До виконання курсових робіт

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

з дисципліни

«ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ»

для спеціальності: 6.040202 – «Соціальна робота»

Запоріжжя

2012 р.

Методичні вказівки до виконання курсових робіт з дисципліни: «ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ», для спеціальності 6.040202 – «Соціальна робота». – Запоріжжя: КПУ, 2012. – 31 с.

Укладач: к.с.н. Серга Т.О.

ЗМІСТ

1.	Загальні положення
2.	Орієнтовна тематика курсових робіт
3.	Вимоги до структурних елементів курсової роботи, їх обсяг
4.	Вимоги до оформлення курсових робіт
5.	Порядок перевірки та оцінювання курсових робіт
6.	Порядок захисту курсових робіт
7.	Додатки

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.

Як свідчить практика, залучення до наукової роботи з дисциплін, які вивчаються, робить знання студентів предметними, стимулюючи їх засвоєння. Причому науково-дослідна діяльність є органічною частиною і обов'язковою умовою успішної роботи вищих навчальних закладів. Студенти не лише отримують найновішу наукову, практичну інформацію від викладачів на лекційних і семінарських заняттях, лабораторних роботах і виробничих практиках, а й беруть участь у наукових дослідженнях.

Зміст і структура науково-дослідницької діяльності студентів забезпечує послідовність засобів і форм її проведення відповідно до логіки навчального процесу. Науково-дослідницька діяльність студентів при виконанні курсової роботи сприяє формуванню наукового світогляду, оволодінню методологією та методами наукового дослідження; розвитку творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів; формуванню навичок самостійної роботи; а також здатності застосовувати теоретичні знання у своїй професійній діяльності.

Студенти в курсових роботах із спеціальних дисциплін, якою є дисципліна «Технології соціальної роботи», використовують елементи наукових досліджень у формі наукового пошуку, готують огляд літератури і розробляють пропозиції, що містять елементи новизни з теми роботи; узагальнюють передовий практичний досвід, застосовують математичні методи, комп'ютерну та організаційну техніку, інформаційні технології. Проблеми наукового пошуку, які відображені у курсових роботах студентів, мають знайти своє продовження у дипломній роботі.

Мета даної розробки – надати методичну допомогу студентам у написанні курсових робіт відповідно ступеню підготовки фахівців, зорієнтувати в оформлені наукових досліджень відповідно до вимог, що ставляться до таких робіт. Методичні рекомендації містять матеріал, у якому детально розглянуто процес підготовки курсової роботи, наведено правила її оформлення та захисту. Вони призначені для студентів спеціальності «Соціальна робота», освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».

2.ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Основним критерієм при виборі теми курсової роботи є науковий і практичний інтерес студента. Теми курсових робіт і розглядувані в них питання повинні мати теоретичне та практичне значення, бути пов’язані з проблемами су­часної соціальної роботи.

Тема курсової роботи, як правило, складається з виду (чи декількох видів) технологій соціальної роботи та групи клієнтів, в роботі з якою ці технології найчастіше використовуються. Орієнтовно тема курсової роботи може виглядати наступним чином:

1. Технологія діагностики в соціальній роботі.

2. Технологія консультування в соціальній роботі з конфліктними сім’ями.

3. Технологія консультування в соціальній роботі з неблагополучними сім’ями.

4. Технологія посередництва в соціальній роботі.

5. Технології соціальної профілактики дезадаптивної поведінки у дітей та підлітків.

6. Соціальна профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі.

7. Технології соціальної профілактики та реабілітації адитивної поведінки.

8. Соціальна профілактика домашнього насильства.

9. Соціальна реабілітація жертв домашнього насильства.

10. Соціальна профілактика торгівлі людьми.

11. Соціальна реабілітація девіантних дітей та підлітків.

12. Соціальна адаптація дітей з особливими потребами.

13. Технології соціальної реабілітації інвалідів.

14. Технології соціальної терапії в роботі з девіантними дітьми та підлітками.

