Дульнєв Г. М. Основи трудового обучения во вспомогательной школе. - М., 1969. - С. 133.
M
сприймання обумовлюють труднощі, яких діти з інтелектуальними порушеннями зазнають під час осмислення прекрасного в мистецтві й дійсності. Невміння визначати авторський замисел у творах мистецтва, розуміти роль і значення окремих виражальних засобів (наприклад, кольорове вирішення картини, емоційний стан літературних героїв, настрій музичного твору) спричиняють виявлення несуттєвих відношень і зв'язків під час осмислення змісту й ролі художнього образу і як наслідок -недостатньо адекватне його сприймання і розуміння.
Художньо-естетичні інтереси розумово відсталих учнів мають поверховий і нестійкий характер. Якість художньо-естетичних знань характеризується низьким рівнем усвідомленості, повноти, міцності, систематизованості, узагальненості й конкретності. Якщо з віком і спостерігається позитивна тенденція до покращення якості естетичних знань, вона незначна й пов'язана не стільки з естетичним розвитком учнів, скільки з активізацією їхніх пізнавальних процесів і збагаченням життєвого досвіду.
Поряд з цим у розумово відсталих школярів не завжди адекватно й зі значним запізненням формуються естетичні оцінки. Як правило, вони обумовлені зовнішніми ознаками й не виходять за межі суджень 'подобається" - "не подобається", "гарне" - "негарне". Незважаючи не те, що естетична цінність виступає основним мотивом вияву емоційно-особистісного ставлення до об'єктів мистецтва й дійсності, її розуміння й иербалізація мають поверховий і примітивний характер. Своєрідність емоційно-особистісного ставлення у розумово відсталих учнів полягає в тому, що більшість з них мотивують власні умовисновки на основі виділення несуттєвих зв'язків.
Досить низький рівень можливостей виявляють ці учні і щодо самостійної творчості Навіть якщо і присутнє бажання проявити себе у різноманітних видах художньо-естетичної діяльності, школярі не завжди адекватно усвідомлюють свої можливості, особливо у молодших класах. Так, виконання творчих робіт характеризується низькою якістю, відсутністю самостійності та спроможності використовувати минулий досвід.
Естетичний розвиток розумово відсталих учнів значною мірою ускладнюється наявністю в них серйозних порушень емаційно-чуттєвоі сфери, обумовлених патологічною перевагою процесів гальмування чи збудження. І.Г.Єременко пояснює, що в лєгкозбуджуваних дітей афективні стани, які характеризуються раптовими бурхливими переживаннями з
втратою вольового контролю, гальмують будь-яке виявлення естетичних почуттів, надають останнім, навіть якщо ті виникають, ефемерного й поверхового характеру і, відповідно, віддаляють дитину від прекрасного; а у випадках психічної загальмованості на перший план виступає емоційна пасивність, і такі діти відрізняються несприйнятливістю як до прекрасного, так і до огидного: вони байдужі до цих проявів навколишнього, не намагаються розібратися, що дійсно гарно, а що ні. Разом з цим за психопатоподібного стану, крім грубих відхилень у поведінці, травмувальний вплив на естетичний розвиток спричинює нездатність дітей взагалі оцінювати та переживати власний стан.
Проте варто враховувати, що наведені особливості естетичного розвитку розумово відсталих учнів не стабільні. За час перебування у допоміжній школі її вихованці значно просуваються в своєму естетичному розвитку, але не досягають рівня, характерного для їхніх однолітків, які розвиваються нормально. Під впливом системи корекційно-виховного впливу у школярів виявляється позитивна вікова динаміка розвитку естетичного сприймання, естетичних смаків і потреб, естетичних почуттів. Значна кількість учнів оволодіває елементами художньої творчості й реалізує свої здібності в галузі мистецтва. Варто враховувати, що в окремих розумово відсталих дітей можуть бути виявлені помітні обдарованості у тій або іншій галузі мистецтва.
Важливо пам'ятати, що створення на уроках, у позакласній та позашкільній роботі спеціальних корекційно-педагогічних умов, спрямованих на корекцію й розвиток інтелектуальної діяльності та емоційної сфери учнів у їх системній єдності, дозволяє значно підвищити рівень естетичного розвитку особистості розумово відсталих школярів. Разом з тим, з досліджень і шкільної практики відомо, що будь-які методичні прийоми, які включаються у роботу з розумово відсталими дітьми, проявляють свою ефективність далеко не відразу. Потрібен значний час і наполегливість педагога, щоб ці прийоми призвели до помітних корекційно-виховних результатів.
