Методична робота у загальноосвітньому закладі

Значення методичної роботи для підвищення рівня педаго­гічної майстерності вчителя.Основні завдання методичної роботи випливають із Закону України „Про освіту" (1999), Положення про методичну роботу та інших документів, які стосуються проблем роз­будови вітчизняної освіти. Учительська професія - одна із тих про­фесій, які вимагають постійного удосконалення. Адже об'єктом, на який спрямовуються зусилля педагога, є підростаюча людина, яка як системне утворення за своєю складністю перевершує будь-який ме­ханізм, будь-коли створений людськими руками. Швидкий розвиток науки, поява новітніх виробничих технологій, нові вимоги до фахів­ця будь-якої галузі виробництва формують те соціальне замовлення суспільства освіті, яке вимагає нових підходів до процесів навчання, виховання та розвитку особистості. Щоб відповідати цим вимогам, кожному педагогу необхідно постійно удосконалювати свою педаго­гічну майстерність, збагачувати свій методичний арсенал. Дві обста­вини засвідчують ускладнений характер методичної роботи у загаль­ноосвітньому закладі. Перша з них пов'язана з тим, що кожний вихо­ванець є неповторною відкритою системою, яка потребує від учителя особистісно орієнтованих підходів. Друга стосується індивідуальної творчості кожного педагога, потреба в якій випливає знову ж таки із системно неповторної організації його особистості.

562_________________________________________________ Педагогіко

Таким чином, основним завданням методичної роботи є допомога вчителю у створенні індивідуальної творчої лабораторії, в якій би він міг вивчати та впроваджувати у власну педагогічну практику досяг- нення передового педагогічного досвіду, педагогічної та суміжних із нею наук, проводити власні експериментальні дослідження, на основі яких вибудовувати індивідуальний творчий стиль, що дозволяло б йо­му бути на висоті поставлених перед ним освітніх завдань.

З появою в Україні акмеологічних шкіл виникає необхідність у фор­муванні нового типу педагога, який покликаний бути фахівцем з роз­витку дитини засобами предметного навчання, корекційно-розвиваю-чих технологій та технологій розвитку обдарованості й творчості. Він повинен знати і вміло використовувати акмеологічні закономірності досягнення вершин не лише у розвитку підростаючої людини з позицій цілісності її внутрішнього світу, а й акмеологічні технології самороз­витку на шляху професійного самовдосконалення. За таких умов адмі­ністрація освітнього закладу, вчитель та учень у творчому співробітни­цтві покликані забезпечити одне одному успіх власної самореалізації. Зміст та форми методичної роботи у загальноосвітньому за­кладі.Змістова спрямованість методичної роботи визначається таки­ми основними напрямами:

1. Зміцнення методологічних основ професійної діяльності педа­гога за рахунок:

а) вивчення важливих положень філософії сучасної освіти, що пе­
редбачає освоєння: філософських підвалин педагогіки гармонійної ці­
лісності; філософії освіти, заснованої на визнанні пріоритетного зна­
чення ідей педоцентризму, релятивізму і плюралізму; сучасної філо­
софії освіти, заснованої на ідеї поєднання досягнень холістського та індивідуально-плюралістичного напрямів освіти; філософських основ автентичної педагогіки; філософії нестабільності лауреата Нобелів­ської премії І. Пригожина; філософських основ діалогової взаємодії основних суб'єктів освіти (школа діалогу культур); системи філософських принципів субстанціональної єдності та діалогової згоди як мінімальної базової основи сучасної освіти; сучасних філософсько-ме­тодологічних засад вирішення проблем співвідношення традиційно-інформаційної та інноваційно-творчої функцій освіти, формування всебічно розвинутої людини сучасної епохи, розвитку її духовності;

б) ознайомлення з досягненням акмеологічної та суміжних із нею
наук (педагогіки, психології, психотерапевтики, сугестології, сугесто-
педії, фізіології, генетики та ін.) для розкриття внутрішніх резервних
комплексів особистості як вихованця, так і самого вчителя з метою

Розділ 5. Школознавство______________________________________ 563

найповнішої самоактуалізації та досягнення на цій основі вершинних здобутків у руслі автентичної спрямованості обох.

2. Ознайомлення з новітніми освітніми технологіями, методика­
ми, стратегіями, тактиками, методами, прийомами педагогічної діяль­
ності з метою поліпшення якості педагогічного процесу у визначених
рамками особистої професійної діяльності.