15. Форми соціальної опіки та піклування над неповнолітніми в Україні.

16. Соціальна експертиза в соціальній роботі.

17. Соціальне проектування в соціальній роботі.

18. Технології зв'язків з громадськістю в діяльності соціальної служби.

19. Організаційно-управлінські технології в менеджменті соціальної служби.

20. Роль соціальної реклами в соціальній роботі.

21. Пропаганда здорового способу життя серед дітей та молоді.

22. Використання соціологічних технологій в соціальній роботі.

23. Соціально-педагогічні технології роботи з сім’єю, що потрапила у складні життєві обставини.

24. Психологічні технології в соціальній роботі.

25. Медико-соціальні технології роботи з фізично хворими людьми (сердечно-судинні, онкозахворювання, туберкульоз).

26. Соціально-економічні технології підтримки населення.

27. Соціально-педагогічні технології роботи з дітьми групи ризику.

28. Соціально-педагогічні технології роботи з «дітьми вулиці».

29. Соціальна робота з дезадаптованими (девіантними) дітьми і підлітками.

30. Технології соціальної роботи з жінками.

31. Технології соціальної роботи з людьми літнього та старого віку.

32. Технології соціальної роботи з інвалідами.

33. Соціально-педагогічні технології роботи в пенітенціарній системі.

34. Соціальна реабілітація звільнених з міст позбавлення волі.

35. Соціальна адаптація військовослужбовців та їх сімей.

36. Соціальна профілактика бездомності та безпритульності.

37. Технології соціальної роботи з особами, схильними до адиктивної поведінки (тютюнопаління, алкоголізм, токсикоманія, наркоманія, азартні ігри, комп'ютерна залежність).

38. Технології соціальної роботи з особами, які мають ризиковану сексуальну поведінку (раннє статеве життя, проституція, сексуальні меншини).

39. Технології соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими особами.

40. Соціальна реклама в профілактиці розповсюдження ВІЛ/СНІД.

41. Діагностичні технології в соціальній роботі з суїцидентами.

42. Соціально-психологічні технології роботи з особами, що зробили спробу суїциду.

3.ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ, ЇХ ОБСЯГ

Оформлення наукових досліджень у вигляді курсової роботи у стислій формі передбачає наявність наступних компонентів структури:

1. Титульна сторінка.

2. Зміст із посиланням на сторінки.

3. Перелік умовних позначень (за необхідності).

4. Вступ.

5. Основна частина.

6. Висновки.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (за необхідності).

На титульному листі вказується: повна назва вузу, в якому виконувалась курсова робота, назва інституту, кафедри, повна назва теми роботи, прізвище та ініціали студента, прізвище, ініціали, вчене звання і ступінь керівника, рік і місце виконання роботи (див. Додаток А).

Зміст розташовують безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів; висновки; список використаних джерел; додатки (якщо вони є) й указують номери сторінок, на яких знаходиться початок матеріалу (див. Додаток Б).

За необхідності всі прийняті в тексті роботи малопоширені умовні позначення, скорочення й терміни пояснюють у переліку умовних позначень, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку. Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, скорочення й терміни, праворуч ‒ їх детальну розшифровку (див. Додаток В).

Вступ (до двох сторінок) доцільно писати після написання основної частини курсової роботи. У вступі обґрунтовують актуальність обраної теми.Актуальність ‒ це соціальна значущість обраної теми, що складаєть­ся з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду, ви­рішення нових теоретичних завдань, розкриття методів використан­ня теорії в конкретних умовах діяльності. Далі коротко описують, що зроблено для розв’язання проблеми. Потім окреслюють недостатньою мірою вивчені її аспекти та обґрунтовують власний вибір темидослідження.

Після цього виокремлюють об’єкт і предмет дослідження. Під об’єктом дослідження розуміються об’єктивні, не залежні від дослід­ника стани, процеси, властивості чи особливості діяльності. Поняття «предмет» вужче від поняття «об’єкт». Предмет дослідження ‒ це не просто один аспект, частина об’єкта, а такий аспект, завдяки якому можна зрозуміти сутність об’єкта, збагатити уявлення про характе­ристики об’єкта загалом.

