Порівняємо професіональне і непрофесіональне ПС.
ЛЕКЦІЯ 5. ЗМІСТ І МЕТОДИКА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГУВЕРНЕРА
ПЛАН:
1. Принципи індивідуальної навчально-виховної роботи з дитиною.
2. Методика роботи гувернера з морального виховання дитини.
3. Методика трудового виховання дитини в сім’ї (сам. опрацювання).
4. Естетичний розвиток дитини та методика організації дитячих свят удома.
5. Методика загартовування та особливості фізичного виховання дітей різних категорій в домашніх умовах.
6. Методика статевого виховання дітей вдома.
7. Розумове виховання та навчання дошкільників удома.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Савельєва Н.М. Методика роботи гувернера: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів. – Полтава, 2004. – 96 с.
2. Маценко Л.М. Методика роботи гувернера: навчально-методичний посібник для підготовки фахівців напряму 0101 – «Педагогічна освіта» зі спеціальності 6.010103 – «Соціальна педагогіка». - К. : ДАКККіМ, 2010. – 242с.
3. Кан-Калкк В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя, – М.: Просвещение, 1987. – С.9 – 33, 96 – 105.
4. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. – М., 1986.
5. Дюки М. Все о детской вечеринке. – М., 1996.
6. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учебное пособие. – М.: ”Академия”, 1998..
7. Михайлова М.А. Детские праздники, игры, забавы. – Ярославль, 1997.
8. Дитина: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку/ За наук. керівн.О.В. Проскури – К.: “Освіта”, 1993.
9. Малятко : Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку/ за ред. З.П. Плохій. – К.: Освіта, 1993.
10. Мозола Р.С., Димчишин А.А. Рухливі ігри. – К., 1985.
11. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К., 1990.
12. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні// Дошкільне виховання.– 1999.- № 1.
13. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогіка. – М., 1998. – С.с. 138-165, 228-261.
14. Терлецька Л. Дитина підростає// Психологічна допомога батькам / Упоряд. О. Плавник. – К.,2002. - С. 20-30.
15. Сухомлинський В.О. Школа радості// Серце віддаю дітям (бідь-яке видання).
ПРИНЦИПИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДИТИНОЮ
Щоб діяльність гувернера була ефективною, йому необхідно не лише ґрунтовно знати педагогіку, психологію, володіти спеціальними методиками, але й вміти керувати емоційним контактом з вихованцем, творчо використовувати систему педагогічно доцільних взаємин, вміти конструктивно розв'язувати протиріччя і конфлікти, які виникають у процесі долання труднощів у процесі складного сходження до знань і становлення особистості. Його майстерність забезпечується тим, що комунікативні задачі (задачі, які він розв’язує у спілкуванні) він вирішує не на інтуїтивному, а на свідомому рівні, спираючись на знання закономірностей ефективного спілкування.
Одним із принципів індивідуальної навчально-виховної роботи з дитиною є принципгуманістичної спрямованості,яку треба розуміти не лише як дотримання норм і правил поведінки у стосунках „гувернер-дитина”, а як створення умов,у яких дитина, взаємодіючи з дорослим, ровесниками, світом, набуває досвіду навчальної, трудової діяльності, гідної культурної людини. Умови, які створює педагог–гуманіст, викликають у дитини добровільне прагнення (свідоме чи несвідоме) взаємодіяти з гувернером, виховуватися, бути вихованим.
Над цією проблемою думали: Я.А.Коменськкй, Ж.Ж.Руссо, К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Ш.О.Амонашвілі, К.Роджерс, інші мудрі педагоги і психологи. А нам потрібно осмислити цю проблему, щоб навчитися закладати гуманну канву відносин дитини з іншими людьми, щоб наша робота була продуктивною і приносила позитивні почуття нам і дитині, з якою ми працюємо.
Педагогічне спілкування (ПС) за змістом- професійне( об’єкт – стосунки з вихованцем, батьками, мета – створення умов для вирішення педагогічних завдань). ПС за якістю – професіональне,якщо здійснюється на рівні майстерності взаємодії.
Порівняємо професіональне і непрофесіональне ПС.
| Професіональне ПС (+) | Непрофесіональне ПС (–) |
| + сприяє розвитку дитини, оптимізує його; | – викликає стан емоційного дискомфорту, гальмує розвиток дитини; |
| + формує у дитини і вихователя впевненість у власному “Я”, утверджує власну гідність; | – викликає невпевненість, страх; |
| + виховання, навчання дитини відбувається як формування ціннісних орієнтацій (йде обмін думками) | – розвиваються стереотипи у поведінці й висловлюваннях (через жорстку регламентацію, копіювання досвіду); |
| + забезпечує входження дитини в культуру (через вихователя, стосунки з батьками, іншими дорослими, однолітками); | – формує негативне ставлення до вчителя, навчання. |
Отже, професіональне ПС – прилучає до життя, забезпечує проживання навчання як власного позитивного досвіду.
Непрофесіональне ПС – формує відчуженість дитини від гувернера і унеможливлює здійснення виховного впливу на дитину останнім.
Таким чином, педагогічне спілкування – це комунікативна взаємодія гувернера з дитиною, батьками, її рідними, яка спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.
Основні ознаки професіоналізмуспілкування педагога:
· багатогранне;
· поліфункціональне;
· особистісно орієнтоване.
Педагогічне спілкування має
· перцептивну сторону – у спілкуванні ми сприймаємо і розуміємо один одного, тому треба “читати” людину;
· комунікативну сторону– ми обмінюємося інформацією, яку слід подавати ясно і доступно;
· інтерактивну– обираємостратегію взаємодії (співробітництво чи наступ, уникнення).
Однобічність (а не багатогранність) у спілкуванні звужує можливості його використання у впливові на дитину, звужує його функції.