Теоретичні основи соціальної роботи 151

ються за такими напрямами: запобігання соціальному сирітству; поліпшення умов розвитку, виховання та освіти дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування; створення умов для соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; нормативно-нраво-ве та науково-методичне забезпечення охорони прав цієї категорії дітей. Передбачається, що однією з основних умов, які забезпечуватимуть по­дальше удосконалення цієї діяльності, буде посилання уваги до роботи шкіл-інтерпатів, будинків дитини тощо.

Кодекс про шлюб та сім'ю України акцентує значну увагу на про­блемі захисту дітей і передбачає кілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування:

— усиновлення (удочеріння);

— передача їх під опіку (піклування);

— виховання в сім'ї громадян України;

— повне державне утримання в навчально-виховних закладах. Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється

за бажанням родини або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, і бере на виховання і загальне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Функціонування таких сімей здійснюється відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року.

Влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу дитини, позбавленої можливості виховуватися в біологічній родині, спря­мовано на реалізацію права дитини рости в сімейному оточенні. Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім'ях, не позбавляються статусу дитипи-сироти або дитини, позбавленої батьківсь­кого піклування. Це передбачає збереження за ними пільг, що гаранту­ються державою таким категоріям неповнолітніх. За вихованцями збері­гається право на житло і майно, що їм належить, за його збереження до досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки і піклування.

Затверджене тимчасове положення про дитячі будинки сімейного типу передбачало подальше посилання державної допомоги дітям — си­ротам і дітям, які залишилися без батьківської опіки. Завдяки поєднан­ню суспільних, колективних і сімейних форм виховання, а також закріп­лялася юридична основа ДБСТ — сім'я, яка взяла на виховання не менш п'яти дітей — сиріт чи дітей, що залишилися без опіки батьків, регла­ментувався порядок влаштування дітей на виховання; вперше визначені

152 Соціальна робота

права й обов'язки батьків-вихователів; порядок соціального і матеріаль­ного забезпечення ДБСТ.

Аналіз документів засвідчує, що у правовій соціально-захисній кон­цепції системноутворюючим фактором ДБСТ є вихідна мета, суть якої полягає у соціальному захисті й охороні права та інтересів дітей, в умовах, наближених до домашніх, але різних за складом учасників ви­ховного процесу, правовими відносинами між ними, управлінською струк­турою, функціонування яких безпосередньо впливає на життєдіяльність ДБСТ. Це обумовлює особливість державної політики стосовно ДБСТ: 11) ДБСТ — це один із об'єктів соціальної політики; 2) держава розроб-, ляє правові основи ДБСТ і надає їм соціальні гарантії і пільги, визначені ! законодавством України і доповнені та розвинені виконавчими органами І на регіональних рівнях; 3) держава зацікавлена у максимально широкій ; участі органів місцевого самоврядування у проведенні політики у цій сфері; 4) держава надає допомогу і підтримку ДБСТ у виконанні ними своїх функцій. Хоча при цьому простежується недосконалість щодо ди­ференціації сфер компетенції органів владами стосовно ДБСТ, яка іноді діє за принципом, коли "у сімох няньок — дитина без ока".

Водночас практиків радує той факт, що останнім часом з'явилися дослідження, які концептуально обґрунтовують особливості і характер функціонування ДБСТ як соціального інституту, як соціально-педагогіч-иої системи.

В Україні за підтримки ЮШСЕФ, МОМ України, Державного ком­ітету у справах сім'ї та молоді, Державного центру ССМ було проведе­но кілька семінарів для майбутніх батьків — вихователів, для праців­ників ССМ, котрі мають супроводжувати такі сім'ї. Все це в сукупності дозволяє говорити, що на сьогодні в Україні сформувалась організацій­но-педагогічна концепція, яка дозволяє сприймати ДБСТ як "сімейнопо-дібну" систему влаштування дітей, що залишилися без батьків. Це обу­мовлює деякі соціальні особливості розвитку ДБСТ:

— рівноправність груп — сімей;

— їх малу чисельність;

— возз'єднання дітей — родичів;

— автономність і суверенітет груп — сімей в організації своєї життє­діяльності;

— відкритість ДБСТ, що сприяє налагодженню широких зв'язків з іншими соціальними інституціями;

— комфортність життєвого середовища;