3. Використання здобутків української національної школи та куль­
тури для формування духовного світу патріота і громадянина Україн­
ської держави.

4. Оволодіння науково-дослідними навичками, які б забезпечува­
ли не лише засвоєння напрацьованого іншими вчителями передового
педагогічного досвіду, а й формування власного творчого почерку в
педагогічній діяльності.

5. Систематичне інформування про нові нормативні державні до­
кументи та інструктивно-методичні матеріали, які стосуються педаго­
гічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах.

6. Освоєння методики вивчення ускладнених програмових тем на­
вчальних предметів із відвідуванням відкритих уроків та знайомством
із творчою лабораторією колег.

Форми методичної роботи:індивідуальні, групові, колективні.

До індивідуальнихформ належать: самоосвіта, індивідуальні консультації, наставництво, творчий звіт, участь у змаганнях „Учи­тель року".

Самоосвіта.Важливими її стимулами є, з одного боку, наявність у педагога потреби у цілеспрямованому поповненні знань, стійкий профе­сійний інтерес до педагогічної теорії та практики, а з іншого боку, участь у роботі шкільних предметних комісій, міжшкільних та районних мето­дичних об'єднань, різного рівня семінарів, науково-практичних конфе­ренцій, педагогічних читань тощо. У процесі самоосвіти виділяють такі ступені послідовних вихідних витків спіралі процесу самоосвіти:

1) елементарна (низька), безсистемна, спонтанна самоосвіта, зу­
мовлена переважно впливом зовнішніх чинників (наприклад, учите­
лю доручено підготувати виступ на засідання методоб'єднання), їй
властиві періодичний характер і недостатньо усвідомлена особистіс­
тю потреба в розвитку власних творчих здібностей;

2) допустима (середня) самоосвіта, що базується на осмисленні
особистістю багатогранної педагогічної технології, врахуванні внут­
рішніх резервів, усвідомленні тактичної мети діяльності, самоаналізі
її результатів та виявленні прагнення вдосконалювати свою професій­
ну майстерність;

564_________________________________________________________ Педагогік:

3) оптимальна (висока) самоосвіта, систематична, цілеспрямова­
на, зумовлена набуттям суб'єктом професійних знань на методоло­
гічному, теоретичному та технологічному рівнях, а також здатністю
синтезувати їх у процесі досягнення стратегічної професійної мети та
власного самоствердження;

4) ідеальна (найвища) самоосвіта, що стала для вчителя постійною.
життєво необхідною потребою і характеризується самопізнанням, са-
мореалізацією, самопрогнозуванням пошукової педагогічної роботи,
у результаті чого формується певна професійна позиція і виробляється
індивідуальний стиль професійної діяльності (Г.С.Данилова).

Індивідуальні консультації.Як правило, за стан викладання кож­ної навчальної дисципліни у загальноосвітньому закладі відповідає хтось із членів його дирекції. Вони відвідують уроки або їх систему. виховні заходи, які проводить той чи інший учитель, після чого ана­лізують їх з огляду науково-практичних вимог. Під час такого аналізу члени дирекції передають учителям не тільки свій досвід, свої педаго­гічні погляди, переконання, а й досвід інших педагогів. Намагаються розкрити залежність результатів діяльності педагога від знань та за­гальної психолого-педагогічної культури. Успіх такої індивідуальної методичної роботи з вчителем, на думку В.О.Сухомлинського, зале­жить головним чином від того, як завдяки порадам та рекомендаціям педагог оволодів методом самостійного аналізу своїх успіхів та недо­ліків. „Цій меті, - писав великий педагог, - у нас відповідають харак­тер і навіть тон порад та рекомендацій: вони випливають із спільного з учителем аналізу навчального процесу. На кожному уроці відкри­вається щось нове, думка заглиблюється в деталі, які до цього часу були непомічені. Важливо, щоб думка директора захопила вчителя, щоб директор і вчитель були запалені спільними пошуками, стали до­слідниками педагогічного процесу. Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому, бо якщо нема руху вперед, то неминуче починається відставання" (Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузь-мінський, В.Л.Омеляненко. -К., 2003. - С. 695).

Таку індивідуальну методичну роботу вчений-педагог проводив регулярно не лише з молодими вчителями, а й і з досвідченими. Радив разом із ними знаходити ту сферу творчості, з якої починається даль­ше вдосконалення педагогічної майстерності.

