Проблема художньої творчості 6 страница
3.Дитяча художньо-практична і творча діяльність. У цьому підрозділі розкрито поетапність організації дієвого пізнання дітьми характерних особливостей і засобів художньої виразності в різних видах образотворчої діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації. Надається велике значення самостійному творчому експериментуванню із зображувальними матеріалами для відтворення дошкільнятами своїх почуттів, думок, настроїв, фантазії, мотивації в оригінальних власних творах.
Програмовий матеріал з розділу «Художня праця» розподілений за такими підрозділами:
1.Паперові вигадки. Передбачено практичне ознайомлення дітей з конструктивними властивостями різних видів паперу і картону (отримання об’ємних форм з паперу через його жмакання, складання) та декоративними (прикрашання аплікацією); опанування дітьми основних способів конструювання.
2.Іграшки дарунки природи. Визначено такі завдання: залучення дітей до багатства природних форм, кольорів і відтінків; визначення фактури матеріалу; розвиток умінь використовувати природну форму і фактуру матеріалу, бачити в ньому певний образ, підкреслювати схожість додатковою обробкою.
3.Іграшки з кишенькових скарбів. Метою цього підрозділу є практичне ознайомлення дітей з властивостями різних видів залишкових матеріалів та предметів, зокрема конструктивними і декоративними; розвиток уміння використовувати старі речі та залишки різних матеріалів по-новому.
Також програма ознайомлює з обладнанням мистецького центру, його динамікою: зміни в центрі упродовж року, дня, передбачено врахування місцевого (регіонального) компонента; умов сільської і міської місцевості. У кінці програми подано показники засвоєння змісту дитиною до п’яти років у плані фізичного, соціально-емоційного та пізнавального розвитку.
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» (2008)
Програма розкриває зміст базового рівня дошкільної освіти і спрямована на повноцінний та гармонійний розвиток особистості дитини. Програма містить інваріантну складову змісту Базового компонентадошкіль- ної освіти; характеризує вікові особливості соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності та новоутворень свідомості й особистості; диференціює розвивальні, виховні і навчальні завдання; класифікує розвивальне середовище як єдність природного, предметного, соціального та середовища внутрішнього «Я» дитини, подає її вікові особливості; висвітлює специфіку розвитку дошкільняти у різних соціальних інституціях; містить вимоги до організації життєдіяльності дитини; пропонує вікові моделі базових характеристик особистості; класифікує форми активності дошкільняти — фізичної, соціально-моральної, емоційно-ціннісної, пізнавальної, мовленнєвої, художньої та креативної — за сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам», характеризує показники життєвої компетентності дитини від народження до шести—семирічного віку.
Автори не виокремлюють середній дошкільний вік. Вони зазначають, що дошкільне дитинство — період, який охоплює молодший дошкільний (від З до 5 років) та старший дошкільний (від 5 до 6—7 років) вік.
У змістовій лінії «Художньо-естетичний розвиток» розкриваються вікові можливості дитини в образотворчій діяльності (починаючи з першого року життя), завдання розвитку, організація життєдіяльності, орієнтовна тематика занять (з другого року життя), орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва для ознайомлення (починаючи з четвертого року життя). Програмовий зміст цього розділу передбачає формування у дітей технічних навичок роботи з різними художніми матеріалами. Разом з тим акцент у програмі перенесено з вузьких навчальних завдань на більш широкі: естетичний та художній розвиток дітей засобами мистецтва, зокрема й українського декоративно-ужиткового, і краси навколишньої дійсності. У програмі подано показники компетентності, форми активності дитини за сферами життєдіяльності. Для дитини раннього віку не передбачено навчальних завдань з образотворчої діяльності, головне завдання — її художньо-естетичний розвиток. Завдання художньо-естетичного розвитку дитини викладено за віковою градацією.
Принципово новим є те, що автори пропонують ознайомлення із зображувальними інструментами та матеріалами вже на першому році життя (гуашеві фарби, різнокольорові олівці, крейда, тонований та білий папір розміру А4, пензлі різних розмірів).
