ПМД при ураженнях електричним струмом.

Ураження електричним струмом – електротравми виникають у результаті впливу електричного струму і супроводжуються місцевими і загальними порушеннями в організмі.

Місцеві виявляються в опіках, у вигляді металізації шкіри, електричних знаків, механічних пошкоджень, електрофтальмії.

Загальні електричні удари – (збудження живих тканин організму електричним струмом, який проходить через нього і супроводжується мимовільним судорожним скороченням м’язів. Розрізняють 4 ступені ударів: І – судорожне скорочення м’язів без непритомності; ІІ – з непритомністю; ІІІ – непритомність і порушення серцевої діяльності чи дихання; ІV – (клінічна

смерть) – відсутність дихання та пульсу, серце не працює, зіниці очей

розширені і не реагують на світло, больові відчуття не викликають ніяких реакцій).

Перша допомога. Негайно припинити дію електричного струму. Це досягається: за допомогою вимикача (рубильника); відведенням електричних проводів від потерпілого сухою палицею, дошкою; відтягненням його за сухий одяг, уникаючи дотику до відкритих частин тіла. При місцевих ушкодженнях рану необхідно обробити і закрити пов’язкою, як при опіках. При загальних (електричних ударах І-го й ІІ-го ступенів) слід забезпечити повний спокій, 2-3-годинне спостереження і викликати лікаря. При ІІІ і ІV ступенях роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

14.7. Наслідки виниклих травм.

14.7.1. Непритомність – короткочасний несвідомий стан спостерігається у людей з підвищеною чутливістю або при травмах.

Ознаки. Зівання, збліднення обличчя, холодний піт, що виступає на чолі, прискорення дихання, непритомність. Іноді непритомність настає без присутніх ознак. Непритомність триває короткий час.

Перша допомога: підняти ноги потерпілого, щоб поліпшити кровонаповнення мозку; винести його на свіже повітря; покласти на спину з трохи закинутою назад головою; розстебнути одяг, щоб шия і груди не були стягнутими; поплескати по щоках; скропити холодною водою або дати понюхати речовину з різким запахом (нашатирний спирт).

14.7.2. Шок. Передвісниками травматичного шоку є нервова і фізична перевтома, переохолодження, радіаційні ураження.

Ознаки. У травматичного шоку виділяють дві фази. Перша виникає в момент травми внаслідок різкого порушення нервової системи. Друга (фаза гальмування) – пригнічення діяльності нервової системи, серця, легень, печінки, нирок. Друга фаза шоку підрозділяється в свою чергу на чотири ступені:

І ступінь (легкий) – потерпілий блідий, свідомість, як правило, ясна, іноді спостерігається легка загальмованість, рефлекси знижені, задишка, пульс прискорений (90-100 ударів за хвилину);

ІІ ступінь (середньої важкості) – виражена загальмованість, млявість, пульс 120-140 ударів за хвилину.

ІІІ ступінь (важкий) – свідомість збережена, але навколишнє потерпілий не сприймає, шкірні покриви землисто-сірого кольору, покриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа і кінчиків пальців, пульс 140-160 ударів за хвилину.

ІV ступінь – непритомність, пульс не визначається.

Перша допомога. Необхідно якнайшвидше виконати 5 принципів профілактики шоку: зменшити біль, напоїти водою, зігріти, забезпечити спокій і тишу, дбайливо транспортувати в лікувальний заклад.

14.7.3. Клінічна смерть – перехідний стан між життям і біологічною смертю,

при якому процеси життєдіяльності в клітинах протікають на мінімальному рівні за рахунок запасу поживних речовин і кисню, і ще не розвилися незворотні зміни в організмі, які характеризують біологічну смерть.

Ознаки. Як і при шокові, при порушенні кровообігу у великому колі скорочується пульс.

Перша допомога. Необхідно надати найшвидше, тобто в перші 5 хв. Вона полягає в одночасному проведенні штучного дихання і зовнішнього непрямого масажу серця, які рекомендується продовжувати до повного відновлення їхніх функцій або явних ознак смерті.