12.3. ШЛЯХИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ РОЗУМОВО ВЩСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТА У ПОЗАКЛАСШЙ РОБОТІ
У допоміжній школі система художньо-естетичного виховання загалом реалізується у навчально-виховному процесі, що здійснюється на уроках та в позанавчальний час, але основами естетичних знань і умінь учні оволодівають передусім у процесі опанування навчальними дисциплінами. "У будь-якій науці, - зазначав з цього приводу К. Д. Ушинський, - більше чи менше існує естетичний елемент, на передачу якого учням повинен зважати наставник". У допоміжній школі цьому сприяє творчий підхід до вирішення навчальних та корекційно-виховних цілей, виразність слова вчителя, відбір та оформлення наочного й роздаткового матеріалу тощо.
Насамперед, у плані естетичного виховання розумово відсталих учнів важливу роль відіграють географія, природознавство, історія, оскільки під час вивчення цих предметів перед школярами оживають яскраві картини життя людей різних часів і країн, їхні погляди, звичаї, багатство й краса природи. Між тим, розумово відстала дитина спочатку не здатна самостійно побачити цю естетику і вчителеві необхідно розвивати та удосконалювати спостережливість учнів уже з перших етапів навчання. Сутність корекційно-виховної роботи полягає в тому, щоб навчити школярів бачити красу навколишньої дійсності, сформувати в них естетичне ставлення до людини та природи рідного краю, тобто "привернути увагу учнів, примусити здивуватися й захотіти вивчати"1. Важливо досягти логічного й образно-емоційного пізнання в їхній єдності, активізувати отримані образні враження про ті чи інші події та явища, розвинути естетичне почуття до них і адекватну емоційно-особистісну оцінку. Лише за такого підходу будуть задіяні усі резерви інтелектуального й чуттєвого пізнання розумово відсталої дитини щодо змісту певного навчального матеріалу.
Особливе місце серед навчальних дисциплін посідають предмети естетичного циклу — музика, образотворче мистецтво, література-Художній образ, як основа мистецтва, є особливим узагальненням дійсності в індивідуалізованій, конкретно-чуттєвій та естетично виразній формі *к
Щербо А. В., ДхолаД. М. Красота вослитывает человека. -К.: Радик., 1977. -С. 58.
єдність того, що відчуваємо, і того, що розуміємо. Саме завдяки особливостям свого впливу на дитину (чуттєва безпосередність, ідейна спрямованість, спонукальна сила) мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є найефективнішим засобом естетичного виховання.
Говорячи про розвиток естетичного сприймання дітей засобами мистецтва, Л. С Виготський підкреслював складність поставленої проблеми: "Дивитися й слухати, отримувати задоволення - це здається такою нескладною психологічною роботою, виконуючи яку абсолютно не відчуваємо необхідності ні в якому спеціальному навчанні. Між тим це й складає основну мету й завдання загального виховання"'.
"Введення" мистецтва у внутрішній світ учня допоміжної школи як результат розуміння художнього образу мас опиратися на створення емоційного контакту з творами, що сприймаються, удосконалення навичок аналітико-синтетичної діяльності мислення, збагачення емоційно-особистісного досвіду школяра з урахуванням виховних, освітніх та коригуючих моментів, закладених у самому змісті мистецтва. Педагог повинен завжди пам'ятати, що "на мистецтво не можна, дивитися, як на пілюлю, яка рятує від бід... Воно - плуг на ниві душі, а не ліки. Плуг не оре сам, ним потрібно вміти користуватися" (Б. С. Йєменський).
Художня література є найбільш освоєним допоміжною школою засобом естетичного розвитку учнів. Читання художніх творів (оповідань, казок, віршів ліричного характеру), організгіція самостійного читання, складання переказів, творів, різноманітні творчі роботи (наприклад, за картиною) сприяють формуванню уміння розуміти естетичні цінності, розвитку естетичних емоцій, естетичного ставлення до дійсності та мистецтва.
Разом з тим важливо прагнути правильності, швидкості, виразності та свідомості читання, а також розвивати в учнів зв'язне усне мовлення. Учені довели пряму залежність між становленням свідомості прочитаного у розумово відсталих школярів та формуванням у них естетичних якостей особистості. Дослідники підкреслюють доцільність роботи над аналізом виражальних засобів художнього твору шляхом вербального зіставлення ознак порівнюваних предметів, явищ, актуалізації уявлень, наявних в учнів, елементарного пояснення метафор, порівнянь тощо.
У "Концепції мовної та читацької освіти учнів допоміжної школи" (2001 р.) до основних завдань мовної освіти включено й завдання егико-