Наставництво.Має місце у ході стажування молодого спеціаліс­та упродовж першого року його роботи. Наставника, як правило, ди­рекція призначає з числа кращих учителів відповідної спеціальності.

Розділ 5.Школознавство_______________________________________ 565

У малокомплектних школах інколи до наставництва залучають пра­цівників райметодкабінету. Наставник допомагає стажистові адапту­ватися до нових умов діяльності, закріпити низку необхідних у цих умовах первинних умінь і навичок: планування, заповнення шкільної документації, організація класу до навчального заняття, підготовка дидактичних матеріалів, використання нових форм і методів навчан­ня тощо.

Творчий звіт учителя.Нерідко проводиться у ході атестації педа­гогічних кадрів або під час відбору кандидатур для участі в районно­му (міському) конкурсі „Учитель (вихователь) року". Передбачає про­ведення відкритого уроку (виховного заходу), виступ члена дирекції та самого вчителя з доповідями, в яких розкриваються особливості творчої педагогічної лабораторії звітуючого, ефективність використо­вуваних ним навчальних та виховних методів, засобів, форм.

Такі звіти проводяться у системі вивчення передового педагогіч­ного досвіду. Підготовка до них потребує систематизації та узагаль­нення творчих напрацювань на відповідній теоретичній основі, що активізує самоосвітню діяльність учителя.

Конкурси „Учитель року".Проводяться з 1990 р. з метою активі­зації творчих пошуків учителя у межах свого навчального предмета. Передбачають такі етапи проведення: загальношкільний, районний (міський), обласний, загальноукраїнський. Для участі у них учителеві слід систематизувати і відповідним чином оформити власний педаго­гічний досвід, визначитися зі своїм педагогічним кредо, бути готовим до проведення відкритого уроку в чужому, запропонованому комісією конкурсу, класі на запропоновану тему.

Участь у конкурсі перетворюється для кожного з його учасників у справжнє педагогічне свято., яке хоч і завдає чимало клопоту, але зу­мовлює професійну самоактуалізацію, збагачення власного методич­ного арсеналу за рахунок знайомства з творчо обдарованими високо-професійними колегами.

До групових та колективних форм методичної роботивідно­сять: предметні комісії та методичні об'єднання вчителів, науково-методичні ради, школи молодого вчителя, методичні кабінети, школи передового педагогічного досвіду, опорні школи, експериментальні педагогічні майданчики, творчі групи вчителів, педагогічні читання, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, „педагогічні мости", „педагогічні десанти".

Предметні комісії та методичні об'єднання вчителів.Предметні комісії створюються у багатокомплектних школах, у яких один і той

566________________________________________________ Педагогіка

же предмет викладають кілька вчителів, що за потреби дає можли­вість проведення методичного консиліуму. У межах району чи міста діють методичні об'єднання вчителів та виховників, які впродовж на­вчального року збираються на свої засідання 4-5 разів. На першому організаційному засіданні вибирають голову методичного об'єднання та секретаря, обговорюють та затверджують план роботи на рік. Він передбачає почергову участь членів методоб'єднання у підготовці пи­тань, які заслуховуватимуться на наступних засіданнях, та відкритих уроків, на яких практично ілюструватимуться шляхи розв'язання за­пропонованої для розгляду певної методичної проблеми.

На засіданнях, як правило, вивчаються директивні документи уря­ду, Міністерства освіти і науки України, обговорюються шляхи ви­вчення нових або ускладнених тем, передбачуваних навчальною про­грамою, експериментальні варіанти навчальних програм. Узагальню­ється передовий педагогічний або новаторський досвід, визначаються форми, методи та засоби втілення його в життя.

Науково-методичні ради.Створюються у закладах нового типу, де методична рада має науковий характер. Головою такої ради є за­ступник директора з науково-методичної роботи. Він координує всю науково-методичну роботу в гімназії чи ліцеї, запрошує до керівни­цтва творчими групами вчителів, науковців, налаштовує, координує і підтримує зв'язки з вищими навчальними закладами та науково-до­слідними інститутами, окремими їхніми кафедрами і лабораторіями.

До складу науково-методичної ради входять один чи й декілька на­уково-методичних консультантів, завідувачі кафедрами, вчителі-мето-дисти, представники учнівського наукового товариства, члени, твор­чих спілок. Рада працює над виявленням шляхів вивчення та розроб­ки загальної проблеми, освоєння оригінальних методик та технологій навчання і виховання. Вона також затверджує склад творчих груп, те­матику методичної роботи та наукових досліджень.