Програмові завдання з образотворчого мистецтва для молодшого дошкільного віку передбачають навчальні завдання з декоративного, предметного, сюжетного малювання, аплікації, ліплення, конструювання. Відзначаючи необхідність розвитку практичної умілості, вправності дошкільняти в образотворчій діяльності, автори надають великого значення організації пошукової діяльності дитини під час сприймання запропонованого дорослим матеріалу, самостійності у застосуванні набутих умінь у власній образотворчій діяльності дитини.
У старшому дошкільному віці (шостий, сьомий роки життя) приділяється увага розвитку здібностей дитини до образотворчої діяльності. Передбачено формування умінь, пов’язаних з художньо-образним відображенням предметів і явищ у різних видах образотворчої діяльності. Підкреслюється необхідність формування особистісної позиції під час сприйняття творів образотворчого мистецтва і в процесі образотворення; самостійного знаходження дітьми прийомів зображення за інтеграції видів образотворчої діяльності.
Для старшого дошкільного віку програмою передбачено збагачення змісту образотворчої діяльності через залучення дитини до декоративного дизайну, художнього оформлення побуту, оранжування з природних та штучних матеріалів. Відзначається, що виникнення вибіркового ставлення старшого дошкільняти до різних видів образотворчої діяльності засвідчує подальшу динаміку особистісного зростання дитини.
Викликає інтерес тематика занять з конструювання: «Карнавальний костюм», «Маска», «Книжечка для маленьких», «Ігрові атрибути» тощо.
Парціальні (спеціалізовані) програми
У 90-х роках XX ст. почали з’являтися так звані парціальні (галузеві) програми виховання і навчання дітей дошкільного віку. На відміну від інших програм, які є комплексними, парціальні спрямовані на поглиблений розвиток особистості дошкільняти з певного напряму виховання. У Росії існує велика кількість спеціалізованих програм з художньо-творчого розвитку дошкільнят. У нашій країні до парціальних можна зарахувати авторську програму Н. Дернович «Ладки», яка, на жаль, не одержала належної підтримки і широкого впровадження у практику роботи дошкільних навчальних закладів.
«Ладки». Програма формування основ гуманістично спрямованої активності особистості в дошкільному віці (1992)
Програма пропонує систему роботи з формування гуманістично-спря- мованої активності особистості дошкільняти у процесі різноманітної діяль- носп і. Ця програма загалом передбачає не спеціально організовані занят- ія, а лише різні види ігрової, пізнавально-мовленнєвої, рухової та іншої діяльності протягом усього дня в зручному і доцільному для організації місці. Програмовий матеріал згруповано у дві частини: «Виховання й розпиток первинних потреб і формування матеріальної культури» та «Виховання й розвиток вищих потреб і формування духовної культури». Особливо цікавим у першій частині видається перший розділ, в якому серед інших розкриваються дуже важливі питання виховання культури споживання, а в другому — завдання виховання культури пізнання, які не знайшли свого висвітлення в інших програмах.
У третьому розділі другої частини програми представлено завдання, зміст і діяльність з формування естетичної і художньо-творчої культури, він охоплює художньо-мовленнєву культуру, зображувальну, музичну, театрально-ігрову. Відповідно кожний вид діяльності передбачає сприйняття, емоційний відгук, відтворення і творчість. Великої уваги автор надає саме розвиткові дитячої творчості, відзначаючи, що не можна пригнічувати дитячих фантазій, опускати їх до рівня дорослого. Нехай діти у своїх каракулях, у летючих хмаринках бачать образи невідомих нам предметів. Н. Дернович підкреслює, що потрібно заохочувати кожний вияв дитячої фантазії, творчості, розкривати здібності, схильності дітей до певних видів діяльності і створювати умови для максимальної їх реалізації, зокрема і через роботу в гуртках за інтересами.
У програмі кожної вікової групи в кожному розділі представлено діяльність вихователя, виховні завдання і діяльність дітей.
Завдання з конструювання поміщені в розділ «Розвиток інтелектуальних потреб і виховання культури пізнання» і поєднані із завданнями щодо орієнтування у просторі й часі, навчання лічби, а також із розв’язанням завдань на кмітливість.
