Теоретичні основи соціальної роботи. кові орієнтації, систему цінностей, життєві плани

кові орієнтації, систему цінностей, життєві плани. Сім'я є найбільш впливом елементом структури соціального оточення неповнолітнього. Знання того, як дитина сприймає своє соціальне оточення, якими є ЇЇ соціальні погля­ди, якими чинниками визначається ЇЇ соціальне самопочуття, дозволяє краще розуміти поведінку та шляхи впливу на процес виховання, допо­магає визначити потреби у соціальній підтримці, проблеми повсякденно­го життя. На сьогодні п'ята частина дітей виховується без рідного бать­ка, 5 відсотків — без рідної матері, 13 відсотків дітей зазначили, що не бачаться зі своїм батьком. Неповна сім'я — сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей) [3]. На сьогодні в Україні нарахо­вується 2 мли. неповних сімей [11, 13]. Виховання дитини у неповній сім'ї відбувається у більш важких умовах. Тому дуже розумно поступає той із батьків, який один виховує дитину, коли осмислює, розуміє ситу­ацію та шукає правильні шляхи для визначення перепон, щоб запобігти труднощам. У даний час в Україні ніхто не супроводжує такі сім'ї.

Це є ще одним напрямком соціально-иедагогічної діяльності фахівців в українському суспільстві.

Проблема багатодітних сімей постала сьогодні особливо гостро. Це обумовлено, з одного боку, суперечливими реаліями сьогодення, а з іншого — підвищенням вимог до соціально-педагогічної роботи в дер­жаві. Багатодітна сім'я — сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей [3]. В Україні нараховується 321, 4 тис. сімей із трьома дітьми, 79, 3 тис. сімей із чотирма дітьми, 44, б тис. — із п'ятьма та більше дітей [11, 13]. Соціальну підтримку здійснюють в Україні спеціалісти центрів ССМ. Але доречно було б залучити до такої роботи соціальних працівників, які мають знання з педагогіки, захисту дитинства та материнства і практичної психології. В ідеалі багатодітну сім'ю повинні супроводжувати два спеціалісти — соціальний педагог, який займається проблемами дітей, та соціальний працівник, який вирі­шує проблеми батьків.

На сьогодні майже не проводиться робота соціальних працівників із неповнолітніми матерями, яка повинна включати індивідуальне та групо­ве педагогічне, медичне і психологічне консультування. Неповнолітні вагітні потребують соціального патронажу, який дозволить знизити кількість дітей, від яких відмовилися, покращити психічне та фізичне здоров'я таких матерів.

Окремим напрямком роботи соціального працівника повинен стати супровід сімей військовослужбовців. У таких сім'ях безліч проблем, які виникають внаслідок частих переїздів за місцем служби батька; зміною

336 Соціальна робота

шкіл, як мінімум 5-7; низькою можливістю працевлаштування матері, у випадку, якщо сім'я проживає не в місті обласного значення. Цей напря­мок діяльності соціального працівника потребує окремого дослідження.

На сьогодні основними напрямками соціальио-педагогічної діяльності фахівців в українському суспільстві є супровід, патронаж та соціальпо-правовий захист дітей-сиріт, як біологічних, так і соціальних, дітей-інвалідів різних категорій, дітей із багатодітних та неповних сімей, дітей-біженців, малолітніх матерів, сімей військовослужбовців.

Окремої роботи соціальних працівників потребують сім'ї біженців та іммігрантів.

На сьогодні ще не вирішено питання із патронажем соціального пра­цівника сімей малолітніх вагітних дівчат та породиль.

Заслуговують на увагу сім'ї військовослужбовців із дітьми шкільно­го віку, які також потребують соціальної підтримки, реабілітації та до­помоги соціально-педагогічних служб та інституцій.

Вагомим є питання соціального захисту прав дітей, матері яких зна­ходяться у в'язницях. Тільки діти до 3-х років перебувають у виховних закладах при жіночих в'язницях, де відбувають покарання їх мами. Після ■ трьох років вони переводяться до інтернатів. У даний час ця сфера соціалізації дитини не досліджена.

Література

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. — № ЗО. - Ст. 141

2. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 1. — К., АТ „Видавництво „Столиця", 1998. — 248 с. Частина П. - К., АТ „Видавництво „Столиця", 1998. - 292 с.

3. Закон України „Про загальну середню освіту" № 651-ХГ7 від 13.05.1999 р. (Відомості Верховної Ради, 1999, № 28, ст. 230.

4. Пащенко СЮ. Підготовка соціального педагога до соціалізації дітей-інвалідів в умовах літнього оздоровчого табору. Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2003. Том ХХХУІ. - 310 с. - С. 101-109.

5. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / Заред. А.Й. Папсь­кої. - К., 2000. - 264 с.

