Стаття 21. основні права працівника
1. Основними правами працівника є:
1) право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та право на припинення трудових відносин;
2) право на рівні можливості та рівне ставлення до нього при вирішенні питання щодо працевлаштування, оплати за працю рівної цінності, професійного зростання або звільнення;
3)право на повагу до його гідності і честі,конфіденційність особистої інформації та їх захист;
4) право на захист від безробіття, на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації;
5) право неповнолітніх на особливий захист від фізичного та морального ризику у зв’язку з трудовими відносинами;
6) право працюючих жінок на особливий захист материнства;
7) право інвалідів на трудову реабілітацію та професійну адаптацію;
8) право працівників-мігрантів на захист їхніх трудових прав;
9) право працівників із сімейними обов’язками на захист від дискримінації та узгодження в міру можливості їхніх трудових обов’язків із сімейними;
10) право на належні, безпечні і здорові умови праці, включаючи право на отримання інформації щодо умов праці та вимог охорони праці на робочому місці, а також право на відмову від виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці;
11) право на справедливу оплату праці, не нижчу за визначену законом мінімальну заробітну плату, та своєчасну її виплату в повному розмірі;
12) право на належні виробничо-побутові умови, пов’язані з виконанням працівником обов’язків за трудовим договором;
13) право на забезпечення державних гарантій і компенсацій, визначених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері праці;
14) право на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
15) право на відпочинок;
16) право вимагати від роботодавця дотримання умов трудового законодавства, колективного і трудового договорів;
17) право на об’єднання у професійні спілки;
18) право на участь у веденні колективних переговорів;
19) право на страйк;
20) право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю або майну у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;
21) право на захист від незаконного звільнення;
22) право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді.
Стаття 22. Основні обов’язки працівника
1. Основними обов’язками працівника є:
1) особисте і сумлінне виконання своїх обов’язків за трудовим договором;
2) дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку;
3) виконання встановлених норм праці та завдань роботодавця;
4) дотримання норм з охорони праці;
5) дбайливе ставлення до майна роботодавця;
6) негайне повідомлення роботодавця про загрозу життю та здоров’ю працівників, збереженню їх майна;
7) повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі;
8) повагу честі, гідності та інших особистих немайнових прав роботодавця;
9) відшкодування шкоди, заподіяної майну роботодавця винними діями під час виконання трудових обов’язків;
10) нерозголошення державної чи комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації.
Стаття 23. Роботодавець
1. Роботодавець ‑ юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
2. Роботодавцем може бути фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність.
3. Юридична особа може бути роботодавцем незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої належності, підпорядкування та інших ознак.
4. Повноваження юридичної особи як роботодавця реалізуються її органами та посадовими особами відповідно до законодавства, її установчих документів та нормативних актів.
У разі здійснення окремих повноважень роботодавця стосовно певних працівників загальними зборами, установчими документами або нормативними актами роботодавця, що приймаються загальними зборами, визначається постійно діючий орган чи посадова особа, які вирішують невідкладні питання, пов’язані з реалізацією працівником своїх прав та виконанням ним обов’язків. Не визначення такого органу чи посадової особи або тимчасова відсутність посадової особи не може бути перешкодою для реалізації трудових прав працівника.