Школи молодого вчителя.Створюються з метою допомоги вчи-телям-початківцям у професійному становленні. У межах навчально­го закладу опікуються їхньою роботою досвідчені вчителі, директор чи його заступник із навчально-виховної роботи. Трапляється, що такі школи створюються в масштабах району, міста, мікрорайону. У таких випадках їхню діяльність організовують працівники районного або міського методичних кабінетів.

З метою уникнення заформалізованості в роботі школи молодого вчителя нерідко засідання її проводять у вигляді „голубого вогника" чи „круглого стола". Учасники такої школи отримують можливість не

Розділ 5. Школознавство______________________________________ 567

лише зосередитися на проблемах професійного самоствердження, а й ближче познайомитися, надати один одному моральної підтримки в адаптації до незвичних на перших порах умов життя і діяльності, подружитися.

Методичні кабінети.Працюють не лише у районних (міських) відділах народної освіти, а й у школах, ліцеях, гімназіях. У них на­громаджуються необхідні матеріали (педагогічна преса, описи пере­дового педагогічного досвіду, розробки оригінальних навчальних та виховних занять тощо) з метою надання вчителям та виховникам ме­тодичної допомоги.

Школи передового педагогічного досвіду.Найчастіше створю­ються за пропозиціями районного чи обласного методичних кабіне­тів. Керівником обирають вчителя-майстра педагогічної справи, якому вдалося створити індивідуальну творчу лабораторію, віднайти шляхи ефективного вирішення проблем навчання, виховання та розвитку під­ростаючого покоління. Слухачі школи (до 10 осіб) збираються на свої засідання раз у місяць і працюють за заздалегідь складеним планом. До роботи такої школи залучаються науковці, працівники районних та міських методкабінетів. Основні форми методичної роботи: лекції, семінари, засідання круглого стола, відвідування відкритих уроків, співбесіди, консультації.

Опорні школи- кращі школи мікрорайону або так званого „ку­ща", які виконують функції методичних центрів для кількох найближ­чих шкіл. Як правило, у їхніх стінах завдяки творчому педагогічному колективу напрацьовується передовий педагогічний досвід, створена належна навчально-матеріальна база, що відповідним чином відбива­ється на результатах діяльності школи.

На базі опорних шкіл часто проводяться науково-практичні конфе­ренції, семінари-практикуми, педагогічні читання тощо. Тут можна отримати індивідуальні та групові консультації, пройти стажування.

Експериментальні педагогічні майданчики.Створюються згід­но з „Положенням про експериментальний педагогічний майданчик" (1993) для реалізації педагогічних ініціатив, спрямованих на оновлен­ня змісту, форм, методів та засобів навчання та виховання підроста­ючого покоління. Статус експериментального майданчика надається після проходження спеціальної експертизи, яка передбачає визначен­ня відповідності ініціативи меті розвитку освіти, реальних можливос­тей її втілення в життя.

Ініціювати створення такого майданчика може як заклад освіти, так і окремий учитель.

568_________________________________________________________ Педагогіка

Творчі групи вчителів.Найчастіше працюють у закладах ново­го типу (5-10 чол.). Інколи створюються при обласних відділеннях Педтовариства України. Очолюють їх педагоги або науковці творчого складу, які пропагують власні творчі напрацювання, опробовуючи їх не лише в умовах роботи інших навчальних закладів, а й під час ви­вчення різноманітних навчальних дисциплін.

Напрацьовані у творчій групі доробки згодом публікуються у пе­дагогічній пресі, колективних методичних збірниках, пропагуються на семінарах-практикумах, науково-практичних конференціях, педа­гогічних читаннях.

Педагогічні читання.Одна з підсумкових форм науково-мето­дичної роботи. Проводяться як завершальний етап певних науково-педагогічних досліджень. Учасники таких читань виступають перед колегами з доповідями, рефератами, повідомленнями, завдяки яким інформують педагогічний загал про результати своїх досліджень та знайдені шляхи розв'язку досліджуваних педагогічних проблем.

Інколи педагогічні читання присвячуються ювілейним датам жит­тя великих педагогів, використання творчих здобутків яких дозволяє піднести навчально-виховний процес на вищий рівень. Часто ця фор­ма методичної роботи поєднується з бібліографічними оглядами пси-холого-педагогічної літератури, її виставками та виставками відповід­них темі читань творчих напрацювань педагогів.

