ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № .7. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У ДИТИНИ.

ЛЕКЦІЯ № АНАТОМО – ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ДИТИНИ. ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ.

План лекції

1. Анатомо-фізіологічні особливості системи травлення у дітей і підлітків.

2. Загальна схема будови і основні функції системи травлення.

3. Рухова функція органів травлення, її значення.

4. Вікові особливості органів травлення у дітей і підлітків.

5. Гігієна органів травлення.

Практичні навички

1. Засвоїти поняття “органи травлення”.

2. Знати анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дитини.

3. Усвідомити гігієнічні навички що до органів травлення і вдало застосовувати набуті знання у процесі роботи з дітьми різних вікових груп.

Основні поняття:система органів травлення, ротова порожнина, слинні залози, язик, зуби, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, секреторна функція травного тракту дитини, їжа.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Ротова порожнина. Травний канал починається ротовою порожниною. На щелепах розміщені зуби. Кожний зуб має корінь, що сидить у глибокій комірці щеелeпної кістки, шийку, занурену в ясна, i коронку, що виступає в ротову порожнину. Зуб складається з твердої речовини, подібної до кісткової.

Усередині зуба є порожнина. У м'якуші, що заповнює порожнину зуба, розгалужуються кровоносні судини і нерв. Тверда зубна емаль покриває коронку зовні, оберігаючи зуб від псування - стирання і проникнення мікробів.

У новонародженої дитини немає зубів. Приблизно з шести місяців у дітей починають з'являтися молочні зуби, які до 10-12 років випадають і замінюються постійними. Остання пара зубів - зуби мудрості - звичайно з'являються у людиини в 20-22 роки.

У дорослих людей 32 зуби. Іх будова неоднакова, бо вони виконують різні функції.

На верхній і нижній щелепах спереду є по 4 плоских різці. За ними з кожного боку розміщуються по одному загостреному іклу. Під час їжі людина відкушує їжу різцями й іклами. За іклами розміщено по 2 малих (4,5) і по 3 великих кутніх (6,7,8) зуби з кожного боку. Їх коронки мають широкі бугристі жувальні поверхні. Кутніми зубами дитина крише і подрібнює їжу, пережовує її.

Подрібнення їжі в порожнині рота полегшує її перетравлення. Тому під час їди треба добре пережовувати їжу. У людей що втратили зуби, травлення порушується. Це часто призводить до захворювань шлунка і кишечника. Ось чому дуже важливо берегти свої зуби, додержувати гігієнічних правил запобігання їх псуванню, доглядати їх.

Розкушуючи горіхи, кісточки абрикос, розгризаючи кістки або дуже тверді цукерки, можно пошкодити зубну емаль. Якщо відразу після гарячої їжі ми п’ємо холодну, воду або їмо морозиво, то на емалі утворюються тріщінки в зубну речовину проникають мікроби. Заражений зуб починає хворіти і поступово руйнується.

Щоб уберегти зуби від псування, не можнa також допускати, щоб у ротовій порожнині особливо між зубами збиралися рештки їжі, бо вони створюють сприятливе середовище для розмноження мікробів. Слід очищати зуби від жовтуватого нальоту, в якому містяться різні мікроорганізми. Для цього треба щодня перед сном чистити зуби зубним порошком або пастою, а також полоскати рот теплою водою після їжі.

Як тільки людина помітить хоч незначне пошкодження зуба, відразу ж необхідно звернутися до зубного лікаря. Він надасть потрібну допомогу, і людина не втратить зуба.

Пережовуючи їжу, людина пересуває її в порожнині рота язиком. У ньому розміщується значна частина рецепторів, завдяки яким особистість відчуває смак їжі. Але для людини, на відміну від тварин, язик має особливе значення: він разом з губами та щелепами дає нам можливість вимовляти членороздільні звуки.