У розділі «Розвиток потреб у красі та відображенні своїх вражень і виховання естетичної культури» автор, підкреслюючи важливість захоплення, творчих виявів дітей у всіх видах художньої діяльності (логіці, конструюванні та ін.), відзначає необхідність опанування дітьми технічних прийом і в для суто виконавської діяльності ідля створення нового. У цьому розділі визначено також завдання з конструювання. Вони спрямовані на створення художнього образу, експериментування, тобто маютьтворче спрямування.
У п’ятому розділі другої частини програми «Розвиток потреб у створенні, перетворенні світу, в праці для інших і виховання культури праці» передбачено завдання з ручної праці (для старшої і підготовчої груп). Ручна праця передбачає роботу з папером і картоном, з природним матеріалом, декоративне плетіння та роботу з тканиною. Підкреслено необхідність застосування набутих навичок у практичній діяльності: для оформлення інтер’єрів, для ігор тощо.
Розглянемо кілька російських спеціалізованих (парціальних) програм з художньо-творчого розвитку дошкільнят, зокрема й інтегровані.
.
Програма естетичного виховання дітей 2—7 років «Краса. Радість. Творчість» (2005)
Ця програма є цілісною, інтегрованою за всіма напрямами естетичного виховання, засувана на різних видах мистецтва (музичного, зображувального, літературного, як класичного, так і народного, театрального) і реалізується різними засобами (природа, естетично розвивальне середо- ііишє, художньо-творча діяльність: музична, зображувальна, художньо- мовленнєва, театралізована), творами мистецтва (як класичного, так і народного). Дитина відчуває позитивні емоції, на основі яких і виникають більш глибокі почуття: радість, захоплення.
Програма спрямована на розвиток дитини, який автори розуміють як залучення до здорового способу життя внаслідок різнобічного виховання (розвиток різних рухів; зміцнення м’язів; розуміння дітьми зв’язку краси рухів з правильним виконанням фізичних вправ і таке інше). Велику увагу приділено сенсорному вихованню, розвитку сприйняття (зорового, слухового, тактильного, кінестетичного), перцептивних дій, збагаченню сенсорного досвіду як основи пізнання тих властивостей предметів і явищ, які діти передаватимуть у своїй творчості.
Програма побудована на основі навчання, яке має розвивальний характер і спрямоване на естетичний, моральний та інтелектуальний розвиток дітей. Програма є інтегрованою і передбачає взаємозв’язок і взаємопроникнення різних видів мистецтва і художньо-творчої діяльності дітей.
Особлива увага в програмі звернена на такі принципи, як народність, культуровідповідність, взаємозв’язок естетичного виховання з інтелектуальним і моральним, індивідуальний підхід, наступність в естетичному вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
Програмовий зміст викладено за розділами: «Мистецтво в житті дитини», «Естетичне розвивальне середовище», «Краса природи», «Знайомство з архітектурою», «Література», «Зображувальна діяльність», «Музична діяльність», «Творчість».
Цікавими видаються розділи «Знайомство з архітектурою» та «Довкілля і творчість». Особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з мистецтвом архітектури на цей час не повністю розкриті в методичній літературі, і розділ буде, безперечно, корисний для вихователів дошкільних закладів. У розділі «Довкілля і творчість» акцент зроблено не лише на організації самостійної художньої діяльності, а й на розвиткові здатності до засвоєння і перетворення навколишнього простору.
Художньо-екологічна програма з образотворчого мистецтва
для дитячих дошкільних закладів та навчально-виховних комплексів «Природа і художник» (2006)
Програма спрямована на формування цілісних уявлень про природу як живий організм і художню культуру як частину культури духовної, на залучення до світу мистецтв, загальнолюдських і національних цінностей через власну творчість дітей і засвоєння художнього досвіду минулого.
Відзначаючи, що унікальність рідної культури можна пізнати і відчути в порівнянні із загальнолюдськими цінностями, автори обгрунтовують основний принцип побудови програми — «діалог культур».