Науково-практичні конференції(районні, міські, обласні, всеу­країнські) - одна із форм підведення підсумків роботи над досліджу­ваною педагогічною проблемою певного педагогічного колективу або творчих груп педагогів. Переважно проводиться у вигляді пленарного та секційних засідань. На пленарному засіданні розглядається осно­вне коло питань, що стосується досліджуваної проблеми, на секцій­них заняттях - практичні основи її розв'язання. На підсумковому пле­нарному засіданні коротко звітують керівники секцій, обговорюються і затверджуються відповідні рекомендації працівникам освіти.

Семінари-практикуми- форма методичної роботи, завдяки якій роз­криваються теоретичні та практичні основи вирішення проблем навчан­ня, виховання та розвитку підростаючої людини. Можуть проводитися для окремих груп учителів, виховників, класних керівників, керівників гурткової роботи, членів дирекції школи, які відповідають за позаклас-ну та позашкільну роботу. В останні роки практична частина семінару-практикуму найчастіше проводиться у вигляді ділових, рольових, орга-нізаційно-діяльнісних ігор, різноманітних тренінгів. Це допомагає уник­нути формалізму у методичній роботі, підвищити до неї інтерес.

Розділ 5. Школознавство___________________________________ 569

"Педагогічний міст"- це масова форма методичної роботи, яка використовується з метою взаємоознайомлення з досвідом роботи двох педагогічних колективів. Освітні заклади, у яких працюють ці колективи, можуть знаходитися в різних кінцях області. Вибирають вони один одного для взаємного ознайомлення добровільно, керую­чись необхідністю пізнання нового в освоєнні певної педагогічної системи. Питання методики тут на першому місці. Домовляються про день зустрічі спочатку в когось одного, а потім в іншого.

Відбувається знайомство з матеріальною базою школи, відвіду­ються відкриті навчально-виховні заняття, ведуться розмови зі шко­лярами. Пізніше проводиться засідання „круглого стола", упродовж якого розпочинають свою роботу „банки методичних ідей". Почер­гово „банки" кожної зі сторін представляють нові ідеї і відпускають „кредити" на їхнє освоєння. Закінчується зустріч демонстацією твор­чих обдарувань педагогів школи-господаря у вигляді нетривалої кон­цертної частини. Таким чином, праця поєднується з відпочинком.

Через тиждень-два відбувається чергова зустріч, яку організовує інша сторона. Результатами обох зустрічей є не тільки взаємне збага­чення необхідним педагогічним досвідом, а й тривалі міжособистісні зв'язки вчитєлів-предметників, класоводів, вихователів.

„Педагогічні десанти"- надзвичайно яскрава форма пропаганди нових педагогічних, у тому числі методичних ідей. „Педагогічні де­санти" започаткувалися на Рівненщині. Як правило, проводяться в по­ліських північних, віддалених від обласного центру районах.

Відбувається це так. У будь-якій сільській школі чи школі райцен­тру, де тільки дозволяє приміщення, у визначений день зранку збира­ються педагоги району (хто бажає) для творчої зустрічі з „десантни­ками".

Група „десантників" складається з творчої групи учителів облас­ті, яка працює при обласному відділенні Педагогічного товариства України. Як правило, це педагоги, яким є що показати своїм колегам. Вони прибувають у визначений пункт заздалегідь звечора. Зранку во­ни вже - у класних приміщеннях, на робочих місцях. Класи перепо­внені учнями та гостями. Ідуть відкриті навчально-виховні заняття.

Після проведення відкритих навчально-виховних занять усі збира­ються в актовому залі, де для „десантників" створюється можливість розширеної пропаганди власних методичних ідей. Із залу звучать за­питання.

Результатом подібних „десантів" є поповнення складу творчої гру­пи, освоєння нових методичних підходів у навчанні та вихованні.

Вивчення і впровадження у педагогічну практику передового педагогічного досвіду.Педагог стає фахівцем своєї справи за умови, коли у нього нагромаджується та сукупність знань, умінь і навичок, які закріплюються у процесі педагогічної діяльності, складаючи його педагогічний досвід.Цей досвід поділяють на недостатній, масовий і передовий.

Недостатній- педагогічний досвід, який ще не оформився у сис­тему, носить фрагментарний характер, у зв 'язку з чим потребує по­дальших напрацювань.