У випадку наукових розробок з дисципліни «Технології соціальної роботи» об’єктом дослідження виступає, як правило, певна група клієнтів, а предметом ‒ та чи ті технології, що використовуються в роботі з нею. Наприклад, у курсовій роботі на тему «Технологія консультування в соціальній роботі з неблагополучними сім’ями» об’єкт дослідження ‒ неблагополучні сім’ї, а предмет ‒ технологія консультування неблагополучних сімей.

При написанні вступу слід визначити мету дослідження. Грамотно сформульована мета наукового дослідження повинна відображувати очікуваний, кінцевий результат від виконання роботи ‒ позитивний ефект, у вигляді суспільної та конкретної соціальної користі, віднесеної до основного предмета дослідження. Наприклад, мета може виглядати наступним чином: розробка рекомендацій щодо удосконалення технології консультування неблагополучних сімей.

Згідно з метою дослідження висуваються завдання. Завдання ‒ це частина мети, і вони не можуть бути ширшими від мети. Завдання дослідження можуть включати:

- вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, їх подальше вдосконалення);

- всебічне (і експериментальне) вивчення проблеми, виявлення її типових особливостей;

- обґрунтування підходів до вирішення проблеми;

- експериментальна перевірка запропонованої системи заходів, їх відповідності критеріям оптимальності;

- розробка методичних рекомендацій і пропозицій щодо вико­ристання результатів дослідження у практиці роботи відповід­них установ (організацій).

Як правило, завдання дослідження формулюються у відповідності до розділів курсової роботи ‒ до їх кількості та змісту.

Кінцевим елементом вступу повинно бути обґрунтування обраних методів дослідження. Оскільки курсова робота передбачає проведення нескладного наукового дослідження, то вона вимагає від студента володіння основними його методами:

1) загальні методи наукового пізнання (діалектичний, логічний та історичний методи, ідеалізація, формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання);

2) методи теоретичного дослідження (вивчення літературних, архівних, нормативно-правових документів та інших джерел);

3) методи емпіричного дослідження:

- методи накопичення первинної інформації про стан досліджуваного явища (спостереження, порівняння, вимірювання, опитування, метод експертних оцінок, лабораторний експеримент);

- методи статистичного аналізу, що мають цільове призначення ‒ обробку отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту (кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та інші).

Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що, залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов, окремі методи можуть мати переважаюче значення.

Основна частина

Перший розділ (близько десяти сторінок) роботи присвячується висвітленню теоретичних аспектів проблеми (об’єкту дослідження) на основі аналізу наукових літературних джерел і власних досліджень. Огляд літературиз теми дослідження включає найцінніші, найактуальніші роботи.

Добір і вивчення літератури для виконання курсової роботи є одним з важливих етапів роботи студента. Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції.

У кожному разі при використанні літературних джерел необхідно вказувати, звідки воно запозичене. Курсові роботи без таких посилань до захисту не допускають­ся.

У першому розділі курсової роботи, як правило, описують влас­не бачення об’єкту дослідження. У назву розділу можна включити формулювання проблеми, але в ширшому контексті. Загалом назва і зміст цього розділу повинні вказувати на стан досліджуваної пробле­ми. Завершити огляд треба коротким висновком про ступінь вивченості в літературі основних аспектів теми.

Другий розділ роботи (близько десяти сторінок) присвячується опису предмета дослідження, тобто конкретних способів, методів, технологій соціальної роботи з певною групою клієнтів. Цей опис робиться також на основі аналізу наукових літературних джерел і власних досліджень.

Третій розділ курсової роботи(близько десяти сторінок) є власним практичним внеском студента у зміст досліджуваної проблеми. Змісттретього розділузначною мірою залежить від стратегії дослідження. Зазвичай спочатку наводять характеристику методів і авторських методик, що використовуються для дослідження пробле­ми.

