Теоретичні основи соціальної роботи

бути розроблений таким чином, щоб бути конкретним і зрозумілим; ви­ходити з необхідності знайти відповіді на головні питання, що стосують­ся досягнення цілей і вирішення завдань проекту; відповідати визначе­ним критеріям і стандартам оцінки для порівняння результатів; відбива­ти всі напрями реалізації проекту.

4. Четвертий крок — збір та аналіз даних. Користуючись наукови­ми методами збору та аналізу даних, оцінка прагне описати, що відбува­лося за минулий час із видами і умовами діяльності та учасниками проек­ту (у їхній власній інтерпретації та на думку дослідників); порівняти відповідність реалізації проекту із раніше визначеними планами та стано­вище користувачів па початку проекту і під час оцінки (визначити, які зміни із користувачами сталися і як швидко); порівняти, якщо можливо, ці показники із контрольною групою, яка не користувалася проектом; визначити, чи наявні зміни відповідають запланованим та якими чинни­ками і процесами проекту вони зумовлені; визначити непередбачені події і результати; межі застосування отриманих результатів і можливість їх відтворення за інших умов; розробити рекомендації стосовно удоскона­лення проекту.

5. П'ятий крок — узагальнення інформації і звітування. Уся отри­мана інформація має бути проаналізована, узагальнена, підготовлені вис­новки та рекомендації, в тому числі й стосовно планування наступних кроків оцінки, а також коригування, при потребі, плану реалізації проек­ту. Існують чітко визначені вимоги до форми, змісту і характеристик звітування, які можуть змінюватися, також за певними правилами, у залежності від аудиторії, де презентуються звіти [1].

Оцінка і коригування. Ці дві складові наукового супроводу етапу реалізації соціального проекту нерозривно зв'язані між собою. Будь-яка оцінка, як правило, дає підстави для міркувань стосовно удосконалення якихось компонентів діяльності, навіть якщо вона здійснювалося з інши­ми цілями. А, наприклад, оцінка процесів, ініційована учасниками проек­ту як процедура внутрішньої оцінки, взагалі має своєю основною ціллю саме коригування тих компонентів діяльності, які виявляються недостат­ньо ефективними, тобто такими, що не повністю відповідають очікува­ним результатам.

З точки зору потреб управління (менеджменту) проектної діяльності, оцінка і коригування являють собою дві лайки одного ланцюга, які почергово повторюються у процесі реалізації проекту, створюючи об'єк­тивну підставу для прийняття управлінських рішень. Незалежно від того,

Соціальна робота

що являється об'єктом оцінки, наприклад, рівень охоплення, ресурсні витрати, становище користувачів проекту, ефективність методик втру­чання тощо, ланцюг "оцінка-коригування" являє собою послідовність дій, показаних на рис. 1.

		м
		Н
а	>>	к н
о	X	Сі X
я) В	к)
н	й ь
ч
		о.
я		й

О а а. й

иході	о		и
вог
	о	^,	к н
		X	о. к
в	X	я
я	И	н	£ >й
			я о
X	ІХ		о.
	а		та
о

Рис. /. Схема управління проектною діяльністю за ланцюгом "оці­нка-коригування''

Як видно з рисунку ланцюг "оцінка-коригування" діє у такий спосіб:

^ здійснюється вхідна оцінка наявного стану (чи істотних характери­стик) об'єкта оцінки (наприклад, користувачів, ресурсів, охоплення);

^ протягом певного часу оцінка не проводиться. У цей час триває проектна діяльність, яка справляє свій вплив па об'єкт, що був підданий вхідній оцінці. Цей вплив призводить до змін стану (характеристик) об'єкта, що оцінювався, тобто він набуває вже нового (проміжного) стану (або істотні характеристики набувають нових значень), ще невідо­мого оцінювачам;

^ здійснюється нова (поточна) оцінка, яка показує новий стан (ха­рактеристики) об'єкта;

^ відбувається порівняльний аналіз даних вхідної і поточної оцінки, який показує відповідність або невідповідність змін, що сталися завдяки проектній діяльності, очікуваним результатам проекту. Якщо визначена неповна відповідність, очевидно, слід змінити якісь характеристики про­ектної діяльності на майбутнє, аби отримати саме очікувані результати, а не якісь інші. Така зміна діяльності на підставі даних оцінки і є коригу­ванням. Коригування потрібне майже завжди, тому що а) людська діяльність взагалі не часто буває цілком досконалою і в більшості ви­падків має резерви для удосконалення; б) запланована діяльність далеко не завжди може бути точно виконана — життя вносить свої корективи; в) соціальні проекти являють собою настільки складну сферу людської