Масовий- той, який властивий для основної маси вчителів і, хоч забезпечує в основному виконання вимог навчальних програм, але по­требує оновлення на основі останніх досягнень педагогічної науки і практики.

Передовий - педагогічний досвід, який відповідає сучасним досяг­ненням педагогічної та суміжних із нею наук, виявляє високу педа­гогічну ефективність, позбавлений медичних та юридичних проти­показань і здатний до засвоєння у системі індивідуальної творчості педагога.

У свою чергу передовий педагогічний досвід поділяють на нова­торський та зразковий (Л.Л.Момот).

Новаторський- педагогічний досвід, загальнотеоретичні поло­ження якого знайшли оригінальне втілення у педагогічній діяльності педагога-новатора, неповторна педагогічна система якого відзнача­ється якісно новими елементами, або якісно новим поєднанням тра­диційних.

Зразковий- педагогічний досвід, який будучи усталеним у педаго­гічній практиці, нагромаджений сумлінними вчителями, педагогічна діяльність яких слугує зразком для колег.

Новаторський досвід може мати дослідницький або раціоналіза­торський характер.

Дослідницький новаторський досвід -досвід, нагромаджений педагогом-новатором у процесі його експериментальної дослідниць­кої педагогічної діяльності.

Раціоналізаторський новаторський досвід -здобутий педаго­гом-новатором досвід у процесі творчого вдосконалення відповідно до сучасних вимог педагогічної теорії та практики освітніх методик та технологій.

Залежно від обсягу теми передовий педагогічний досвід поділяють на комплексний і локальний,а залежно від кількості авторів - на індивідуальний та колективний(Онишків З.М.).

Розділ 5.Школознавство_______________________________________ 571

Комплексна оцінка передового педагогічного досвіду здійснюєть­ся за такими критеріями, як: актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність. Передумовами формування такого до­свіду є: 1) вибір суспільно значимої і посильної для творчого педагога чи педагогічного колективу теми; 2) чітке визначення мети та завдань творчого педагогічного пошуку; 3) здоровий морально-психологіч­ний клімат у педагогічному колективі; 4) моральна, а у випадку ви­робничої необхідності й матеріальна підтримка з боку керівництва; 5) відповідний рівень теоретичної та практичної підготовки педагога-експериментатора або всього педагогічного колективу; 6) можливість наукових консультацій, співробітництво з науковим консультантом; 7) моральне та матеріальне стимулювання педагогічної творчості.

Вивчення педагогічного досвіду,згідно з З.М.Онишківим, про­ходить у кілька етапів:

1. Визначення педагогічної проблеми та об'єкта для вивчення до­
свіду (формування теми досвіду, обґрунтування актуальності, анота­
ція результативності, формування робочої групи для вивчення досві­
ду).

2. Попереднє вивчення досвіду (ознайомлення з об'єктом досвіду,
визначення основних його ідей, уточнення методів вивчення).

3. Теоретична підготовка (вивчення теоретичних та методичних
положень, що стосуються досліджуваної проблеми, традиційних
форм та методів навчально-виховної роботи, визначення новизни до­
свіду, конкретизація його теми, з'ясування педагогічних умов, що за­
безпечують результативність).

4. Основне вивчення досвіду (збір емпіричних матеріалів, вивчення
окремих ланок навчально-виховного процесу, проведення контроль­
них зрізів, систематизація та узагальнення матеріалу, виявлення ти­
пового та оригінального).

5. Визначення провідних педагогічних ідей досвіду (зіставлення ре­
зультатів із вихідними положеннями, визначення провідних ідей, ви­
роблення відповідних методичних рекомендацій, оцінка перспектив­
ності досвіду) (Див.: Онишків З.М. Основи школознавства. - Терно­
піль, 1999. - С. 80-81).

Узагальнення передового педагогічного досвіду.Згідно з В.Бон­дарем і М.Красовицьким таке узагальнення відбувається на трьох рів­нях: науковому, методичному і практичному.

Науковий рівень передбачає теоретичний аналіз матеріалів досві­ду, виявлення його суті, розкриття взаємозв'язків між основними ком­понентами.

572________________________________________________ Педагогіко

Методичний пов'язаний з описом педагогічних дій авторів досві­ду, обґрунтуванням методики вирішення досліджуваної проблеми.