Програма розрахована на чотири роки (друга молодша, середня, старша і підготовча до школи групи). Система художньо-творчих завдань має концентричний принцип побудови: кожний новий ступінь вбирає в себе основний зміст попередніх, розкриваючи його на новому рівні складності.
Особливістю програми є блоково-тематичне планування. Основні розділи групуються навколо однієї теми. Зміст кожного року грунтується на чо і ирьох темаїичних блоках: «Світ природи», «Світтварин», «Світлюдини», «Світ мистецтва». Авторами передбачена гнучкість у виборі тем за у подоба н н я м в ихователя.
Перший блок — «Світ природи». Зображення за допомогою найрізноманітніших художніх матеріалів (серед яких гуаш, акварель, вугілля, сангіна, соус, пластилін, туш, кольоровий папір тощо «одухотворених» образів неба, землі, дерев, трав, квітів, овочів, фруктів і таке інше). Знайомство з пейзажем і натюрмортом, творами декоративно-ужиткового мистецтва тощо.
Другий блок — «Світ тварин». Зображення за допомогою різних художніх матеріалів одухотворених образів птахів, риб, ссавців, комах, диких і домашніх тварин. У цьому блоці передбачено знайомство дітей з анімалістичним жанром.
Третій блок — «Світ людини». Зображення за допомогою різних художніх матеріалів одухотворених образів людей (члени сім’ї, люди різного віку і т. ін.), світу фантазіїі захоплень людини, костюмів, транспорту, архітектури і таке інше. Знайомство з творчістю казкових ілюстраторів, а також художників, які працюють в портретному, побутовому та історичному жанрах.
Четвертий блок — «Світ мистецтва». Зображення за допомогою різних художніх матеріалів сюжетів на теми літературних, музичних і театральних творів. Знайомство з творами живописців, графіків, скульпторів, архітекторів, дизайнерів, роботами народних майстрів світового і вітчизняного мистецтва.
Система художньо-творчих завдань для кожної вікової групи розрахована на одне заняття на тиждень, але якщо педагог проводить два чи три заняття, то розширення програмового матеріалу здійснюється за рахунок виконання завдань за запропонованою темою різноманітними художніми техніками.
Розв'язуючи основні виховні завдання, педагог формує в дітях такі риси особистості, як уміння одухотворювати живу і неживу природу; здатність ідентифікувати себе з предметами твору; відчувати характер та мінливість природних явищ, виражати своє ставлення до них у пейзажних настроях; готовність емоційно переживати образну форму зразків образотворчого мистецтва та ін.
Серед завдань передбачено сприяння самореалізації дитини в різних видах художньоїтворчості, стимулювання прагнення бути оригінальною у виборі сюжету; використання адекватних засобів виразності (наприклад, колір, об’єм) для здійснення свого задуму.
Вирішення наступного завдання — навчання способів діяльності — орієнтує педагога на формування умінь і навичок, необхідних для здійснення творчих задумів у різних видах художньої діяльності: зображувальної (гуаш, акварель, пастель, воскові крейдочки, сангіна, вугілля, туш, перо, паличка, фломастери та ін.); конструктивної (пластилін, глина, білий, кольоровий папір, природні матеріали і т. ін.); декоративної (створення і прикрашання предметів декоративно-ужиткового значення та їхніх ескізів).
Розв’язання завдання — повідомити на доступному для дитини рівні знань про історію мистецтва, про способи формотворення різних національних культур, залучення до регіональної і світової художньої культури — передбачає організацію навчально-виховного процесу за принципом «цікавого спілкування» з використанням евристичних методів викладання. При цьому є важливою готовність дітей прилучатися до діалогу з педагогом та ровесниками.
Серед російських спеціалізованих програм є такі, що передбачають організацію додаткової освіти; серед них — «Програма художньо-естетичного циклу для дітей від трьох до семи років» з додаткової дошкільної освіти «Живий світ образів» (автори Р. Казакова, JL Данильова, Н. Щербакова та ін.); «Програма з малювання, ліплення, аплікації з дітьми 4—7 років» (автор Г. Швайко); «Програма малювання і ліплення» (автор О. Григор’єва).
