Гаргантюа вивчає військово-лицарське мистецтво
Покінчивши з цим, вони покидали квартиру разом з молодим туренським дворянином на ім'я Гімнаст, який був його зброєносцем і навчав його мистецтву їздити верхи. Він переодягався й сідав на скакового коня, на іспанського, арабського, на жеребця, на легкого коня; тоді він проробляв сотні кар'єрів, примушуючи коня вільно стрибати через рів, брати бар'єр, бігати по колу праворуч та ліворуч. Потім він не ламав жодного списа (бо велика дурниця, як хто-небудь говорить: я зламав на турнірі чи в боротьбі десять списів,— це спроможний зробити й тесляр,— справжня слава — зламати десять ворогів одним списом), а одним міцним стальним списом вибивав ворота, проколював панцир, перекидав дерево, знімав кільця, вихоплював сідло, нагрудник, рукавичку, і все це робив, незважаючи на те, що був озброєний з голови до ніг. Щодо того, щоб грати на сурмі, ляскати, сидячи на коні, — ніхто не вмів це робити краще за нього. І в інших вправах на коні був він таким митцем, що берейтор з Феррари був просто мавпою порівняно з ним. Особливо майстерно перескакував він з одного коня на іншого, не торкаючись землі, скакав на коня із списом у руці без допомоги стремена і правив конем без вуздечки. Такі одчайдушні стрибки служили для військових вправ. На другий день він вправлявся з сокирою, якою махав так спритно, так спритно змахував нею після кожного удару і так спритно крутив нею, що в полі і на всіх випробуваннях вважався за справжнього лицаря. Після того він метав спис, робив сильні удари широким обабіч гострим мечем, іспанським, короткою шпагою, кинджалом, у латах і без них, із щитом, з плащем на руці, з круглим щитом. Він полював на оленів, козуль, ведмедів, кабанів, зайців, сірих куріпок, фазанів та дрохв. Він повинен був вивчитися кидати великий м'яч кулаком і спритно піддавати ногою. Він боровся, вправлявся в бігу та стрибках, але не в трифутових стрибках, не на одній нозі і не в німецьких стрибках (бо, на думку Гімнаста, такі стрибки були марні на війні), а одним махом перелітав через рови, огорожі, вискакував на шестифутову стіну і видряпувався на вікно, яке знаходилося від землі на височині списа. Він вправлявся в плавбі у річці, плавав на грудях, на спині, на боці, всім корпусом, самими ногами, виставляючи з води одну руку, в якій тримав книгу; так він перепливав усю Сену, не замочивши книжки, і тримав у зубах плащ, подібно до Юлія Цезаря; потім із допомогою однієї тільки руки з страшною силою вскакував у човен, вистрибував з нього знов у воду вниз головою, досліджував дно, нишпорив у підводному камінні, поринав у ями та вир; повертав човен, вів тихо і швидко, вгору і вниз, за течією, спинявся на повному ходу, правив човном однією рукою, а другою гріб великим веслом, розпускав парус, лазив по канатах на щоглу, бігав по реях, перевіряв компас, ставив парус за вітром і правив кермом. Вийшовши з води, він швидко вибігав на гору і збігав назад; лазив на дерева, мов кішка; стрибав, наче білка, з одного дерева на інше, зрубуючи величезні гілляки; вилізав, як щуреня, з двома загостреними кинджалами та двома проколювальниками на даховий гребінь і злазив назад, склавши так добре всі члени всього тіла, що ніяке падіння не могло завдати йому шкоди. Він метав спис, залізний брус, камінь, стрілу, алебарду; стріляючи з лука, влучав у чорне, натягував важкий самостріл на стегні, однією рукою націлювався з рушниці, сам націлював гармати, стріляв у ціль, у папугу, з долини в гору, з гори в долину, вперед, убік, назад, як парфяни. До високої башти прив'язували канат, що спускався до самої землі; за допомогою рук він вилазив по ньому, потім спускався так сміливо та впевнено, що і на рівному лузі краще було неможливо це зробити. Клали товсту балку між двох дерев, він повисав на ній руками і так спритно ковзав по ній вперед і назад, ніде не зачіпаючи ногами, що його не можна було б випередити найшвидшим бігом. Щоб розвинути собі легені та груди, він кричав, як чорт. Я чув, як він одного разу кричав Евдемонові від брами св. Віктора на Монмартр. Стентор при взятті Трої, слово честі, далеко не так кричав. Для розвинення м'язів він велів зробити собі дві свинцеві гирі, які називав alteres. Він брав їх з землі по одній у кожну руку, підіймав над головою і в такому положенні тримав їх без усякої напруги по 3—4 години і довше. Це була незрівнянна сила. Він грався брусами, боровся з найпершими силачами і був такий міцний на ногах, що кожному пропонував зрушити себе з місця за прикладом блаженної пам'яті Мілона. За його ж прикладом він брав до рук гранатове яблуко і обіцяв його тому, хто зможе видерти яблуко з рук. Провівши так свій час, обсушившись, обтершись і змінивши одяг, вони потихеньку повертались додому, проходячи лугами та взагалі місцями, порослими злаками і травою. Там вони розглядали дерева та злаки, шукали відомостей про це у творах стародавніх письменників, які писали про це, наприклад, у творах Теофраста, Діоскоріда, Маріна, Плінія, Нікандра, Галена, і приносили повні руки рослин додому, де паж Різотом (ботанік) ховав їх так само, як і копаниці, мотики, криві заступи, борозники, лопаточки та інші інструменти для гербаризації. Повернувшись додому, вони повторювали дещо з прочитаного, поки їм готували вечерю, а тоді сідали до столу.
Вечірні розваги
Під час вечері іноді продовжували (поки хотіли) почате за обідом читання, а решту часу проводили в добрих, вчених і корисних розмовах. Прочитавши молитву подяки, починали співати або грати на благозвучних інструментах, а іноді дозволяли собі маленьку розвагу у вигляді гри в карти й кості або у вигляді кубків; весело сиділи вони вкупі і проводили час перед тим, як іти спати. Іноді вони відвідували збори вчених людей або тих, які бачили чужі країни.