Технології соціальної роботи з

ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Реформи, що відбулися у вітчизняній системі освіти за останнє деся­тиліття, їх спрямованість на гуманістичні, особистісно орієнтовані освітні технології змінили ставлення до учнів, які виявляють неординарні здібності. Зуявилися освітні заклади, навчальні й соціальні програми, громадські організації й фонди, що основною своєю метою вважають навчання й розвиток обдарованих дітей. Поступово в суспільній свідомості починає формуватися розуміння того, що перехід до віку наукоємних технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального потенціалу країни з талановитими дітьми.

За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності набуває проблема розвитку обдарованих дітей. Перспективним вирішенням може стати орган­ізація такого педагогічного процесу, який започаткує методику пошуку й відбору обдарованих дітей та створить умови для розвитку їхніх при­родних творчих потенцій.

Зацікавленість суспільства цією проблемою досить широко відтворе­на у державній програмі "Обдаровані діти", у концепції становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості (1996 р.), у комплексній програмі пошуку, навчання й виховання обда­рованих дітей та молоді "Творча обдарованість" (1991р.).

Побудова національної системи освіти в Україні, її докорінне рефор­мування зумовлені необхідністю відтворення та розвитку інтелектуаль­ного, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки й культури на світовий рівень. У звуязку з цим особливої актуальності набуває проблема пошуку, розвитку, навчання й виховання обдарованої особистості.

1 .Характеристика творчої обдарованості дитини

Філософські, методологічні й психологічні засади розвитку творчої обдарованості формуються на основі такої ієрархії понять:

— задатки — спадкові аиатомо-фізіологічні особливості, які є ос­новою для розвитку здібностей;

Теоретичні основи соціальної роботи 293

— здібності — індивідуальні особливості, що за сприятливих умов дозволяють більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, розвуя-зати конкретні завдання;

— обдарованість — специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів і потреб особистості, яке дозволяє виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні, що відрізняється від умовного "се­реднього рівня";

— творчо-обдарована дитина — це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість на здобуття наукових знань, генерування нових ідей при розвуязанні навчально-творчих і дослідницьких завдань, знає історію й сьогоднішні тенденції розвитку предмета дослідження, володіє значним обсягом інформації, має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, особистісиу установку на сприйняття оригінального, незвичайного, вміє встановлювати причиново-наслідкові звуязки, робити висновки, аналізувати інформацію, будувати гіпотези, є чутливою до су­перечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, має інтуїцію, здатна до передбачення, фантазування, відкритого спілкування;

— творча обдарованість — це наявність індивідуального творчого, мотиваційного і соціального потенціалу, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із зазначених сфер: інтелектуальній, творчій, соціальній компетентності, художній, психологічній;

— талант — система якостей, особливостей, яка дозволить особис­тості досягти визначних успіхів у здійсненні творчої діяльності оригі­нальним способом;

У цілому ж обдарованість можна уявити як систему, яка вміщує такі компоненти:

1) біофізіологічпі, апатомо-фізіологічні задатки;

2) сенсорію-иерцептивиі блоки, що характеризуються підвищеною чутливістю;

3) інтелектуальні й розумові здібності, що дозволяють оцінювати нові ситуації й вирішувати нові проблеми;

4) емоційно-вольові структури, що передбачають тривалі домінантні орієнтації та їхня штучна підтримка;

5) високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява тощо.
Більшість дослідників дитячої обдарованості пропонують певну син­
тетичну структуру творчої обдарованості, вміщуючи в ній:

1) домінуючу роль пізнавальної мотивації;

2) дослідницьку творчу активність, що виявляється в нових підходах до постановки й вирішення проблем;

294 Соціальна робота

3) можливості досягнення оригінальних рішень;

4) можливості прогнозування й передбачення;

5) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують ви­сокі етичні, моральні й інтелектуальні оцінки.

Аналізуючи дитячу обдарованість, необхідно виділити такі компо­ненти особистіших якостей обдарованої дитини:

1. Психофізіологічні :

— наявність природних задатків до активного й цілісного світосп­рийняття;

— обумовлені природою потреби до розумової праці;

— розвиненість форм буттєвого сприйняття;

— прагнення до власної емоціної незалежності (еманениації), усві­домлення власної природио-соціальної цінності.

2.Інтелектуальні здібності:

— пізнавальний інтерес;

— інформаційна ерудиція;

— високий рівень інтелектуального розвитку,

— нестандартність мислення;

— здатність до абстрагування;

— діалектичне бачення.

3.Творчий (креативний) потенціал:

— ініціативність;

— цілеспрямованість у виборі професійних видів діяльності;

— неордииарність підходів;

— інтенсивність розумової праці. 4.Світоглядні цінності:

— високий рівень свідомості й культури;

— іиіціативио-активна відповідальність;

— активність;

— високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу й са­моконтролю;

— розвинені якості (соціальні, державно-правові, економічні, пол­ітичні, екологічні, громадянські, організаційні, гуманістичні, родинні, моральні, естетичні).

Основні функції обдарованості:

— максимальна пристосованість до світу;

— знаходження рішень у всіх випадках створення нових, непередба­чених проблем, які вимагають саме творчого підходу.