільмів. У слайдових показах створюється особлива таємнича атмос­фера. До того ж великий формат дає можливість розглянути дрібні деталі. Різкий контраст проекції картини і темного фону надає реальності зобра­женню, до якого можна підійти і торкнутися. До речі, діти так і вчиняють. Виникає тінь. Цим ефектом можна скористатися, адже він підготує ма­люка до сприймання прийому «входження в картину», який педагог ви користовує в старшому дошкіллі. Гра з тінню допоможе сприйняти мис­тецтво скульптури, хореографії, драматизації.

Педагогу важливо розуміти, шо календарні строки початку і завершен­ня дозображальної стадії розвитку у різних дітей неоднакові. Уміння ма­люка (більшість з них) є результатом не тільки загального, а й попередньо­го розвитку. Це залежить не від здібностей маленького художника, а від своєчасної підтримки з боку дорослих, особливо професійного педагога. Він бачить перспективу розвитку кожного малюка і створює для цього потрібні умови. Дитина має постійно навчатися чогось нового на шляху формування образно-естетичної, художньої виразності продукту образо­творчості, який презентуватиме її в соціумі.

Педагог у професійній діяльності з дітьми раннього віку спрямовує її на:

• розвиток сенсомоторної, емоційно-чуттєвої сфери дитини, уміння зосереджувати увагу на різних артефактах і відчувати хвилювання;

• розвиток інтересу до різних матеріалів, за допомогою яких можна ство­рити зображення, знак, символ, артефакт;

• розвиток зображальності, образної системи в різних видах художньої практики;

• розвиток образу «Я»;

• узгодженість педагогічних систем сім’ї і дошкільного освітнього за­кладу шодо розвитку особистості дитини засобами образотворчого мис­тецтва.

Рекомендована література

І .Доронива Т. Н., Якобсон С. Т. Ооуіение детей 2—4 лет рисованию, легіке, апплика­ции в игре. — М., 1992. — 143 с.

2. Раннее обучение и развитие ребенка/Автор-сост. В. В. Кантан. — СПб.. 1998. — 64 с.

3. Ибука М. После трех уже поздно. — М., 1992. — 192 с.

4. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социаль­ного опыта. — М., 1981. — С. 62—85, 101 — 113.

5. Якименко С. /., ГолянЛ. П. Зображувальна діяльність (малювання, ліплення, апліка­ція). Перша молодша група (3-й рік життя). — Т., 2003. — 36 с.

6. Маляточко. Програма розвитку, навчання та виховання дітей раннього та переддо- шкільного піку. — Запоріжжя, 2000. — 60 с.

Запитання і завдання для контролю

1. Дайте характеристику засобів художньо-естетичного розвитку дитини у пренаталь­ний і немовлячий періоди.

2. Поясніть, як педагогічно забезпечувати розвиток художнього сприймання та перші спроби з малювання дитини першого року життя.

3. В чому іш вбачасте педагогічну цінність ігор з шифоном, формочками для печива, іасушсппм листям тоїцо для дітей раннього віку?

4. Які види образотворчої діяльності доступні дитині другого року життя і в чому особ­ливості їх організації?

5. Визначте педагогічну цінність спонтанних дитячих малюнків.

6. Доведіть, шо образотворча діяльність дітей третього року життя значно збагачуєть­ся як за видами, так і за змістом.

7. Розробії ь систему вправ для смільною малювання педагога чи батьків з ди піною (домальовування малюнків).

8. Зберіть колекцію малюнків дітей раннього віку, проаналізуйте їх, спираючись на концепцію В. Мухіної.

Ч. Розроби ь рекомендації для батьків щодо оріанізаиії образотворчої діяльності дити­ни раннього віку в сім'ї.

10, Виконайте творчий проект «Педагогічна цінність дозображувального етапу в роз­витку образотворчості дошкільнят».

4.3. Малювання як засіб особистісного розвитку дитини

Малювання — основний вид образотворчої діяльності дітей дошкільного віку, його особливості

Малюнок є феноменом дошкільного дитинства. Видатні педагоги ми­нулого — Я. А. Коменський, Ф. Фребель, І. Г. Песталоцці надавали вели­кого значення дитячому малюванню. Наголошувалося, що воно несе дітям задоволення. Навчання дітей малювання розглядалося як підготовка руки і ока до письма, а також перша сходинка загальної системи навчання об­разотворчого мистецтва.

Цілеспрямований інтерес до дитячого малюнка виник у 80—90-ті роки XIX ст. Цс були роботи психолога В. Прейєра «Душа дитини», етнографа

А. Ріхарда «Малюнки первісних народів», мистецтвознавця К. Річчі «Ми­стецтво дитини».

Сьогодні дитячі малюнки досліджуються психологами, педагогами, мистецтвознавцями, фізіологами. Феномен дитячого малюнка полягає у його поліфункціональності в соціумі, цінності для самої дитини, для батьків, фахівців галузі дошкільної освіти. Дитячі малюнки засвідчують прагнення дитини пізнати навколишній світ, себе в ньому, висловлювати свої думки і почуття, спілкуватися з однолітками і близькими людьми в умовах соціального оточення.

Психолог В. Мухіна вважає малювання складною синтетичною діяль­ністю, в якій виявляється особистість дитини і яка сама суттєво впливає на формування особистості.

Малюнок для дитини є формою і засобом встановлення комунікацій з іншими людьми, однолітками, формою самопрезентації в соціумі, само­вираження, самоствердження, картиною світу.

Для батьків дитячий малюнок — це показник гармонії в сім’ї, шлях до порозуміння і гармонізації внутрісімейних стосунків, засіб пізнання внут­рішнього світу дитини.

Для професіоналів галузі дошкільної освіти, педагогів та психологів дитячий малюнок є матрицею внутрішнього світу, розвитку усіх сфер осо­бистості дитини, її соціалізації, «Я-концепції».

Професійне вивчення малюнка дорослим є шляхом до діалогу з дити­ною, до організації розвивального спілкування з нею. Малюнок презен­тує дитину в соціумі як компетентну й успішну соціалізовану, позитивно налаштовану (або навпаки). У зв’язку з цим виразність малюнка постає актуальною проблемою науки і практики.

Розробка особистісно-розвивальних технологій малювання є метою і предметом багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових дослі­джень і новаторської практики, наприклад, Г. Григор'євої. О. Дронової, Т. Казакової. Т. Комарової, В. Котляра, Г. Сухорукової, Л. Шульги.

Фундаментальними роботами є «Образотворча творчість дітей дошкіль­ного віку» Є. Фльоріної, «Малювання вдошкільномудитинстві» Н. Саку- ліної. «Ваша дитина малює» С. Левіна, «Образотворча діяльність і художній розвиток дошкільнят» Т. Казакової, «Образотворча творчість дошкільнят в дитячому садку» Т. Комарової, «Образотворча діяльність дошкільнят» В. Котляра та ін. Педагоги-дослідники пов’язують малювання дітей з різними сторонами психічного розвитку їхньої особистості: пізнавальною діяльністю, мовою, грою, емоційним розвитком, початковим становлен­ням естетичних почуттів і поглядів. «Наша мета — переконує педагог-худож­ник С. Левін, — допомогти зрозуміти дитячий малюнок як вияв потреби дитини пізнати світ, щоїїоточує, естетично опанувати його, водночас пізна­ти саму себе, виразити свої переживання, знайти в ньому засіб спілкування з оточенням» (Левин С. Ваш ребенок рисует. — М., 1979. — С. 10).

Завдання навчання та алгоритми організації і педагогічного супроводження дитячого малювання в різних вікових групах

Наши рекомендации