Далі описують конкретні методики і процедури здійснення дослідження. Якщо методика стандартизована й часто використовується в науковому обігу, можна обмежитись посиланням на автора методики і джерело. Якщо методика маловідома, потрібно викласти її докладні­ше. Слід описати також процедуру дослідження: коли і за яких умов воно виконувалось, а також методи обробки даних. Емпіричне дослідження повинно ґрунтуватись на додержанні етич­них принципів роботи соціального працівника.

У цьому розділі розкривають зміст практичної роботи, характери­зують і описують результати дослідження. Кінцевим підсумком третього розділу, а також логічним результатом всього дослідження повинна бути власна розробка студента у напрямку рішення обраної проблеми дослідження. Це може бути:

1) пошук шляхів удосконалення існуючих методів та технологій соціальної роботи (наприклад, розробка рекомендацій);

2) розробка нової власної технології (діагностичної методики; програми діяльності соціального працівника, команди спеціалістів або соціальної служби; моделі нової соціальної служби; соціального проекту тощо).

Завершуючи написання курсової роботи, необхідно систематизувати ілюстра­тивний матеріал. Ілюстрації можна подавати в тексті або оформити як додатки.

Звертаємо увагу на те, що кожен підрозділ та розділ курсової роботи повинен закінчуватися короткими висновками, що відображають найсуттєвіший зміст набутих у процесі дослідження знань.

Висновки (дві-три сторінки). Наприкінці курсової роботи наводять підсумки, де у стислому вигляді подають суттєві результати роботи згідно з її метою і завданнями. Висновки мають бути всебічно обґрунтовані в тексті роботи. Вони повинні коротко, але ґрунтовно резюмувати проведене дослідження. Основна вимога до цієї частини ‒ не повторювати зміст вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.

Список використаних джерел. Список використаних джерел ‒ елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список ‒ одна із суттєвих частин роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Основними джерелами наукової інформації є монографії, словники, енциклопедії, науково-інформаційні довідники, хрестоматії, збірники наукових праць, періодичні видання, навчальна література, надруковані документи, інформаційні ресурси Інтернету. Щодо останнього, слід зауважити, що науковим джерелом вважаються тільки офіційно зареєстровані сайти офіційних установ (наприклад Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, науково-дослідних інститутів, наукових бібліотек), документи приватного походження, наукова література (монографії й статті). При виявленні необхідного для роботи матеріалу дослідник повинен зафіксувати точну електронну адресу (так званий URL) і дату звертання до сайту.

Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць (див. Додаток Г).

Додатки. У разі потреби для повноти сприйняття курсової роботи до додатків можна включити допоміжний матеріал: проміжні математичні розрахунки, формули та таблиці; інструкції та методики; ілюстрації допоміжного характеру.

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

Оптимальний обсягкурсової роботи без списку використаних джерел і додатків повинен складати 30-40 сторінок. Робота виконується в одному примірнику.

Роботу оформляють на аркушах формату А4 (210x297мм). Роботу виконують машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

За машинного (комп'ютерного) способу роботу виконують із розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного його заповнення та висотою літер і цифр не менш ніж 1,8 мм (текстовий редактор ‒ WORD; гарнітура шрифту – Тimes New Roman, розмір шрифту ‒ 14, міжрядковий інтервал ‒ 1,5). Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п'яти знакам (відступ першої строки абзацу – 1,25 см).

Сторінки роботи повинні мати поля: ліве ‒ 30 мм, праве ‒ 10 мм, нижнє та верхнє ‒ 20 мм.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи (пункти та підпункти ‒ не бажано). Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Розділи і підрозділи нумерують таозаглавлюють. Заголовки розділів слід розташовувати симетрично середини сторінки і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок складається із двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу, підрозділу не допускається.

