Основні принципи загартування

Щоб отримати позитивні результати від загартуючих процедур, необхідно дотримуватись основних прінципів:

1. Поступовість збільшення дозування подразника. Поступовість полягає перш за все в тому, що першим загартовуючі процедури повинні як по своїй силі, так і по тривалості викликати мінімальні зміни в організмі, і лише у міру підвищення до даного подразника їх можно обережно підсилювати. 3агартовування краще починати в літній період року, коли температура повітря: вище, ніж в інші сезони, і коливання її не бувають різкими.

2. Послідовність загартуючих процедур. До водних процедур і сонячних ванн можна переходити після того, як дитина звикла до повітряних ванн, які викликають менші зміни в організмі; до обливання не допускати дітей перш, ніж вони не звикли до обтирання, а до купання у відкритих водоймищах - раніше, ніж з ними не проведені обливання.

3. Систематичність початих процедур. Не можна переривати загартуючі процедури без серйозних до того підстав, оскільки при цьому зникають ті пристосовні зміни, або („механізми”, які виробляються в організмі в процесі загартування, і тим самим чутливість його до зовнішнього подразника знову підвищується.

4. Комплексність. Спеціальні загартуючі процедури не дають потрібних результатів, якщо вони не поєднуються із заходами в повсякденному житті дитини, направленимі на зміцнення його організму (прогулянки на свіжому повітрі, ранкова гимпастіка, регулярне провітрювання приміщень і т. д.), і якщо вони не проводяться компленсно. Так, повітряні ванни бажано поєднувати з рухливими ііграми, фізичними вправами і фізичною роботою. Ці види діяльності соопроводжуются активними рухами, викликающими потреба в глибокому диханні, при якому площа слизистих оболонок дихальних шляхів, дотична з повітрям, збільшується. Крім того, при рухах посилюється теплоутворення, застережентй в прохолодну погоду організм від переохолодження. Після того, як дитини звикне до повітряних ванн, добре їх об'єднати з сонячними і водними процедурами, а в літній час - з купанням.

5. Облік індивідуальних здібностей дитини. Перш ніж почати загартування, необхідно ретельно вивчити фізичний і психічний розвиток кожного дитини. На підставі даних медичного обстеження, педагогічних спостережень, відомостей, отриманих від батьків, вихователь складає характеристику дитині. При проведенні загартуючих заходів в дитячих установах всіх дітей за станом їх здоров'я ділять на 3 групи.

Перша група - практично здорові діти, з якимии можна проводити повний комплекс загартуючих процедур.

Друга група - діти, з якими загартуючі процедури проводяться обмежено. До них відносяться діти, схильні до частих катарам верхніх дихальних шляхів, ангінам і іншим простудним захворюванням.

Третя група - діти, яким в умовах масового проведення загартуючі заходи протипоказані (маючи острі або хронічні запальні процеси - отити, пієліт і пієлонефрити і т. д., спороком серця; страждаючі шлунково-кишковими захворюваннями) .

6. Активне і позитивне відношення дітей до загартуючих процедур. Результати загартування багато в чому залежить від того, як відносяться до нього діти. Страх перед процедурами і тим більше насильницьке їх проведення не будуть сприяти позитивній дії їх на організм. Важливо так продумати і організувати проведення процедур, щоб вони викликали у дітей позитивні емоції.

На початку процедур на кожну дитину заводять спеціальну карту, в яку вихователь щодня заносить дату, температуру повітря, води, тривалість процедури, а також реакцію на неї дитини. Хороший сон, нормальний апетит, бадьорий настрій дітей, а надалі поліпшення їх фізичного розвитку і здоров'я свідчитимуть про позитивну дію загартуючих процедур.