Практичний стосується опису конкретних дій для досягнення ви­соких результатів, виявлення переваг перед масовою педпрактикою. розкриття умов його використання.

Узагальнення на науковому рівні здійснюють наукові працівни­ки та досвідчені методисти; на методичному - методисти обласних інститутів післядипломної освіти, методкабінетів; на практичному - директори навчальних закладів, їхні заступники та вчителі.

Упровадження в педагогічну практику передового педагогіч­ного досвіду.Це надзвичайно тонка і копітка справа, оскільки вона носить творчий характер. В.О.Сухомлинський вважав, що досвід не можна передати, якщо свідомістю того, хто хоче його запозичити, не оволодіє ідея, яка стала джерелом натхнення для творчої праці. А така ідея може оволодіти свідомістю педагога лише тоді, коли якісь залежності між педагогічними явищами він помітить у своїй власній роботі, коли осмислення цих залежностей спонукатиме його шукати щось нове, думати над удосконаленням своєї майстерності. „Досвід уявляється мені садом квітучих троянд, - писав він. - Ось нам тре­ба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цьо­го треба зробити? Насамперед вивчити ґрунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей ґрунт, потім уже переса­джувати. Але як? Разом із ґрунтом, не оголюючи коренів. А що, на жаль, іноді буває? Почув директор школи: в такому-то саду ростуть прекрасні троянди. Посилає вчителів: їдьте, подивіться, привезіть троянду, посадимо на нашому полі, їдуть учителі, милуються пре­красними квітами. Абияк викопують кущ, обрубуючи живі корені, а часом рубають гілки із запашними квітами, привозять додому, вти­кають саджанці й навіть гілки без коренів на своєму полі. Засихають квіти, засихає листя. Дивується директор, дивуються вчителі: що ж це виходить? Усе роблю ніби точно так, як роблять творці передово­го досвіду, а досвід не приживається... нема нічого цінного в цьому досвіді, даремно його розхвалюють, робитимемо все, як і раніше" (Сухомлинський В. О. Розмова із молодим директором // Педагогі­ка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К., 2003. - С. 692-693).

Таким чином, робить висновок В.О.Сухомлинський, директору школи подібно до садівника потрібно ретельно готувати ґрунт для запозичення передового педагогічного досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці.

Розділ 5. Школознавство______________________________________ 573

Типовими формами і методами втілення передового педагогічно­го досвіду в практику роботи загальноосвітніх закладів залишають­ся авторські курси педагогів-новаторів, школи передового досвіду, опорні школи, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, методичні об'єднання, педагогічні читання. Сприяють цьому також випуски відповідних методичних листів, методичних розробок, збір­ників матеріалів конференцій і семінарів, брошур, монографій, букле­тів; публікації статей в освітянських газетах та журналах; організації виставок матеріалів досвіду; оформлення спеціальних стендів у ме­тодкабінетах.

Атестація педагогічних працівників. Атестація педагога -комплексна перевірка його педагогічної діяльності та її результатів, що здійснюється атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, і є підставою для претенду­вання на присвоєння вищого кваліфікаційного рівня.

Проводиться вона відповідно до ст. 49 Закону України „Про осві­ту" та регулюється діючим Типовим положенням про атестацію. Метою її є стимуляція професійного росту педагогічних працівни­ків та розвитку їхньої творчої ініціативи. Система атестаційних ко­місій має таку ієрархічну структуру: 1) головна (має повноваження на рівні країни, області, автономії); 2) районна (або окружна, міська (створюється відповідним органом управління освітою); 3) атеста-ційна комісія освітнього закладу (створюється педагогічною радою навчального закладу). Кожна з них діє у межах своєї компетенції. Вищу кваліфікаційну категорію присвоює головна атестаційна ко­місія, першу - районна, другу - атестаційна комісія освітнього за­кладу. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: „спеціаліст", „спеціаліст II категорії", „спеціаліст І катего­рії", „спеціаліст вищої категорії". Окрім цього, присвоюються педа­гогічні звання: „старший учитель", „майстер виробничого навчання І категорії", „майстер виробничого навчання II категорії", „вчитель-методист" та інші.