У роті їжа змочується слиною, яку виділяють три пари великих слинних залоз та численні невеликі залозки, розміщені у слизовій оболонці, що вистилає ротову порожнину. Тут починаються процеси розщеплення поживних речовин їжі під дією слини.

Проковтнута їжа потрапляє в глотку, потім у стравохід, а далі - в шлунок.

Шлунок. У шлунку - об'ємистому відділі травного каналу - триває розщеплення поживних речовин, що почалося в ротовій порожнині. Шлунок вистилає слизова оболонка, в якій розміщені численні дрібні залозки. Ці залозки виділяють шлунковий сік, який у процесі травлення діє на їжу протягом кількох годин. Потім вона окремими порціями переходить з шлунка у тонку кишку, що утворює у черевній порожнині багато петель.

Дванадцятипала кишка. 3 шлунка їжа надходить у першу петлю тонкої кишки, що дістала назву дванадцятипалої кишки; вона приблизно в 12 раз довша від ширини пальця (на давньоруській мові слово „перст” означає „палець”). у дванадцятипалу кишку впадають вивідні протоки двох великих залоз: підшлункової і печіпки. Перша з них виділяє підшлунковий сік, а друга - жовч. У дванадцятипалій кишці під дією підшлункового соку відбуваються дуже важливі процеси розщеплення поживних речовин.

Тонка кишка. Найдовша частина травного каналу - це тонка кишка. У слизовій оболонці тонкої кишки є безліч маленьких залозок. Вони виділяють кишковий сік. У тонкій кишці закінчується розщеплення поживних речовин і всмокктуються у кров продукти розщеплення. Неперетравлені рештки їжі надходять з тонкої кишки в товсту.

Товста кишка. У товстій кишці збираються неперетравлені рештки їжі, які мають бути видалені з організму. Біля місця, де тонка кишка переходить у товсту, розміщена сліпа кишка, що має форму мішка. Від сліпої кишки відходить дoнизу червоподібний відросток - апендикс. У травоїдних тварин апендикс довгий і місткий. Він відіграє важливу роль у розщепленні важко перетравлюваної рослинної їжі.

Проникнення в апендикс людини хвороботворних мікроорганізмів або частинок неперетравленої їжі може викликати захворювання - апендицит. 3агострення апендициту іноді загрожує життю людини. Тоді хворому роблять операцію: видаляють апендикс. Часто у видалених апендиксах знаходять вишневі, виноградні" яблучні і рідше сливові кісточки, лушпиння соняшника (насіння). Тому треба стежити за тим, щоб разом з їжею не проковтнути неїстівних твердих предметів.

Товста кишка закінчується прямою кишкою, через яку з організму виводяться неперетравлені рештки їжі.

Гігієна органів травлення. Нормальний розвиток дитини знаходиться в тісному зв'язку з діяльністю його органів травлення. Розлад травлення приводить до розладу живлення, порушення обміну, яке незрідка супроводиться порушенням функцій багатьох органів і систем. Для нормальної діяльності органів травлення і загального хорошого самопочуття дитини поважно з перших місяців його життя виробляти звичку спорожняти кишечник в один і той же час. При цьому виробляється умовний рефлекс на якийсь час, значно полегшуючий акт дефекації. Діти в перші дні свого перебування в дошкільній установі соромляться проситися в туалет і затримують акт дефекації. Затримки стула, що повторюються, знижують чутливість прямої кишки, приводять до хронічних запорів, що приносять велику шкоду здоров'ю дитині. Працівникам дитячих установ слід при прийомі дітей, що поступають, з'ясувати у батьків, в який час дня у дитини зазвичай буває стул. В указаний час м'яко і делікатно слід нагадати дитині про те, що їй необхідно піти в туалет.

Запитання для самоконтролю:

1. Будова системи органів травлення.

2. Травлення в ротовій порожнині, шлунку, кишечнику.

3. Роль печінки і жовчі в перетравленні їжї.

4. Вікові особливості секреторної функції травного тракту дитини.