Обгрунтовуючи необхідність створення різних комплексних і спеціалізованих програм, сучасні педагоги і психологи стверджують, що відмовилися від освіти, заснованої виключно на «підготовці дитини до школи». Головним завданням дошкільної освіти вважають створення умов для гармонійного розвитку дитини, розкриття її особистісних рис відповідно до потенційних можливостей, характерних для кожного вікового етапу.
Сьогодні кожний дошкільний навчальний заклад має право вибору програми виховання і навчання дітей. Це дає дошкільним працівникам великі можливості для творчості та пошуку найбільш оптимальних способів виховання дитини, зокрема її естетичного та художнього розвитку. Працюючи за сучасними програмами, вихователі мають можливість використовувати різні підходи до навчання дітей на заняттях з образотворчої діяльності: традиційні (набуття дитиною технічних умінь і навичок) і творчі (дорослий не навчає, а лише акцентує увагу дитини на відчуттях, емоціях, почуттях, інтегрує різні види дитячої діяльності, виявляє ініціативу щодо вигляду матеріалу, чергування тем, занять).
3.3. Організація особистісно-розвивального середовища для образотворчої діяльності
Сучасний особистісно-орієнтований підхід уможливив зміну стереотипів організації образотворчої діяльності дошкільнят.
Вихідні положення про організацію середовища, сприятливого для розвитку дитини в образотворчій діяльності:
• розвиток особистості відбувається в умовах діалектичного зв’язку свідомості і діяльності;
• особистісно-орієнтоване навчання передбачає організацію діяльності, яка надасть їй статусу чинника та середовища розвитку усіх сфер особистості;
• образотворча діяльність виступає поліфункціональним модулем соціалізації дитини, гармонізації нею своїх стосунків із соціумом;
• усі діти від народження здатні до художнього світосприймання: чуттєве (естетичне) переважає над розумовим — саме це є підгрунтям естетичного розвитку;
• художньо-естетичний розвиток дитини в період дошкілля допомагає природному й успішному входженню її в соціум та інтеграції з ним;
• поняття «художньо-естетичнийрозвиток» інтегрує інтелекті почуття, раціональне й емоційне; передбачає розвиток художнього світобачення, залучення до світу мистецтва та розвиток художньо-творчих здібностей.
Дитина успадковує генетичну програму розвитку. Йдеться про задатки, які створюють передумови для формування і розвитку різних індивідуальних здібностей та характеристик. Які з цих важливих характеристик дістають фактичний розвиток залежить не лише від задатків індивіда, а насамперед від умов його життя і діяльності.
Для розвитку дитини необхідне середовище. Важливо не просто констатувати цей факт, а з’ясувати, що треба розуміти під середовищем дитини і як воно впливає на її розвиток.
Поняття <*середовище» має дуже широкий і різнобічний зміст. Воно охоплює всю сукупність зовнішніх обставин, з якими пов’язані життя і розвиток певного індивіда.
Природне середовище виступає формою існування краси, пошуковим полем дитини, джерелом ідей та задумів для образотворчої діяльності.
Навколишнє предметне середовище, культурна спадщина, твори мистецтва також є формою існування краси, полем пізнавальної активності дитини, стимулятором образотворчої діяльності.
Середовищем дитини є насамперед свідомі люди, що оточують її, піклуються про неї, створюють умови для її життя та розвитку, організують діяльність. Суспільне життя людей, їхні відносини, культура, ідеологія становлять інформаційний простір дитини, транслюють дитині інформацію про красу людських стосунків, творчої праці, життєтворчість як спосіб життя, презентують зразки для наслідування, досвід художньої праці та інше. Психолог Г. Костюк писав, що аби виховати людей з новими властивостями свідомості, почуттів і волі, потрібні люди, які вже мали б ці властивості. ♦ Прочитайте роботу Г. Костюка «Про роль спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини». Спробуйте обґрунтувати з позиції
вихователя і дітей такі положення:
• середовище не є незмінним, воно змінюється через практичну діяльність людей;
• люди не становлять автоматичний продукт середовища;
• об 'єктивно те саме середовище дуже часто має різний віьшв нарізних дітей.
