Теоретичні основи соціальної роботи 47

Грецьке слово "метод" означає шлях, спосіб пізнавальної, практич­ної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності [10 — 74]. Нині під методом розуміють найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим цілям.

Метод у соціальній роботі виконує подвійну роль, оскільки він вис­тупає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з іншого боку — як конкретна дія, що сприяє якісній зміні існуючого об'єкту (суб'єкту). З цим підходом І.Г.Зайпишева перегукується визначення "метод соціальної роботи", що запропоновано російськими вченими М.В. Ромм та Т.А. Ромм. Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослід­ження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети.

Ґрунтуючись на цих підходах, будемо під методом соціальної робо­ти розуміти спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушен­ня в розвитку об'єкту(суб'єктуСоціальної діяльності. По відношен­ню до соціальної роботи можна говорити про дві групи методів: методи соціальної роботи як наукового знання і як практичної діяльності [6].

Торкаючись питання класифікації методів соціальної роботи, варто зазначити, що цей компонент організації соціальної роботи в спеціальній літературі знаходиться лише в стадії становлення. Але помітною є тен­денція розгляду класифікацій методів соціальної роботи через призму ступеню спільності, що обумовлено інтегративним характером теорії та практики соціальної роботи. На цій підставі в класичній літературі з соціальної роботи визначають наступні групи методів:

1 .Загальні (філософські) методи, які існують як єдність світогляд­ної методологічної позиції суб'єкта соціальної роботи в різних видах діяльності. Загальні методи визначають шлях, спосіб пізнання і перетво­рення дійсності, мислення. Одним із основних методів соціального пізнання є метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в тому, що процес виявлення і осмислення фактів, подій, явищ ґрунтується на відбитті у свідомості дослідника об'єктивної діалектики самої соціальної дійсності. При цьому, будь-яке явище чи подія розглядаються в стані свого станов­лення та розвитку, що відкидає можливість суб'єктивності у відсіюванні та тлумаченні фактів. Діалектика як метод наукового дослідження роз­ширює можливості соціального передбачення та прогнозування тому, що

48 Соціальна робота

дозволяє віднайти найбільш глибинні причини і зв'язки подій, що відбу­ваються, визначити їх внутрішні закономірності, і внаслідок цього, по­значити тенденції, що в них зароджуються. Для матеріалістичної філо­софії соціальна робота — це діяльність, результатом якої є створені матеріальні і духовні цінності, яка спрямована, перш за все, на створен­ня матеріального продукту. На відміну від цього ідеалістична філософія дивиться на будь- яку діяльність по формуванню людини,як на "звору­шення і піднесення всієї людської істоти, спрямованої на інше, вище життя, нове буття". Тому визначення методологічного підходу (матеріа­лістичного чи ідеалістичного) на сьогодні в теорії соціальної роботи є одним з найменш окреслених питань [ 8 ].

І.Загальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях сусп­ільної діяльності, в тому числі і в соціальній роботі. Вони визначають деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу. В сучасній літера­турі з проблем соціальної роботи [б, 11, 12] найбільш часто згадуються такі загальнонаукові методи:

— метод наукової абстракції;

— метод аналізу та синтезу;

— метод індукції та дедукції;

— метод єдності спільного та особливого;

— історичний метод;

— .метод пересування від простого до складного;

— метод єдності якісного та кількісного аналізу;

— генетичний метод;

— конкретно-соціологічний метод;

— метод формалізації;

— метод аналогії;

— системно-структурний метод .

3. Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи іншій системі знань. Ці методи після відповідної трансформації викорис­товуються в соціальній роботі. Варто зазначити, що відносно цієї групи методів в літературі не існує єдності визначень. Одну систему дій деякі автори називають методом, другі — методикою, інші -технікою чи тех­нологією. Така різниця у підходах пов'язана, на нашу думку, з тим, що методи соціальної роботи багато в чому обумовлюються специфікою об'єкта, а також — спеціалізацією соціального працівника, структурою соціальних служб, підрозділів тощо.