Теоретичні основи соціальної роботи 75

логічного діагнозу як висновку про актуальний стан психологічних особ­ливостей особистості і прогноз її подальшого розвитку [4,366].

Соціально-педагогічна діагностика — спеціально організова­ний процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями [4,373].

Об'єктом такої діагностики для соціального працівника є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на форму­вання даної особистості. Предметом діагностики є соціальпо-педагогічна реальність. Предмет та об'єкт діагностики відображаються у змісті діаг­ностики.

У соціальпо-иедагогічній діагностиці розпізнаються соціальпо-психо-логічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогіч­ного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуальпо-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).

Отже, в межах соціально-педагогічпої діагностики особистості необ­хідно:

— з'ясувати специфічні соціальні якості особистості;

— уточнити соціальну ситуацію розвитку;

— визначити міру розвитку чи деформації різних якостей та власти­востей, що обумовлені перш за все включенням людини у різні соціальні зв'язки (соціальні установки, позиції, особливості комунікації тощо).

Постановка соціальио-педагогічного діагнозу неможлива без опори на теоретичне уявлення про той чи інший феномен, який вивчається. Наприклад, досліджуючи соціальну ситуацію розвитку дітей, необхідно спиратися па відповідні дослідження, що характеризують її сутність. Наприклад, вивчаючи соціальїю-педагогічпу занедбаність дитини, необх­ідно з'ясувати її причини, ознаки і прояви цього явища у різних вікових групах; виявляючи підлітків з агресивною поведінкою, слід прийняти ту чи іншу концепцію формування дитячої агресивності (психоаналіз — "агресія як спосіб зняття напруги і психологічний захист"; біхевіоризм — агресія як навчання подібній поведінці та інші).

Тільки па основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального працівника формуються навички здійснення діагностичного

76 Соціальна робота

процесу. Наприклад, для соціально-педагогічної занедбаності такими важ­ливими ознаками є дисгармонія особистісного розвитку, низький рівень розвитку суб'єктивних якостей (самосвідомість, спілкування та діяльність), порушений образ "Я" та соціальна дезадаптація. Крім того, порушена взаємодія дитини з мікро соціумом (батьки, вчителі, ровесники).

Психологічна, соціально-иедагогічна діагностики вбирають величез­ний арсенал різноманітних методик, які дозволяють вивчати особистість тієї людини, яка звернулась за допомогою, її почуття, переживання, установки, структуру взаємовідносин з оточенням, виявити індивідуаль­но-психологічні особливості людини чи групи. Особливу групу цих ме­тодик складають ті, які створені для вимірювання особистості в цілому та окремих її властивостей.

Особистість — це динамічна система, відкрита для зовнішніх впливів, яка реагує на зміни середовища. Вищі рівні самосвідомості, соціальна спрямованість та ієрархія цінностей індивіда формується не лише винят­ково під впливом соціуму, але залежить також від індивідуального троп­ізму, вибірковості, неусвідомленого потягу, що значно обмежує вибір конкретної людини при освоєнні нею різноманітності оточуючого світу. Отже особистість — надзвичайно складне явище в плані теоретичного аналізу, а в плані вимірювання — ще складніше.

У плані генезису діагностики особистості виокремлюють такі підходи.

1. Типологічний. Його суть полягає в зведенні нескінченного числа індивідуальних варіацій до невеликої кількості типових портретів — типів.

2. Психометричний. При цьому діагностичному підході акцент ро­биться на описі індивідуальних особистіших рисах клієнта.

3. Проективний. Цей підхід спрямований иа діагностику цілісної осо­бистості.

Завдання соціальпо-психолого-иедагогічної діагностики в соціальній роботі полягають у вивченні:

— особистісних, індивідуально-психологічних особливостей клієнта;

— позитивного і негативного впливу мікросоціуму на клієнта;

— виховного потенціалу мікросередовища клієнта;

— дослідженні "проблемного поля" особистості клієнта.

У роботі з клієнтом слід застосовувати комплексне дослідження. Зокрема, бесіди за певною схемою, спостереження, комплекс методик різного рівня складності. У процесі комплексної діагностики доцільно чергувати вербальні та невербальні, малюнкові, ігрові методики. Важли-