Сучасний філософський погляд на середовище грунтується на розумінні його як системи, що містить різноманітні зв’язки предметного та особистісного характеру.
Середовище дошкільного освітнього закладу, в якому перебувають дитина і дорослі (вихователь, психолог, інші співробітники закладу) має бути організоване таким чином, щоб не тільки просторово-предметно «обслуговувати» навчальну зображальну діяльність, а й стимулювати її трансформацію в образотворчу.
Образотворча діяльність є емоційним, інтелектуально-естетичним процесом (адже супроводжується активним мисленням, роботою уяви і фантазії, особливим натхненням), на відміну від зображальної діяльності, яка переважно є механічною, репродуктивною і грунтується на роботі пам’яті («запам’ятай — відтвори»). Для виникнення образотворчої діяльності потрібні стимули’.
• професіоналізм педагога, його енергетика, компетентність у галузі образотворчого мистецтва, чутливість до краси, ступінь володіння різними видами художньої практики, творчий підхід до використання зображувальних матеріалів і технік; глибоке розуміння внутрішнього світу дитини, феномена дитячої творчості, володіння педагогічними технологіями (способи та форми організації дітей, форми та методи спілкування тошо);
• організація середовища дошкільного освітнього закладу за принципами: культуровідповідності, полікультурності, поліхудожності, приро- довідповідності, емоціогенності, стабільності — динамічності, відкритості — закритості, випадковості, проблемності, довіри, діалогу і таке інше;
• наповненість середовища творами мистецтва, потрібною кількістю та різноманітністю якісних зображувальних матеріалів, обладнання;
• синтез і взаємодія мистецтв: активне залучення музики, театрального мистецтва, циркового, літературного, фотомистецтва, хореографії та балету до основних видів художнього мистецтва (живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво), які визначають зміст діяльності дітей, виступають засобами стимулювання образотворчоїдіяльності;
• особа художника-творця, якщо вона презентується дитині як зразок для наслідування креативної поведінки, модель творчого процесу.
Психолог Л. Виготський зазначав, що людина розвивається як особистість, вростаючи в життя свого суспільства, його культуру, в систему суспільних відносин. Гармонійне середовище має дві необхідні характеристики: прийняття і стимулювання. Прийняття дитини такою якою вона є. Визнання її індивідуальності і стимулювання творчих виявів.
У Концепціїдошкільної освіти та іі Базовому компоненті підкреслено, що світ дорослих має стати простором комфортного оточення світу дитини, її дитинства.
Головне гармонізувати середовище як життєвий простір, усередині якого дитина набуватиме звички мислити, міркувати, вивчати свої внутрішні сили і можливості; експериментувати з матеріалами; у якому вона визначатиме свої стосунки зі світом, досягатиме життєдайного діалогу, оволодіє способами креативної поведінки і навчиться користуватися цим середовищем для саморозвитку і самозбереження (див. кольор. вкл., мал. 73—76).
Середовище має забезпечити дитині:
• відчуття психологічної захищеності, довіри до світу, радості існування;
• розвиток її індивідуальності (знання, навички та вміння виступають не метою, а засобом повноцінного розвитку особистості, рівнем особистої культури);
• інтелектуально-естетичний розвиток;
• можливість самовираження, саморозвитку в образотворчій діяльності;
• соціальну адаптованість (гармонізацію стосунків із соціумом).
Структурна модель художньо-естетичного середовища може бути презентована двома пластами: просторово-предметним і духовно-емоційним. Перший пласт— предметний, матеріалізований, другий — духовний, особис- тісний, оцінювальний, побудований на діалозі, спілкуванні педагога з дитиною, дитини з мистецтвом та красою.
«Художня частина» середовища формується наповненням його творами мистецтва (репродукції різних видів і жанрів мистецтва), зображальними матеріалами та обладнанням для занять художньою практикою. Вони «матеріалізують» для дитини мову мистецтва.
