Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні
Вступ
Освіта — це система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя та трудової діяльності.
На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних стосунків, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою.
Метою Національної стратегії розвитку освіти на 2012-2021 рр. визначено:
1. підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку суспільства, економіки, кожного громадянина;
2. забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя.
Cтратегічними напрямами розвитку освіти обрано:
1. оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти;
2. модернізацію структури, змісту й організації освіти;
3. створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей;
4. створення ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;
5. забезпечення доступності та неперервності освіти упродовж життя;
6. формування здоров’я зберігаючого середовища, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;
7. розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;
8. інформатизація освіти;
9. розвиток наукової та інноваційної діяльності;
10. забезпечення національного моніторингу системи освіти;
11. підвищення соціального статусу педагогів;
12. створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти;
13. інтегрування національної системи освіти у європейський і світовий освітній простір.
У період формування системи освіти в Україні перед школою стоять важливі завдання. Школа повинна формувати громадянина з високим інтелектом, моральністю та культурою, який вміє творчо мислити, ініціативно діяти. Від того, як школа виконає ці завдання, значною мірою залежить подальше життя учня. Уроки в школах мають стати ефективним засобом оволодіння учнями ключовими компетенціями сучасності і майбутнього, зокрема, базовою грамотністю, вмінням вирішувати складні завдання, розвитком особистих якостей тощо.
Найбільш істотними недоліками учнів в знаннях з природничих дисциплін є фрагментарність, безсистемність, невміння використовувати вивчене у нестандартних ситуаціях, відсутність навичок аналізувати та узагальнювати. Одна з причин такого стану полягає в тому, що для випускників шкіл знання, здобуті під час вивчення будь-якого предмету, так і залишаються простою сумою понять, мало пов'язаних між собою та з матеріалом інших предметів. У свідомості учнів утворюється не гнучка система знань, а механічна сукупність ізольованих блоків інформації з окремих навчальних курсів. Як результат виникає ситуація, при якій школярі, вивчивши основи природничих наук з великим числом фактичного матеріалу, виходять зі школи непристосованими до складного світу, вивченого за частинами, а в цілому невідомого, а тому — незрозумілого й страшного своєю непізнаністю.
Всі глобальні проблеми сучасності взаємозалежні, взаємозумовлені, тому ізольоване їх вирішення неможливе. Важливим залишається виявлення їх походження, характеру й особливостей і, насамперед, - пошук науково обґрунтованих і реалістичних у практичному відношенні шляхів їх вирішення, що виводить дослідження за межі колишніх дисциплінарних наукових парадигм у простір між- і трансдисциплінарності. Цей процес зумовлений тим, що для постнекласичного етапу розвитку науки більшість проблем виступають як комплексні, що охоплюють у процесі дослідження різні галузі знань. Вирішення таких проблем, дослідження відповідних явищ та об`єктів неможливе в рамках вузької дисциплінарності, оскільки наука має справу зі складними системними об’єктами, які в межах кожної окремої дисципліни вивчаються лише частково.
Отже, мету процесу навчання слід вбачати не у вивчені окремих предметів самих по собі, а у пізнанні оточуючого нас світу з різних боків за допомогою багатьох предметів. Саме у такій організації навчального процесу слід шукати ключ до пізнання цього в ефективності та якості. Досягти такої організації допоможе реалізація міжпредметних зв'язків при проведенні уроків.
Уміння використовувати набуті знання та бажання поповнювати їх самостійно є основною умовою успішної адаптації людини у динамічних умовах навколишнього середовища.
Хімія – одна із найлогічніших наук, що є не тільки основою науково-технічного прогресу, але й сприяє зростанню загальної культури людини. У суспільстві, яке не розуміє або недооцінює сучасного значення хімії для всіх сфер життя людини, розвивається хемофобія.
Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні
На 2012-2021 роки