Теоретичні основи соціальної роботи 337

6. Закон України „Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш/ Відомості Верховної Ради України. 2001. - № ЗО. - Ст. 142.

7. Національна програма „Дати України". Затверджена Указом Пре­зидента України від 18 січня 1996 року № 63. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 1. — К.: АТ Ви­давництво „Столиця", 1998. — 248 с. — С. 69-88.

8. Законодавство України про пільги. Пільги. Переваги. Гарантії. Компенсації: 36. норм, актів / Упоряд. Я.М. Гутарін. — К.: Юрінком Інтер, 2000. - 560 с.

9. Цілі та завдання УВКБ ООН в Україні. §к: с:\рі\§кпсг)п.иа.<іок.

10. Ольхович О.В. Становище біженців в Україні та шляхи їх соц­іальної інтеграції. Соціально-правовий захист молоді: Збірник наукових статей / Заг. ред. І.В. Козубовська, В.М. Великий. — Ужгород, 2002. — 319 с.

11. Державний комітет України у справах сім'ї та молоді. — Київ, 2002, - 21с.

Питання для самоперевірки

1. Як формується соціально-педагогічиий захист дітей?

2. Окресліть основні завдання що мають вирішувати соціальні праці­вники із захисту прав дітей та молоді.

3. Охарактеризуйте напрямки діяльності соціального працівника у правовому захисті.

2. Зміст і організаційно—правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку

Працювати, жити, бути захищеним неможливо не знаючи межі прав і свобод громадян, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Проте активну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства, особливо у шкільному віці. Саме тому перед школою стоїть завдання розширити правові знання молоді, сформувати в неї високу відповідальиістьаіеред суспільством і державою, виховати молодих лю­дей у дусі беззаперечного дотримання права і моралі. Виконання цих завдань педагогічними колективами сприятиме формуванню у школярів таких моральпо-правових якостей, які стануть на заваді допущенню ними проявів аитисуспільної поведінки.

338 Соціальна робота

Людина уже від народження наділена правами за окремими законами держави, однак вона завжди має пам'ятати, що поряд з нею живуть інші люди, котрі також мають права. З часом, у процесі життя, після досяг­нення встановленого законом віку, людина набуває здатності мати обо­в'язки і нести відповідальність за свої дії. Тому реалізовувати свої пра­ва, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших, — це своєрідне мистецтво жити. Досягти такого балансу людина може лише через страх перед відповідальністю, і, перш за все, тоді, коли вона у своїх діях керується совістю, порядністю, людяністю, добрими намірами, чесністю, повагою до оточуючих.

У зв'язку з цим необхідна практична реалізація тріади «соціально-правове виховання — соціально-правове навчання — соціально-правова просвіта». Потрібно виходити з того, що юнацтво живе у суспільстві і для його соціалізації необхідно зануритися у сучасне соціокультурие середовище завдяки засвоєнню права. Можна сказати: головним завдан­ням виховТтетаттроцесу є навчання молоді жити, дотримуючись законів в умовах безперервної самоосвіти. Законом України «Про органи служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх» (від 25 січня 1995 року) правове виховання дітей виокремлено як одне із основних завдань загальноосвітньої школи [ 1 ].

Нами визначено суть поняття "соціально-правове виховання" — як цілеспрямована, систематична діяльність органів та соціальних інститутів, що передбачають забезпечення дітей та молоді соціально-правовими знан­нями, перетворення цих знань в особисті переконання кожного та фор­мування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому, з метою формування соціальної правосвідомості та соціальної правової поведінки.

Соціальна-правова просвіта у загальній освітній системі виховання вирішує притаманні лише їй завдання. До них можна віднести, по-перше, формування в індивіда поваги до законів та норм моралі, правоохорон­них органів, правильної правової орієнтації; формування переконаності у необхідності права для суспільства та його членів; підготовка молоді до свідомого вибору соціально-правомірних варіантів поведінки, озброє­ння системою соціально-правових знань.

Другим завданням правового виховання є формування в учнів ак­тивної життєвої позиції у соціальїю-правовій сфері, участь у боротьбі з правопорушеннями, звички дотримуватися чинного законодавства, воло­діти почуттям особистої відповідальності за свою поведінку, розуміння

Теоретичні основи соціальної роботи

невідворотності покарання за порушення правових норм; формування в молоді глибокого розуміння своїх юридичних, моральних прав та обо­в'язків.

Третім завданням соціальио-правового виховання є подолання у свідомості окремих неповнолітніх та молоді помилкових правових по­глядів і переконань, негативних звичок у поведінці, які сформувалися внаслідок недостатньо орієнтованого виховання; формування внутріш­ньої потреби щодо захисту суспільних та особистіших інтересів від зло­чинних зазіхань.

Все це дозволило окреслити модель соціальио-правового виховання:

Соціально-правове виховання

Соціально-правовий світогляд

Активна життєва позиція

Соціальний захист інтересів