Теоретичні основи соціальної роботи. €

— формування здатності усвідомлювати сімейну дійсність, вміння
приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з законо­
мірностями, принципами виховання;

— взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.
При складання програми роботи з батьками доцільно враховувати,

що більшість з них не мають спеціальної психолого-педагогічної освіти, саме тому варто брати до уваги рівень їхньої поінформованості з про­блем виховання, досвід розв'язання конфліктних ситуацій в системі ди­тячо-батьківських стосунків, взаємостосунки між самим подружжям. Окрім цього, програма побудована таким чином, що отриманні знання могли б бути використані у практичній виховній діяльності стосовно власних дітей.

Програма може включати в себе для розгляду питання основних закономірностей та етапів розвитку дитини, вікових психологічних фак­торів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критич­них ситуаціях, проблем кожного віку. Доцільно приділяли ти увагу та­ким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх стадіях її життя, значимість емоційних факторів у сімейному житті. На нашу точку зору доцільно проводити спеціальну роботу (можливо у формі тренінгу) щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.

Головне завдання роботи з батьками полягає в пропаганді правильно­го, педагогічно-грамотного (ненасильницького) виховання, акцентуація уваги на тому, що існує багато методів, за допомогою яких слід вихову­вати дітей, не використовуючи тілесні покарання та інші неадекватні засоби виховного впливу (орієнтовна програма роботи з батьками пода­на у додатку А).

Технології соціально-педагогічної роботи з випадками насилля в сім'ї стосовно дітей

Допомогу жертвам сімейного на­
сильства здійснюють як спеціалізо­
вані заклади, кризові центри, при­
тулки для жертв насильства, так і
територіальні заклади соціального
обслуговування — "Телефон дові-
і ри", центри психолога — педагогічної допомоги населенню, центри соц-

іальної допомоги сім'ї та дітям, які консультують своїх клієнтів з всіх проблем особистого життя і надають їм психотерапевтичну допомогу.

142 Соціальна робота

Принципи надання допомоги жертвам насильства будуються на за­гальних психолога — педагогічних засадах кризового втручання. Однак допомога потерпілим від сімейного насильства має свою специфіку в залежності від того, хто її здійснює (психосоціолог, спеціаліст з соціаль­ної роботи, психотерапевт), кому її надають (жертвам сімейного, сексу­ального чи просто фізичного насильства), в якій формі (консультативній, психотерапевтичній, соціальної підтримки ) буде вона відбуватися.

Допомогти потерпілим від насильства в сім'ї покликані не тільки правоохоронні органи, але й соціальні служби. Один із напрямків діяль­ності соціальних служб — надання конкретної допомоги (притулки, кон­сультативна допомога, реабілітаційні послуги і т.д.) громадянам, що по­терпіли від фізичного чи психологічного насильства, від жорстокого ставлення в сім'ї.

Для роботи з різноманітними видами насильства, що мають у своєму розвитку, механізмах і феноменології як загальне, так і особливе, роз­роблені спеціалізовані технології та програми, що дозволяють підвищу­вати ефективність профілактичної і корекційної роботи в цьому напрям­ку. Існуючі у світовій і вітчизняній практиці технології соціальної робо­ти з випадками сімейного насильства містять у собі досить широкий спектр організаційно-управлінських і методичних підходів. Очевидно, що вибір тієї чи іншої технології роботи детермінується як мінімум, двома факторами — характером випадку і наявністю соціальних ресурсів.

Зазвичай технологія роботи з клієнтом (сім'єю) (у міжнародному професійному співтоваристві соціальних працівників позначається як "робота з випадком") здійснюється на двох рівнях: менеджмент роботи з випадком і безпосередньою роботою з випадком [12, 83].

Менеджмент містить у собі наступні етапи:

^ Ідентифікація і фіксація випадку. Постановка на облік.

^ Збір інформації й оцінка ситуації клієнта (сім'ї) (діагностика). Основне завдання — визначити, чи піддавалася жертва насильству, і якщо так, те якому саме його виду, у якій формі.

-ґ Планування і контрактування.

^ Втручання в ситуацію (корекція).

•^ Контроль, оцінка і завершення роботи. Оцінка впливу зроблених послуг па стан клієнта, закриття контракту, закриття випадку.

Як окрема фаза іноді виділяється ведення випадку в післякризовий період (найчастіше в ситуаціях, коли в родині протягом тривалого часу насильству піддавалася дитина й існує теоретична імовірність рецидиву).