Система освіти України , її структура

1. Система освіти України, її структура.

2. Принципи діяльності освітніх закладів.

3. Характеристика вищої освіти України.

Освіта є найважливішим конструктом цивілізації, визначаль- ним чинником соціально-економічного поступу суспільства. Кожна країна відповідно до свого історичного розвитку, національних традицій, умов, перспектив формує свою систему освіти.

Структура й доцільність створеної в державі системи освіти характеризують її ефективність і перспективність розвитку. На початку XXI ст. структура освіти в Україні така.

1. Дошкільна освіта.

2. Загальна середня освіта.

3. Позашкільна освіта.

4. Професійно-технічна освіта.

5. Вища освіта.

6. Післядипломна освіта.

7. Аспірантура.

8. Докторантура.

9. Самоосвіта.

10.Виходячи зі структури освіти, в Україні встановлено відповідні освітні рівні:

• початкова загальна освіта;

• базова загальна середня освіта;

• повна загальна середня освіта;

• професійно-технічна освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта.

Законом України "Про освіту" встановлено також освітньо- кваліфікаційні рівні:

1) кваліфікований робітник;

2) молодший спеціаліст;

3)бакалавр;

4) спеціаліст, магістр.

Діяльність освітніх закладів України ґрунтується на відповідних принципах. Принципи (лат. ргіпсіріит - основа, начало) вихідні положення певної теорії, діяльності. Принципи освіти - це базові положення, які лежать в основі функціонування закладів системи освіти України. Обґрунтування принципів зумовлюється передусім закономірностями розвитку суспільства та політикою держави в галузі освіти. Основні принципи освіти визначено Законом України "Про освіту":

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом;

• взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• неперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління й громадського самоврядування в освіті.

Державна політика в галузі вищої освіти, крім опори на загальноосвітні принципи, ґрунтується на власних специфічних положеннях:

• доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

• незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• інтеграції системи вищої освіти України у світову освітню систему при збереженні та розвитку досягнень і традицій української

вищої школи;

• наступності процесу здобуття вищої освіти;

• державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої і професійної підготовки фахівців.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр,

спеціаліст, магістр.

1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні знання та вміння, щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• підструктура спрямованості, яка об'єднує спрямованість, ставлення та моральні якості особистості. Елементи, що входять до цієї підструктури, не породжуються природними задатками, а відображають світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, переконання особистості. Формується ця підструктура шляхом виховання;

• підструктура досвіду включає в себе знання, навички, уміння й звички, набуті в індивідуальному досвіді через навчання. В цій підструктурі вже є помітним вплив біологічно зумовлених властивостей особистості;

• підструктура психічних властивостей охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій: волі, почуттів, сприймань, мислення, емоцій тощо. Біологічно зумовлені особливості в цій підструктурі проявляються більш чітко. Формується підструктура шляхом вправ;

• підструктура біопсихічних властивостей об'єднує темперамент, статеві й вікові особливості, патологічні зміни, якізалежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку. Формується підструктура шляхом тренування і має чіткі біологічні особливості.

Головним структурним компонентом особистості є її спрямованість -система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активності особистості.