Відстань між заголовком розділу і подальшим текстом чи заголовком підрозділу має бути два рядки. Відстань між заголовком підрозділу і попереднім текстом ‒ два рядки, між заголовком підрозділу і подальшим текстом ‒ один рядок.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Нумерація сторінок.Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш, зміст роботи та перелік умовних позначень (якщо він є) включають до загальної нумерації сторінок, але номера сторінок на них не проставляють. Номера сторінок починають проставляти зі «ВСТУПУ».

Нумерація розділів, підрозділів.Розділі нумерують арабськими цифрами без знака №. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ» (напр., РОЗДІЛ 1), після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу, наприклад:

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ

Підрозділи теж нумеруються арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад:

1.1. Становлення і розвиток соціальної допомоги в Україні

Ілюстрації. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок», яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних (див. Додаток Д).

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, напр., «Рисунок 1.3. – Діаграма з результатами дослідження» ‒ третій рисунок першого розділу.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до зразку.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. На всі таблиці мають бути посилання в роботі.

Таблиця ­­­1

Назва таблиці

Головка	Заголовки граф	Заголовки граф
Підзаголовки граф	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф	Підзаголовки граф

Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 3.1 ‒ перша таблиця третього розділу.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої), не підкреслюючи, без крапки в кінці і вміщують над таблицею симетрично середині тексту. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Заголовна частина кожної таблиці складається з назв граф (колонок), які визначають їх зміст. Заголовки (назви) граф повинні бути короткими.

Якщо рядки таблиці або графи виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою, або поруч, або переносячи таблицю на іншу сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця» вказують один раз у правому верхньому куті над першою частиною таблиці, над іншими частинами у лівому верхньому куті пишуть: «Продовження таблиці ____» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки ‒ з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Приклад оформлення таблиці наведено у Додатку Е.

Переліки,за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або арабську цифру з крапкою, або арабську цифру з дужкою, або, не нумеруючи ‒ дефіс.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться данні в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань (списком використаних джерел), виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1-5] ...», «…у роботах [15; 32; 47]…» або цитата в тексті: «Соціальна психологія ‒ галузь психології, що розглядає закономірності взаємодії особистості і соціуму, формування і розвиток груп [5, с. 25]», де перша цифра ‒ номер джерела за переліком посилань, друга ‒ номер сторінки джерела, на якій знаходиться цитата.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел.

Перелік джерел («СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»), які використовуються в роботі наводять після висновків, починаючи з нової сторінки.

Джерела необхідно розміщувати таким способом: в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)», ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12–93 «CИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Приклади оформлення бібліографічного опису наведено у Додатку Г.

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Угорі симетрично середині сторінки малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток ___» і велика літера, яка позначає додаток. Додаток повинен мати заголовок, надрукований через рядок після слова «Додаток ___» малими літерами з першої великої, не підкреслюючи, без крапки вкінці симетрично тексту сторінки.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А» і т.д.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Ілюстрації та таблиці, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Д.3 ‒ третій рисунок додатку Д; таблиця А.2 ‒ друга таблиця додатку А.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК___ » і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

5. ПОРЯДОК ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

Наукова праця студентів повинна бути написана логічно, послідовно, необхідні умови – дотримання єдності стилю викладу матеріалу, бездоганна орфографічна, синтаксична й стилістична грамотність відповідно до встановлених норм сучасної української мови. Науковий стиль викладу має свої специфічні особливості. Його ознаками є: точність, абстрактність, логічність.

Точність ‒ це термінологічність словникового складу наукового стилю, спеціальна, термінологічна лексика.

Абстрактність виражається у використанні форми від третьої особи: «Тези С.У. Юшкова викликають певний інтерес...», або «Багато вчених вважають...», або «Провідні українські соціологи визначають адаптацію як...» і т.п. При описі власних дій або висновків, студент повинен вживати форму від першої особи в множині: «Ми зупинилися на даному питанні...», «Зупинимося докладно на...», «Ми вважаємо, що автор...» або «На наш погляд...», «На нашу думку...», «Як показують наші дослідження...».