14.7.3.1. Штучне дихання.

Метою штучного дихання (штучної вентиляції легенів – ШВЛ) є забезпечення киснем тканин організму, у першу чергу серця і головного мозку, вкрай необхідним для їхньої життєдіяльності.

Показання для ШВЛ: відсутність чи недостатність, порушення самостійного дихання. ШВЛ здійснюється методом «рот у рот» чи «рот у ніс».

Під час штучного дихання необхідно стежити за обличчям потерпілого. Якщо він поворухне губами чи віками, зробить ковтальний рух гортанню (кадиком), потрібно перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Не слід продовжувати робити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно, тому що цим можна заподіяти шкоду.

Перш ніж приступити до ШВЛ, необхідно:

1) швидко звільнити потерпілого від одягу, що стискує дихання: розстебнути воріт, розв’язати шарф, розстебнути штани і т.п.;

2) звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів, видалити вставні щелепи, якщо такі є, зняти з нього окуляри;

3) очистити рот і ніс потерпілого від слини, слизу, блювотних мас, землі;

4) якщо рот міцно стиснутий, розкрити його, висунувши нижню щелепу;

5) щоб висунути щелепи, ставлять чотири пальці обох рук за кутами нижньої щелепи, великими пальцями упираються в край її і висувають щелепи вперед так, щоб нижні зуби стояли перед верхніх. Якщо в такий спосіб рот розкрити не вдається, потрібно вставити між задніми корінними зубами (у куті рота) обережно, щоб не зламати їх, дощечку або металеву пластинку, ручку ложки і т.п. і розтиснути зуби.

14.7.3.2. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього відкинути голову назад у стані максимального потиличного розгинання, тобто гортань (кадик) повинна бути на одному рівні з підборіддям (це досягається підкладанням однієї руки під шию і натисненням іншої руки на чоло). В цьому положенні голова постраждалого відгинається назад. Для його збереження під лопатки підкладають валик із згорнутого одягу. Прийомом

запрокидання голови назад забезпечується відхилення кореня язика від

задньої стінки гортані і повне відкриття входу в гортань. При неповному

запрокиданні голови повітря, що вдихається, потрапляє через стравохід у шлунок. Вхід в гортань не повинен перекриватися коренем язика, який може западати. Якщо після приведення вперед язик знову западає та закриває вхід в гортань, допускається приколоти його булавкою до нижньої губи. На рот (або ніс) потерпілого покласти марлеву серветку або хустку.

14.7.3.3. Порядок проведення ШВЛ.

Людина, яка надає допомогу, робить глибокий вдих, а потім вдуває повітря із своїх легенів в рот (або ніс) постраждалого. Ефективність ШВЛ визначається по розширенню грудної клітки під час вдування. При вдуванні повітря через рот потрібно затуляти ніс постраждалого, а при вдуванні через ніс закривати йому рот. Після вдування видих відбувається самостійно в результаті опускання грудної клітки. На цей час рот і ніс постраждалого звільняють, щоб не перешкоджати вільному видиху. Частота вдування для дорослих 12-15 разів за хвилину (тобто в середньому кожні 5 секунд), а для дітей – 15-18 разів за хвилину. При цьому забезпечується надходження достатнього об’єму фізіологічно придатного повітря в легені потерпілого (вміст кисню в повітрі, що вдихається близько, 17%, при 21% в атмосферному повітрі).

ШВЛ потрібно продовжувати до нормалізації самостійного дихання. При клінічній смерті ШВЛ проводиться в сполученні з зовнішнім непрямим масажем серця.

14.7.3.4. Непрямий масаж серця роблять двома способами. Перший – долонею однієї руки прикривають нижню третину грудини (мечоподібний відросток), а кулаком другої вище наносять удар по грудині.