Пригадайте зображальні матеріали та обладнання, якими користуються художники в різних видах мистецтва, упорядкування майстерні. Ця інформація міститься в Модулі 1.
Найнеобхіднішими в образотворчій діяльності дітей є олівці, фломастери, фарби (гуаш і акварель), воскові крейдочки, пастель, сангіна, художнє вугілля, пензлі, палітра, губка; папір різних форматів, кольорів та відтінків, різної цупкості і текстури, картон, фольга, клей, скотч, ножиці,
нитки, мотузки. Для колажів у пригоді стануть старі журнали, картки, репродукції, фотографії. У декоративній творчості використовують тканини. глину, пластилін, спеціальне тісто, віск. Дитячу творчість стимулює природний матеріал: камінці, мушлі, коріння, кора тощо; викидний матеріал: клаптики тканини, коробки, баночки та інше.
На інтегрованих заняттях можуть знадобитися грим, костюми, музичні інструменти тошо.
Кожен зображальний матеріал задає певний діапазон можливих способів дій з ним, стимулює дитину до різних видівдіяльностііпевноюмірою дає змогу педагогу керувати її активністю.
♦ Проаналізуйте зміст художньої освіти за чинними програмами доиікілля, спробуйте самостійно здійснити добір змісту з теорії та практики образотворчого мистецтва (Модуль І). Доберіть твори мистецтва для оформлення приміщення дошкільного закладу і твори для обговорення з дітьми. Ознайомтеся з навчальними посібниками:
• Система естетичного виховання в дитячому садку/За ред. Н. О. Ветлу- гіної. — К., 1977. — Ч. 5. Художнє оформлення та обладнання дитячого садка.
• Игрушки и пособия для детского сада (оборудование педагогического процесса) / Под ред. В. М. Изгаршевой. — М., 1982.
♦ Складіть перелік обладнання для занять образотворчою діяльністю (малювання, ліплення, декоративна та архітектурна діяльність).
ПepeгJlяньme журна/ги «Дошкільне виховання». — 2002. — № 10, 11. «Естетична частина» середовища забезпечується позицією педагога,
його професійністю та естетичною культурою, розумінням краси і форм її існування, компетентністю у галузі мистецтва та художньої діяльності, умінням створити емоційний фон для розгортання образотворчої діяльності.
Художньо-естетичне середовище дошкільного закладу є структурним елементом освітнього простору і містить потенціал для творчого саморозвитку особистості в період дошкілля. Середовище забезпечує інтелектуально-естетичний розвиток, актуалізує усі сфери особистості і природно стимулює образотворчу діяльність.
Модель особисгісно-орієнтованого середовища для розвитку образотворчої діяльності:
• Природа і соціум.
• Дошкільний заклад — територія краси (будівля, ділянка дошкільного закладу, інтер’єр).
• Обладнання та устаткування педагогічного процесу (заняття образотворчою діяльністю, самостійною художньою діяльністю).
• Стиль стосунків у колективі дошкільного закладу в системах «дорослий—дорослий», «дорослий—дитина», «дитина—дитина».
• Концепція та програма з образотворчого мистецтва (інтеграція художньо-естетичного світосприймання, залучення до світу мистецтва і художньої практики, стимулювання художньої творчості).
• Педагогічна технологія образотворчої діяльності (форми особистіс- но-розвивального спілкування педагога з дитиною, методи і прийоми осо- бистісного розвитку та стимулювання образотворчої діяльності).
Предметом проектування середовища виступають не окремі знання, художні вміння і навички дитини, а умови саморозвитку універсальної здатності людини — естетичного світобачення.
Спрямованість професійної діяльності педагога:
• розвиток естетичного світосприймання;
• ознайомлення дітей з творчим процесом художника, художнім твором, динамікою його змісту;
• допомога в оволодінні засобами побудови взаємодії з естетичним образом;
• створення умов для творчого використання дітьми цих засобів під час сприймання нових образів.
Головні вимоги до організації предметного середовища:
• воно має надавати дитині певний ступінь свободи;
• впливати на світовідчуття, самопочуття, формувати образ людини;