Причини виникнення бронхіальної астми в дітей.

Як уже згадувалася вище бронхіальна астма в дітей це хвороба з вираженим алергійним характером. Це значить, що в розвитку хвороби головну роль грають алергійні реакції, які виникають внаслідок сенсибілізації організму дитини стосовно певного алергену або групи алергенів. У якості алергенів можуть виступати всілякі хімічні речовини й продукти, які при влученні в організм дитини викликають стан "сенсибілізації". Для бронхіальної астми характерний розвиток алергійних реакцій у стінках бронхів, що у свою чергу й визначать появу симптомів хвороби (сухий наполегливий кашель, приступи задухи та ін.). Крім симптомів астми в дитини можуть бути присутнім і іншими видами алергії (харчова алергія, екзема, атопический дерматит, кропивниця та ін.).

Важливу роль у розвитку астми в дітей грають гострі й хронічні захворювання дихальних органів. Наприклад, загострення астми часто виникають на тлі вірусного й бактеріального бронхіту.

Певну роль у розвитку астми (і інших алергійних захворювань) у дітей грає спадкоємна схильність, порушення харчування й процесу травлення (наприклад, при дисбактеріозі кишечнику).

Хронічні бронхіти

Бронхіти є найчастішою патологією легенів у дитячому віці. Найбільше часто виявляються гострі бронхіти, але найбільші складності в діагностиці й лікуванні представляють хронічні бронхіти.

Хронічні бронхіти в дітей розділяють на первинні й вторинні.

Первинний хронічний бронхіт являє собою хронічну розповсюджену запальну поразку бронхів, що протікає з повторними загостреннями (1). Критерії діагностики: продуктивний кашель, постійні разнокалиберные вологі хрипи в легенів (протягом декількох місяців) при наявності 2-3х загострень захворювання в рік протягом 2х років (1,2). Поширеність первинного хронічного бронхіту (ХБ) за офіційним даними становить серед підлітків 426,4, а серед дітей у віці від 0 до 14 років 220,1 на 100тис. Щира поширеність захворювання невідома тому що у зв'язку з нечіткими критеріями діагностики відзначається гіпердіагностика цього захворювання.

Існування такої окремої нозологической форми в дитячому віці дискутується тому що практично не вдається діагностувати хронічний бронхіт у дітей, що відповідають наведеному визначенню й критеріям діагностики. Це пояснюється тим, що в дитячому віці ще відсутні або не встигають реалізуватися тих факторів ризику, які відповідальні за розвиток хронічного бронхіту в дорослих (паління, забруднення атмосфери, виробничі шкідливості й багато хто інші). Більше реальне виявлення цього захворювання в підлітків за умови тривалого впливу причинно значимих факторів розвитку ХБ.

Вторинний хронічний бронхіт є складовою частиною багатьох хронічних хвороб легенів, у тому числі деяких системних і спадкоємних захворювань, пороків розвитку легенів і бронхів, синдрому цилиарной дискинезии, синдрому хронічної аспірації їжі й інших. При цьому саме хронічний бронхіт відповідальний за основні клінічні прояви й симптоми при названих хворобах. Такі, як хронічний кашель, гіперсекреція бронхіального секрету, наявність постійних хрипів у легенів, порушення функції зовнішнього подиху.

Клінічні прояви й ступінь важкості вторинних хронічних бронхітів залежать від основного захворювання. При деяких хворобах, однак, хронічний бронхіт здобуває самостійне значення, будучи на певному етапі єдиною локалізацією й домінуючи в клінічній картині.

Запитання для самоконтролю:

Поняття “хронічні хвороби”.

Рахіт: причини виникнення хвороби, основні симптоми.

Ексудативно – катаральний діатез. Клінічна картина захворювання. Профілактика.

Хвороба Паркінсона. Етіологія.

Ревматизм: симптоми, фактори, що сприяють виникненню хвороби. Догляд за хворою дитиною.