Село в роки Німецько-радянської війни 1941 - 1945 років
Був червень - чаша золота, Заслужена в труді, І усміхалися вуста, Як червень, молоді. Колгоспники вже милувались, Як нива врожайна дозріла, Косити пшеницю збирались, А вранці все поле горіло... На сонячну нашу вітчизну Підступно, раптово напали, Чужинці непрохані грізну Криваву війну нав'язали. І горя людського ріка Землею бурхливо пливла. Як хмара чорна і важка, Війна в наш край прийшла. В той ранок все було спокійно, І вся земля, здавалось, спала міцно. Хто знав, що між війною й миром Лиш 5 хвилин лишалось. Село Яворівка було окуповане німецькими загарбниками 9 липня 1941 року. Під час окупації були зруйновані всі колгоспні будівлі, школа, ЗО будинків жителів. З фронтів не повернулося 74 жителі, 24 жителі замучено і закатовано, 21 вдова не дочекалася з війни свого чоловіка, а дві матері усе своє життя чекали повернення синів. Це Поплавська Станіслава Мартинівна та Лясоцька Антоніна Юхимівна. На території трьох наших сіл, у ближньому лісі, діяв партизанський загін під командуванням С.В.Старченка. розвідником у загоні був Франц Машевський. Багато молоді було вивезено до Німеччини на каторжні роботи, а саме: Нагорних Фелікса і Бальвіну, Маліновського Франца, Савчука Миколу, Вознякевича Степана, нагорну Тетяну, Нізведську Казимиру, Гусєву Юзефу, Гарбовську Юзефу та багатьох інших. Село було визволено 1 січня 1944 року о 4 годині дня (за свідченнями Маліновського Ф.М.)
По завершенню війни
Після Німецько-радянської війни на території села Яворівка проживало 42 учасники бойових дій, з них дві жінки. У наш час[Коли?] проживає один учасник бойових дій - Білецький Франц Іванович і один учасник війни в Афганістані - Щирський Станіслав Йосипович. В центрі села Лебедівка в 1959 році було встановлено пам'ятник загиблим в роки Великої Вітчизняної війни воїнам. Я не знаю, що таке війна і не бачив її, але щоразу, проходячи біля цього пам'ятника, думаю, якою ціною заплатив наш народ за перемогу. Не можу не думати про те, що моє покоління у довічному боргу перед тими, хто поліг у боях, хто віддав своє життя за наше сьогодення. Вклоняюся тим, хто поліг у боях, Хто покрив рідну землю собою. Усім поіменно, хто впав у бою, Хто відстояв нашу свободу. Серцем згадаю своїм Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим. Село в роки повоєнної відбудови Після війни було дуже важко жити, не було техніки, землю орали кіньми. Але село помалу відроджувалось. У 1950 році було збудовано школу-семирічку, В 1962 році колгосп перейменовано на колгосп ім. Свердлова, який об'єднував три села. За господарством було закріплено 3838,7га землі, з них 2254,2га ріллі. Посіви зернових становили 1000га, льону-довгунця - 200га, картоплі - 170га, кукурудзи - 60га, буряків - 50га. Налічувалось 324 селянських дворів, 673 члени колгоспу, з яких 486 працездатних. В наявності була така техніка: 11 тракторів, 3 зернозбиральні комбайни,2 силосозбиральні, 1 льонозбиральний, 1 картоплезбиральний, 8 вантажних автомобілів, 1 легковий автомобіль. Було 4 тваринницькі комплекси, де утримувалося 1400 голів великої рогатої худоби, 179 свиней, 336 овець, 90 коней та 520 голів птиці. За період з 1950 по 1990 рік в селі Яворівка збудовано клуб, магазин, фельдшерський пункт, 8 цегляних будинків для молодих сімей. В селі Лебедівка збудовано будинок культури, магазин, приміщення сільської ради, добудовано лікарню. В 1990 році в Яворівці було побудовано дитячий садочок, який працює і зараз. Працювали гуртки художньої самодіяльності. Село розквітало. У 1992 році колгосп ім. Свердлова реорганізовано в сільськогосподарське підприємство «Явір», що діє і нині. Зараз в господарстві є 200 голів великої рогатої худоби, з них 110 корів, 27 коней. Посівна площа становить 205га: зернові 105га. Є три робочі трактори і 1 вантажний автомобіль, 2 зернозбиральні комбайни. В господарстві працює 31 чоловік. Місце розташування села Кругом поглянь, усе таке чудове -Ось річечка Росяночка біжить, Між вербами ставок, неначе небо голубіє, І ліс густий видніє за селом, Лужок квітучий й кущ калини, А там з-під явора й живе джерельце б'є. Стань, зупинися й водиці чистої напийся, Вона здоров'я й сили додає. Поглянь, гніздо лелече, небо веселкове, Тут завжди чую спів я солов'я, Чи впізнаєш це село чудове? Так, це рідна Яворівонька моя! Це часточка великої держави, Що Україною зоветься на віки. Яворівка знаходиться в Новоград-Волинському районі за 30км від районного центру на території Лебедівської сільської ради.
В центрі села є магазин, клуб (в якому розміщена сільська бібліотека), школа, дитячий садочок. Через село проходить траса Ленінград - Одеса, яку почали будувати ще до війни, та з початком війни будівництво припинилося і досі вона не закінчена. В селі є ставок і невеличка річка Росяночка. З півдня та заходу село оточене лісом. Церкви в селі нема, а в С. Лебедівка є костел, збудований в 1920 році майстром Свідерським з дерева без жодного металевого цвяха. Будував він цей костел зі своїми чотирма синами. Село нині майже повністю газифіковане. Розпочато будівництво нової школи, але зі зміною влади воно було призупинене. Роботи в селі практично нема, тому молодь масово залишає рідні домівки у пошуках роботи. Якщо і далі влада буде так ставитися до мешканців українських сіл, то від них залишаться лише назви. Зараз село поставлене на коліна, та я вірю, що прийде час, коли воно відродиться. Незважаючи ні на що, Яворівка є моєю маленькою Батьківщиною. О Яворівонько, моя колиско! Батьківська хата, калина і верба. Все мені рідне й до болю близьке - Моє неповторне і рідне село.
Я́рунь — село в Україні, Новоград-Волинському районі Житомирської області. Населення становить 2995 осіб (2001 р.). У селі розташований Технікум землевпорядкування Житомирського національного агроекологічного університету. На південний захід від села розташований Туганівський заказник.