Тема 4.4. Фортепіанна творчість Р. Шумана - 1 год.

Естетичні погляди Р. Шумана у боротьбі з музичним консерватизмом, «Давідсбунд» як відображення його естетичних поглядів та творчої концепції. Варіаційні цикли («Симфонічні етюди») як приклад нового творчого підходу до традиційних форм. Застосування принципу сюїтності у програмних циклах («Карнавал», «Метелики»). Посилення у творчості Р. Шумана до тенденцій психологізації й характеристичності образів.

Фортепіанній музиці Шуман присвятив перше 10-річчя своєї композиторської діяльності - палкі молоді роки, повні творчого ентузіазму і надій (30-ті роки). У цій області раніше всього розкрився індивідуальний шуманівською світ і з'явилися найхарактерніші для його стилю твору. Це «Карнавал», «Симфонічні етюди», «Крейслериана», Фантазія C-dur, «Танці давидсбюндлерів», новеллетти, «Фантастичні п'єси», «Дитячі сцени», «Нічні п'єси» і т.д. Вражає те, що багато хто з цих шедеврів з'явилися буквально через 3-4 роки після того, як Шуман став складати - в 1834-35 роках. Ці роки біографи композитора називають «часом боротьби за Клару», коли він відстоював свою любов. Тож не дивно, що багато фортепіанних творів Шумана розкривають його особисті переживання, мають автобіографічний характер (як і у інших романтиків). Так, наприклад, Першу фортепіанну сонату композитор присвятив Кларі Вік від імені Флорестана і Евзебія.

Фортепіанна музика Шумана нерідко народжувалася під впливом літературних образів і сюжетів. Цикл «Метелики» (ор.2, 1831) пов'язаний з романом Жан Поля «Пустотливі роки» (про життя двох братів - Вульт і Вальт, прообразів Флорестана і Евзебія); «Крейслериана» і «Фантастичні п'єси» відбили враження від творів Гофмана. Але головне - не тільки в цьому: в музиці Шумана ми стикаємося з глибинним проникненням в музику літературних закономірностей. У своїх фортепіанних композиціях він часто виступає як оповідач-новеліст, що розвертає перед слухачем строкату низку контрастних образів, які в сукупності складають закінчену музичну «оповідання». Ось чому з самого початку творчого шляху улюбленою формою фортепіанних творів Шумана став сюітний цикл мініатюр.

Фортепіанний стиль Шумана « Карнавал»

У змісті «Карнавал» (ор.9, 1834) є явне подібність з ідеями багатьох шумановских статей, спрямованих проти філістерства (міщанства). Мовою музичної алегорії тут розповідається про те, як члени «Давидова братства» виступають проти філістимлян.

«Карнавал» написаний в циклічній формі, де поєднуються принципи програмної сюїти і вільних варіацій. Сюітность проявляється в контрастному чергуванні різнохарактерних п'єс. Це:

• карнавальні маски - традиційні персонажі італійської комедії dell'arte;

• музичні портрети давидсбюндлерів;

• побутові замальовки - «Прогулянка», «Зустріч», «Визнання»;

• танці, доповнюють загальну картину карнавалу ( «Шляхетний вальс», «Німецький вальс»), і дві «масові сцени», що обрамляють цикл по краях ( «Преамбула» і фінальний «Марш давидсбюндлерів»).

Єдність циклу здійснюється також угрупованням п'єс за принципом парності (взаємодоповнюючий контраст характерів: П'єро-Арлекін, Евсебій-Флорестан) або трехчастности (Кіаріна-Шопен-Естрелла, німецький вальс-Паганіні-німецький вальс). Дві останні п'єси - «Пауза» і «Марш давидсбюндлерів» - знаходяться в співвідношенні предикта і кульмінації.

«Карнавал» обрамлений урочисто-театральними масовими сценами (кілька іронічними - марші на ¾). При цьому «Марш давидсбюндлерів» створює не тільки тональну, а й репризо- тематичну арку з з «Преамбулою». У нього включені окремі епізоди з «Преамбули» (Animato molto, Vivo і заключна Стретта). У фінальній п'єсі давідсбюндлери є предметом урочистого маршу, а філістери - старомодним «Гросфатером», викладеним з навмисною незграбнісю.Важливим об'єднуючим фактором є також періодичне повернення Вальсова руху (жанр вальсу в ролі рефрену).

Деякі п'єси не мають стійких завершень («ЕВЗЕБІЯ», «Флорестан», «Шопен», «Паганіні», «Пауза»). Епіграфом до «Кокетки» є тритакт, який одночасно завершує п'єсу «Флорестан». Той же самий тритакт не тільки завершує «Кокетку», а й лягає в основу наступної мініатюри («Розмова, «Репліка»).