Небезпека ураження електричним струмом

Проблема електробезпеки в умовах суцільної електрифікації набирає винятково важливого значення. Незадовільний стан електрогосподарства і порушення правил техніки безпеки приводить до електротравматизму.

Всім, хто пов'язаний з експлуатацією електротехнічного устатку­вання, в обов'язковому порядку необхідно знати «Правила технічної експлуатації електроустаткування» та «Правила техніки електробезпеки» для збереження здоров'я і життя.

Аналіз електротравматизму показує, що близько 80% нещасних випадків припадає на електроустаткування до 1000В. При обслуговуванні електроустаткування напруга і струм не виявляють зовнішніх ознак, тому ураження електричним струмом наступає несподівано. З 100 розслідуваних нещасних випадків електротравматизму 90 закінчуються смертю потерпілого.

В залежності від величини і часу дії струму, що проходить через організм людини, може виникнути електротравма у вигляді опіків, непритомності, судороги, припинення дихання і навіть смерті.

Дослідженнями встановлено, що людина не відчуває дії струму до 0,5 мА. Відчутний струм до 1,5 мА не уражує людину. При струмі 10-15 мА людина не може відірвати рук від електродів. Струм уражує ор­гани дихання та серцево-судинну систему. При 100 мА серце припиняє діяльність і, отже, цей струм вважають смертельним.

На ступінь ураження впливає не тільки величина струму, а й час його дії. Пояснюється це тим, що із збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок розширення судин шкіри, підвищення виділення поту. Опір тіла людини буває від 600 до 100 000 Ом. Крім того, величина струму залежить від прикладеної напруги та від опору кола, по якому проходить струм, в тому числі і опору тіла лю­дини. Опір тіла людини – величина змінна і зменшується із збільшенням напруги. Тому із збільшенням часу проходження струму, а також із збільшенням напруги опір зменшується, а струм зростає, а з ним зростає ступінь ураження.

Зауважимо, що опір людини у нетверезому стані, а також у стані нервового збудження і з дефектами шкіри значно менший, ніж у здорової людини. Це створює ще більшу небезпеку ураження електричним струмом.

Дослідження електричного травматизму показують, що близько 60% нещасних випадків відбуваються через безпосереднє дотикання до го­лих струмоведучих частин, які знаходяться під напругою. Велике значення у зменшенні струму ураження мають наявність підлоги, взуття, діелектричних рукавичок, бот і калош, гумових килимків та інших діелектриків, які в електричному колі створюють додатковий опір, чим значно обмежується струм ураження. Слід пам'ятати, що у вологих приміщеннях (відносна вологість перевищує 75%) і у приміщенняхз пилом, що пропускає електричний струм, особливо небезпечно торкатись до струмоведучих частин, ізоляція яких може бути значно нижчою і ненадійною. пилом, що пропускає електричний струм, особливо небезпечно торкатись до струмоведучих частин, ізоляція яких може бути значно нижчою і ненадійною.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД УРАЖЕННЯ СТРУМОМ

Щоб обслуговування електричних установок було безпечним, застосовують засоби захисту, які поділяють на два види: загальні і спеціальні. Загальні засоби захисту призначені для захисту людей, що не мають спеціальних знань з електротехніки, але мають справу з електричними пристроями, апаратурою керування тощо. До цих засобів належать: ізоляція, заземлення і занулення, огорожа і попереджуваль­ні плакати.

До спеціальних засобів захисту належать ізолюючі захисні засоби, переносні заземлення і огорожі, спеціальні плакати тощо.

Усі металеві частини електричних установок, по яких протікає струм або які перебувають під напругою (у доступних для людини місцях), повинні мати ізоляцію, наприклад, ізольовані проводи, розетки і вимикачі з пластмасовими кришками, рубильники і пакетні вимикачі, ручки яких виготовлені із непровідного матеріалу тощо. Опір ізоляції в устаткуваннях до 1000 В повинен бути не нижче 500000 0м.

Відкриті струмопровідні деталі електроустановок і голі проводи дозволяється встановлювати і прокладати тільки в таких місцях, де до них випадково не може доторкнутись людина.

Усі металеві частини електроустановок електричних машин і апаратів, кожухи комутаційних апаратів і електронагрівальних (корпуси приладів тощо), які внаслідок порушення ізоляції можуть опинитись під напругою, треба надійно заземлювати (занулювати).

Заземленням (рис. 1) називається навмисне з'єднання частин електроустановок, які при нормальних умовах не перебувають під напругою, з зазем­люючим пристроєм.

Заземлюючим пристроєм називають сукупність заземлювача 1 і заземлюючих провідників 2. Заземлювачем називають групу металевих труб, кутників або стержнів, які забиваються у землю.

Приєднання корпусів апаратів З до магістралі заземлення 6 вико­нується з'єднувальними провідниками 5 з допомогою болтових з'єднань 4 і приварюванням до магістралі. Магістраль заземлення приварюють до заземлюючих провідників 2 стальним провідником перерізом не менше 48 мм2.

небезпека ураження електричним струмом - student2.ru
Рис. 1.Схема заземлення:1 - заземлювачі;2 - заземлюючі провідники; 3 - корпус обладнання; 4 – болтове з’єднання; 5 – з’єднувальні провідники; 6 – магістраль заземлення.

Виконання захисного заземлення вимагає попередніх розрахунків і відповідної його конструкції. На рис. 2 зображена схема конструкції з позначенням розмірів для розрахунку захисного заземлення.

Наши рекомендации