Поради по роботі з гіперактивними дітьми

Гіперактивні діти(від гр. «гіпер» — «над», «понад») — це діти, які мають підвищену рухову активність, імпульсивність:

1. Посадіть дитину в центрі класу, тоді увага буде більш спрямована на вчителя, учень зможе краще бачити і чути його.

2. Посадіть гіперактивного учня за одну парту з тим, хто може бути позитивним зразком для наслідування.

3. На уроках треба більше використовувати наочні засоби навчання. Візуальний метод корисний для всіх учнів, він дозволяє краще сконцентрувати увагу.

4. Завжди зачиняйте двері у класі. Що менше стороннього галасу чують діти, то легше їм зосередити свою увагу на матеріалі, який повідомляє вчитель.

5. Батькам потрібно цікавитися у вчителя про труднощі навчання дитини.

6. Не треба ставитися до дитини, як до інакшої й незвичайної. Варто давати їй ті самі завдання, що й іншим учням. Створіть атмосферу «рівного серед рівних».

7. Робота віч-на-віч із дитиною, наскільки це можливо, допоможе обом сторонам: учителеві – зрозуміти проблеми дитини, учневі – відчути, що вчителеві важливо, щоб він добре вчився.

8. Заохочуйте роботу у змінних групах і взаємодію між учнями. Взаємодопомога й відчуття єдності у класі створить доброзичливу атмосферу.

9. Завжди записуйте на дошці завдання. Є учні, які не можуть самостійно записати або запам’ятати усних вказівок..

10. Ігноруйте незначні прояви недоречної поведінки.

11. Реагуйте на правильні відповіді, лише коли учень підняв руку, і ви його викликали.

12. Давайте різні доручення або дозволяйте інколи вставати під час роботи .

13. Хваліть учня за гарну поведінку і роботу, давайте йому побути лідером.

14. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось корисне.

15. Доброзичливість, теплі стосунки, постійне спілкування з такими дітьми, вміння їх вислухати, а не фізична сила – усе це допоможе запобігти агресивності.

16. Знизьте вимоги до акуратності.

17. Використовуйте тактильний контакт.

18. Піднімайте авторитет дитини у класі.

19. Дитина не винна, що вона занадто активна, тому не потрібно її лаяти, карати за це. Унаслідок цього може постраждати самооцінка, виникнути почуття провини перед батьками.

20. Навчити малюка керувати собою – ваше завдання. Контролювати свої емоції йому допоможуть «агресивні» ігри. Негативні емоції є в кожного, у тому числі й у вашої дитини. Їй необхідно позбутися зайвої енергії, тому навчіть її це робити.

21. У вихованні потрібно уникати двох крайностей: вияву надмірної м'якості та висування занадто високих вимог. Не можна допускати вседозволеності: дітям треба чітко роз'яснити правила поведінки в різних ситуаціях. Але кількість заперечень та заборон має бути зведена до розумного мінімуму.

22. Дитину треба хвалити в будь-якому випадку, коли їй вдалося завершити розпочату справу. На прикладі відносно простих справ потрібно навчити малюка правильно розподіляти сили.

23. Необхідно оберігати дітей від перевтоми, пов'язаної з над­мірною кількістю вражень (телевізор, комп'ютер), уникати місць із великою кількістю людей (крамниці, базари тощо).

24. У деяких випадках надмірна активність та збудливість можуть бути результатом занадто високих вимог, які висувають батьки до дитини. Особливо, якщо та не може відповідати цим вимогам через свої природні здібності. У такому разі батькам треба бути менш вимогливими, намагатися зменшити навантаження.

25. Причиною підвищеної збудливості може стати недостатня фізична активність. Не можна стримувати природну потребу дитини гратися в рухливі ігри, бігати, стрибати.

26. Іноді порушення поведінки можуть бути реакцією малюка на психічну травму (наприклад, на кризову ситуацію в родині, розлучення батьків, погане ставлення до дитини, конфлікт у класному колективі, з учителем, батьками).

27. Продумайте раціон дитини, надавайте перевагу правильному харчуванню, у якому не бракуватиме вітамінів та мікроелементів. Гіперактивному малюкові більше, ніж іншим дітлахам, необхідно дотримуватись обмежень у смаженій, гострій, копченій їжі; споживати передусім варене, тушковане й свіжі овочі та фрукти. Ще одне правило: якщо дитина не хоче їсти, не примушуйте її!

28. Дуже корисні для таких дітей активні види спорту.

29. Навчайте малюка пасивних ігор, читати, малювати, ліпити. Навіть якщо дитина не може всидіти на місці, часто відволікається, будьте разом із нею («Тобі це цікаво, ану я подивлюся...»), але після задоволення цікавості нама­гайтеся повернутися з дитиною до попереднього заняття та завершити його.

30. Навчіть дитину розслаблятися. Психолог підкаже вам, що може в цьому допомогти: йога, арт- чи казкотерапія, медитація.

31. Намагайтесь індивідуалізувати роботу.

32. Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокувальні вчинки дитини.

33. Надавайте дитині можливість швидко звертатися до вчителя по допомогу, якщо їй щось складно (можна ввести невербальні сигнали).

34. Протягом певного проміжку часу давайте тільки одне завдання, намагайтеся його дозувати та обов'язково контролюйте виконання.

35. Передбачуйте протягом дня рухливу розрядку: фізкульт-хвилинки, рухливі ігри, динамічні години.

36. Розпорядження треба давати чітко, коротко, не більш як 10 словами.

37. Не забувайте казати малюкові, як міцно ви його любите.