Зверху цієї долоні кладуть другу для посилення натискання і сильними, різкими рухами випрямлених у ліктях рук, допомагаючи при цьому всією вагою тіла, проводять швидкі ритмічні натискання один раз на секунду. Після кожного натискання руки не віднімають від грудини, але послаблюють, щоб не перешкоджати її розправленню і наповненню серця кров’ю. Для полегшення припливу венозної крові до серця ногам потерпілого придають підняте положення. Другий – людина, що надає допомогу, розташовується справа чи зліва від потерпілого, кладе долоню на груди потерпілого таким чином, щоб основа долоні розташовувалася на два пальці вище нижнього краю його грудини.

Контроль ефективності масажу серця здійснюється за наступними ознаками:

- поява пульсу на сонних артеріях під час масажу (у ритмі масажу);

- поява самостійного пульсу на сонних артеріях після закінчення реанімації;

- звуження розширених зіниць очей;

- поява артеріального тиску 60-80 мм рт. ст.;

- зникнення синюшності забарвлення і «мертвотна блідість».

Реанімація здійснюється одним або двома реаніматорами.

Якщо реанімацію здійснює одна людина, то вона повинна через кожні

2-3 хвилини переривати масаж серця на 2-3 секунди для визначення пульсу на сонній артерії. Якщо реанімацію здійснюють двоє, то пульс на сонній артерії контролює той, що проводить ШВЛ.

При роботі одного реаніматора співвідношення числа вдувань до числа натискань на грудину повинно складати 2:15, інтервал між вдуванням і стисканням серця – 1 секунда, при роботі двох реаніматорів співвідношення повинно бути 1:5. Один реаніматор здійснює ШВЛ, другий – робить зовнішній масаж серця.

Під час вдування в легені масаж серця не робити!

Помилки при проведенні непрямого масажу серця:

- неправильне розташування рук (зсування рук вправо чи вліво від краю грудини веде до переломів ребер), знаходження руки на нижньому краю грудини викликає перелом мечоподібного відростка;

- надмірна компресія грудини провокує численні переломи ребер;

- недостатня компресія при масажі серця вказує на відсутність пульсу в сонних артеріях;

- тривалість паузи більше 1 секунди між компресіями – невиконання часової програми реанімації.

14.7.3.5. Транспортування потерпілих.

Останньою задачею першої допомоги є організація швидкого, безпечного, транспортування (доставки) потерпілого в лікувальний заклад. Найефективнішим способом для цього є карета швидкої допомоги. При використанні іншого виду транспорту необхідно забезпечити перенесення потерпілого в лікувальний заклад на ношах, у тому числі імпровізованих або перенести на руках на лямці.

Додаток 1

до інструкції

вступного інструктажу

Рекомендована

форма сторінки журналу

обліку навчальних занять

РЕЄСТРАЦІЯ

вступного інструктажу або на час літніх та зимових канікул з безпеки життєдіяльності студентів, слухачів, аспірантів академії у журналі обліку навчальних занять

Група ТЛ – 307 факудьтету ІТХР та ГБ

№ з/п	Прізвище, ім’я, по батькові особи, яку інструктують	Дата проведення інструктажу	Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка проводила інструктаж	Підпис
особи, яка проводила інструктаж	особи, яку інструктують

1.	Алексаєв Вадим
2.	Гаршина Марія
3.	Кіблік Дар’я
4.	Кострикіна Олександра
5.	Михайлова Альона
6.	Моргач Валентина
7.	Овсюк Марина
8.	Рибак Олександр
9.	Сидоров Віталій
10.	Стоянова Анастасія
11.	Шупік Анастасія
12.	Варчук Валерія
13.	Єрьоменко Юлія
14.	Краснобока Антоніна
15.	Мітрофанова Катерина
16.	Нападовська Марина
17.	Пушкарь Олександра
18.	Руденко Ольга
19.	Філіпьєв Ігор
20.	Шляхтенко Анна
21.	Юденко Альона