Логічність і доказовість наукового тексту знаходять своє відбиття в його композиції. Пасивні обороти мови («піддається аналізу...», «зроблено відповідно до класифікації», «позначена відсутність переконливих доказів»), безособові пропозиції («Цікаво помітити, що такі висновки не відповідають...», «Може здатися, що визначення права...», «Загальновідомо, що...»), уживання вступних слів (по-перше, нарешті, звичайно, так званий, безсумнівно, відповідно до визначення) ‒ все це служить підкресленню логічного порядку викладу автором роботи своїх думок.

При перевірці курсової роботи основна увага звертається на зміст викладеного матеріалу, його логічність, послідов­ність, повноту, репрезентативність, загальну грамотність, відповід­ність стандартам, а також зовнішнє оформлення титульної сторінки, тексту роботи, списку використаних джерел та додатків.

6. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

Завершена курсова робота подається науковому керівнику для перевірки. Після завершення роботи над рукописом студент готує доповідь на захист перед комісією, що призначається завідувачем та складається із викладачів кафедри. Захист курсової роботи відбувається публічно перед студентською групою.

Доповідь може мати довільну форму, але в ній доцільно ви­світлити такі важливі питання роботи:

- обґрунтування актуальності теми дослідження;

- об'єкт, предмет, мета та завдання до­слідження;

- якими методами здійснювалася реалізація завдань до­слідження;

- що вдалося встановити, виявити, довести у відповідності до завдань дослідження;

- елементи новизни у теоретичних положеннях та в практич­них рекомендаціях;

- з якими труднощами довелось зіткнутися в процесі дослі­дження, які положення, або може гіпотези не знайшли підтвердження.

Доповідь не повинна перевищувати за часом 10 хвилин.

Для кращого сприймання присутніми матеріалу можна підготувати презентацію – електронну або на великих аркушах паперу – основні визначення понять, таблиці, діаграми, графіки, висновки.

Доповідь можна читати з написаного тексту, але краще розповідати. Це дасть можливість повніше уявити, наскільки ґрунтовно студент опанував матеріал наукового дослідження.

Після доповіді члени комісії і присутні студенти задають доповідачу питання. Запитання можуть бути пов'язані з темою курсової роботи, а можуть бути значно ширші від теми роботи, оскільки захист має своєю метою виявити не лише знання з теми дослідження, але й рівень підготовки студента з дисципліни, з якої написана курсова робота та рівень загальної підготовки студента зі спеціальності на даний час.

Під час захисту курсової роботи студент зобов’язаний надати ви­черпні відповіді на всі зауваження та запитання. Оцінка виставляється після захисту всіх студентів на закритому засіданні комісії і оголошу­ється на відкритому засіданні.

Результати захисту визначаються за 100-бальною шкалою оцінювання та оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Таблиця 2

Переведення балів внутрішньої 100-бальної шкали оцінювання

в 4-бальну національну шкалу та 7-бальну шкалу ECTS

Оцінка за 100-бальною шкалою	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
Оцінка	Пояснення
90-100	Відмінно	А	Відмінно
82-89	Добре	В	Дуже добре
75-81	С	Добре
67-74	Задовільно	D	Задовільно
60-66	Е	Достатньо
35-59	Незадовільно з правом перескладання	FX	Недостатньо
1-34	Незадовільно з обов’язковим повторним курсом	F	Недостатньо

7. ДОДАТКИ

Додаток А

Зразок титульного листа

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА СОЦІАЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Спеціальність: «Соціальна робота»

Виконав студент групи:	ЗС-108
	(шифр)	(прізвище, ім'я, по батькові)
Керівник:
	(посада)	(прізвище, ім'я, по батькові)

