Роль і місце методики у шкільному навчанні історії

Сьогодні в Україні відбувається реформа навчально-виховного процесу всієї шкільної освіти. Історія як навчальний предмет своїми специфічними можливостями має сприяти розвитку нових рис осо­бистості, її активній інтеграції у демократичне суспільство, що розви­вається, та розумінню його цінностей. Тому викладання історії сьо­годні потребує нового концептуального підходу як до змісту шкільної історичної освіти, так і до відбору та створення сучасних, найбільш ефективних навчальних, педагогічних технологій (моделей організації навчання). Головною метою методики історії як науки є обґрунтування наукових основ шкільної історичної освіти і шляхів її вдосконалення відповідно до потреб суспільства. Методична наука покликана озброїти вчителя історії змістом і педагогічними підходами до нав­чання, знаннями, вміннями і навичками, необхідними для ефективної історичної освіти, виховання і розвитку учнів.

Предмет і головна мета методики викладання історії обумовлюють її основні завдання:

- вивчення основних тенденцій розвитку вітчизняної методичної думки;

- на основі теоретичного з'ясування змістовної суті компонентів процесу навчання історії та зв'язків між ними, визначення основних умов і принципів навчання, їх кваліфікований аналіз, структурування, узагальнення і доступний для сприйняття та застосування опис;

- виявлення об'єктивно існуючих зв'язків між компонентами нав­чання, протиріч та закономірностей їх розвитку;

- визначення способів та критеріїв моніторингу й оцінки якості історичної освіти;

- напрацювання, розробка нових ефективних моделей навчання з використанням досвіду і актуальних об'єктивних потреб історичної освіти.

У сучасних умовах, коли йде складний, суперечливий процес трансформації шкільної історичної і суспільствознавчої освіти, найбільша увага приділяється вдосконаленню її структури і змісту. Серед методичних проблем змісту важливе місце посідають проблеми

застосування нових методологічних підходів до його відбору, питан­ня співвідношення фактів і теоретичних узагальнень, формування іс­торичних образів і понять, розкриття сутності та тенденцій історично­го процесу, розвивальні можливості історичної інформації та ін. До іншої групи проблем відносяться питання, пов'язані з розвитком істо­ричного мислення, свідомості, громадянськості учнів, формування в них розумової самостійності, які вимагають наукового обґрунтуван­ня відповідних методів, прийомів і засобів навчання.

Завданням методичної науки є також розкриття оптимальних умов успішного досягнення у комплексі основних цілей виховання, освіти і розвитку особистості дитини засобами історії.

Розробляючи систему навчання історії, методика розв'язує і конк­ретні запитання:

- Які завдання (передбачувані результати) потрібно і можна стави­ти перед навчанням історії на конкретному уроці чи при вивченні тієї чи іншої теми, курсу?

- Чому вчити? Якими мають бути структура того чи іншого шкіль­ного курсу? Як відібрати матеріал для конкретного уроку?

- Яким чином має бути організована пізнавальна діяльність шко­лярів?

- Які види навчальних посібників потрібні? Як вони мають бути побудовані, щоб сприяти досягненню оптимальних результатів у на­вчанні?

- Як викладати матеріал? Які методи і прийоми використати для досягнення оптимальних результатів?

- Як враховувати результат навчання і використовувати отримані результати для удосконалення процесу навчання?

- Які міжкурсові та міжпредметні зв'язки треба встановити? Яким чином?

- Як розвинути особистість дитини, які життєві компетенції і яким чином формувати?

Зараз, коли в історичній освіті поступово набуває значення компетентнісно-орієнтований підхід, а інформація стає плюралістичною і різноманітною, вчитель історії стикається з проблемами не тільки ди­дактичного чи інформаційного характеру. Школа самостійно перебо­рює світоглядний і морально-ціннісний вакуум у суспільстві, бере участь у пошуку і формуванні цілей і пріоритетів освітньої політики. В останні роки розробляються й застосовуються інноваційні техно­логії, що охоплюють сучасні тенденції і напрями розвитку освіти¹⁴. Обговорюється питання про місце і роль вчителя історії в освітньому процесі. Багато вчених вважають, що головна проблема, яка гальмує реформу, - це підготовка вчителів. Дискусії, що розгортаються, під-

¹⁴ Див.: Момот Л., Ломако Л. Технологія формування емоційно-оцінної діяльності учнів у процесі навчання // Історія в школі. - 2002. - № 8. - С. 1-5.

тверджують думку, що найважчим є руйнування стійких стереотипів мислення і поведінки, що склалися за довгий період існування уніфіко­ваної освіти, авторитарного викладання, директивного контролю.

*Подумайте____________________________________________

Уважно прочитайте текст і заповніть пропуски за допомогою інформації в дужках. Результати роботи обговоріть у парах. Свою точку зору аргументуйте.

Знання основ методичної науки дозволяє шкільному вчителю та сту­денту, майбутньому вчителю історії:

— визначити і конкретизувати ... і ... навчання по класах, курсах, розділах, темах;

— відбирати ... відповідно до цілей і завдань навчання, пізнавальних можливостей учнів;

— співвідносити зміст навчання з ... які треба застосувати для до­сягнення результатів навчання;

— передбачати і виявляти ... вносити корективи у педагогічну діяльність

— розробляти ... для виявлення результатів навчання; (цілі і завдання; прийоми, методи і форми навчання; тести, логічні завдання, проблемні та інші питання; результати навчання; зміст навчальної інформації).

Перевірте себе

1. Якими є завдання методики як науки?

2. Яку роль вона відіграє для вчителя-практика?

3. Які проблеми методики історії є найбільш актуальними сьогодні?