Теоретичні основи соціальної роботи 89

діяльності, з таким великим числом змінних, що передбачити усі мож­ливі зміни на етапі первісного планування практично нереально;

-ґ протягом певного часу знов не проводиться оцінка. У цей час знов триває вже скоригована проектна діяльність, яка справляє новий вилив на об'єкт, в результаті чого він знов набуває нового стану (нових харак­теристик);

V знов здійснюється чергова поточна оцінка, яке показує новий на­явний стан (характеристики) об'єкта, знов відбувається порівняльний аналіз і відповідне коригування діяльності.

Описаний ланцюг "оцінка-коригувапня" розривається (припиняєть­ся) лише із оцінкою на виході (підсумковою) тобто тоді, коли об'єкт набуває прикінцевого стану (характеристик). Це відбувається по закін­ченні того окремого виду проектної діяльності, що оцінювався, або по закінченні проекту в цілому. Дані підсумкової оцінки стосовно прикінце­вого стану (характеристик) об'єкта свідчать про ступінь досягнення очі­куваного результату.

Результативність процесу "оцінка-коригувапня" доречно проілюст­рувати на прикладі такого окремого виду діяльності в складі соціальних проектів, як інформаційно-рекламне забезпечення. Цій діяльності учас­ники проектів інколи приділяють недостатньо уваги, хоча вона має не­абияке значення, а в певних випадках, взагалі може бути вирішальною для досягнення очікуваних результатів.

Слід зауважити, що оцінка може бути достатньо ефективною, якщо здійснюється стосовно конкретної діяльності, яка має власну ціль, виз­начені процеси, внаслідок яких утворюються (або не утворюються) певні наслідки (результати), і все це пов'язано логічним причшшо-наслідко-вим зв'язком (або гіпотезою щодо його існування). Тобто мається на увазі, що здійснювати оцінку можливо лише стосовно одного окремого соціального проекту, якщо він має один, чітко визначений напрям. Якщо це складний багатоаспектішй проект, слід оцінювати окремо кожний його напрям та окремі види діяльності в його складі.

На практиці соціальні проекти часто бувають комплексними, тобто мають кілька напрямів діяльності, пов'язаних окремими причишю-на-слідковими зв'язками. Наприклад, виникає потреба оцінювання проекту, діяльність з реалізації якого хоча й має однакове спрямування (скажімо, профілактика куріння серед підлітків), але поширена на кілька адмініст­ративно-територіальних одиниць, кожна з яких має свої особливості. Або потрібно оцінити проект, який діє в одному поселенні, але має кілька

90 Соціальна робота

напрямів (скажімо, профілактика куріння, вживання алкоголю, нарко­тиків, небезпечного сексу серед підлітків, заохочення альтернативної поведінки через спортивні, мистецькі осередки тощо). Або розбудовуєть­ся проект, який має один чи кілька напрямів впливу на кілька об'єктів (діти, жінки, старі тощо).

У таких випадках (а їх зазвичай більше, ніж вузьколокалізованих проектів з одним напрямом впливу на один об'єкт у межах однорідної території) оцінка комплексного соціального проекту може відбуватися як сумарна оцінка окремих проектів (підпроектів, напрямів, видів діяль­ності) у його складі.

Наприклад, для оцінки комплексного проекту ЮНІСЕФ "Здоров'я та розвиток молоді", що здійснювався в Україні протягом 1997-2001 рр., дослідники Державного інституту проблем сім'ї та молоді розподі­лили цей комплексний проект на сім підпроектів за ознаками напряму діяльності, цілей, завдань і очікуваних результатів (перший — просвітниць­ка діяльність серед молоді та її лідерів стосовно навчання соціальним навичкам шляхом участі в прийнятті рішень, формуванні здорового спо­собу життя, заходах із профілактики СНІДу, роботі за методикою "рівний — рівному" тощо; другий — підготовка фахівців для проведен­ня нових для України форм роботи з дітьми та молоддю; третій — адаптація та реалізація існуючих соціальних проектів, розрахованих на роботу з конкретними групами молоді; четвертий — видання інформац­ійних, методичних та дидактичних матеріалів, розроблених на підставі досвіду реалізації програм з формування здорового способу життя; п'я­тий — підтримка проведення заходів — конференцій, ярмарків, — спря­мованих на поширення досвіду, накопиченого в ході реалізації соціаль­них проектів; шостий — проведення досліджень, необхідних для подаль­шої роботи з проблем здоров'я і розвитку молоді, вивчення ситуації та проведення оцінювання з цих проблем; сьомий — технічна підтримка партнерів) [2].

Література

1. Мексон М.Х., Альберт М., Хеодоури Ф. Основи менеджмента: Пер. с анг. - М.: "Дело", 1992.

2. Шакурова М.В. Методика и техгюлогия работьі социального педа­гога: Учеб. пособ. для студ. висш. пед. учеб. заведений. — М.: Изда-тельский центр "Акаднмия", 2002.

Теоретичні основи соціальної роботи 91

3. Соціальна педагогіка: Навч. пос. / За ред. А.Й.Капської — К., 2000.

4. Формування здороаого способу життя молоді: стратегія для Ук­раїни. - К.,УІСД, 2001.

5. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. — К., Основи, 1999.

6. Паніиа Н. В. Технологія соціологічного дослідження. — К.Нау­кова думка, 1996.

7. Балакірєва О. "Соціальний моніторинг як засіб розробки, оцінки ефективності та модернізації соціальної політики"//"Методологія, тео­рія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. " — Харків: Видавничий центр Харківського національ­ного університету ім. В.Н.Каразіна, 1999.

8. Вайс Керол Г. Оцінювання: Методи дослідження програм та пол­ітики / Пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської; наук. ред. пер. О. Кілієвич. — К.: Основи, 2000.

9. Оцінка ефективності програми "Здоров'я та розвиток молоді" 1997 - 2001 / О.О. Яременко, О.Т. Сакович, О.Р. Артюх, О.М. Бала­кірєва та ін. - ТОВ "ІМГ"АртБат", ТОВ "Видавництво "ЛІТТОН" -К.: 2002.

Питання для самоперевірки

1. Об'єкт оцінки у соціальній роботі.

2. Чому ми стверджуємо, що оцінка є складовою наукового супроводу?

3. Види оцінок соціальної роботи.

4. Визначити алгоритм оцінки.

92 Соціальна робота