Запоріжжя

Додаток Б

Зразок змісту

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЯК ОБ’ЄКТУ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Поняття та види дитячої інвалідності
1.2. Соціальне становище дітей-інвалідів в сучасному українському суспільстві
1.3. Установи соціального обслуговування дітей з обмеженими можливостями
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
2.1. Законодавче забезпечення соціальної реабілітації інвалідів в Україні
2.2. Сутність, форми та напрямки соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ У СТАЦІОНАРНИХ ЗАКЛАДАХ
3.1. Емпіричне дослідження процесу реабілітації дітей з обмеженими можливостями в стаціонарних закладах м. Запоріжжя
3.2. Розробка міської програми ранньої соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Додаток В

Зразок оформлення переліку умовних позначень

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

БМС ‒ багатоканальні маркетингові системи

ВАТ ‒ відкрите акціонерне товариство

ВМС ‒ вертикальна маркетингова система

ЗАТ ‒ закрите акціонерне товариство

ЗМІ ‒ засоби масової інформації

ЄС ‒ Європейський Союз

СНД ‒ Співдружність Незалежних Держав

СРСР ‒ Союз Радянських Соціалістичних Республік

США ‒ Сполучені Штати Америки

і т.д. ‒ і так далі

т. ‒ тонн

тис. ‒ тисяч

% ‒ відсотки

Додаток Г

Зразок оформлення списку використаних джерел

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахметова Д.Ф. Проблема формирования готовности студентов педагогического колледжа к педагогическому общению [Электронный ресурс] // Вестник ТГПУ. Серия: ПЕДАГОГИКА, 2007. – Выпуск 7 (70). – С. 148 – 150. – Режим доступу до журн.: <http://vestnik.tspu.ru/files/PDF/articles/ahmerova_d._f._148_150_7_702007.pdf>

2. Бродовська В.Й. Тлумачний словник психологічних термінів в українській мові: Словник / Бродовська В.Й., Патрик І.П., Яблонко В.Я. – 2-е видання. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 224 с.

3. Винсент Л. Легендарные бренды: Раскрученные рекламные мифы, в которые поверил весь мир. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. – 336 с.

4. Дойле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. М.Л. Лукашевича. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 336 с.

5. Євпак А.О., Комар Д.В., Лялька Т.Г. та ін. Маркетинг в туризмі / За заг. ред. А.О. Євпака. – К.: МАУП, 2004. – 348 с.

6. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. – К.: Знания-Прес, 2002. – 317 с.

7. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р. // ВВР України. ‒ 1992. ‒ № 1. ‒ Ст. 190.

8. Маркова А.К. Пути исследования мотивации учебной деятельности школьников / А.К.Маркова // Вопросы психологии. – 1980. – № 5. – С. 47–59.

9. Чернего О. Сучасні методи аналізу середовища та їх використання у стратегічному менеджменті // Економіка України. – 1999. – № 10 – С. 90.

10. Чернего О. Сучасні методи аналізу середовища та їх використання у стратегічному менеджменті. – [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн. (або сайту): <http://www.ekonom.ua/articles/1999/klinko.htm>.

Додаток Д

Приклад оформлення рисунків

Рисунок Д.1. – Самооцінка готовності студентів-соціологів використовувати методи кількісного та якісного аналізу.

Додаток Е

Приклад оформлення таблиць

Таблиця Е.1

Одномірний розподіл відповідей респондентів на запитання

«Скажіть, будь ласка, чому Ви відвідуєте

відділення соціально-побутової адаптації?»

(у % до кількості опитаних, n=25)

№ з/п	Відповіді респондентів	%
1.	Це чудовий спосіб проведення свого вільного часу
2.	У мене багато вільного часу
3.	Я потребую організації дозвілля
4.	Мені подобається чай, який ми приймаємо після засідань
5.	У відділенні я зустрічаюсь зі своїми однодумцями
6.	У відділенні я можу відволіктися від проблем
7.	Приходжу у відділення для підтримки здоров’я
8.	Мені цікаво займатися з психологом
9.	У відділенні я отримую багато корисної інформації
	Разом:

Примітка. Респонденти мали можливість обирати до 5 варіантів відповідей, тому загальна сума відсотків перевищує 100.