Атестація проводиться впродовж майже всього навчального ро­ку, завершуючись у квітні. Впродовж першого - підготовчого її пе­ріоду формується атестаційна комісія; вчителі, які атестуються, озна­йомлюються з умовами та вимогами її проведення. В другий період організовуються теоретичні та дослідницькі кваліфікаційні випро­бування у формах творчого самозвіту, захисту експериментальних розробок, залучення педагога, який атестується, до проведення семі-нарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних

574________________________________________________ Педагогіка

читань різного рівня, конкурсів „Учитель року" тощо. Мета таких випробувань - з'ясування рівня теоретичної підготовки педагога. Па­ралельно з цим передбачаються перевірка та оцінювання практичних професійних умінь. З цією метою проводиться аналіз шкільної до­кументації, результатів професійної діяльності педагога. Члени атес-таційної комісії відвідують відкриті заняття, які він проводить, бесі­дують з учнями, їх батьками. Цікавляться його особистим внеском у зміцнення матеріальної бази педагогічного процесу на тій ділянці, за яку претендент на присвоєння чергової кваліфікаційної категорії без­посередньо відповідає. У третьому - завершальному періоді остаточ­но фіксуються результати роботи вчителя, встановлюється відповід­на кваліфікаційна категорія, присвоюється педагогічне звання.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. У чому полягають завдання методичної роботи у загальноосвітніх
навчальних закладах?

2. Якими основними напрямами визначається змістова спрямованість
методичної роботи у школах та навчальних закладах нового типу?

3. Наведіть приклади індивідуальних, групових та колективних форм
методичної роботи.

4. Розкрийте зміст основних ступенів, які виділяють у процесі само­
освіти вчителя.

5. Який би план власного професійного самовдосконалення склали
Ви?

6. Проаналізуйте зв'язки між різними формами методичної роботи у
загальноосвітньому навчальному закладі.

7. Розкажіть про такі форми методичної роботи та пропаганди пере­
дового педагогічного досвіду, як „педагогічні мости" та „педаго­
гічні десанти".

8. Визначіть особливості таких видів педагогічного досвіду, як: пере­
довий, масовий, недостатній, передовий комплексний, передовий
локальний, новаторський дослідницький, новаторський раціоналі­
заторський, зразковий.

9. Визначіть основні етапи вивчення педагогічного досвіду.

10. Охарактеризуйте три рівні узагальнення педагогічного досвіду.

11. Визначіть шляхи втілення у педагогічну практику передового пе­дагогічного досвіду.

12. Складіть сценарне програмування атестації педагогічних праців­ників загальноосвітнього навчального закладу.

Розділ 5.Школознавство 575

Завдання для самостійної роботи

Ознайомтеся із поглядами В.О.Сухомлинського на шляхи удоско­налення педагогічної майстерності вчителя. З цією метою самостій­но опрацюйте відповідні матеріали з його праці „Розмова з молодим директором" (Див.: Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. - Т. 4. - К., 1976. - С. 394-576).

На основі цього підготуйте на семінарське заняття доповідь на те­му: „В.О.Сухомлинський про роль директора школи в удосконаленні педагогічної майстерності вчителів".

Рекомендована література

1. Волкова Н.П. Методична робота у школі // Волкова Н.П. Педагогі­ка. - К., 2003. - С. 393-402.

2. Бондарь В.И., Красовицкий М.Ю. Проблемы выявления и обобще­ния передового педагогического опыта // Советская педагогика. - 1979.-№ 8.-С. 82-88.

3. Жерносек І.П. Науково-методична робота в школі. - К., 2000.

4. Кобрій О. Вивчення, узагальнення і поширення передового педа­гогічного досвіду // Теоретичні основи педагогіки / За ред. О.Вишневського. - Дрогобич, 2001. - С. 261-263.

5. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Інформ. збірник МОН України. - 2002. - № 2.

6. Мойсеюк Н.Є. Передовий педагогічний досвід і впровадження до­сягнень педагогічної науки // Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. - К., 2003. - С. 591-599.

7. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI cm. II Освіта України. - 2002. - 23 квітня.

8. Палъчевсъкий С.С. Завдання, зміст та форми методичної роботи у сугестопедагогічному закладі // Сугестопедагогіка: новітні освітні технології. - К., 2005. - С 267-270.

9. Положення про загальноосвітній навчальний заклад II Інформ. збірник МОН України. - 2000. - № 7.

10. Типове положення про атестацію педагогічних працівників України II Інформ. збірник МОН України. - 1994. - № 5-6.

11. Фіцула М.М. Методична робота у школі // Фіцула М.М. Педагогі­ка. - К., 2000. - С. 423-431.