Оформлення курсової роботи. Курсову роботу з дидактичних основ професійної освіти необхідно оформлювати відповідно до вимог, які висуваються до подібних матеріалів

Курсову роботу з дидактичних основ професійної освіти необхідно оформлювати відповідно до вимог, які висуваються до подібних матеріалів.

Курсову роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Обсяг основного тексту курсової роботи має становити 15-20 сторінок друкованого тексту (шрифт текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом; береги: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній і нижній – 20 мм).

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.

Текст основної частини МКР поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

До обсягу основного тексту курсової роботи не входять список використаних джерел, додатки, а також таблиці та рисунки, які займають площу сторінки. Водночас всі сторінки, що містять перераховані компоненти тексту, підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографи, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в МКР безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування тощо.

Кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються: а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне), б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй), в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки). Існують також такі загальноприйняті скорочення т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор).

Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів «так званий» (т.з.), «наприклад» (напр.), «формула» (ф-ла), «рівняння» (р-ня), «діаметр» (діам).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку; у цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторської о тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками; вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці); якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці, надмірне цитування створює враження компілятивності праць, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо треба виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання;

є) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки; варіантами таких застережень є (курсив наш – М.Х.), (підкреслено мною – М.Х.), (розбивка моя – М.X.).

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в МКР.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела роблять згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «у працях [1-7]». Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Посилання на ілюстрації та формули курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», у формулі (2.1)».

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.З».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила", ГОСТ 7.11-78 "СИБИД Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании".

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток__» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1)— перша формула додатка А.

Рекомендована література

1. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.

2. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.

3. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса. – К.: Рад. школа, 1983. – 287 с.

4. Басова Н.С. Педагогика и практическая психология. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 416с.

5. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика: Учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов. – Екатеринбург: Издательство «Деловая книга», 1996. – 344с.

6. Бейлинсон В.Г. Арсенал образования. – М.: Книга, 1986. – 288с.

7. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход/ А.А. Вербицкий . – М.: Высшая школа, 1991.-206 с.

8. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.

9. Воронов В.В. Педагогика школы в двух словах: Конспект-пособие для педагогов и учителей.: М., 1997. – 146 с.

10. Гершунский Б.С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах: Учеб.-метод.пособие для фак. повышения квалификации, преподавателей средних спец. учеб. заведений. – М.: Высш.шк., 1980. – 144 с.

11. Готовность инженерно-педагогических кадров к работе в новых социальных условиях/ Под. ред. Зборовского Г.М.: СИПИ.– Екатеринбург, 1992.– 80с.

12. Гуревич Р.С., Михайлова О.Ю. Наступність як принцип реалізації сучасних педагогічних технологій у середній і вищій школах: Наук. метод.зб.- Вінниця, К., 1995. – 37с.

13. Дидактические основы подготовки инженеров-педагогов: Учеб. пособие / Под ред. П.Ф.Кубрушко, В.П.Косырева. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф. пед. ун-та, 1997. – 200 с.

14. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

15. Загвязинский В.И. Педагогическое предвидение. – М.: Знание, 1987. – 77с.

16. Загвязинский В.И.Теория обучения: Современная интерпритация: Учеб. пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 192с.

17. Зборовский Г.Е. Профессиональная и внепроизводственная деятельность инженера-педагога.: Учеб. пособие. – С.: СИПИ, 1987. – 48с.

18. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 120 с.

19. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Ученик для вузов. Узд. Второе, доп., испр. и перераб. – М.: Логос, 2005. – 384 с.

20. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підручник для студентів вищ. навч. закл. – Харків: Вид-во НУА, 2005. – 360 с.

21. О.Е.Коваленко, Н.О.Брюханова, З.І.Гирич, В.В.Кулешова, О.О.Прохорова Дидактичні основи професійної освіти: навч. посіб. для студ. вищих навчальних закладів інженерно-педагогічних спеціальностей. – Харків: ВПП «Контраст», 2008 – 143с.

22. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1970. – 114 с.

23. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / ВНИИ проф.техн.образования. – М.: Выща школа, 1990. – 117 с.

24. Куписевич Ч. Основы общей дидактики: Пер. с польского – М.: Высш. шк., 1986. – 368 с.

25. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике – Таллин: Валгус, 1980. – 334 с.

26. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций. Учебное пособие для студентов пед. уч. завед. и слушателей ИПК и ФПК. – М.: Промитей, 1992. – 528 с.

27. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций / Учеб. пособие для студентов педагог. учеб. заведений ИПК и ФПК. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2000. – 523с.

28. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: Ексо б, 2001. – 304 с.

29. Лозовая В.И., Комышанченко Е.Н., Москаленко П.Г., Троцко А.В. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов. – Белгород.: Издательство Белгородского госуниверситета, 1997. – 284 с.

30. Мелецінек А. Інженерна педагогіка. Практика передачі технічних знань: Пер. з нім.– Харків, 2001. – 240 с.

31. Методы педагогических исследований / Под ред А.И.Пискунова М., 1979.

32. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал. М., 1994.

33. Мойсеюк Н.С. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001. – 608 с.

34. Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. – Волгоград : Перемена, 1995. – 152с.

35. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Петухов М.А. Основы профессионально-педагогической деятельности: Учеб. Пособие для студ. Учреждений сред. Проф. Образования. – М.: Мастерство, 2002. – 288 с.

36. Ничкало Н.Г. Професійна освіта: Словник: Навч.посіб./ Уклад. С.У.Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища школа, 2000. – 380с.

37. Педагогiка / За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 544с

38. Педагогiчна майстернiсть: пiдручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, I.Ф.Кривонос та iн.: За ред. I.А. Зязюна. – К.: Вища шк.,1997. – 349 с.

39. Педагогика / Под общей ред. А.П.Кондратюка. -– К.: Вища шк., 1982. – 382 с.

40. Педагогика высшей школы. Учебное пособие / Отв. Ред. Н.Д. Никандров. – Л.: ЛГПИ, 1974. – 116с.

41. Педагогика высшей школы: Учебно-методическое пособие / Науч. ред. Н.М. Пейсахов. – Изд-во Казанского ун-та, 1985. – 192 с.

42. Педагогика: Учеб. пособие для ст-тов пед. ин-тов по спец N2121 / C.П. Баранов, Л.Р. Болотина, В.А. Сластёнин и др. / Под ред. С.П.Баранова, В.А.Сластёнина. – М.: Просвещение, 1986. – 336 с.

43. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.

44. Педагогика: Учебное пособие для педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 512с.

45. Педагогика: Учебное пособие для ст-в пед. ин-ов – М.: Просвещение, 1968. –526 с.

46. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М., Российское педагогическое агентство, 1996. – 604 с.

47. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И.Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640с.

48. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. – М.: Школа-Пресс, 1998. – 512с.

49. Педагогика и психология высшей школы: учеб. пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 544 с.

50. Пидкасистый П.И., Портнов М.Л. Искусство преподавания. Первая книга учителя. – М.: Изд-во «Российское педагогическое агентство», 1998. –184с.

51. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У.Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г.Ничкало. – Вища шк., 2000. – 380с.

52. Профессиография инженера-педагога: Разработка / Э.Ф.Зеер, Н.С.Глуханюк, Свердловск – СИПИ, 1989. – 43 с.

53. Психология и педагогика. Учеб. пособие для вузов./ Отв. ред. Радугин А.А. – М., 1997. – 256 с.

54. Психолого-педагогический словарь для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений. – Ростов н/Д.: изд-во «Феникс», 1998. – 544 с.

55. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. – СПб.: Питер, 203. – 432 с.

56. Скакун В.А. Организация и методика профессионального обучения: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2007 – 336с.

57. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е.С.Мн.: "Современное слово", 2001. - 928 с.

58. Теория и практика педагогического эксперимента. / Под ред. А.И.Пискунова, Г.В.Воробъева, – М.: Педагогика, 1979. – 208 с.

59. Черепанов В.С. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. – М.: Педагогика, 1989. – 152 с.

60. Энциклопедия профессионального образования: В 3-х т. / Под ред. С.Я. Батышева. –М., АПО. 1998. — 568 с, ил. Т. 1 – А–Л –1998.

61. Якиманская И.С. Развивающее обучение. – М.: Педагогика,1979. – 144с.

62. Якунин В.А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты. – Л.: Издательство Ленингр-го ун-та, 1988. – 160с.

63. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / Европ. ин-т экспертов. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А.: Изд-во «Полиус», 1998. – 639с.